Справа №1-21/09

ВІЙСЬКОВИЙ  МІСЦЕВИЙ   СУД

  ОДЕСЬКОГО  ГАРНІЗОНУ

ВИРОК

Іменем          України

7 квітня 2009 року                                                                                                    м.  Одеса

Військовий місцевий суд Одеського гарнізону під головуванням підполковника юстиції Деркачова О.В.,  при секретарі Рижих В.В.,  за участю обвинувача - першого заступника військового прокурора Південного регіону України полковника юстиції Богуцького П.П.,  представника цивільного позивача - старшого юрисконсульта військової частини 2197 старшого лейтенанта юстиції Хорошуна В.М. ,  підсудного та його захисника - адвоката ОСОБА_2,  розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальну справу по звинуваченню заступника начальника технічної частини -начальника автомобільної служби Білгород-Дністровського прикордонного загону підполковника

ОСОБА_1,  який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року в м.  Лубни Полтавської області,  українця,  з вищою освітою,  одруженого,  має на утриманні неповнолітню дитину,  не судимого,  перебуває на військовій службі на посадах осіб офіцерського складу з серпня 1991 року,  зареєстрований та фактично проживає за адресою: Одеська обл.,  м.  Білгород-Дністровський,  АДРЕСА_1,  у вчиненні злочинів,  передбачених ч.2  ст.  410 та ч.1  ст. 366 КК України,

встановив:

В вересні 2007 року в м.  Білгород-Дністровський Одеської області ОСОБА_1,  зловживаючи своїм службовим становищем,  з корисних мотивів здійснив протиправне присвоєння коштів в сумі 5636 грн.,  виділених військовій частині 2197 для закупівлі автомобільного майна.

В жовтні 2007 року ОСОБА_1,  з метою приховати вищезазначені дії,  дав вказівку діловоду автомобільної служби частини ОСОБА_3 внести до акту прийому №64 від 10 жовтня 2007 року завідомо неправдиві відомості про нібито одержання в/частиною 2197 радіатора і мотор комплекту на автомобіль «КАМАЗ»,  зазначених у накладній від 28 серпня 2007 року №7195 загальною вартістю 5636 грн.,  що не відповідало дійсності.

ОСОБА_1 особисто підписав акт прийому №64 без перевірки фактичної наявності майна членами комісії та командиром частини. На підставі складеного акту військовій частині 2197 було заподіяно майнову шкоду в розмірі 5636 грн.

Винність підсудного у вчинених діяннях підтверджується наступними доказами,  дослідженими за клопотанням захисника підсудного,  підтриманого іншими учасниками судового розгляду,  на підставі ч.3  ст. 299 КПК України при визнані недоцільним дослідження доказів стосовно інших обставин справи,  які ніким не оспорювались.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 винним себе у вчинених діяннях визнав повністю,  про що дав показання,  які відповідають вищевикладеному та додатково показав,  що у 2004 році при передислокації в/частини 2197 із с Березино Тарутинського району Одеської області до м.  Білгород-Дністровський з вини службових осіб частини було втрачено автокар марки «ГАЗ-40814»,  нестача якого було виявлено лише в жовтні 2007 року під час прокурорської перевірки.

При цьому підсудний показав,  що він,  як начальник автомобільної служби частини,  бажаючи   створити   видимість   нібито   задовільного   стану   справ   з   питань   обліку

автомобільної техніки і майна та уникнути відповідальності за неналежне виконання службових обов'язків,  з корисливих спонукань,  звернувся до приватного підприємця ОСОБА_4 з проханням одержати замість належних за накладними радіатора й мотор комплекту на автомобіль «КАМАЗ» (згідно раніше укладеного договору між підприємцем та в/частиною 2197) кошти готівкою,  в сумі 5600 грн. В подальшому ОСОБА_1 разом з колишнім заступником командира частини з озброєння ОСОБА_5 на зазначені і особисті кошти здійснив закупівлю автокара.

Підсудний також підтвердив викладені вище обставини внесення до акту №64 завідомо неправдивих відомостей про нібито надходження до в/частини 2197 радіатора й мотор комплекту на автомобіль «КАМАЗ».

Оскільки ОСОБА_1 в вересні 2007 року в м.  Білгород-Дністровський Одеської області,  зловживаючи своїм службовим становищем,  з корисних мотивів здійснив протиправне присвоєння коштів в сумі 5636 грн.,  виділених військовій частині 2197 для закупівлі автомобільного майна,  то суд такі вчинені підсудним дії кваліфікує за ч.2  ст. 410 КК України.

