Справа №1-61/08
ВІЙСЬКОВИЙ МІСЦЕВИЙ СУД
ОДЕСЬКОГО ГАРНІЗОНУ
ВИРОК
іменем України
29 жовтня 2008 року м. Одеса
Військовий місцевий суд Одеського гарнізону під головуванням підполковника юстиції Деркачова О.В., при секретарі Гудз Н.В., за участю старшого помічника військового прокурора Одеського гарнізону майора юстиції Каралкіна М. В., представника цивільного позивача - юрисконсульта відділу звітності та аналітичної роботи юридичного управління Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області Капітанчука В.Ю. та підсудного розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальну справу по звинуваченню колишнього підполковника в/частини 3003
ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року в м. Бендери Молдови, з вищою освітою, одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину та непрацездатну дружину, не судимого, перебував на військовій службі на посадах осіб офіцерського складу з червня 1982 року по березень 2003 року, має статус інваліда війни 2 групи та ветерана органів внутрішніх справ, зареєстрований і проживає за адресою: Одеська обл., Овідіопольський р-н, с. Мизикевича, АДРЕСА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України,
встановив:
ОСОБА_1 в період з вересня 2003 року по грудень 2006 року, а також повторно, з січня 2007 року по травень 2008 року, з метою заволодіння чужим майном -грошовими коштами державного бюджету та Пенсійного фонду України, умисно приховав від службових осіб фінансово-економічного управління Головного управління МВС України в Одеській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі за текстом - пенсійних органів) факт свого працевлаштування у військовій частині 3012 та заволодів шляхом обману і зловживання довірою грошовими коштами державного бюджету та Пенсійного фонду України на загальну суму 6075, 46 грн., необгрунтовано виплаченими в якості надбавки непрацюючому пенсіонеру, який мав на своєму утриманні непрацездатних членів сім'ї.
Винність підсудного у вчинених діяннях підтверджується наступними доказами, дослідженими за клопотанням прокурора, підтриманого підсудним та представником цивільного позивача, на підставі ч.3 ст. 299 КПК України при визнані недоцільним дослідження доказів стосовно інших обставин справи, які ніким не оспорювались.
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 винним себе у вчинених діяннях визнав повністю, про що дав показання, які відповідають вищевикладеному та додатково пояснив, що після звільнення в 2003 році з військової служби йому було призначено пенсію за вислугу років, до якої надавалась і надбавка непрацюючому пенсіонеру, який утримував неповнолітніх членів сім'ї, і при цьому підсудному було достовірно відомо, що в разі свого подальшого працевлаштування він втрачав право на отримання даної надбавки, в зв'язку з чим на нього покладався обов'язок із сповіщення пенсійного органу в п'ятиденний строк після настання такого факту.
ОСОБА_1 також показав, що в серпні 2003 року через значну фінансову потребу родини (навчання, хворобу дітей тощо), яку не задовольняло його пенсійне
забезпечення, він вимушений був працевлаштуватися до військової частини 3012, в якій обіймав посаду техніка з ремонту і експлуатації кіно радіоапаратури клубу та в якій на його ім'я було заведено другу трудову книжку, проте, в період з вересня 2003 року по грудень 2006 року службових осіб фінансово-економічного управління Головного управління МВС України в Одеській області про цей факт він не повідомив, а з 1 січня 2007 року, після переводу на пенсійне забезпечення в Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, також не повідомив про цей факт і службових осіб даного управління, внаслідок чого продовжував до травня 2008 року отримувати надбавку непрацюючому пенсіонеру, який мав на своєму утриманні неповнолітніх доньок - ОСОБА_2 та ОСОБА_3.
Оскільки ОСОБА_1 в період з вересня 2003 року по грудень 2006 року, а також повторно, з січня 2007 року по травень 2008 року, з метою заволодіння чужим майном - грошовими коштами державного бюджету та Пенсійного фонду України, всупереч вимог ст. 16 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», умисно приховав від службових осіб пенсійних органів факт свого працевлаштування та заволодів шляхом обману і зловживання довірою грошовими коштами державного бюджету та Пенсійного фонду України на загальну суму 6075, 46 грн., необгрунтовано виплаченими в якості надбавки непрацюючому пенсіонеру, який мав на своєму утриманні непрацездатних членів сім'ї, то суд такі вчинені підсудним дії кваліфікує за ч.2 ст. 190 КК України.
Судом розглянуто цивільний позов, заявлений військовим прокурором Одеського гарнізону в інтересах держави в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до підсудного ОСОБА_1про стягнення заподіяної злочином майнової шкоди на загальну суму 6075, 46 грн.
Обвинувач та представник цивільного позивача, кожний окремо, в обґрунтування заявлених ними позовних вимог пояснили, що сума позову складається із загальної суми необгрунтовано виплаченої пенсійними органами ОСОБА_1 в період з вересня 2003 року по травень 2008 року надбавки непрацюючому пенсіонеру, який мав на своєму утриманні непрацездатних членів сім'ї.
Підсудний ОСОБА_1 зазначені позовні вимоги визнав повністю та пояснив, що добровільно відшкодувати вищезазначені грошові кошти до теперішнього часу він не мав можливості, проте запевнив, що здійснить це в майбутньому.
Виходячи із правил ст. ст. 3 і 4 ЦПК України, ст. ст. 28 і 50 КПК України установа чи організація, якій заподіяно майнову шкоду, має право на пред'явлення позову в кримінальному процесі. Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка вчинила злочин і завдала цю шкоду.
В судовому засіданні встановлено, що заявлена до відшкодування майнова шкода була заподіяна злочинними діями ОСОБА_1внаслідок умисного тривалого приховування від пенсійних органів факту свого працевлаштування.
Згідно досліджених в судовому засіданні акту документальної перевірки з окремих питань від 10 червня 2008 року, а також розрахунків про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років пенсійної справи №19068 загальна сума необгрунтовано виплаченої підсудному в період з вересня 2003 року по травень 2008 року надбавки непрацюючому пенсіонеру, який мав на своєму утриманні непрацездатних членів сім'ї склала 6075, 46 грн.
Факт працевлаштування підсудного до військової частини 3012 підтверджується дослідженим витягом із наказу командира цієї частини (по стройовій частині) від 26 серпня 2003 року №175 та оглянутою трудовою книжкою на ім'я ОСОБА_1серії НОМЕР_1.
За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги військового прокурора Одеського гарнізону, заявлені в інтересах держави в особі в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до підсудного ОСОБА_1про стягнення заподіяної злочином майнової шкоди на загальну суму 6075, 46 грн. знайшли своє підтвердження, в зв'язку з чим суд приходить до висновку про їх задоволення в повному обсязі.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 вперше притягується до кримінальної відповідальності, є інвалідом війни 2 групи та ветераном органів внутрішніх справ, з'явився з повинною, щиро розкаявся, позитивно характеризувався протягом всього періоду службової діяльності, має на утриманні неповнолітню дитину, яка в 2004 році мала онкологічне захворювання, а також непрацездатну дружину, з часу вчинення злочину минув значний проміжок часу, протягом якого він дисциплінарних чи адміністративних стягнень не мав.
З врахуванням викладених вище обставин, тяжкості вчинених діянь, бездоганної поведінки підсудного, його сумлінного ставлення до виконання службових обов'язків та інших даних про особу, суд дійшов до висновку, що ОСОБА_1на час розгляду справи в суді не можна вважати суспільно-небезпечною особою, а тому, на підставі ч.4 ст. 74 КК України його може бути звільнено за вироком суду від покарання.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 323, 324, ч.5 ст. 7 КПК України, військовий місцевий суд Одеського гарнізону
засудив:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України, на підставі якої призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто в сумі 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
На підставі ч.4 ст. 74 КК України, ч.5 ст. 7 КПК України звільнити ОСОБА_1від покарання.
Цивільний позов військового прокурора Одеського гарнізону, заявлений в інтересах держави в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1про стягнення заподіяної злочином майнової шкоди на загальну суму 6075, 46 грн. - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 6075, 46 грн. (шість тисяч сімдесят п'ять грн. сорок шість коп.) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в якості відшкодування заподіяної майнової шкоди.
Запобіжний захід ОСОБА_1 у виді підписки про невиїзд - скасувати.
Після набрання вироком законної сили долучену до матеріалів справи в якості речового доказу заяву ОСОБА_1на адресу начальника фінансово-економічного управління Головного управління МВС України в Одеській області від 14 липня 2006 року - зберігати в матеріалах кримінальної справи.
На вирок сторонами може бути подана апеляція у військовий апеляційний суд Військово-Морських Сил на протязі п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.