Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

18 липня 2016 р.                                                                                 № 820/2867/16

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Самойлової В.В.

за участю секретаря судового засідання - Таранової О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові МГУ ДФС про скасування податкових повідомлень-рішень,

                                                            В С Т А Н О В И В:

КП "Харківські теплові мережі" звернулось до належного суду з адміністративним позовом, в якому, з урахування уточнених позовних вимог, просить скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові МГУ ДФС від 13.05.2016 року №0000104100, №0000114100, №0000124100, № НОМЕР_1, прийняті відносно нього.

Позивач обґрунтовує свої вимоги наступним чином.

Так, він посилається на те, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.

В судовому засіданні представники позивача за довіреністю ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представники відповідача за довіреністю ОСОБА_2, ОСОБА_3 проти позову заперечували, посилаючись на те, що під час проведення вказаної перевірки та складанню акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства, а прийняті за результатами перевірки рішення є законними, у зв'язку з тим, що у складеному за результатами перевірки акті були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, за що згідно до Податкового кодексу України позивачу були визначені відповідні податкові зобов'язання на підставі оскаржуваних рішень.

Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Встановлено, що фахівцями Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові МГУ ДФС була проведена документальна невиїзна позапланова перевірка КП "Харківські теплові мережі" з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств за період 2012-2013 рр. по взаємвідносинам з ТОВ "Українська нафто-газова компанія" за серпень 2012 р. - травень 2013 р., липень 2013 р. - вересень 2013 р., за результатами якої 21.04.2016 р. був складений акт за № 36/28-09-41-/31557119, де були зафіксовані порушення вимог податкового законодавства, а саме:

- пп. 138.1.1 п. 138.1, п.138.2, п.138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, чим завищено собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) на загальну суму 122 266 098 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за 2012 рік на суму 10 387 322 грн., до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2013 рік у сумі 72 802 658 грн.;

- п. 198.1, п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 23 321 153 грн. і як наслідок до заниження суми ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету у розмірі 17 273 117 грн. чим порушено п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, і як наслідок до завищення суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за грудень 2012 року на суму 2 679 108 грн., чим порушено п.200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, і як наслідок до завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню за січень 2013 р. заявленої у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів, на суму 3 368 928 грн., чим порушено п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України.

За наслідками вказаного акту перевірки 13.05.2016 року відповідачем стосовно позивача були прийняті податкові повідомлення-рішення, згідно до яких йому були донараховані відповідні грошові зобов'язання, а саме:

- №0000104100 на загальну суму 21 591 396,25 грн.,

- №0000114100 на загальну суму 12984152,50 грн.,

- № НОМЕР_2 на загальну суму 2 679 108,00 грн.,

- № НОМЕР_1 на загальну суму 72 802 658,00 грн.

Із зазначеними рішеннями суб'єкта владних повноважень суд не погоджується, виходячи з наступного.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності оскаржуваних рішень, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факти вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшли свого підтвердження при судовому розгляді та спростовуються наступним.

Так, в мотивувальній частині акту даної перевірки зазначається, що податковий кредит та витрати КП "Харківські теплові мережі" в перевіряємому періоді, сформовані на підставі документів, які не мають юридичної сили в рамках чинного законодавства та складених по ланцюгу постачання природного газу від ТОВ "Українська нафто-газова компанія".

Як вбачається із доказів справи, підставою для встановлення податковим органом вищевказаних порушень з боку позивача є відсутність факту реального вчинення ним господарських операцій з його контрагентом, що базується на наступному:

- інформації, отриманої від Основ'янської ОДПІ м. Харкова - щодо нібито не підтвердження реальності здійснення господарських відносин ТОВ «Українська нафто-газова компанія» з контрагентами постачальниками та покупцями за період з 01.06.2012 р. по 16.01.2014 р., у т.ч. з КП «Харківські теплові мережі» за період серпень 2012 року - квітень 2013, липень 2013, серпень 2013 року;

- інформації, отриманої від СУ ГУ НП України в Харківській області - нібито про здійснення господарської діяльності на ринку природного газу невідомими особами від імені ТОВ «Українська нафто -газова компанія» та протокол допиту свідка ОСОБА_4 від 04.12.2015 р., на яку зареєстровано ТОВ «Українська нафто - газова компанія».

