АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22а-20568/11 Номер провадження 22-а/1690/9640/11Головуючий у 1-й інстанції Шелудяков Л.В. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2011 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі: Головуючого: судді Омельченко Л.М.
Суддів: Бондаревської С.М., Карпушина Г.Л.,
розглянула у письмовому провадженні в м. Полтаві адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі Полтавської області на постанову Полтавського районного суду Полтавської області від 20 січня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі Полтавської області про поновлення пропущеного строку звернення до суду, визнання дій відповідача неправомірними, стягнення з відповідача недоплаченої соціальної щомісячної допомоги «Дітям війни» з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2009 року в сумі 6429 грн. 60 коп.
бездіяльності протиправною, нарахування та виплатити недоотриману соціальну допомогу як дитині війни,-
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача Апеляційного суду,-
ВСТАНОВИЛА:
Постановою Полтавського районного суду Полтавської області від 20 січня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі Полтавської області про поновлення пропущеного строку звернення до суду, визнання дій відповідача неправомірними, стягнення з відповідача недоплаченої соціальної щомісячної допомоги «Дітям війни» з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2009 року в сумі 6429 грн. 60 коп. задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Управління пенсійного фонду України в Полтавському районі Полтавської області.
Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі Полтавської області здійснити нарахування доплати до пенсії ОСОБА_2, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, та сплатити ОСОБА_2 недоплачені суми доплати до пенсії за 2007 рік з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року в сумі 710 грн. 90 коп., за 2008 рік з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року в сумі 715 грн. 23 коп., за 2009 рік з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року в сумі 1240 грн. 20 коп.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
Вирішено питання про судові витрати.
З постановою суду не погодився відповідач та подав апеляційну скаргу, в якій прохає її скасувати, оскільки вважає, що вона винесена з порушенням норм бюджетного законодавства України, приписів ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" та неврегульованості на законодавчому рівні порядку проведення вказаних виплат. Прохав прийняти по справі нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції вірно встановлено, і не заперечується сторонами, що позивач є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та відповідно до ст. 6 вказаного Закону має право на отримання державної соціальної підтримки - підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з наявності у позивача права на отримання, а у відповідача обов'язку по здійсненню позивачу доплати до пенсії, на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни" з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р. При цьому, такі висновки суду ґрунтувались на рішеннях Конституційного Суду У країни від 09.07.2007 р. №6-рп/2007 та від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008, якими визнано неконституційними положення п.12 ст.71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" та п.п.41 розділу 2 Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Тобто, після прийняття вищевказаних рішень Конституційним Судом України знову почали діяти положення ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” ( в редакції Закону від 18 листопада 2004 року ), тобто з цього часу відновлено право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Окрім того, оскільки до часу прийняття рішення положення ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” мають законну силу та не були змінені чи призупинені, тому протягом 2009 року позивач має право на отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, з підвищенням на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Такий висновок суду є вірним, виходячи з наступного.
Згідно ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % від мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом У країни рішення про їх неконституційність.
Оскільки вищевказаними рішеннями Конституційного Суду України визнавалися неконституційними положення Законів, якими зупинялась дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" і відповідно, з дня ухвалення рішення, вони втрачали чинність і не підлягали застосуванню.
За таких обставин, вирішуючи спір і задовольняючи позов частково, суд правомірно виходив з того, що відповідач як орган, уповноважений призначати та виплачувати пенсії та доплати до них, повинен був діяти відповідно до вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" і здійснити позивачу належні нарахування (за той період часу, коли дія цієї норми не була зупинена), але на порушення зазначеної статті таких нарахувань не провів, чим і допустив протиправну бездіяльність.
Враховуючи, що за чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, встановленими ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав або встановлював інший розмір, немає, тому, правомірним вважає колегія суддів і застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин положень даної статті.
Рішенням • Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 р. визнано неконституційними положення п.п. 41 розділу 2 Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік” та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", а саме редакція ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", передбачена вище наведеним Законом про держбюджет на 2008 рік, отже з цього дня вона втратила чинність і не підлягала застосуванню.
За таких обставин, безпідставними вважає колегія суддів, посилання в апеляційній скарзі відповідача на те, що розмір підвищення до пенсії позивачу повинен виплачуватись, не відповідно до вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.
Обгрунтовано не взято до уваги судом першої інстанції посилання відповідача на правомірність своїх дій по нездійсненню належних доплат позивачу, як дитині війни, через відсутність бюджетних коштів для цієї мети, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом спору, що розглядається^
На підставі наведеного, колегія суддів, вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і постанова суду є законною та обгрунтованою, а тому підстави для її скасування відсутні.
Проте, ухвалюючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції зобов’язав відповідача сплатити позивачу, як особі, що має статус “Дитина війни”, недоплачені до пенсії коштів певній сумі, висновок про що колегія суддів вважає неправильним, оскільки суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії, покладену законодавством на визначені органи - Пенсійний фонд та його установи. За таких обставин посилання суду на стягнення з відповідача конкретної суми доплати до пенсії підлягає виключенню.
Керуючись нормами Закону України “Про внесення змін до розділу XII “Прикінцеві положення” Закону України “Про судоустрій та статус суддів” щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами ” від 02 грудня 2010 року, ст.ст. 195, 197,198,200,205,206 КАС України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду У країни в Полтавському районі Полтавської області - відхилити.
Постанову Полтавського районного суду Полтавської області від 20 січня 2010 року - залишити без
змін.
Виключити з резолютивної частини постанови суду посилання на стягнення з відповідача визначеної суми доплати до пенсії за 2007 рік в сумі 710 грн. 90 коп., за 2008 рік в сумі 715 грн. 23 коп. та за 2009 рік в сумі 1240 грн. 20 коп.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: суддя (підпис)
Судді: (підписи)
Згідно: