КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

"12" липня 2016 р. Справа №925/308/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шипка В.В.

суддів: Сотнікова С.В.

Доманської М.Л.

при секретарі Романової Ю.М.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"

на ухвалу господарського суду Черкаської області від 31.05.2016р.

у справі № 925/308/16 (суддя Гура І.І.)

за заявою Уманської обєднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Черкаській області

до Дочірнього підприємства "Уманський консервний комбінат"

про порушення провадження у спрві про банкрутство

за участю представників:

від заявника: не з»явились

від боржника: Фонрабе Є.В. - дов. № б/н від 07.07.2016р.

Краснокутська Н.М. - дов. № 03/6/2016 від 03.06.2016р.

Мензоренко Ю.М. - директор

від ПАТ "Державний ощадний банк України": не з»явились

арбітражний керуючий Левченко В.М. - посвід. № 1276 від 11.07.2013р.

ВСТАНОВИВ:

16.02.2015р. до господарського суду Черкаської області надійшла заява Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області про порушення провадження у справі про банкрутство боржника - дочірнього підприємства "Уманський консервний комбінат".

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 31.05.2016р. у справі № 925/308/16 порушено провадження у справі про банкрутство дочірнього підприємства "Уманський консервний комбінат" (20300, Черкаська обл., м. Умань, вул. Дерев'янка, буд. 3, ідентифікаційний код 05305810). Визначено розмір безспірних вимог ініціюючого кредитора у сумі 786 836,80 грн. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто п'ятнадцять календарних днів. Задоволено заяву арбітражного керуючого Заріцького Ю.М. про відмову від участі у справі. Розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Левченко Василя Миколайовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 1276 , дата видачі - 11.07.2013, поштова адреса: АДРЕСА_1) та інше.

Не погоджуючись з вказаною постановою, Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" звернулась з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить ухвалу господарського суду Черкаської області від 31.05.2016р. скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити Уманській обєднаній державній податковій інспекції ГУ ДФС у Черкаській області у порушенні справи про банкрутство Дочірнього підприємства "Уманський консервний комбінат".

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2016р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"було прийнято до провадження і розгляд справи призначено на 12.07.2016р.

Встановлено, що в судове засідання 12.07.2016р. представник заявника та апелянта не з»явились, причини неявки суду не повідомили. Хоча про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутності представника апелянта та заявника.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої ухвали норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Конституцією України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Також, Конституція України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, Господарський процесуальний кодекс України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ч. 1 ст. 91 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Між тим, згідно з ч. 6 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі про банкрутство.

Враховуючи те, що у справах про банкрутство, окрім судових рішень у формі ухвал, в одному випадку, у разі визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, виноситься постанова, оскарження такої постанови відбувається з урахуванням особливостей, передбачених Законом про банкрутство.

Відтак, в силу особливостей справи про банкрутство (ст. 4-1 ГПК України), коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі- Закон про банкрутство) учасники у справі про банкрутство - сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство; сторони у справі про банкрутство - кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут).

Крім того, цією ж статтею Закону про банкрутство визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

При цьому, колегія суддів зауважує, що зазначений перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство названа стаття відносить також інших осіб, які у випадках, передбачених Законом про банкрутство, беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Вказаною статтею передбачено, що грошове зобов»язання - зобов»язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Необхідно зазначити, що особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а саме кредитора, лише після заявлення у встановленому порядку грошових вимог до боржника. Тільки після цього така особа має процесуальне право на оскарження процесуальних документів у справі про банкрутство.

Набуття статусу кредитора законодавець пов'язує з наявністю у особи (як фізичної так юридичної) грошових вимог до боржника, а припинення статусу кредитора пов'язано з погашенням (припиненням) таких грошових вимог.

Стаття 23 Закону про банкрутство встановлює порядок пред'явлення кредиторами своїх вимог до боржника, який включає також подання до господарського суду письмових заяв із вимогами до боржника, а також документів, що їх підтверджують.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази звернення Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" з заявою з грошовими вимогами до боржника в установленому законом порядку.

Таким чином, скаржник - Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" не набула статусу ані кредитора у справі, ані учасника провадження у даній справі.

Отже, право, визначене у ст. 91 ГПК України, на подання апеляційної скарги на оскаржувану постанову місцевого господарського суду, у даному випадку, у Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" було відсутнє.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" від 17.05.2011 № 7, з метою забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про перегляд судових рішень в апеляційному порядку господарським судам України роз'яснено, що, у разі помилкового порушення апеляційного провадження, зокрема за апеляційною скаргою поданою особою, яка не мала права її подавати, господарський суд апеляційної інстанції припиняє таке провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до абз. 1, 3 п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» перелік підстав припинення провадження у справі (стаття 80 ГПК) та залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до п. 5-2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" від 17.05.2011 № 7 у розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягала поверненню з передбачених ГПК підстав), повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.

Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на вищевикладене, на те, що Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" області не набуло статусу учасника провадження у даній справі про банкрутство, права апелянта оскаржуваною ухвалою не порушені, питання про права і обов'язки апелянта стосовно сторін у справі судом першої інстанції в даному випадку не вирішувались, апелянт не має права на оскарження прийнятої судом першої інстанції ухвали від 31.05.2016р. у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про те, що провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"має бути припинено.

Керуючись ст. ст. 4-1, 4-7, 32-34, 43, п. 1 ч. 1 ст. 80, 86, 99 ГПК України, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Київський апеляційний господарський суд -

УХВАЛИВ:

1. Припинити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" з перегляду ухвали господарського суду Черкаської області від 31.05.2016р. у справі № 925/308/16.

2. Матеріали справи № 925/308/16 повернути до господарського суду Черкаської області.

3. Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя В.В. Шипко

Судді С.В. Сотніков

М.Л. Доманська