Як вбачається з доказів справи, позивачем на перевірку були надані наступні документи: декларації з податку на додану вартість за період серпень 2012 - вересень 2013 з додатками, реєстри отриманих та виданих податкових накладних за перевіряємий період (в електронному вигляді), податкові накладні, договір купівлі - продажу природного газу від 31.07.2012 р. №П/12-104 з додатковими угодами, акти приймання-передачі природного газу, акти звіряння взаємних розрахунків, реєстр платіжних доручень.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, втрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо, це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій і правильність її оформлення; особистий підпис або інші пані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пп. 2.5 п. 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №163/704 доповненнями) - Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплені печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Згідно п. 185.1 ст. 185 ПКУ - об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансовою лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване па митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

Згідно п. 188.1 ст. 188 ПК України - база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних ¦ цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку, на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг: дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного період) визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. ¦ Відповідно до н. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно її. 201 1 ст. 201 - Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної, у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість. - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

і) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи1 -продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану зартість, покупця (отримувача) товарів/послуг;

є) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

с) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; ¦ и) вид цивільно-правового договору.

Згідно п. 201.6 ст. 201 податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно п. 201.10 ст. 201 податкова накладна видасться платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При судовому розгляді встановлено, що позивачем було надано до перевірки всі первинні документи, на підставі яких здійснювалося визначення податкового кредиту та витрат, акт також не містить зауважень щодо правильності їх заповнення.

Таким чином, зазначені вище первинні документи без сумнів свідчать про зміни майнового стану позивача, що підтверджує наявність руху його активів, а таке, в свою чергу, є визначальною ознакою реальності господарської операції між позивачем та його контрагентом ТОВ «Українська нафто-газова компанія».

Також, згідно даних ЄДР та Реєстру платників ПДВ офіційного порталу Державної фіскальної служби (http://cabinet.sfs.gov.ua/) ТОВ «Українська нафто-газова компанія»:

(а) зареєстроване в ЄДР 21.06.2011 року, код ЄДРПОУ 37764888, КВЕД 35.23 «Торгівля газом через місцеві (локальні) трубопроводи»;

(б) зареєстроване як платник податків 26.03.2012 p., індивідуальний податковий номер 377648.820381, зареєстроване як платник ПДВ 29.03.2012 p., Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №200038360. Реєстрація платника ПДВ анульована 24.06.2014 p.;

(в) мало ліцензію АГ № 507498 на провадження господарської діяльності з постачання природного газу, ґазу (метану) вугільних родовищ за нерегульованим тарифом.

Отже, ТОВ «Українська нафто-газова компанія» (код ЄДРПОУ 37764888) у період серпень 2012 року - вересень 2013 року, тобто у період здійснення спірних господарських операцій, мала належну господарську та податкову правосуб'єктність.

Також, суд вважає безпідставним посилання відповідача на вказану вище податкову інформацію стосовно контрагента позивача, що не може бути взяте судом до уваги, оскільки нормами діючого законодавства України не передбачено можливість посилання ДПІ в ході проведення перевірки одного суб'єкта господарювання на податкову інформацію стосовно інших суб'єктів господарювання.

Також, суд звертає увагу, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Навіть якщо контрагент позивача не виконав своїх зобов'язань по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Щодо посилання відповідача на наявність пояснень свідка ОСОБА_4 від 04.12.2015 року, отриманих в межах кримінального провадження стосовно господарської діяльності ТОВ «Українська нафто-газова компанія», то суд не може вважати останнє належними та допустими доказами у справі в розумінні ст. 70 КАСУ, оскільки такими доказами можуть бути тільки вироки, постанови чи інші судові рішення, що узгоджується з положеннями ст. 72 КАСУ.

А від так, суд не може погодитися, що оскаржувані рішення є законними та обгрунтованими.

Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, в даному випадку відповідна сторона не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її оскаржувані рішення, як суб'єкта владних повноважень, є неправомірними, що дає суду підстави для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до вимог ст. 94 КАСУ позивачу підлягають поверненню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1612123,10 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 94, 159, 160, 162 КАСУ, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові МГУ ДФС від 13.05.2016 року №0000104100, №0000114100, № НОМЕР_2, № НОМЕР_1, прийняті щодо Комунального підприємства "Харківські теплові мережі".

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ в Червонозаводському районі міста Харкова, код: 37999628, р/р 31217206784011, МФО 851011) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Медофіївська, 11, код ЄДРПОУ: 31557119) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 612 123,10 (один мільйон шістсот дванадцять тисяч сто двадцять три) грн. 10 коп.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлено 22.07.2016 року.

Суддя                                                              Самойлова В.В.