Оскільки ОСОБА_1 в жовтні 2007 року,  з метою приховати вищезазначені дії,  вніс в офіційний документ - акт прийому №64 від 10 жовтня 2007 року завідомо неправдиві відомості про нібито отримання військовою частиною автомобільного майна на суму 5636 грн.,  то суд такі вчинені ним дії кваліфікує за ч.1  ст. 366 КК України.

Судом розглянуто цивільний позов,  заявлений військовим прокурором Белградського гарнізону в інтересах військової частини 2197 до підсудного ОСОБА_1  про стягнення заподіяної злочином майнової шкоди на суму 5636 грн.

Підсудний ОСОБА_1 зазначені позовні вимоги визнав та пояснив,  що на час судового розгляду даної кримінальної справи він добровільно в повному обсязі відшкодував заподіяну в/частині 2197 шкоду,  що підтверджується дослідженими в суді довідкою начальника Білгород-Дністровського прикордонного загону від 30 березня 2009 року (про передання на відповідальне зберігання радіатору та мотор комплекту),  а також квитанцією про здійснення банківського платежу до в/частини 2197 від 3 квітня 2009 року на суму 1036 грн. (різниця між отриманими грошима та фактичною вартістю зданих до сховища запчастин).

Під час судового слідства державний обвинувач відмовився від позовних вимог до ОСОБА_1  в зв'язку з вищезазначеним добровільним відшкодуванням підсудним заподіяної шкоди. Сторонам роз'яснено процесуальні наслідки прийняття судом відмови позивача від позову. Заявлена державним обвинувачем відмова від позовних вимог заперечень у інших учасників процесу заперечень не мала,  в зв'язку з чим суд вважає можливим її прийняти.

При призначенні підсудному покарання,  суд визнає обставинами,  що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_1  злочинів його щире каяття,  активне сприяння розкриттю злочину,  повне добровільне відшкодування заподіяної матеріальної шкоди,  а також наявність на утриманні неповнолітньої дитини.

Суд також враховує позитивні службові характеристики ОСОБА_1 ,  а також факт вчинення ним злочину вперше.

З врахуванням викладених вище обставин,  в тому числі і даних про особу підсудного,  суд вважає можливим за вчинений злочин,  передбачений ч.2  ст. 410 КК України,  призначити основне покарання у виді позбавлення волі нижче від найнижчої межі,  встановленої в санкції даної статті КК України,  і при цьому,  замість позбавлення волі,  призначити службове обмеження,  а також не призначати за злочин,  передбачений ч.1  ст. 366 КК України,  додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років,  в зв'язку з чим застосувати до ОСОБА_1  положення  ст.  ст. 58 та 69 КК України.

На підставі викладеного,  керуючись  ст.  ст.  28,  323,  324 КПК України,   ст.  174 ЦПК України військовий місцевий суд Одеського гарнізону

засудив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочинів,  передбачених ч.2  ст. 410 та ч.1  ст. 366 КК України,  на підставі яких призначити йому покарання:

-        за ч.2  ст. 410 КК України,  із застосуванням  ст. 69 цього кодексу,  у виді

позбавлення волі на строк два роки.

-      за ч.1  ст. 366 КК України,  із застосуванням  ст. 69 цього кодексу,  у виді обмеження

волі на строк два роки.

У відповідності з ч. 1  ст. 70 КК України за сукупністю зазначених злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_1  остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк два роки.

У відповідності з  ст. 58 КК України замість позбавлення волі призначити ОСОБА_1  покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців на строк два роки з відрахуванням із суми його грошового забезпечення в доход держави десяти відсотків.

Строк відбуття покарання встановити з дня видання наказу начальника Білгород-Дністровського прикордонного загону та початку здійснення відрахувань з грошового забезпечення засудженого в порядку,  передбаченому  ст. 58 КК України та  ст. 47 КВК України.

Запобіжний захід ОСОБА_1  у виді підписки про невиїзд - скасувати.

Прийняти відмову державного обвинувача,  діючого в інтересах цивільного позивача - військової частини 2197,  від позову до підсудного ОСОБА_1 на загальну суму 5636 грн.,  в зв'язку із добровільним відшкодуванням відповідачем заподіяної майнової шкоди.

Після набрання вироком законної сили долучені до матеріалів справи в якості речових доказів:

акт прийому автомобільних запчастин №64 від 10 жовтня 2007 року -зберігати в матеріалах справи;

автомобільні комплектуючі,  переліком згідно із т. 1 а.с.  170-171 - вважати повернутими в/частині 2197.

На вирок учасниками судового розгляду може бути подана апеляція у військовий апеляційний суд Військово-Морських Сил на протязі п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.