Номер провадження: 22-ц/785/4635/16

Головуючий у першій інстанції Калініченко Л. В.

Доповідач Гірняк Л. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.07.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

Головуючого- Гірняк Л.А.,

Суддів- Сєвєрової Є.С., Процик М.В.

За участю секретаря- Полякової В.О.

Розглянула у відкритому судовому засіданні м. Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Київського районного суду м. Одеса від 19.04.2016 року, у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6

-про визнання договору купівлі-продажу недійсним,-

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2015 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом в котрому зазначала, що постійно проживає та зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1, котра їй належала на праві власності.

У 2013 році, в зв'язку з потребою у додатковій допомозі, вона поселила безоплатно ОСОБА_7, котрий надавав їй допомогу по веденню господарства та придбання продуктів харчування. В 2014 році ОСОБА_7 запропонував їй скласти заповіт на його користь та обіцяв доглядати за нею та поховати.

Відповідач запросив нотаріуса та на його прохання вона передала документи на квартиру. При підписанні документу були присутні незнайомі їй люди. Після підписання правочину документи залишались у ОСОБА_7 котрий відмовив їй їх віддати. В подальшому їх стосунки стали погіршуватись та в червні 2015 року вона довідалась, що уклала з його сином договір купівлі-продажу замість заповіт на користь ОСОБА_7 .

Позивачка зазначала, що її внутрішня воля не відповідала укладеному правочину та підписуючи документ думала, що засвідчує заповіт так як грошей їй ніхто не передавав, з ОСОБА_6 не обумовлювала ніяких суттєвих умов, іншого житла немає, в силу свого здоров'я та віку неправильно сприйняла підписаний нею правочин.

Враховуючи вищезазначене просила суд визнати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1,укладений 14 грудня 2014 року недійсним з підстав ст. 229 ЦК України. та скасувати право власності на квартиру за ОСОБА_6

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 19.04.2016 року у задоволенні позовних вимог-відмовлено.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду з ухваленням нового рішення, про задоволення позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків обставинам справи та порушенням судом норм матеріального та процесуального права. При цьому посилається на ті ж обставини, що і в позовній заяві та на те,що відповідач визнав, що вони не обговорювали з ним суттєві умови купівлі-продажу спірної квартири та особисто їй гроші відповідач не передавав. Крім того, посилається на Постанову НБУ від 06.06.2013 року якою передбачена гранична сума розрахунків готівкою .

Судова колегія заслухавши доповідь судді доповідача, вислухавши пояснення сторін що з'явились, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в заявлених вимогах, районний суд виходив з того, що позивачем не доведено та не підтверджено факт того, що вона помилялася щодо правової природи правочину, прав та обов'язків які виникли після його укладення між нею та відповідачем.

Проте з таким судженням районного суду погодитись не можна з наступних підстав.

Згідно із частиною третьою статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частина перша статті 229 ЦК України).

Пленум Верховного Суду України в п. 19 постанови «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року № 9 роз'яснив, що правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що 14 грудня 2014 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Саганович О.Ю. та зареєстрований в реєстрі за №1125 (а.с.93-94).

Відповідно до п.2 договіору купівлі-продажу від 14 грудня 2014 року встановлено, що 255 406 грн. Продавець отримала повністю від покупця, до підписання цього договору і своїми підписами підтверджують факт повного розрахунку за продану квартиру( а.с.5)

Ці самі обставини засвідчені в заяві від 14.12.2014 року( а.с.97)

Відповідно до ч.3 ст.213 ЦПК обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Відповідно до ч.3 ст. 1087 ЦК України граничні суми розрахунків готівкою для фізичних та юридичних осіб, а також для фізичних осіб - підприємців відповідно до цієї статті встановлюються Національним банком України.

Відповідно до п.п.1,2 Постанови Правління Нацбанку України № 210 від 06.06.2013 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 02.07.2013 року за № 1109/23641 «Про встановлення граничної суми розрахунків готівкою» Установлено граничну суму розрахунків готівкою: фізичних осіб між собою за договорами купівлі-продажу, які підлягають нотаріальному посвідченню, у розмірі 150 000 (ста п'ятдесяти тисяч) гривень.

Фізичні особи мають право здійснювати розрахунки на суму, яка перевищує 150 000 гривень, шляхом перерахування коштів з поточного рахунку на поточний рахунок, внесення та/або перерахування коштів на поточні рахунки (у тому числі у депозит нотаріуса на окремий поточний рахунок у національній валюті).

Виходячи з діючого законодавства, розрахунок між ОСОБА_5 і ОСОБА_9 за договором купівлі-продажу квартири, вартість якої становила 255406 гривень, повинен був здійснюватися за безготівковим розрахунком через установу Банку.

На підтвердження цього в п.2 Договору купівлі-продажу від

року, зокрема, вказано: «Розрахунок вчинено згідно з вимогами чинного Законодавства України. Зміст ст. 1087 ЦК України та Постанови НБУ від 06.06.2013 року № 210 (зі змінами) «Про встановлення граничної суми розрахунків готівкою» сторонам роз'яснено».

Проте докази на підтвердження переказу коштів на поточний рахунок позивачки матеріали справи не містять.

Відповідач ОСОБА_6 в судовому засіданні 01.12.2015 року пояснив, що він особисто не був присутній при передачі грошових коштів, не бачив, як передавались гроші ОСОБА_5 він також пояснив, що його це питання не цікавило і він не знає хто з батьків здійснив розрахунок.

Відповідно до вимог ст.179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З врахуванням вищезазначеного, підписання сторонами договору купівлі-продажу і заяви про розрахунок не доводять факту передачі грошей, оскільки обидві сторони визнали факт підписання договору і одночасно не визнали факт передачі грошей за договором купівлі-продажу.

ОСОБА_5 людина похилого віку,ІНФОРМАЦІЯ_2, відповідно до запису в медичній картці невропатолога 16.08.2012 року психіатра 21.08.2012 року, отоларинголога -02.07.2015 року-страждає двохсторонньою сенсоневральною туговухістю четвертого ступеню, дисциркулярною енцифолопатією на ґрунті церебрального атеросклерозу у вигляді помірного вираженого інтелектуально знаження, що супроводжується зниженням слуху,пам'яті та інтелекту.

Проживання батька відповідача-ОСОБА_7. на протязі 2-х років в квартирі разом з ОСОБА_5 та надання їй допомоги підтверджує намір останньої щодо складання на його користь заповіту.

Судова колегія вважає, що з врахуванням безгрошовістю правочину у ОСОБА_5 не викликало сумніву того, що вона підписує заповіт на користь свого знайомого ОСОБА_7, котрий надавав їй додаткову допомогу та підтверджує відсутність у неї наміру продати єдине своє житло.

Отже, неправильне сприйняття ОСОБА_5 фактичних обставин договору купівлі-продажу, вплинуло на її волевиявлення під час укладення договору купівлі-продажу замість заповіту.

При цьому, удова колегія бере до уваги не лише укладення договору купівлі-продажу за фактом його підписання та прочитання сторонам тексту оспорюваного договору та роз'яснення нотаріусом суті договору а й за такими обставинами, як: вік позивачки, її стан здоров'я та потребі у зв'язку із цим у догляді й сторонній допомозі, наявність у неї спірного житла, як єдиного, відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна та продовження ОСОБА_5 проживати в спірній квартирі та сплачувати після укладення договору комунальні послуги.

З врахуванням ст.ст. 229,203,655 ЦК України судова колегія приходить до висновку, що вимоги позивачки про те, що вона не розуміла, що вчиняє договір купівлі-продажу, а не заповіт підлягають задоволенню.

За правилами ст.216 ч.1 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі,- відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Така правова позиція узгоджується з постановою Верховного Суду України у справі № 6-93цс16 від 16 березня 2016 року.

З врахуванням того, що укладений договір купівлі-продажу ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є недійсним, спірна квартира-АДРЕСА_1. (загальна площа- 33,9 кв.м.,житлова-14,3 кв.м.) підлягає поверненню у власність ОСОБА_5.

Виходячи з того, що ОСОБА_6 кошти за договором купівлі-продажу не передавав, а тому реституція щодо нього не застосовується.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції вважав недоведеними позовні вимоги позивачки, що свідчить про порушення судом норм вимог ст.212-214 ЦПК України та не врахував норми матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам по справі, судова колегія з підстав ст.309 ч.1 п.3,4 ЦПК України рішення суду скасовує з ухваленням нового, про задоволення позовних вимог.

В силу ст.88 ЦПК України судова колегія вважає за необхідне повернути ОСОБА_5 понесені нею судові витрати так як вони документально підтверджені.

Керуючись ст. 218, 303,309,316,317,319ЦПК України, судова колегія,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 19.04.2016 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу недійсним задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 14 грудня 2014 року між ОСОБА_5 і ОСОБА_6, посвідчений Саганович О.Ю., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі № 1125.

Повернути у власність ОСОБА_5 Квартиру АДРЕСА_1. (загальна площа- 33,9 кв.м.,житлова-14,3 кв.м.)

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави 606 грн.32 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржена на протязі 20 днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Голодуючий суддя - Л.А.Гірняк

Судді Є.С.Сєвєрова

М.В.Процик