Справа № 303/7291/15-ц

У Х В А Л А

Іменем України

03 березня 2016 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого Дроботі В.В.

суддів Власова С.О., Бисаги Т.Ю.

при секретарі Рогач О.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою відповідача виконавчого комітету Мукачівської міської ради на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 25 січня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

Зазначеним рішенням визнано незаконним та скасовано рішення виконкому Мукачівської міської ради №260 від 17 вересня 2015 року «Про негайне відібрання дітей та припинення над ними опіки».

Вирішено питання про стягнення судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати, ухваливши нове, яким у задоволенні вимог ОСОБА_1 відмовити. Вказує на те, що висновок суду про те, що питання звільнення опікуна від своїх обов'язків є виключно компетенцією суду, а не органу опіки та піклування, суперечить положенням Постанови КМУ від 24 вересня 2008 р. №866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини». Окрім того, чинним ЦК України не передбачено заборони йому вирішувати питання, пов'язані зі звільненням або припиненням встановленої опіки над малолітніми дітьми.

Колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом першої інстанції правильно встановлені слідуючи факти та обставини.

Позивачка рішеннями відповідача №208 від 26 вересня 2002 року та №155 від 24 червня 2008 року призначена опікуном онучок ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Мати цих дітей ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3, а їх батько невідомий, оскільки дані про нього у свідоцтва про народження дітей внесені зі слів матері.

Після встановлення опікунства обидві онучки проживали разом з бабкою і відвідували одну з загальноосвітніх шкіл у м.Мукачево.

Рішенням №250 від 17 вересня 2015 року відповідач, посилаючись на неналежне виконання позивачкою своїх обов'язків опікуна, звільнив її від цих обов'язків щодо обох підопічних, визнав такими, що втратили чинність його рішення №208 та №155 про призначення позивачки опікуном та негайно відібрав онучок від бабки, влаштувавши їх до Закарпатського обласного притулку для дітей.

Визнавши незаконним та скасувавши зазначене вище рішення виконкому Мукачівської міської ради суд першої інстанції дослідив усі надані сторонами спору докази, врахував їх доводи та заперечення, правильно застосував норми матеріального права до правовідносин, що виникли, та ухвалив законне і обґрунтоване рішення.

Суд правильно констатував, що після призначення особи опікуном малолітніх дітей чинне законодавство передбачає можливість та визначає підстави звільнення опікуна та припинення опіки.

За своєю правовою природою вказані наслідки є різними, різною, відмінною є процедура застосування цих заходів.

Системний аналіз ст.ст.75,76 ЦК України, ст.ст. 250, 251 СК України та Постанови КМУ №886 від 24 вересня 2008 р. дає підстави для висновку про те, що:

-призначення опікуна здійснюється як в позасудовому порядку (органом опіки та піклування), так і в судовому порядку (судом),

-звільнення опікуна та припинення опіки повинно здійснюватись тим самим органом, який призначив опікуна, за виключенням випадків поміщення підопічного у соціальний заклад (у разі зміни місця проживання малолітньої особи) або як санкція за порушення прав підопічного чи обов'язків опікуна (невиконання повноважень опікуна, зловживання правами опікуна), які відносяться до виключної компетенції суду.

-припинення опіки здійснюється у разі передачі малолітньої особи батькам, досягнення підопічним чотирнадцяти років та у разі поновлення цивільної дієздатності.

Щодо наявної колізії між приписами ч.3 ст.75 ЦК та п.49 Постанови КМУ №866 у питанні органу, який вправі звільнити опікуна від його обов'язків у зв'язку з їх невиконанням (судом та (або) виконкомом міської ради), колегія констатує, що у цих нормах закладено неоднозначне трактування правомочного органу, який вправі прийняти рішення у даному випадку.

Відповідно до вимог ч.4 ст.8 ЦПК України колегія застосовує , як і суд першої інстанції, акт законодавства, який має вищу юридичну силу, а саме: ч.3 ст.75 Цивільного Кодексу України, який передбачає судову процедуру вирішення даних питань і відхиляє апеляційну скаргу відповідача у цій частині.

Ст.170 СК регламентує порядок та процедуру відібрання дітей від батьків та інших осіб, з якими вона проживає. Ця норма передбачає також виключно судовий порядок вирішення цього питання.

Отже, суд першої інстанції визнавши незаконним та скасувавши рішення відповідача №260 від 17 вересня 2015 року вірно виходив з того, що відповідач повинен був не своїм рішенням звільняти позивачку від обов'язків опікуна та відбирати від неї малолітніх онучок, а ініціювати вирішення зазначених питань в судовому порядку.

Окрім того, суд правильно констатував, що оскаржуваним рішенням відповідача були порушені права позивачки, як опікуна, які надані їй ст.67 ЦК та п.46 Постанови КМУ №866.

Відповідно до вимог ст.ст.15,16 ЦК та ст.3 ЦПК суд захистив порушені права позивачки.

Інші доводи скарги відповідача також не заслуговують на увагу.

Права виконкому Мукачівської міської ради на перевірку своїх рішень щодо призначення опікунів, а також контроль за належним здійсненням ними своїх обов'язків чинним законодавством гарантований. Проте, відповідач згідно положень ст.19 Конституції України при звільненні позивачки від опікунства та відібранні онучок повинен був діяти у спосіб, передбачений законами України. Як зазначено вище, таким способом є механізм судового розгляду даних питань , а не прийняття власних рішень органом державної влади.

Відповідно до положень ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст.307, 308 ЦПК України, судова колегія,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу відповідача відхилити.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 25 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді :