Справа №1-12/09

ВІЙСЬКОВИЙ   МІСЦЕВИЙ   СУД

  ОДЕСЬКОГО   ГАРНІЗОНУ

ВИРОК

Іменем          України

16 квітня 2009 року                                                                                                    м.  Одеса

Військовий місцевий суд Одеського гарнізону під головуванням підполковника юстиції Деркачова О.В.,  при секретарях Рижих В.В.,  Гудз Н.В.,  за участю начальника відділу військової прокуратури Південного регіону України полковника юстиції Білостоцького О.В.,  старшого прокурора відділу зазначеної військової прокуратури підполковника юстиції Вороніна Є.К.,  потерпілого ОСОБА_2 підсудного та його захисника - адвоката ОСОБА_3 розглянув у відкритому судовому засіданні в присутності особового складу в приміщенні суду кримінальну справу по звинуваченню старшини військової частини 3003

ОСОБА_1,  який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року в с Понінка Полонського р-ну Хмельницької обл.,  українця,  з середньо-спеціальною освітою,  не одруженого,  засудженого вироком військового місцевого суду Одеського гарнізону від 25 листопада 2008 року за вчинення злочину,  передбаченого ч.2  ст. 424 КК України,  до службового обмеження для військовослужбовців строком один рік з відрахуванням в доход держави із суми його грошового забезпечення в розмірі десяти відсотків з 20 січня 2009 року,  перебуває на військовій службі за контрактом з грудня 2004 року,  зареєстрований та фактично проживає за адресою: м.  Одеса, АДРЕСА_1,  у вчиненні злочину,  передбаченого ч.2  ст. 424 КК України. Судовим слідством військовий місцевий суд

встановив:

Близько 18 години 15 хвилин 24 січня 2009 року в м.  Одесі біля приміщення контрольно-пропускного пункту військової частини 3003 (далі - КПП в/ч 3003) ОСОБА_1,  використовуючи як привід факт надання солдатом ОСОБА_2 правдивих свідчень щодо застосованого ОСОБА_1 в жовтні 2008 року до нього та інших військовослужбовців насильства,  умисно,  в присутності іншого солдата - ОСОБА_4 ,  наніс виконуючому обов'язки помічника чергового по КПП ОСОБА_2 два удари кулаком правої руки в область лівого плеча,  чим заподіяв потерпілому легке тілесне ушкодження у вигляді синця лівого плеча.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 визнав себе винним у застосуванні насильства до ОСОБА_2 та показав,  що близько 18 години 15 хвилин 24 січня 2009 року він,  після закінчення робочого дня,  залишав територію частини через КІШ в/ч 3003,  де побачив біля воріт помічника чергового по КПП солдата ОСОБА_2 та,  будучи невдоволеним свідченнями останньої особи проти нього в іншій кримінальній справі,  наніс ОСОБА_2 два удари (хлопки) долонею правої руки,  можливо складеної в кулак,  в область лівого плеча.

Доводи підсудного про можливе нанесення ОСОБА_2собі вищезазначеного тілесного ушкодження спростовуються показаннями потерпілого,  свідка ОСОБА_4 ,  а також висновком та показаннями експерта.

Так,  потерпілий ОСОБА_2 показав,  що 24 січня 2009 року він виконував обов'язки помічника чергового по КПП в/ч 3003. Близько 18 години 15 хвилин через КПП

виходив старшина ОСОБА_1,  який висловив претензії щодо його свідчень в іншій кримінальній справі,  після чого наніс йому два удари кулаком правої руки в область лівого плеча.

Очевидець конфлікту - свідок ОСОБА_4  показав,  що перебуваючи в складі добового наряду в приміщенні КПП,  через вікно бачив,  як близько 18 години 15 хвилин 24 січня 2009 року ОСОБА_1 наніс ОСОБА_2 два удари кулаком правої руки в область лівого плеча.

Факт спричинення ОСОБА_2 легкого тілесного ушкодження у вигляді синця лівого плеча,  що могло бути спричинено 24 січня 2009 року дією тупого предмету,  яким могла бути кисть,  зжата в кулак,  підтверджуються висновком судово-медичного експерта Ковтуна В.М.  від 28 січня 2009 року №284. В суді Ковтун В.М.  показав,  що ОСОБА_2 при проведенні експертизи не зазначав про можливі обставини самокалічення,  а навпаки,  показував про застосування щодо нього насильства старшиною,  і при цьому експерт не виключив можливості виникнення синця при нанесенні двох ударів кулаком по лівому плечу через зимовий одяг,  що був на потерпілому.

Як вбачається із досліджених наказів командира військової частини 3003 від 26 вересня 2007 року №25 о/с,  від 18 червня 2008 року №120 та послужного списку підсудного ОСОБА_1 проходив військову службу у вищезазначеній частині у військовому званні «старшина»,  а ОСОБА_2 - у військовому званні «солдат»,  в зв'язку з чим суд вважає встановленим,  що на час вчинення вміненого підсудному діяння,  він був військовим начальником за своїм військовим званням для потерпілого ( ст. 32 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України).

Факт виконання ОСОБА_2 24 січня 2009 року службових обов'язків в складі добового наряду по КПП підтверджується дослідженим графіком несення служби з 24 на 25 січня 2009 року.

Оскільки судом встановлено,  що старшина ОСОБА_1,  використовуючи як привід факт надання солдатом ОСОБА_2правдивих свідчень щодо застосованого ОСОБА_1 в жовтні 2008 року до нього та інших військовослужбовців насильства,  в порушення  ст.  ст.  11, 49, 50, 58, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України,  близько 18 години 15 хвилин 24 січня 2009 року в м.  Одесі біля приміщення КПП в/ч 3003 умисно наніс підлеглому за військовим званням виконуючому обов'язки помічника чергового по КПП солдату ОСОБА_2 два удари кулаком правої руки в область лівого плеча,  чим заподіяв останньому легке тілесне ушкодження,  то вчинене ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч.2  ст. 424 КК України.

При призначенні покарання суд визнає обставинами,  що його пом'якшують з'явлення із зізнанням та активне сприяння ОСОБА_1 на стадії досудового слідства у розкритті злочину,  відсутність будь-яких матеріальних претензій до підсудного у ОСОБА_2,  а також факт смерті матері ОСОБА_1 під час судового розгляду справи.

Обставиною,  що обтяжує покарання підсудному,  суд визнає рецидив злочину,  передбаченого ч.2  ст. 424 КК України.

При призначенні покарання суд враховує посередні службові характеристики підсудного,  наявність декількох заохочень,  а також відсутність не знятих стягнень за порушення військової дисципліни.

З врахуванням викладених вище обставин,  тяжкості злочину,  а також даних про особу винного,  суд приходить до висновку про можливість виправлення ОСОБА_1 без відбування покарання,  в зв'язку з чим при призначенні йому остаточного покарання застосувати положення  ст. 75 КК України,  звільнивши ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням,  і при цьому,  в силу положень  ст. 54 КК України,  позбавити його військового звання.

На підставі викладеного,  керуючись  ст.  ст. 323,  324 КПК України,  військовий місцевий суд Одеського гарнізону

засудив;

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину,  передбаченого ч.2  ст. 424 КК України,  на підставі якої,  із застосуванням  ст. 54 КК України,  призначити

йому покарання у виді позбавлення волі на строк три роки з позбавленням військового звання «старшина».

На підставі  ст. 71 КК України до покарання,  призначеного за даним вироком,  частково приєднати не відбуту частину покарання,  призначеного вироком військового місцевого суду Одеського гарнізону від 25 листопада 2008 року,  а саме: службове обмеження для військовослужбовців строком дев'ять місяців і три дні з відрахуванням в доход держави із суми його грошового забезпечення в розмірі десяти відсотків,  і за сукупністю вироків,  із застосуванням положень  ст. 72 цього кодексу,  визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк три роки і три місяці та,  на підставі  ст.  54 цього кодексу,  позбавити військового звання «старшина».

На підставі  ст.  75 КК України ОСОБА_1 від відбування основного покарання звільнити з випробуванням з іспитовим строком два роки.

Запобіжний захід засудженому у виді підписки про невиїзд - скасувати.

На вирок сторонами може бути подана апеляція у військовий апеляційний суд Військово-Морських Сил на протязі п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.