Справа № 308/11227/15-ц

У Х В А Л А

Іменем України

03 березня 2016 року м. Ужгород

Колегія суддів палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого: Дроботі В.В.

суддів: Власова С.О., Бисаги Т.Ю.

при секретарі Рогач О.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 14 січня 2016 року,-

в с т а н о в и л а :

Зазначеним рішенням у вимогах ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Банк Форум», ОСОБА_2, районного відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції, третя особа ОСОБА_3 про визнання права власності на автомобіль, зняття його з розшуку та звільнення з тримання на спеціалізованому майданчику - відмовлено.

В апеляційний скарзі позивач просить рішення скасувати, ухваливши нове про задоволення його вимог. Вказує на те, що суд неправильно застосував матеріальний закон, оскільки його право власності на сідловий тягач та напівпричіп базується на укладеному між ним та ОСОБА_2 договорі купівлі-продажу. Юридична процедура оформлення на нього права власності на вказане рухоме майно не була завершена з об'єктивних причин .

Колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом першої інстанції правильно встановлені слідуючі факти та обставини.

Власником сідлового тягача E RENAUT MAGNUM AE 430 TI, держномерний знак НОМЕР_2, 1999 року випуску та напівпричепу бортового E KOEGEL SN 24, держномерний знак НОМЕР_1, 1992 року випуску з 2008 року є відповідачка ОСОБА_2.

29 жовтня 2013 року нею та позивачем було укладено два правочини щодо вказаних транспортних засобів:

-вони у простій письмовий формі уклали договір купівлі-продажу тягача та напівпричепа вартістю 136 000 грн. з видачею відповідної розписки про одержання продавцем грошей. Як договором, так і розпискою сторони правочину передбачили видачу довіреності для послідуючого переоформлення транспортних засобів на нового власника.

-в той же день відповідачка нотаріально завіреною довіреністю передала позивачу належні їй транспортні засоби у безоплатне користування з правом відчуження їх третім особам строком на три роки.

В подальшому позивач вчиняв ряд юридичних дій, спрямованих на безперешкодну експлуатацію транспортних засобів (страхував цивільно-правову відповідальність, надавав їх для перевірки технічного стану).

У зв'язку із стягненням з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк Форум» заборгованості за кредитним договором належні їй вказані транспортні засоби органом державної виконавчої служби були оголошені в розшук, а 5 серпня 2015 року працівниками ДАІ Київської області були тимчасово затримані і поміщені на спеціальний майданчик.

Вважаючи, що 29 жовтня 2013 року між ним та ОСОБА_2 було укладено реальний договір купівлі-продажу тягача та напівпричепа, в результаті чого він набув на них право власності, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.

Відмовивши у задоволені цього позову суд першої інстанції обґрунтованно виходив з наступного.

Згідно із ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону.

Загальний порядок укладення договорів будь-якими учасниками цивільних відносин визначено у главі 53 ЦК України.

До принципово важливих складових цієї процедури відносяться зміст та форма договору, спосіб, місце укладення.

Правове регулювання відносин, пов'язаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється на підставі положень ЦК України з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у відповідних положеннях Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року № 1200 та; Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388, які визначають певні особливості укладення, виконання та правові наслідки невиконання відповідних договорів.

Згідно з Порядком здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року № 1200, оформлення на товарних біржах договорів купівлі-продажу транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, здійснюється з використанням облікованих відповідно у територіальному органі з надання сервісних послуг МВС і Держсільгоспінспекції бланків біржових угод.

Оформлення договорів купівлі-продажу транспортних засобів може проводитися в територіальному органі з надання сервісних послуг МВС.

У разі продажу транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, філією суб'єкта господарювання або уповноваженим дилером, крім акта приймання-передачі підприємства-виробника, покупцеві видається акт приймання-передачі, що укладається між суб'єктом господарювання (його філією) та уповноваженим дилером.

Під час продажу транспортних засобів, що перебувають (перебували) на обліку в уповноваженому органі МВС або Держсільгоспінспекції, покупцеві територіальним органом з надання сервісних послуг МВС видається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) або Держсільгоспінспекцією - свідоцтво про реєстрацію машини з відміткою про зняття машин (тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів) з обліку чи акт технічного стану.

У разі зняття з обліку транспортного засобу покупцеві видається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) та копія реєстраційної картки, що додається до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на пластиковій основі.

Отже, продаж транспортного засобу, що має ідентифікаційний номер, передбачає відповідне оформлення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу, зняття його з обліку, отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт).

Як встановив суд першої інстанції позивач та відповідачка не дотримались цієї процедури при відчуженні сідлового тягача та бортового напівпричепу.

Отже, посилання позивача на договір купівлі-продажу від 29 жовтня 2013 року та розписку про одержання грошей, як на підставу набуття права власності на це рухоме майно, судом обґрунтованно не прийнято до уваги.

Не може бути підставою набуття позивачем права власності і довіреність від 29 жовтня 2013 року, якою ОСОБА_2 уповноважила позивача розпоряджатись (продати, обміняти, передати в заставу, здати в оренду) належними їй транспортними засобами.

За своїм правовим змістом даний правочин є договором доручення, на який розповсюджується дія ст.ст. 1000-1009 ЦК України. Вказані норми не передбачають вчинення повіреним дій від імені довірителя на свою користь.

Отже, за довіреністю від 29 жовтня 2013 року позивач не праві був переоформляти неналежні ОСОБА_2 транспортні засоби на свої ім'я.

Таким чином, визнати вказаний юридичний документ договором купівлі-продажу суд не вправі.

Доводи скарги до уваги прийняті бути не можуть.

Позов про визнання права власності є спеціальним або допоміжним речово-правовим засобом захисту права власності.

Цивільне законодавство визначає особливості реалізації правомочності власника.

За правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред'явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Позивачем у позові про визнання права власності є особа, яка має право власності на майно (тобто вже стала його власником, а не намагається ним стати через пред'явлення позову).

Отже, ураховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності це певний юридичний механізм, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 ЦК України.

Оскільки спірні транспортні засоби з обліку в уповноваженому органі МВС з обліку не знімались, а залишились зареєстрованими за відповідачкою ОСОБА_2, технічний паспорт на ім'я позивача не оформлювався та не видавався, копія реєстраційної картки до цього свідоцтва не додавалась, то суд дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для визнання за позивачем права власності на ці транспортні засоби.

Такий висновок висловлений Верховним Судом України в постанові від 16 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 про визнання права власності на автомобіль.

Відповідно до вимог ст.360-7 ЦПК України вказане судове рішення є обов'язковим для застосування у даній справі.

Згідно з положеннями ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.307,308 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу позивача відхилити.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 14 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили після її проголошення, але може бути оскаржена протягом 20 днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач:

Судді: