Справа № 1-14
Справа надійшла: 10.05.06
Постанова про призначення: 19.05.06 Призначено на: 25.05.06
ВИРОК
ІМ'ЯМ УКРАЇНИ
11 серпня 2006р. м. Житомир.
Військовий місцевий суд Житомирського гарнізону у складі:
головуючого - майора юстиції ДОБРОВОЛЬСЬКОГО A.M.,
при секретареві -ШПІТАЛЬ А.Л.,
з участю державних обвинувачів - військового прокурора Житомирського гарнізону
підполковника юстиції КОЦЮБИ С. А., старшого помічника - начальника слідчої частини
військової прокуратури Житомирського гарнізону старшого лейтенанта юстиції
МИКОЛАЙЧУК А.Б., захисника - адвоката ОСОБА_2
у відкритому судовому засіданні в розташуванні суду розглянув кримінальну справу
стосовно колишнього начальника Житомирської КЕЧ району
ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року в м. Суми, українця, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, засудженого 18 серпня 2005 року військовим місцевим судом Житомирського гарнізону за ст. 423 ч.2 КК України до трьох років позбавлення волі умовно з іспитовим строком один рік, підполковника запасу, мешкає за адресою: м. Житомир, АДРЕСА_1-
у скоєнні злочинів, передбачених ст. ст. 423 ч.2, 366 ч, 2 КК України.
Судовим слідством військовий суд, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 у відповідності з обвинувальним висновком притягнутий до кримінальної відповідальності і обвинувачується в тому, в тому що він, являючись військовою службовою особою, на яку покладено виконання організаційно-розпорядчих обов'язків -начальником Житомирської квартирно-експлуатаційної частини району, зловживаючи своїм службовим становищем в інтересах третіх осіб всупереч інтересам служби та вимог ст. 14 Конституції України, ст. ст. П, 58, 59 Статуту внутрішньої служби ЗС України, ст. 16 Статуту гарнізонної та вартової служб ЗС України, п.п.3.1.3, 3.1.9 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних сил України, введеного в дію наказом МО України №300 від 16 липня 1997 року, п.п.23, 28, 36, 43, 44, 46, 50 «Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб ЗС України та основні правила користування наданими землями», затвердженого наказом МО України №483 від 22 грудня 1997, п.п.24, 101 «Положення про квартирно-експлуатаційну службу та квартирне забезпечення Радянської Армії і Військово-Морського Флоту», введеного в дію наказом МО СРСР №75 від 22 лютого 1977 року, п.п.1.1, 1.2, 2.10 «Положення про порядок ведення лісового господарства у лісах, що знаходяться на землях, наданих для потреб оборони», затвердженого наказом МО України №22 від 21 січня 1997 року, посадової інструкції №1 начальника Житомирської КЕЧ району, затвердженої начальником КЕУ Півн.ОК 20 листопада 2002 року, ст. ст. 84, 149 Земельного кодексу України, ст. ст. 9, 18, 22 Лісового кодексу України, ст. ст. 30, 31 Закону України «Про
2
землеустрій», ст. ст. 1, 2 Закону України «Про використання земель оборони» та ст. ст. 31, 32, 34, 35 Закону України «Про власність», бажаючи допомогти релігійній місії «Карітас-Спес» Римсько-католицької церкви в Україні набути право користування, в тому числі право власності на земельну ділянку площею 5, 926 га , директору ТОВ «Восток-Електрик» гр-ну ОСОБА_3- 7, 239 га ..Житомирській дирекції ВАТ «Укртелеком» - 5, 0 га., приватному підприємцю ОСОБА_4 - 0, 9497 га з числа земель військового містечка НОМЕР_1, на якій розташовані лісові насадження та ведеться лісове господарство МО України без згоди землекористувача - Зарічанського військового лісництва Шепетівського військового лісгоспу направляв на ім'я командувача військами Півн. ОК клопотання, в якому пропонував передати в розпорядження місцевих органів самоврядування дані земельні ділянки, на підставі яких міністром оборони України та начальником розквартирування військ і капітального будівництва Збройних Сил-начальником Головного управління розквартирування військ і капітального будівництва Міністерства оборони України було прийнято рішення про надання згоди на передачу зазначених земельних ділянок в розпорядження місцевих органів самоврядування.
Всього на думку державного обвинувачення незаконно було передано з числа земель оборони військового містечка НОМЕР_1 у комунальну та приватну власність чотири земельні ділянки загальною площею 19, 1147 га загальною вартістю 719811грн. з лісовими насадженнями загальною вартістю 53877грн. 70коп., тим самим заподіявши державі в особі МО України матеріальні збитки на загальну суму 773688грн. 70коп.
Крім того, ОСОБА_1 обвинувачується в тому , що являючись військовою службовою особою, на яку покладено виконання організаційно-розпорядчих обов'язків -начальником Житомирської квартирно-експлуатаційної частини району 22 серпня 2002р, 17 червня 2003 року, 11 вересня 2003р., 11 грудня 2003р., діючи в інтересах третіх осіб і бажаючи допомогти релігійній місії «Карітас-Спес» Римсько-католицької церкви в Україні, директору ТОВ «Восток-електрик», Житомирській дирекції ВАТ «Укртелеком», приватному підприємцю гр-ну ОСОБА_4 набути право користування, в тому числі право власності на земельні ділянки з числа земель військового містечка НОМЕР_1, за вих.№737 від 17 червня 2003 року, за вих.№1259 від 22 серпня 2002 року , , за вих.№1065 від 11 вересня 2003 року за вих.№3333 від 11 грудня 2003 року, надсилав на ім'я командувача військами Півн.ОК клопотання, які являються офіційним документом, до якого умисно вніс завідомо неправдиві відомості про те, що зазначені земельні ділянки за призначенням не використовується, що призвело до незаконної передачі з числа земель військового містечка НОМЕР_1 із загальнодержавної власності до земель комунальної та приватної власності чотирьох земельних ділянок вартістю 719811 грн. з лісовими насадженнями загальною вартістю 53877грн. 70коп. і заподіянню державі в особі МО України матеріальних збитків на загальну суму 773688грн. 70коп., що в двісті п'ятдесят і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.
Досудовим слідством дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ст. ст. .423 ч.2, 366 ч.2 КК України, як інше зловживання військовою службовою особою службовим становищем, вчинене в інтересах третіх осіб, що спричинило тяжкі наслідки та службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей та видачу завідомо неправдивих документів, що спричинило тяжкі наслідки.
Суд, дослідивши матеріали справи .допитавши підсудного .свідків, встановив наступне:
На підставі розпорядженням Ради Міністрів УРСР №032-076 від 12 грудня 1954 року та постанови обласного виконавчого комітету №518 від 05 квітня 1954 року до фонду земель оборони була передана земельна ділянка загальною площею 700.0 га, розташована в с Зарічани Житомирського району і області, яка згідно облікових документів отримала найменування - військове містечко НОМЕР_1.
Тоді ж військове містечко НОМЕР_1 було надано Зарічанському військовому лісництву Шепетівського військового лісгоспу для ведення на його території військового лісового господарства для потреб МО СРСР, після чого між посадовими особами Прик. ВО ЗС СРСР, якому на той час підпорядковувалась Зарічанське військове лісництво, та
3
керівниками державних підприємств м. Житомира були укладені договори про надання в безоплатне тимчасове користування земельних ділянок на території військового містечка НОМЕР_1 під розміщення на них баз відпочинку та дитячих оздоровчих таборів.
3 1992 року власники оздоровчих баз відпочинку та дитячих таборів, які
розташовані на території військового містечка НОМЕР_1 змінили форму власності з державної
на приватну.
В ході проведення приватизації бази відпочинку та дитячі оздоровчі табори: дитячий табір «Льонок» ВАТ «Льонотекс», база відпочинку «Мелодія» ВАТ «Мелодія» та база відпочинку ВАТ «Укрльоноконоплепром» були передані до регіонального відділення фонду державного майна України в Житомирської області та продані суб'єктам господарювання недержавного типу.
Згідно державного акту серії «Б» №022301 1982 року землекористувачем військового містечка НОМЕР_1 є Житомирська КЕЧ району.
04 березня 2002 року до ОСОБА_1 звернувся представник релігійної місії
«Карітас-Спес» Римсько-католицької церкви в Україні гр-н ОСОБА_5 з проханням
розпочати процес відчуження на користь Релігійної місії «Карітас-Спес» земельної
ділянки площею 5, 926 га з числа земель військового містечка НОМЕР_1, на якій розташовані
бази відпочинку «Мелодія» та «Льонок»
ОСОБА_1 надав гр-ну ОСОБА_5 лист із зверненням від свого імені до голови Зарічанської сільської ради з клопотанням про надання згоди на прийняття до земель запасу Зарічанської сільської ради зазначеної земельної ділянки площею 5, 926 га. з метою подальшої передачі до органів місцевого самоврядування .
17 червня 2003 року, після отримання згоди Зарічанської сільської ради на прийняття до земель запасу зазначеної земельної ділянки ОСОБА_1, повідомив начальнику Житомирського гарнізону , що землі військового містечка НОМЕР_1 не використовуються для потреб оборони, після чого начальник Житомирського гарнізону дав згоду на відчуження земельної ділянки площею 5, 926 га військового містечка НОМЕР_1 як такої, що не використовується для потреб МО України за своїм цільовим призначенням.
Після цього ОСОБА_1, за вих. №737 від 17 червня 2003 року надіслав на ім'я командувача військами Півн.ОК клопотання, в якому пропонував передати земельну ділянку площею 5, 926 га з числа земель військового містечка НОМЕР_1 в розпорядження місцевих органів самоврядування.
В результаті 31 грудня 2004 року міністром оборони України, на підставі підготовлених та наданих ОСОБА_1 документів, було прийнято рішення №10354/3 про надання згоди на її передачу в розпорядження місцевих органів самоврядування як такої, що не використовується для потреб оборони .після чого 11 жовтня 2005 року релігійна місія «Карітас-Спес» Римсько-католицької церкви в Україні отримала в оренду земельну ділянку військового містечка НОМЕР_1 площею 5, 926 га строком на 10 років з правом подальшого викупу.
В серпні 2002 року до ОСОБА_1 звернувся директор ТОВ «Восток-Електрик» гр-н ОСОБА_3 з проханням розпочати процес відчуження на користь ТОВ «Восток-Електрик» земельної ділянки площею 7, 239 га з числа земель військового містечка НОМЕР_1, на якій розташована база відпочинку ТОВ «Восток-Електрик».
Погодившись на прохання ОСОБА_1, звернувся до голови Зарічанської сільської ради з клопотанням про надання згоди на прийняття до земель запасу Зарічанської сільської ради зазначеної земельної ділянки площею 7, 239 га.
19 серпня 2002 року, після отримання згоди Зарічанської сільської ради на прийняття до земель запасу зазначеної земельної ділянки, ОСОБА_1, повідомив начальнику Житомирського гарнізону про те, що землі військового містечка НОМЕР_1 не використовуються для потреб оборони, після чого начальник Житомирського гарнізону дав згоду на відчуження земельної ділянки площею 7, 239 га військового містечка НОМЕР_1. 22 серпня 2002 року ОСОБА_1 за вих.№1259 від 22 серпня 2002 року надіслав на ім'я командувача військами Півн.ОК клопотання, в якому пропонував передати земельну ділянку площею 7, 239 га з числа земель військового містечка НОМЕР_1 в розпорядження
4
органів місцевого самоврядування.
Після цього 31 жовтня 2002 року начальником розквартирування військ і капітального будівництва ЗС України на підставі підготовлених та наданих ОСОБА_1 документів було прийнято рішення №163/3995 про надання згоди на передачу зазначеної ділянки в розпорядження місцевих органів самоврядування як такої, що не використовується для потреб оборони, після чого 16 березня 2004 року земельна ділянка площею 7, 239 га з числа земель військового містечка НОМЕР_1 перейшла із загальнодержавної в комунальну.
14 травня 2003 року директор Житомирської дирекції ВАТ «Укртелеком» надіслав ОСОБА_1 лист №19-06-174 з проханням розпочати процес відчуження на користь Житомирської дирекції ВАТ «Укртелеком» земельної ділянки військового містечка НОМЕР_1 загальною площею 5, 0 га, на яких розташована база відпочинку.
Виконуючи прохання Житомирської дирекції ВАТ «Укртелеком» ОСОБА_1, звернувся до голови Зарічанської сільської ради з клопотанням про надання згоди на прийняття до земель запасу Зарічанської сільської ради зазначеної земельної ділянки площею 5, 0 га.
19 серпня 2003 року, після отримання згоди Зарічанської сільської ради на прийняття до земель запасу зазначеної земельної ділянки, ОСОБА_1 повідомив начальнику Житомирського гарнізону про те, що землі військового містечка НОМЕР_1 не використовуються для потреб оборони .
В свою чергу начальник Житомирського гарнізону дав згоду на відчуження земельної ділянки площею 5, 0 га військового містечка НОМЕР_1 як такої, що не використовується для потреб МО України за своїм цільовим призначенням.
