Справа № 2- 844

2009 рік

  Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м    У к р а ї н и

     11 серпня   2009 року                   Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

в складі: головуючого – судді:                                                       Вергун І. В.

при секретарі:                                                                                   Ардашевій Я.В.

за участю судового розпорядника:                                                 ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ізюмі справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод  в користуванні гаражем і за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про визнання недійсним  в ? частині договору дарування та свідоцтва про право власності , визнання права власності на 1\2 частину гаража, -

В С Т А Н О В И В:

    В квітні 2009 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 М про усунення перешкод в користуванні гаражем № 2 по провулку Каретному, 8 А в м. Ізюмі.

    В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що їй на праві власності належить спірний гараж , який їй подарувала її мати ОСОБА_4, 14 травня 2008 року . Відповідач по справі чинить перешкоди  в користуванні гаражем.

    Відповідач позов не визнав посилаючись на те, що спірний гараж був збудований в період шлюбу з ОСОБА_4, за спільні кошти і тому йому належить ? частина спірного гаражу, подав зустрічний позов  в якому просить визнати недійсним  в 1\2 частині договір дарування  та свідоцтва про право власності, визнати право власності на 1\2 частину гаражу. Відповідач посилається  на те, що спірний гараж був побудований в період шлюбу  - є об’єктом спільної сумісної власності подружжя.

    Суд вислухав сторони, допросив свідків, перевірив матеріали справи вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 підлягають задоволенню, в зустрічному позові ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 слід відмовити виходячи з наступного.

    В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 і ОСОБА_3 М в період з 21 січня 1981 року по 28 липня 1995 року перебували у шлюбі ( а.с.44-46).

    Виконавчий комітет Ізюмської міської ради своїм рішенням  від 08 вересня 1981 року за № 1027 дозволив ОСОБА_4 забудову гаражу для зберігання індивідуального автомототранспорту. ( а.с. 65).

    Рішенням виконавчого комітету Ізюмської міської ради від 28 листопада 2007 року № 1172 був затверджений акт Державної комісії з прийняття  в експлуатацію зазначеного будівництва, об’єкта індивідуального гаражу № 2 , розташованого за адресою м. Ізюм, провулок Каретний, 8 А  гр. ОСОБА_4 ( а.с 47).

    14 травня 2008 року ОСОБА_4 подарувала спірний гараж ОСОБА_2 . Договір дарування був посвідчений приватний нотаріусом Ізюмського міського нотаріального округу і зареєстрований в реєстрі № 219 ( а.с. 15).

    В судовому засіданні ОСОБА_3 пояснив, що після розірвання шлюбу  в 1995 році не звертався до суду з позовом про розділ спільного майна, оскільки вважав, що гараж в експлуатацію не зданий і тому його не можна розділити. На момент розгляду справи користується гаражем.

    Допитані в судовому засіданні свідки: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 пояснили, що будівництво гаражу велось ОСОБА_4  і ОСОБА_3  в період шлюбу і за спільні кошти і тому суд приходить до висновку, що спірний гараж є спільною сумісною власністю подружжя.

    Пунктом 19 Постанови № 11 від 11 грудня 2007 року Пленуму Верховного Суду України  « Про практику застосування судами законодавства при розгляді  справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» передбачено, що вирішуючи спори про поділ майна подружжя, суди повинні враховувати, що само по собі розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте за час шлюбу. Проте розпоряджатися таким майном після розірвання шлюбу, здійснюється колишнім подружжям виключно за  взаємною згодою відповідно до положень ЦК , оскільки в таких випадках презумпція згоди одного з подружжя на укладення іншим договорів з розпорядження майном, що є  в спільній сумісній власності подружжя вже не діє.

    Частиною 2 ст. 72 СК України передбачено, що до вимоги про поділ майна заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки.

    ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про визнання недійсним  в ? частині договору дарування і визнання права власності на ? чатину гаража  в травні 2009 року , тобто через 14 років після розірвання шлюбу, не конкретизувавши її , в чому полягає недійсність договору дарування.

      За таких обставин, ОСОБА_3 пропустив строк позовної давнини для звернення до суду і тому його позовні вимоги задоволенню не підлягають.

    Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, ст. 72 ч. 2 СК України, ст. 256 ЦК України суд, -

В и р і ш и в :

    Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити.

    Зобов’язати ОСОБА_3 не чинити перешкод в користуванні гаражем № 2 по провулку Каретному, 8 А в м. Ізюмі Харківської області, ОСОБА_2.

    У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3  про визнання недійсним в ? частині договору дарування  та визнання права власності на ? частину гаража відмовити .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя: