Справа № 2-а-369/2010

Провадження № 2-а-369/2010

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2010 м.Енергодар

Енергодарського міського суду Запорізької області ОСОБА_1, розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Енергодар Запорізької області, про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та оскарження бездіяльності відповідача і зобов’язання здійснити перерахунок та виплату недоплаченої щомісячної суми допомоги „Дітям війни”, -

ВСТАНОВИВ:

01.03.2010 року ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Енергодар Запорізької області (надалі - відповідач), та в подальшому уточнив свої вимоги, просила відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006р. по 31.12.2009р., визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку та невиплати надбавки до пенсії згідно до ОСОБА_3 України „Про соціальний захист дітей війни” (надалі - Закон), зобов'язати відповідача перерахувати та виплатити надбавку до пенсії, згідно з вищезазначеним ОСОБА_3 за період з 01.01.2006р. по 31.12.2009 року, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Вимоги мотивовані тим, що позивач має статус «Дитини війни» та згідно з положеннями ОСОБА_3 України «Про соціальний захист дітей війни», органами Пенсійного фонду України зазначені виплати не здійснювалися у 2006-2009 роках, в наслідок чого вона звернулася до суду за зихистом порушеного права.

У судове засідання позивачка не з'явилась та направила заяву, в якій просила розглянути справу у її відсутність в порядку письмового провадження, вимоги викладені в адміністративному позові, підтримала. В своїй позовній заяві позивачка у обґрунтування вказаних вище позовних вимогах зазначила, що вона, у листопаді 2008 року та в січні 2010 року звернулася до відповідача стосовно здійснення перерахунку та виплати несплаченої їй, як „дитині війни”, щомісячної надбавки до пенсії за 2006-2009 роки. Однак, отримала відмову і тому звернулася до суду.

Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_4 в судове засідання не з’явилася та надіслала заяву в якій просила розглянути справу у її відсутність у порядку письмового провадження та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. У обґрунтування своїх вимог надіслала письмові заперечення (а.с.19, 20-21), в яких зазначила, що відповідно на ст. 7 ОСОБА_3 України „Про соціальний захист дітей війни”, де визначено джерело фінансування соціальних виплат, а саме - за рахунок коштів державного бюджету України, а не з бюджету Пенсійного Фонду України. Вважала, що пункт 9 Положення про Пенсійний Фонд України, затвердженого постановою КМУ від 24.10.2007р. № 1261, передбачає вичерпний перелік напрямів використання коштів ПФУ, які використовуються винятково за призначенням і вилученню не підлягають. Крім того, на її думку законодавством України до 01.01.2008р. не був визначений механізм розрахунку підвищення пенсій, передбачених ст. 6 ОСОБА_3 України „Про соціальний захист дітей війни”, тобто вважала про відсутність законних підстав щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії. Також вважала, що позивач пропустила строк звернення з позовом до суду. Наполягала на відмові у задоволенні зазначеного адміністративного позову відповідно до ст. 100 КАС України.

Розглянувши надані сторонами документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 ОСОБА_3 України «Про соціальний захист дітей війни» дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка народилася 07.02.1939 року, що підтверджується її паспортом (а.с 14), має пенсійне посвідчення з відповідною відміткою в ньому (а.с. 13), у зв’язку з чим відноситься до категорії громадян, які мали право на отримання підвищення пенсії, яке передбачено ОСОБА_3 України «Про соціальний захист дітей війни».

У ст. 6 ОСОБА_3 України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла у 2006- 2008 роках, було визначено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цім ОСОБА_3, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (ст. 7 ОСОБА_3 України «Про соціальний захист дітей війни»).

14.11.2008р. та 18.01.2010р. позивачка зверталася до відповідача стосовно нарахування недосплаченої щомісячної надбавки до пенсії, у зв’язку тим, що має статус дитини війни. Однак отримала письмові відповіді від 28.11.2008р. та 29.01.2010р., в яких їй було відмовлено в нарахуванні та виплаті зазначених ним сум (а.с. 10-11, 7-8).

Відповідно до ч.І ст.28 ОСОБА_3 України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму визначеного законом для осіб, які втратили працездатність. Частиною 1 ст.65 ОСОБА_3 України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» затверджений прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2006 рік у наступному розмірі: з 1 січня - 350 гривень, з 1 квітня - 359 гривень, з 1 жовтня - 366 гривень. У ч.2 ст.65 ОСОБА_3 зафіксовано, що розміри державних соціальних гарантій на 2006 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами, цим ОСОБА_3 та нормативно-правовими актами КМУ, що відповідно, дає право керуватися встановленими розмірами прожиткового мінімуму для визначення державних соціальних гарантій за ОСОБА_3 України «Про соціальний статус дітей війни». Згідно з ч.І ст.62 ОСОБА_3 України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2007 рік затверджений у наступному розмірі: з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень.

Суд зазначає, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлений також ч.З ст.62 ОСОБА_3 України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», відповідно до якої для визначення мінімального розміру пенсії за віком з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, збільшений на 1 відсоток. Зазначена норма введена в дію ОСОБА_3 України від 15.3.2007 року № 749-V, який набрав чинності після ОСОБА_3 України від 25.3.2005 року № 2505-ІУ, яким встановлені обмеження в ч.З ст.28 ОСОБА_3 України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9.7.2003 року, № 1058-ГУ. Тому відповідно до принципу дії закону в часі застосуванню підлягає закон, який набрав чинності пізніше.

У ч.З ст.62 ОСОБА_3 України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 ОСОБА_3 України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток. Суд вважає, що наданий позивачем розрахунок не суперечить положенням ст.6 ОСОБА_3 України «Про соціальний захист дітей війни», ч.І ст.65 ОСОБА_3 України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», ч.ч.1,3 ст.62 ОСОБА_3 України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», ч.І ст.28 ОСОБА_3 України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до п.17 ст.77 ОСОБА_3 України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність з цим ОСОБА_3 зупинена на 2006 рік дія ст.6 ОСОБА_3 України «Про соціальний захист дітей війни». ОСОБА_3 України «Про внесення змін до ОСОБА_3 України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006 року № 3367-1V п.17 ст.77 ОСОБА_3 України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» виключений, в наслідок чого стає зрозумілим, що дія ст.6 ОСОБА_3 України «Про соціальний захист дітей війни» на 2006 рік поновлена. За таких обставин суд вважає, що у 2006 році ніяких перешкод для нарахування щомісячної державної соціальної допомоги в розмірах, передбачених, ст.6 ОСОБА_3 України «Про соціальний захист дітей війни» не існувало.

Згідно ст. 111 ОСОБА_3 України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 ОСОБА_3 України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія ОСОБА_3 України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Відповідно до п.12 ст.71 цього ОСОБА_3 з метою приведення окремих норм законів у відповідність з цим ОСОБА_3 зупинена на 2007 рік дія ст.6 ОСОБА_3 України «Про соціальний захист дітей війни».

Згідно з ч.І ст. 58 ОСОБА_3 України «Про державний бюджет України на 2008 рік від 31.12.2007 року прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність затверджений у наступному розмірі : з 1 січня - 470 грн., з 1 квітня - 481грн., з 1 липня - 482 грн., з 1 жовтня - 498 грн.

Статтею 54 ОСОБА_3 України « Про державний бюджет України на 2009 рік» прожитковий мінімум на 2009 рік на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних та демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року, тобто 498 грн.

Затверджуючи та забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами Украйни встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до ч.2 ст.6, ч.2 ст.19, ч.І ст.68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення засад соціальної правової держави. У ОСОБА_3 України «Про соціальний захист дітей війни» визначено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим ОСОБА_3, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії) визнано такими, що не відповідають Конституції України ст. 111 та п.12 ст.71 ОСОБА_3 України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп2008 року (справа про соціальні гарантії) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення щодо обмежень соціальних виплат Законами України « Про державний бюджет України на 2007 рік» та « Про державний бюджет України на 2008 рік».

У відповідності до ст.152 Конституції України, ОСОБА_3, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Доводи відповідача щодо неможливості задоволення позовних вимог у зв'язку з відсутністю бюджетних коштів, призначених на ці виплати, судом не можуть прийняті до уваги. Суд вважає необхідним зазначити, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання суб'єктами владних повноважень на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, не приймається до уваги.

Згідно з п.п.6 п.2.2. розділу 2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою ПФУ від 30.04.2002 року № 8-2, саме на територіальні управління Пенсійного фонду України в районах, містах, в районах в містах покладені обов'язки щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії.

У зв'язку з чим суд вважає протиправним рішення відповідача про відмову щодо своєчасного перерахунку та виплати пенсії в розмірі, передбаченому ст.6 ОСОБА_3 України «Про соціальний захист дітей війни».

Статтею 99 КАС України встановлено, що адміністративний позов може бути поданий в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені у ст. 100 КАС України, згідно з якою пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Відповідач в своєму запереченні на позов наполягав на застосуванні наслідків пропуску строків звернення до адміністративного суду щодо позовних вимог в частині нарахування щомісячної державної соціальної допомоги за період з 01.01.2006 року по 31.12.2009 року. В позовній заяві позивач ставить вимогу стосовно відновлення пропущеного строку для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006 року по 31.12.2009 року.

Рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) набуло сили 09.07.2007 року та від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 (справа про соціальні гарантії громадян) набуло сили 22.05.2008 року.

Позивач звернулася до суду з позовом 01.03.2010 року, тобто не в межах встановленого ст. 99 КАС України річного строку, але суд бере до уваги похилий вік позивача, її юридичну необізнаність і вважає за можливе поновити позивачеві строк для звернення щодо захисту своїх прав та інтересів.

На підставі вищенаведеного суд вважає, що підлягають задоволенню позовні вимоги частково в частині зобов’язання відповідача нарахувати позивачу щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни з 09 липня по 31 грудня 2007 року, та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року. Однак питання про розмір такого роду виплат відноситься до компетенції Управління Пенсійного фонду і нарахування суд не проводить.

Керуючись ст.ст. 19, 124, 152 Конституції України, 9, 11, 58, 60, 69-72, 86, 94, 98, 158, 160, 163, 186,254 КАС України; ст.ст. 1, 6 ОСОБА_3 України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 61, 69 ОСОБА_3 України «Про Конституційний Суд України», Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп /2007р. та від 22.05.2008 року № 10-рп /2008р.,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати поважною причину та поновити ОСОБА_2 пропущений нею строк для звернення до суду щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м. Енергодар Запорізької області та його зобов'язання здійснити нарахування та виплату їй надбавки до пенсії згідно ст. 6 ОСОБА_3 України „Про соціальний захист дітей війни” за 2007 рік.

Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м. Енергодар Запорізької області щодо не здійснення перерахунку та не виплати ОСОБА_2 надбавки до пенсії згідно ст. 6 ОСОБА_3 України „Про соціальний захист дітей війни” за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. по 31.12.2009р.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Енергодар Запорізької області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 надбавки до її пенсії згідно ст. 6 ОСОБА_3 України „Про соціальний захист дітей війни” за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. по 31.12.2009р.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом 10 днів із дня її проголошення.

Апеляційна скарга на постанову суду подасться протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги.

Суддя І. В. Курач