Після цього ОСОБА_1 за вих.№1065 від 11 вересня 2003 року надіслав на ім'я командувача військами Півн.ОК клопотання, в якому пропонував передати земельну ділянку площею 5, 0 га з числа земель військового містечка НОМЕР_1 в розпорядження місцевих органів самоврядування.
В результаті 31 грудня 2004 року міністром оборони України було прийнято рішення №10354/3
про надання згоди на передачу земельної ділянки в розпорядження місцевих органів самоврядування як такої, що не використовується для потреб оборони.
В листопаді 2003 року до ОСОБА_1 звернувся приватний підприємець гр-н ОСОБА_4 з проханням розпочати процес відчуження на його користь земельної ділянки площею 0, 9497 га з числа земель військового містечка НОМЕР_1, на якій розташована його база відпочинку.
ОСОБА_1 на прохання ОСОБА_4 звернувся до голови Зарічанської сільської ради з клопотанням про надання згоди на прийняття до земель запасу Зарічанської сільської ради зазначеної земельної ділянки площею 0, 9497 га.
29 листопада 2003 року, після отримання згоди Зарічанської сільської ради на прийняття до земель запасу зазначеної земельної ділянки, ОСОБА_1, повідомив начальнику Житомирського гарнізону про те, що землі військового містечка НОМЕР_1 не використовуються для потреб оборони.
В свою чергу начальник Житомирського гарнізону дав згоду на відчуження земельної ділянки площею 0, 9497 га військового містечка НОМЕР_1 до земель запасу Зарічанської сільської ради як такої, що не використовується для потреб МО України за своїм цільовим призначенням.
Після цього ОСОБА_1, за вих.№3333 від 11 грудня 2003 року надіслав на ім'я командувача військами Півн.ОК клопотання, в якому пропонував передати земельну ділянку площею 0, 9497 га з числа земель військового містечка НОМЕР_1 в розпорядження місцевих органів самоврядування.
В результаті 22 жовтня 2004 року міністром оборони України було прийнято рішення №303/1/4/2495 про надання згоди на передачу зазначеної ділянки в розпорядження місцевих органів самоврядування як такої, що не використовується для потреб оборони.
5
Всього з числа земель військового містечка НОМЕР_1 було передано із загальнодержавної в комунальну та приватну власність чотири земельні ділянки загальною площею 19, 1147 га.
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів, передбачених ст. ст. 366 ч.2, 423 ч.2 КК України, не визнав та пояснив, що в 2001 році він проводив перевірку цільового використанням земель МО України, в ході якої було установлено, що на території військового містечка НОМЕР_1 розташовані дитячі оздоровчі табори та бази відпочинку підприємств, які не належать до фондів МО України.
Після проведення вищезазначеної перевірки до нього почали звертатись власники баз відпочинку та дитячих таборів з приводу набуття законного права користування земельними ділянками, на яких розташовано їх майно, на що він відповідав останнім, що це питання не входить в його компетенцію, а для його вирішення необхідно звертатись до органів місцевого самоврядування.
При оформлені документів для відправки їх до вищестоящого керівництва з метою прийняття останніми рішення щодо подальшої передачі вищезазначених земельних ділянок до земель запасу органів місцевого самоврядування, він звертався до начальника Житомирського гарнізону та доповідав останньому про стан справ із земельними ділянками військового містечка НОМЕР_1, на яких розміщені фонди, що не належать до майна МО України.
В свою чергу начальник Житомирського гарнізону давав письмові згоди на те, що вказані земельні ділянки не використовуються за цільовим призначенням та не потрібні для подальшого використання МО України.
ОСОБА_1 також пояснив, що згідно чинного законодавства згода від представників військового лісництва не потрібна, оскільки землекористувачем військового містечка № 167 на той час була Житомирська КЕЧ.
При направленні пакетів документів до Півн.ОК він не вказував в текстах документу про наявність на площі земельних ділянок лісових насаджень
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 показав, що в березні 2001 року він звернувся до начальника Житомирської КЕЧ району ОСОБА_1 з приводу набуття права користування земельною ділянкою МО України, яка розташована на території земель Зарічанського військового лісництва.
На його звернення ОСОБА_1 пояснив, що від Зарічанської сільської ради на ім'я начальника Житомирської КЕЧ району потрібен відповідний лист з клопотанням та згодою на прийняття до земель запасу Зарічанської сільської ради земельної ділянки, яка не використовується за призначенням для потреб МО України.
Тоді ж він звернувся до Зарічанської сільської ради з відповідним листом від начальника Житомирської КЕЧ району, в якому ОСОБА_1 звертався до голови сільської ради з клопотанням про надання згоди на прийняття до земель запасу ради земельної ділянки площею 7, 239 га з числа земель військового містечка НОМЕР_1.
В подальшому після передачі вказаної земельної ділянки до земель запасу Зарічанської сільської ради він встановленим порядком набув право приватної власності на 7, 239 га з її числа.
ОСОБА_4. .допитаний в судовому засіданні , суду показав, що в листопаді 2003 року він звернувся до начальника Житомирської КЕЧ району ОСОБА_1 з проханням, щоб той розпочав процедуру передачі земельної ділянки, на якій розміщена його (ОСОБА_4 ) база відпочинку, що знаходиться біля с Зарічани Житомирського району.
ОСОБА_1 повідомив йому, що для передачі вищезазначеної земельної ділянки до органів місцевого самоврядування необхідний лист із згодою Зарічанської сільської ради на прийняття до земель запасу ради, адресований на ім'я начальника Житомирської КЕЧ району.
Того ж дня він звернувся з листом від начальника Житомирської КЕЧ району підполковника ОСОБА_1 до Зарічанської сільської ради з клопотанням про надання
6
згоди на прийняття до земель запасу ради земельної ділянки площею 0.9497.
В подальшому після передачі вказаної земельної ділянки до земель запасу Зарічанської
сільської ради він встановленим порядком набув на неї право приватної власності.
Свідок ОСОБА_5 суду показав, що 04 лютого 2002 року він звернувся до начальника Житомирської КЕЧ району ОСОБА_1 з листом, в якому просив останнього розпочати процес відчуження земельної ділянки площею 5.926 га військового містечка НОМЕР_1, на якій розташовані бази відпочинку, що належать релігії ній місії «Карітас-Спес».
ОСОБА_1 йому пояснив, що від Зарічанської сільської ради потрібен лист із згодою на прийняття до земель запасу ради даної земельної ділянки.
В жовтні 2005 року йому стало відомо, що зазначена земельна вже передана до органів місцевого самоврядування, після чого між релігійною місією «Карітас-Спес» та Житомирською райдержадміністрацію був укладений відповідний договір оренди.
Свідок ОСОБА_6 суду показав , що він також звертався до ОСОБА_1 з проханням допомогти в відчуженні земельної ділянки, після проведення відповідної процедури ділянка площею 5 га була передана до земель запасу Зарічанської сільської ради.
Свідок ОСОБА_7 , суду показала, що починаючи з 2002 року до начальника Житомирської КЕЧ району підполковника ОСОБА_1 звертались власники баз відпочинку, які розташовані на території військового містечка НОМЕР_1, з листами, в яких просили надати дозвіл на відчуження відповідних земельних ділянок.
У зв'язку з цим підполковник ОСОБА_1 давав їй вказівки про виготовлення масштабних планів-викопіровок вищезазначених земельних ділянок військового містечка НОМЕР_1 та подальшу відправку відповідних документів до ПівнОК для прийняття рішення щодо відчуження земельних ділянок військового містечка НОМЕР_1.
Свідок ОСОБА_8-Зарічанський сільський голова , суду показав що з лютого 2002 року до Зарічанської сільської ради періодично звертались власники баз відпочинку, які розташовані на території Зарічанського військового лісництва з листами від начальника Житомирської КЕЧ району підполковника ОСОБА_1
В вищезазначених листах підполковник ОСОБА_1 звертався до Зарічанської сільської ради з клопотанням про надання згоди на прийняття до земель запасу ради земельних ділянок військового містечка НОМЕР_1, які не використовуються за призначенням МО України.
Свідок ОСОБА_9, лісничий Зарічанського військового лісництва , суду показав, що починаючи з 1999 року по 2005 рік за ініціативи посадових осіб Житомирської КЕЧ району було передано до земель запасу органів місцевого самоврядування земельні ділянки з числа земель військового містечка НОМЕР_1, на яких розташовані бази відпочинку.
Свідок ОСОБА_10 , суду показав що під час його перебування на посаді начальника Житомирського гарнізону до нього неодноразово звертався начальник Житомирської КЕЧ району ОСОБА_1 та доповідав, що на території військового містечка НОМЕР_1 розташовані бази відпочинку.
Зі слів ОСОБА_11, дані бази були побудовані ще за радянських часів і не належать до фондів МО України, а земельні ділянки, на яких вони розміщені, за цільовим призначенням для потреб МО України не використовуються, а тому їх доцільно передати до земель запасу місцевих органів самоврядування.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 -начальник Головного КЕУ Збройних Сил України суду показав , що рішення про передачу земельних ділянок приймалось на підставі документів , які надходили з Житомирської КЕЧ району .Свідок також пояснив, що оскільки згідно державного акту серії «Б» №022301 землекористувачем військового містечка була Житомирська КЕЧ району що ОСОБА_1 діяв у межах своїх повноважень.
Свідок ОСОБА_13 - колишній начальник Головного КЕУ Збройних Сил України суду показав, що оскільки Житомирська КЕЧ району під час передачі вищезазначених земельних ділянок була землекористувачем зазначених земельних ділянок, тому ОСОБА_1
7
як начальник КЕЧ діяв у межах своїх повноважень, порушення з його сторони допущені не були.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_14, - начальник Житомирського районного відділу земельних ресурсів, показав, що згідно облікових даних Житомирська КЕЧ району була землекористувачем військового містечка НОМЕР_1.
Згідно актів прийомів-передач від 25.03.2003 року , 14.12.2004 року, 18.02.2005 року, у земельні ділянки площею 7.239 га, 0, 9497 га, 5, 926 га, 5 га з числа земель військового містечка НОМЕР_1 була передана до земель запасу Зарічанської сільської ради.
Таким чином , дослідивши в судовому засіданні докази по справі, суд вважає доведеним :
землекористувачем військового містечка НОМЕР_1(3арічанське військове лісництво Шепетівського військового лісгоспу) була на час відчуження зазначених земельних ділянок була Житомирська КЕЧ району , що підтверджується довідкою з Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області, тобто погодження з Шепетівським військовим лісгоспом на передачу земель не потрібно. ОСОБА_1 сам не приймав рішення про передачу зазначених ділянок , він тільки готовив необхідні документи для передачі вищестоящому командуванню .діючи при цьому в межах своїх повноважень.
Державі матеріальної шкоди не заподіяно, оскільки зазначені ділянки були передані у комунальну власність і тільки після цього місцевими органами самоврядування було прийнято рішення про передачу їх у аренду, тобто в результаті дій підсудного тяжких наслідків так і істотної шкоди не наступило.
Невнесення ОСОБА_1 в листи командиру військової частини А 1234(м. Чернігів) даних про те, що на території вищезазначених земельних ділянок ведеться лісове господарство, не є порушенням за яке може настати кримінальна відповідальність, тобто, оскільки на зазначених земельних ділянках були розміщені бази відпочинку, ці ділянки за призначенням не використовувались.
Доказів про те, що ОСОБА_1 діяв всупереч інтересам служби в судовому засіданні не добуто.
Підставою для відчуження земель, було те, що на думку ОСОБА_1 потреба в використанні зазначених ділянок відпала.
При таких обставинах суд, оцінивши докази в їх сукупності, приходить до висновку , що в діях ОСОБА_1 відсутні склади злочинів .передбачених ст. . ст. 423 4.2, 366 ч.2 КК України, а тому він підлягає виправданню за відсутністю в його діях складів злочинів .передбачених зазначеними статтями КК України, а кримінальна справа закриттю відповідно до ст. .6 -2 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. . ст. 6-2, 323, 324 КПК України, суд, -
ЗАСУДИВ:
ОСОБА_1 виправдати за відсутністю в його діях складів злочинів, передбачених ст. . ст. 423 ч.2, 366 ч.2 КК України, провадження по кримінальній справі закрити.
Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 - «підписку про невиїзд» -відмінити.
Речові докази по справі, по вступу вироку в законну силу, які зберігаються у кімнаті речових доказів військової прокуратурі Житомирського гарнізону, а також державний акт на право користування землею (Житомирською КЕЧ району) повернути за належністю у КЕЧ м. Житомир.;
перелічені на арк..с. 181, 182 т.І.с. с. 32, 33, 101, 102 т.2 повернути за належністю до Житомирської районної державної адміністрації.
Вирок може бути оскаржено і на нього внесено подання в апеляційному порядку у
8
військовий апеляційний суд Центрального регіону через військовий місцевий суд Житомирського гарнізону протягом 15 діб з моменту його проголошення.