У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

          18 липня 2006 року                                                    м. Київ

             Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л., Шабуніна В.М..

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства (далі - ВАТ) “Київський річковий порт” про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и л а :

               У березні 2005 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що вона працювала на посаді заступника головного бухгалтера ВАТ “Київський річковий порт”, 1 жовтня 2004 року її було звільнено з роботи на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП України, проте вона вважає. що у відповідача не було законних підстав для її звільнення.

             Рішенням Подільського  районного суду м. Києва від 3 червня          2005 року у задоволенні позову відмовлено.

             Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 22 листопада 2005 року позов  задоволено, постановлено поновити ОСОБА_1 на посаді виконуючого обов”язки  головного бухгалтера ВАТ “Київський річковий порт” і стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 31331 грн.       09 коп.

            У касаційній скарзі ВАТ “Київський річковий порт”  просить скасувати рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.                 

             Касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

             Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

                 Доводи скарги не дають підстав для висновку, що апеляційним судом при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.             

             Згідно із ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому доводи касаційної скарги в цій частині також не можуть бути визнані як підстава для призначення справи  до судового розгляду.

             Оскаржуване  рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

             Керуючись ст.ст. 332, 336  ЦПК України, колегія суддів Cудової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

             Касаційну скаргу ВАТ “Київський річковий порт” відхилити, рішення Апеляційного суду м. Києва від 22 листопада 2005 року залишити без змін.

             Ухвала оскарженню не підлягає.

             Судді Верховного Суду України :                                      Л.І.Охрімчук

                                                                                                                Ю.Л.Сенін

                                                                                                                В.М.Шабунін