Справа №4-7/09
ВІЙСЬКОВИЙ МІСЦЕВИЙ СУД
ОДЕСЬКОГО ГАРНІЗОНУ
ПОСТАНОВА
Іменем України
15 січня 2009 року місто Одеса
Заступник голови військового місцевого суду Одеського гарнізону підполковник юстиції Деркачов О.В., при секретарі Рижих В.В., за участю старшого помічника військового прокурора Белградського гарнізону старшого лейтенанта юстиції Зубка Д.М. обвинуваченого та його захисника - адвоката ОСОБА_2, розглянувши в приміщенні суду подання старшого лейтенанта юстиції Зубка Д.М. про обрання обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту,
встановив:
У військовий місцевий суд Одеського гарнізону 15 січня 2009 року надійшло подання старшого помічника військового прокурора Белградського гарнізону старшого лейтенанта юстиції Зубка Д.М. , погоджене військовим прокурором цього ж гарнізону, про обрання стосовно обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 407 та ч.1 ст. 410 КК України, старшини 2 статті за контрактом Ізмаїльського загону морської охорони (в/ч 1499) ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді утримання під вартою.
В обґрунтування внесеного подання орган досудового слідства зазначає про тяжкість інкримінованих ОСОБА_1 злочинів, а також вік обвинуваченого, стан його здоров'я, сімейний і майновий стан, а також те, що власного житла в м. Ізмаїл він не має, постійно проживає за місцем служби, неможливістю забезпечення командуванням в/ч 1499 його належної поведінки під час досудового слідства, а також досягненням мети запобігти подальшій протиправній поведінці під час досудового слідства, попередити можливі спроби перешкодити встановленню істини у кримінальній справі та для забезпечення виконання процесуальних рішень у справі.
В судовому засіданні прокурор підтримав внесене подання та додатково пояснив, що ОСОБА_1 в період з 30 грудня 2008 року по 11 січня 2009 року тричі було порушено умови обраного йому раніше запобіжного заходу, під час якого він свідомо самовільно залишав військову частину та, в перших двох випадках, вживав алкогольні напої.
При цьому старший лейтенант юстиції Зубок Д.М. пояснив, що під час вчинення інкримінованих ОСОБА_1 дій, останній також перебував у стані алкогольного сп'яніння, був обізнаний про його перевід на казармене положення, а також про те, що на його неодноразові розшуки відволікались сили і засоби чергової служби, в зв'язку з чим орган досудового слідства вважає, що обвинувачений в подальшому не буде забезпечувати проведення процесуальних дій у справі.
Прокурор, як службова особа, в провадженні якої перебуває дана кримінальна справа, пояснив, що під час самовільних залишень ОСОБА_1 місця перебування під наглядом, з обвинуваченим будь-яких процесуальних, в тому числі слідчих дій, не проводилось, а також про те, що до закінчення досудового слідства залишилось отримати висновок судової нарколого-психіатричної експертизи, провести з обвинуваченим три очні ставки, пред'явити нове обвинувачення, та здійснити інші процесуальні дії, спрямовані на закінчення слідства.
Обвинувачений та його захисник заперечили проти задоволення внесеного подання і при цьому ОСОБА_1 показав, що дійсно тричі залишав розташування в/ч 1499 - для отримання переданих автобусом документів, а також з метою задоволення особистих гігієнічних потреб (помиття, гоління, тощо), оскільки у наданому командуванням для проживання казарменому приміщенні не було належних побутових умов.
Крім того, ОСОБА_1 підтвердив, що дійсно, 31 грудня 2008 року та 7 січня 2009 року вжив у святкові дні близько 150-200 гр. коньячних напоїв, проте заперечив спричинення після цього будь-якої іншої протиправної особистої поведінки, а також про
намір взагалі ухилитись від проходження військової служби, або від виконання процесуальних дій у справі.
Відсутність звернень до командування частини для отримання дозволів на вихід за межі в/містечка ОСОБА_1 пояснив очікуваною забороною, оскільки, нібито, вже отримував ЗО грудня 2008 року відмову про надання йому відпустки за сімейними обставинами на період новорічних свят для догляду за хворою матір'ю.
З'ясувавши думки учасників процесу суд дійшов наступних висновків.
Із подання та наданих матеріалів кримінальної справи вбачається, що 24 листопада 2008 року органом досудового слідства було винесено постанову про об'єднання в одне провадження кримінальних справ, порушених 6 і 14 листопада 2008 року командиром військової частини 1499 щодо ОСОБА_1 за ознаками складів злочинів, передбачених, відповідно, ч.2 ст. 407 та ч.1 ст. 410 КК України.
25 листопада 2008 року старшим лейтенантом юстиції Зубком Д.М. було пред'явлено обвинувачення ОСОБА_1 за вищезазначеними статтями КК України та обрано запобіжний захід у вигляді нагляду командування Ізмаїльського загону морської охорони.
Наказом командира в/ч 1499 від 28 листопада 2008 року №648 ОСОБА_1, у зв'язку з обраним запобіжним заходом, було переведено на казармене положення та розміщено в спальному приміщенні №3, будинку №25, в/містечка №101, з організацією його харчування, цілодобовим визначенням конкретних відповідальних за його поведінкою службових осіб загону та забороною залишення розташування частини.
Згідно наданих командиром Ізмаїльського прикордонного загону матеріалів (листів за №32/1985 від 31 грудня 2008 p., №32/4 від 8 січня 2009 p., б/н вх. №36 від 13 січня 2009 p., рапортів та пояснювальних ОСОБА_1 та відповідальних службових осіб в/ч 1499 в період з ЗО грудня 2008 року по 7 січня 2009 року, витягів з книги приймання та здавання чергування чергового загону) вбачаються факти самовільного залишення ОСОБА_1 місця перебування, визначеного командуванням загону, що мали місце в періоди з 20-ї години 35 хвилин 30 грудня 2008 року до 2 години 15 хвилин 31 грудня 2008 року, з 15 години 6 січня 2009 року до 13 години 10 хвилин 7 січня 2009 року, а також з 2 години 40 хвилин до 5 години 20 хвилин 11 січня 2009 року. Під час відсутності в розташуванні частини командуванням було встановлено, що ОСОБА_1 31 грудня 2008 року та 7 січня 2009 року вживав спиртні напої, межі м. Ізмаїла не покидав, а в другому випадку самостійно повернувся до в/містечка.
Згідно із ст. 155 КПК України взяття під варту як запобіжний захід застосовується в справах про злочини, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на сірок понад три роки.
Відповідно до вимог ст. ст. 148 та 150 КПК України запобіжні заходи застосовуються за наявності достатніх підстав вважати, що обвинувачений буде намагатися ухилитися від слідства і суду, або від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі чи продовжувати злочинну діяльність.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім цих обставин, враховується тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується особа, її вік, стан здоров'я, сімейний і матеріальний стан, вид діяльності, місце проживання та інші обставини, що її характеризують.
Згідно п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року №4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» обов'язковою умовою взяття під варту (виходячи з його правової природи) має бути обгрунтована впевненість судді в тому, що більш м'які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки обвинуваченого, в тому і виконання ним процесуальних обов'язків. Відмова суду у взятті під варту не перешкоджає слідчому (за погодженням із прокурором) або прокурору повторно звернутися до суду з відповідним поданням у тій самій кримінальній справі за умови одержання нових даних, що свідчать на користь застосування саме цього запобіжного заходу.
З аналізу отриманих в суді пояснень учасників судового засідання, а також досліджених матеріалів, суд вважає, що на час розгляду даного подання, у органу
досудового слідства були відсутні фактичні дані, при яких з певною вірогідністю можна стверджувати, що ОСОБА_1 здійснив ухилення від слідства, або від виконання процесуальних рішень, безпосередньо пов'язаних з рухом розслідування кримінальної справи, перешкоджає встановленню істини у справі чи продовжує злочинну діяльність.
При цьому суд розцінює випадки порушень ОСОБА_1 умов раніше обраного йому запобіжного заходу у вигляді нагляду командування частини, в тому числі і вживання спиртних напоїв, як факти порушень військової дисципліни, що прямо не були спрямовані на ухилення від слідства. Доводи ж прокурора про те, що обвинувачений в подальшому своєю поведінкою не буде забезпечувати проведення з ним процесуальних дій по справі, є лише припущенням, а про відсутність постійного житла в м. Ізмаїлі - як такі, що не мають значення для обраного раніше запобіжного заходу.
Суд також приймає до уваги і те, що досудове слідство у справі перебуває у завершальній стадії, а також про те, що обвинувачений має негативні службові характеристики.
Разом з тим, з врахуванням вищевикладеного суд приходить до загального висновку про відсутність достатніх підстав для обрання обвинуваченому ОСОБА_1 більш суворого запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, в зв'язку з чим подання прокурора задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 165-2 КПК України,
постановив:
Відмовити в обрані запобіжного заходу у вигляді взяття під варту стосовно обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 407 та ч.1 ст. 410 КК України, старшини 2 статті за контрактом Ізмаїльського загону морської охорони ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця м. Одеси.
Копію зазначеної постанови вручити прокурору, обвинуваченому та його захиснику, командиру в/ч 1499.
На постанову прокурором, обвинуваченим та його захисником протягом трьох діб з дня її винесення може бути подана апеляція до військового апеляційного суду Військово-Морських Сил.