ВИРОК №6

Іменем     України

11 квітня 2007 року                                                                                                       м.  Черкаси

Військовий місцевий суд Черкаського гарнізону у відкритому судовому засіданні,  в приміщенні військового суду,  в складі: головуючого підполковника юстиції НОВІКОВА О.М. ,  при секретарі САМОСІЙ Н.В.,  з участю державного обвинувача,  заступника військово­го прокурора Черкаського гарнізону майора юстиції ЗАХАРКЕВИЧА І.А.,  потерпілого ОСОБА_2,  розглянув кримінальну справу про обвинувачення солдата військової частини А-1744

ОСОБА_1,  який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року в м.

Сміла,  Черкаської області,  українця,  з середньо - спеціальною осві­тою,  не одруженого,  раніше не судимого,  призваного на строкову вій­ськову службу 28 квітня 2006 року Смілянсько-Камянським ОМВК Черкаської області,

у вчиненні злочину,  передбаченого  ст.  406 ч. 2 КК України.

Судовим слідством військовий суд гарнізону,  -

встановив:

29 грудня 2006 року,  близько 19-ї години,  в спальному приміщенні казарми військової частини А-1744,  ОСОБА_1,  порушуючи вимоги  ст.   ст.  11,  49,  50,  127, 128 Статуту внутрішньої служби ЗС України  ст.   ст.  З,  4 Дисциплінарного статуту ЗС України,  допустив насильство до співслужбовця,  солдата ОСОБА_2,  який не перебував з ним у відношеннях підлеглості.

Бажаючи принизити честь та гідність ОСОБА_2,  показати свою уявну перевагу над вій­ськовослужбовцем більш пізнього призову,  ОСОБА_1 наніс потерпілому сім ударів поясним ременем по сідницях,  спричинивши фізичний біль.

26 січня 2007 року,  близько 20-ї години,  продовжуючи свої злочинні дії,  в спальному приміщенні казарми частини,  ОСОБА_1,  з тією ж метою,  наніс солдату ОСОБА_2 чотирнадцять ударів поясним ременем по сідницях,  спричинивши легкі тілесні ушкодження у вигляді кро­вовиливів обох сідниць.

Підсудний ОСОБА_1 вину свою в інкримінованих йому злочинних діях визнав повніс­тю і в судовому засіданні пояснив,  що заподіяв насильство до потерпілого ОСОБА_2 керую­чись негласними військовими традиціями по переводу військовослужбовців з однієї нефор­мальної категорії в іншу. При цьому підсудний пояснив,  що він усвідомлював незаконність свої дій.

Крім повного визнання своєї вини,  винність ОСОБА_1 у вчиненому повністю дово­диться сукупністю доказів,  досліджених в судовому засіданні.

Так,  потерпілий ОСОБА_2 в суді показав,  що 29 грудня 2006 року,  близько 19-ї години,  в спальному приміщенні казарми наніс йому сім ударів поясним ременем по сідницях,  пояс­нивши,  що це обов'язкова умова,  щоб перевести його,  ОСОБА_2 в іншу неформальну групу «слонів». 26 січня 2007 року,  ввечері,  пояснив далі потерпілий,  ОСОБА_1,  аналогічним чином,  наніс йому чотирнадцять ударів поясним ременем по сідницях,  спричинивши синці. При цьому він поясним,  що це необхідно,  щоб перевести його,  ОСОБА_2,  в категорію «черепів».

2

ОСОБА_2 також показав,  що в обох випадках побиття він відчував фізичну біль і підко­рився ОСОБА_1У,  тому що той був більш раннього призову.

Свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4,  співлужбовці підсудного,  в судовому засіданні,  кожний окремо,  показали,  що 26 січня 2007 року,  близько 20-ї години,  вони разом перебували в спортивному куточку казарми,  коли до них підійшов ОСОБА_1 і розповів про те,  що він пе­ревів солдата ОСОБА_2 у «черепа»,  вдаривши останнього чотирнадцять разів ременем по сід-ницях.

Свідок ОСОБА_3 також показав,  що ОСОБА_1 йому розповідав,  що в кінці грудня 2006 року він переводив ОСОБА_2 в категорію «духів» і при цьому наніс йому сім ударів реме­нем по сідницях.

Згідно висновку військово-лікарняної комісії № 717/81 від 15.02.2007 року ОСОБА_1 придатний до військової служби.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 210 від 6 лютого 2007 року,  у потерпілого ОСОБА_2 при огляді 29 січня 2007 року виявлені крововиливи обох сідниць,  що відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень

Таким чином,  в судовому засіданні встановлено,  що ОСОБА_1 порушив статутні прави­ла взаємовідносин між військовослужбовцями,  за відсутності між ними відносин підлеглості,  що заподіяло потерпілому ОСОБА_2 легке тілесне ушкодження.

Вчинене ним суд кваліфікує по  ст.  406 ч. 2 КК України.

Визначаючи підсудному ОСОБА_1 міру покарання,  суд враховує,  що він до криміна­льної відповідальності притягується вперше,  на даний момент фактично прослужив встанов­лений законом термін строкової служби і підлягає звільненню в запас.  Ці обставини суд ви­знає такими,  що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.

На підставі цього суд застосовує до підсудного  ст.  69 КК України і переходить до ін­шого,  більш м'якого виду основного покарання.

Враховуючи ступінь суспільної небезпеки вчиненого ОСОБА_1,  особу винного,  вка­зані вище обставини,  а також те,  що потерпілий не настоює на суворому покаранні підсудно­го,  суд приходить до висновку про можливість виправлення ОСОБА_1 в умовах ізоляції на гауптвахті.

На підставі викладеного та керуючись  ст.  ст.  323,  324 КПК України,  військовий суд,  -

засудив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину,  передбаче­ного  ст.  406 ч. 2 КК України,  на підставі якої,  з застосуванням  ст.  69 КК України,  визначити йому покарання у вигляді арешту на строк 1 (один) місяць.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_1,  нагляд командування військової частини А-1744 скасувати і,  до набрання вироком законної сили,  утримувати його на гауптвахті Полтавського зонального відділення військової служби правопорядку.

На вирок суду може бути подана апеляція до військового апеляційного суду Централь­ного регіону України,  через військовий місцевий суд Черкаського гарнізону,  на протязі п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення,  а самим засудженим - в той же строк з моме­нту вручення йому копії вироку.