КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2016 р. Справа№ 910/5445/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Смірнової Л.Г.

суддів: Чорної Л.В.

Дідиченко М.А.

при секретарі судового засідання: Огірко А.О.

за участю представників:

від позивача: Дербеньова С.В. за довіреністю від 28.08.2015;

від відповідача: не з'явився;

Розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Трест Київпідземшляхбуд-2"

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2016

у справі №910/5445/16 (суддя А.І. Привалов)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВОЗДОББУД";

до Публічного акціонерного товариства "Трест Київпідземшляхбуд-2";

про стягнення 93 520,81 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.05.2016 припинено позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Трест Київпідземшляхбуд-2" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВОЗДОББУД" 29954 грн. 52 коп. - 3% річних, 63566 грн. 28 коп. - інфляційні втрати.

Не погодившись з вказаним рішенням, Публічного акціонерного товариства "Трест Київпідземшляхбуд-2" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2016 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Трест Київпідземшляхбуд-2" передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів Кропивної Л.В., ЧорноїЛ.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Трест Київпідземшляхбуд-2" прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 20.07.2016.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 20.07.2016 у зв'язку з перебуванням судді Кропивної Л.В. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Трест Київпідземшляхбуд-2" колегію суддів у складі головуючого судді Смірнової Л.Г., суддів Дідиченко М.А., Чорної Л.В.

Через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного Господарського суду від представники відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю направлення представника у судове засідання.

З такими доводами, колегія суддів погодитись не може, оскільки згідно зі статтею 28 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками сторін у справі можуть бути особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю.

Слід зазначити, що ГПК України не обмежує кількості представників, яких може призначити одна особа, а стаття 77 ГПК України надає суду право, а не зобов'язує його відкласти розгляд справи в разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

У судове засідання 20.07.2016 з'явився представник позивача. Представники відповідача у судове засідання не з'явились.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2016 без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

04.02.2013 між Публічним акціонерним товариством "Трест Київпідземшляхбуд-2" (за договором - Генпідрядник, відповідач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Київздоббуд" (за договором - Підрядник, позивач) було укладено Договір № 4, за умовами якого Підрядник за дорученням Генпідрядника зобов'язується своїми силами і засобами, на свій ризик, з матеріалів Генпідрядника та відповідно до проектної документації і державних будівельних норм і правил виконати та здати Генпідряднику комплекс оздоблювальних робіт по об'єкту "Забудова 6-го мікрорайону житлового масиву Осокорки-Північні в Дарницькому районі м. Києва Житловий будинок № 5, секції № 1, № 3".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.03.2015 по справі №910/1486/15-г, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2015 №910/1486/15-г та постановою Вищого господарського суду України від 23.09.2015 у справі №910/1486/15-г, встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором, тоді як відповідач не виконав обов'язки за договором щодо оплати за виконані позивачем оздоблювальні роботи, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у сумі 1482584,09 грн.

Відповідно до частини другої статті 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

На виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2015 по справі №910/1486/15-г видано наказ від 15.04.2015 про стягнення заборгованості у розмірі 1923293,07 грн.

Пунктом 5.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

Як зазначає позивач, станом на 31.12.2015 відповідач рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2015 по справі № 910/1486/15-г щодо оплати 1412584,09 грн. основного боргу - не виконав, у зв'язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача 29954,52 грн. 3% річних та 63566,28грн інфляційних втрат за період з 18.04.2015 по 31.12.2015.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до статті 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Згідно п.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі статтями 598-609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.

Водночас, приписи статті 625 ЦК України не заперечують звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання, зокрема за період після прийняття судом відповідного рішення (постанова Верховного Суду України від 30.09.2008 №01/384-07).

Також, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених другою частиною статті 625 ЦК України (зазначена позиція також відображена у постанові ВСУ від 20.01.2011 №10/25).

Отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до п.7.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 №14, за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 9 оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.04.2013 №01-06/767/2013 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України. Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (постанова Вищого господарського суду України від 01.11.2012 N 5011-32/5219-2012).

Зазначену правову позицію наведено також у постановах Верховного Суду України від 20.12.2010 №10/25, від 04.07.2011 №13/210/10, від 12.09.2011 №6/433-42/183, від 14.11.2011 №12/207, від 23.01.2012 № 37/64.

Враховуючи вищевикладене, вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд вважає обґрунтованими.

Одночасно, судом було перевірено розрахунок позивача щодо заявлених до стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до статті 534 Цивільного кодексу України У разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання;

2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;

3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

З позовної заяви вбачається, що позивач просить суд стягнути з відповідача 63566,28 грн. інфляційних втрат та 29954,52 грн. 3 % річних за період з 18.04.2015 по 31.12.2015, враховуючи часткову сплату публічним акціонерним товариством "Трест Київпідземшляхбуд-2" у серпні та грудні 2015 року суми заборгованості в розмірі 481489,64 грн., яка правомірно була зарахована позивачем в рахунок погашення пені, 3% річних та інфляційних втрат за рішенням № 910/1486/15-г від 10.03.2015 у відповідності до приписів статті 534 Цивільного кодексу України.

До того ж, рішенням Господарського суду міста Києва від 09.10.2015 у справі №910/10031/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2016, було задоволено в повному обсязі вимоги позивача про стягнення з відповідача 234316,04 грн. інфляційних втрат та 9122,99 грн. 3% річних, за період з 16.01.2015 року по 17.04.2015, враховуючи часткову сплату публічним акціонерним товариством "Трест Київпідземшляхбуд-2" у березні 2015 року суму основного боргу в розмірі 130000,00грн. за спірним договором.

Суд, перевіривши період нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних, що є предметом спору у даній справі, а саме з 18.04.2015 по 31.12.2015, та нарахування інфляційних втрат та 3% річних, які були предметом спору у справах №910/1486/15-г та №910/10031/15, встановив, що періодом нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних у вказаних справах є: з травня 2013 по 17.04.2015 року.

Отже, в зазначених вище справах періоди нарахування позивачем інфляційних втрат та 3 % річних є різними.

Крім того, суд, перерахувавши розмір інфляційних втрат та 3% річних, приходить до висновку про те, що вони були нараховані позивачем лише на суму основного боргу в розмірі 1412584,09 грн., за виключенням часткової сплати відповідачем суми основного боргу, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 63566,28 грн. інфляційних втрат та 29954,52 грн. 3% річних підлягають задоволенню в повному розмірі.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Статтями 32, 33 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2016 у справі №910/5445/16.

Керуючись ст. ст 99, 101, 102, 103, 104, 105, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Трест Київпідземшляхбуд-2" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2016 у справі №910/5445/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2016 у справі №910/5445/16 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/5445/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя Л.Г. Смірнова

Судді Л.В. Чорна

М.А. Дідиченко