АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22а-21766/11 Номер провадження 22-а/1690/10886/11Головуючий у 1-й інстанції Дем"янченко С.М. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2011 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі: Головуючого: судді Омельченко Л.М.

Суддів: Бондаревської С.М., Триголова В.М.,

розглянула у письмовому провадженні в м. Полтаві адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Великобагачанському районі Полтавської області на рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 07 жовтня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Великобагачанському районі Полтавської області про визнання бездіяльності відповідача протиправною та стягнення недоплаченого підвищення до пенсії дитині війни за період з 16 квітня 2009 року по 31 липня 2010 року.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача Апеляційного суду,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Великобагачанського районного суду Полтавської області від 07 жовтня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено повністю.

Визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України Великобагачанському районі Полтавської області в частині невиконання за період з 16 квітня 2009 року по 31 липня 2010 року в частині невиплати ОСОБА_2 щомісячне підвищення до пенсії як дитині війни у встановленому законом розмірі.

Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Великобагачанському районі Полтавської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з підвищенням її згідно статті б Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та провести відповідні виплати за 2009 рік з 16 квітня 2009 року по 31 грудня 2010 року, за 2010 рік з 01 січня 2010 року по 31 липня 2010 року з урахуванням проведених виплат.

Вирішено питання про судові витрати.

З рішенням суду не погодився відповідач та подав апеляційну скаргу, в якій прохає його скасувати, оскільки вважає, що воно винесено з порушенням норм бюджетного законодавства України, приписів ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" та неврегульованості на законодавчому рівні порядку проведення вказаних виплат. Прохав прийняти по справі нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду — без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції вірно встановлено, і не заперечується сторонами, що позивач є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та відповідно до ст. 6 вказаного Закону має право на отримання державної соціальної підтримки - підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Задовольняючи позов повністю, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з наявності у позивача права на отримання, а у відповідача обов'язку по здійсненню позивачу доплати до пенсії, на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни". При цьому, такі висновки суду грунтувались на рішенні Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008, яким визнано неконституційним положення п.п.41 розділу 2 Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Тобто, після прийняття вищевказаного рішення Конституційним Судом України знову почали діяти положення ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” ( в редакції Закону від 18 листопада 2004 року ), тобто з цього часу відновлено право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Окрім того, оскільки до часу прийняття рішення положення ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” мають законну силу та не були змінені чи призупинені, тому протягом 2009 року позивач має право на отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, з підвищенням на ЗО відсотків мінімальної пенсії за віком.

Такий висновок суду є вірним, виходячи з наступного.

Згідно ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % від мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Оскільки вищевказаним рішенням Конституційного Суду України визнавалися неконституційним положення Закону, яким зупинялась дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" і відповідно, з дня ухвалення рішення, вони втрачало чинність і не піддягало застосуванню.

За таких обставин, вирішуючи спір і задовольняючи позов повністю, суд правомірно виходив з того, що відповідач як орган, уповноважений призначати та виплачувати пенсії та доплати до них, повинен був діяти відповідно до вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" і здійснити позивачу належні нарахування (за той період часу, коли дія цієї норми не була зупинена), але на порушення зазначеної статті таких нарахувань не провів, чим і допустив протиправну бездіяльність.

Враховуючи, що за чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, встановленими ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав або встановлював інший розмір, немає, тому, правомірним вважає колегія суддів і застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин положень даної статті.

Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 р. визнано неконституційними положення п.п. 41 розділу 2 Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік" та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", а саме редакція ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", передбачена вище наведеним Законом про держбюджет на 2008 рік, отже з цього дня вона втратила чинність і не піддягала застосуванню.

За таких обставин, безпідставними вважає колегія суддів, посилання в апеляційній скарзі відповідача на те, що розмір підвищення до пенсії позивачу повинен виплачуватись, не відповідно до вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.

Обгрунтовано не взято до уваги судом першої інстанції посилання відповідача на правомірність своїх дій по нездійсненню належних доплат позивачу, як дитині війни, через відсутність бюджетних коштів для цієї мети, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом спору, що розглядається.

На підставі наведеного, колегія суддів, вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись нормами Закону України “Про внесення змін до розділу XII “Прикінцеві положення” Закону України “Про судоустрій та статус суддів” щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами ” від 02 грудня 2010 року, ст.ст. 195, 197, 198,200,205,206 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Великобагачанському районі Полтавської області - відхилити.

Рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 07 жовтня 2010 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сипи з моменту її постановлений і може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: суддя (підпис)

Судді: (підписи)

Згідно: