ВИРОК № 32

Іменем України

28 листопада 2008 року                                                                                                м.  Черкаси

Військовий місцевий суд Черкаського гарнізону у відкритому судовому засіданні,  в приміщенні суду,  у складі: головуючого підполковника юстиції НОВІКОВА О.М. ,  при секре­тарі БІЛОУС A.M.,  з участю державного обвинувача,  заступника військового прокурора Пол­тавського гарнізону підполковника юстиції ПОТАПЕНКА О.В.,  захисника-адвоката ОСОБА_2 розглянув кримінальну справу по обвинуваченню старшого прапорщика військової частини А-1546,

ОСОБА_1,  який народився ІНФОРМАЦІЯ_1року

у м.  Світловодськ,  Кіровоградської області,  українця,  з середньою освітою,  не судимого,  одруженого,  маючого на своєму утриманні трьох дітей,  відповідно віком 15-ти,  12-ти та 9-ти років,  на війсь­ковій службі за контрактом з грудня 1994 року,  проживаючого за адресою: Полтавська область,  м.  Кременчук, АДРЕСА_1,

у вчинені злочину,  передбаченого  ст.  410 ч. 1 КК України.

Судовим слідством військовий суд гарнізону,  -

ВСТАНОВИВ

Восени 1995 року ОСОБА_1 з корисливою метою,  бажаючи отримати військове звання «прапорщик» і,  відповідно,  більший розмір грошового забезпечення,  представив до кадрових органів військової частини 44703 (м.  Світлово дськ,  Кіровоградської області) заві-домо підроблений диплом серії НОМЕР_1 від 3 липня 1992 року про закінчення ним Світ-ловодського технікуму радіоелектронного приладобудування та отримання відповідної освіти по спеціальності радіоапаратобудування. Насправді вказаний підроблений диплом він не отримував і в Світловодському технікумі не навчався.

Отримавши 25 грудня 1995 року на підставі фіктивного диплому військове звання «прапорщик»,  ОСОБА_1 до травня 2008 року незаконно отримував грошове забезпечення як прапорщик військової частини,  тим самим шляхом шахрайства заволодів державним май­ном,  грошовими коштами на загальну суму 4121 грн. 73 коп.

(У порушенні кримінальної справи стосовно ОСОБА_1 за ознаками злочину,  пе­редбаченого  ст.  358 ч.3 КК України,  тобто використання завідомо підробленого документу,  органами досудового слідства відмовлено в зв'язку з закінченням строку давності притягнен­ня до кримінальної відповідальності.)

Підсудний ОСОБА_1 вину свою в описаних вище злочинних діях не визнав і в судо­вому засіданні пояснив,  що вказаний вище диплом Світловодського технікуму у 1995 році він у частину не надавав а військове звання «прапорщик» отримав законно на підставі представ­леного ним диплому про закінчення ним у 1987 році професійно-технічного училища № 20 м.  Кременчука. Диплом про закінчення Світловодського технікуму радіоелектронного приладо­будування він знайшов випадково за місцем проживання свого батька в 2003 році і незабаром знищив його.

2

Разом з тим,  винність ОСОБА_1 в інкримінованому злочині повністю доводиться дослідженими в судовому засіданні доказами.

Так,  відповідно до Наказу Командувача військами Повітряної оборони України від 25 грудня 1995 року № 051-ПМ ОСОБА_1 присвоєно військове звання «прапорщик».

Згідно копії Диплому (серії НОМЕР_1 від 3 липня 1992 року),  яка мається в особо­вій справі військовослужбовця,  ОСОБА_1 закінчив повний курс Світловодського технікуму радіоелектронного приладобудування у червні 1992 року.

Як видно з довідки Світловодського технікуму радіоелектронного приладобудування ОСОБА_1 в цьому навчальному закладі не навчався. Дипломів серії РТ за номером НОМЕР_1 технікумом не видавалось.

З оголошених в судовому засіданні показів свідка ОСОБА_3,  завідуючої денним від­діленням Світловодського технікуму радіоелектронного приладобудування,  вбачається,  що диплом НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 технікумом не видавався. Дипломів серії РТ у Світловодському технікумі ніколи не було,  для видачі дипломів використовувались бланки іншої форми та змісту. Серед випускників вказаного технікуму ОСОБА_1 не значить­ся.

Свідок ОСОБА_4,  начальник відділу особового складу та стройового військової час­тини А-1546,  в судовому засіданні показав,  що ОСОБА_1 прибув для проходження пода­льшої служби у військову частину у 2002 році. Згідно послужного списку ОСОБА_1 вій­ськове звання «прапорщик» йому було присвоєно в 1995 році. У жовтні 2002 року йому було присвоєно військове звання «старший прапорщик». Також в особовій справі підсудного,  по­служному списку,  були дані про те,  що ОСОБА_1 у 1992 році закінчив Світловодський тех­нікум радіоелектронного приладобудування. У лютому 2008 року,  під час комісійної перевір­ки у військовій частині А-1546 законності присвоєння військового звання «прапорщик»,  у ОСОБА_1 була виявлена невідповідність у отриманій освіті.

Відповідно до довідки Полтавського обласного військового комісаріату щодо розра­хунку утримання грошового забезпечення за військове звання «прапорщик» ( з 2002 року -«старший прапорщик»),  ОСОБА_1 незаконно отримано грошове забезпечення в сумі 4121 грн. 73 коп.

Згідно з висновком військово-лікарняної комісії ОСОБА_1 придатний до військової служби.

Даючи оцінку заяві підсудного про те,  що він не надавав копії диплому Світловодсь­кого технікуму при оформленні документів для присвоєння військового звання «прапорщик» восени 1995 року а отримав звання на підставі диплому про закінчення Кременчуцького профтехучилища № 20,  суд відхиляє її як надуману та направлену на те,  щоб уникнути відпо­відальності з наступних підстав.

Згідно довідки Галузевого Державного архіву Міністерства оборони України № 7315 від 29.08.2008 року в наказі Командувача військами Повітряної оборони України від 25 груд­ня 1995 року № 051-ПМ зазначено,  що ОСОБА_1 має освіту технікуму радіоелектронного приладобудування.

Дослідженими в суді атестаціями прапорщика ОСОБА_1 за період з грудня 1995 року по грудень 1996 року та з серпня 1997 року по травень 1998 року встановлено,  що в них в графі «а» маються дані про те,  що ОСОБА_1 у 1992 році закінчив Світловодський технікум радіоелектронного приладобудування.

З оголошених в судовому засіданні показів свідкаОСОБА_5,  колишнього спі-вслужбовця підсудного,  вбачається,  що у період з 1997 року по 1998 рік він,  ОСОБА_5,  являвся начальником відділу кадрів військової частини 44397,  куди входила військова части­на 44703 і де проходив службу підсудний. 16 січня 1997 року він,  ОСОБА_5,  приймав участь в якості секретаря атестаційної комісії частини,  де розглядалось питання переводу та призначення на посаду у військову частину А-1676 прапорщика ОСОБА_1 При ви­вченні анкетних даних було встановлено що підсудний закінчив Світловодський технікум,  нотаріально завірена копія якого була надана самим ОСОБА_1 в свою особову справу.

3

Як видно з диплому НОМЕР_2 Кременчуцького професійно-технічного училища № 20 ОСОБА_1 отримав середню освіту.

Згідно повідомлення директора Кременчуцького професійного ліцею ім.  А.С. Макаренка ОСОБА_1 навчався в середньому професійно-технічному училищі № 20 м.  Кременчука з 01.09.1984 року по 15.07.1987 року за професією електрогазозварник. Отримав диплом № НОМЕР_4 про закінчення училища та отримання сере­дньої освіти за фахом електрогазозварник четвертого розряду. Освіта,  яку здобували учні професійно-технічного училища № 20 м.  Кременчука не вважається середньою спеціальною освітою.

Свідок ОСОБА_6,  інспектор по кадрам Кременчуцького професійного ліцею ім.  А.С. Макаренка,  в судовому засіданні пояснила,  що в 1997 році Кременчуцьке ПТУ № 5 ім.  А.С.  Макаренка та Кременчуцьке ПТУ № 20 було реорганізовано у Кременчуцьке ПТУ № 5 ім.  А.С.  Макаренка. У 2002 році це училище було реорганізовано у Кременчуцький професій­ний ліцей ім.  А.С.  Макаренка,  який має другий атестаційний рівень. ОСОБА_1 отримав в 1987 році середню освіту та професію електрогазозварник.

Відповідно до Тимчасового положення про проходження військової служби прапор­щиками і мічманами,  затвердженого Указом Президента України № 174 від 13 травня 1993 року та Інструкції про порядок застосування в Збройних силах України вказаного Тимчасово­го положення (Наказ МО України № 210 від 17 вересня 1993 року),  на військову службу пра­порщиками приймаються військовослужбовці рядового,  сержантського та старшинського складу,  які відслужили на військовій службі не менше року і які мають вищу або середню спеціальну освіту.

При таких обставинах суд вважає,  що отримана ОСОБА_1 середня освіта Кре­менчуцького профтехучилища на давала йому право бути прийнятим на службу в якості пра­порщика Збройних Сил України.

Оцінивши приведені вище докази,  дослідивши порядок присвоєння військового зван­ня «прапорщик»,  суд приходить до висновку,  що ОСОБА_1 навмисно,  з метою незаконно отримати військове звання,  представив восени 1995 року в кадрові органи завідомо неправ­диві відомості,  диплом (завірену нотаріально ксерокопію диплому) про закінчення ним у 1992 році Світловодського технікуму радіоелектронного приладобудування. Отримавши на підставі підробленого документу військове звання «прапорщик»,  підсудний при подальшій службі неодноразово представляв цей фіктивний документ в кадрові органи по місцю служби при перевірках або поновленні документів в особовій справі.

Також суд враховує,  що згідно ч. 2  ст.  2 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду,  заподіяну державі,  затвердженого Постановою Верховної Ра­ди України від 23 червня 1995 року № 243,  грошові кошти є військовим майном,  тобто дер­жавним майном,  закріпленим за відповідною військовою частиною.

Ця норма носить імперативний характер і не протерічить  ст.  1 Закону України від 21 вересня 1999 року «Про правовий режим майна у Збройних Силах України».

Таким чином,  на підставі досліджених та добутих доказів,  які визнано достатніми і допустимими,  суд вважає встановленим,  що ОСОБА_1,  являючись військовослужбовцем,  вчинив заволодіння ,  шляхом шахрайства,  іншим військовим майном - грошовими коштами на загальну суму 4121 грн. 73 коп.

Вчинене ним суд кваліфікує по  ст.  410 ч. 1 КК України.

Військовим прокурором Полтавського гарнізону до підсудного ОСОБА_1 заявле­ний цивільний позов на загальну суму 4121 грн. 73 коп. в рахунок відшкодування заподіяної злочином шкоди.

Сам підсудний позовні вимоги прокурора не визнав.

Оцінюючи даний позов,  суд приходить до висновку,  що вина ОСОБА_1 в заподі­янні шкоди державі доведена а дослідженою довідкою-розрахунком підтверджується,  що роз­мір шкоди складає 4121 грн. 73 коп. Отже позовні вимоги прокурора,  на підставі  ст.  1166 ЦК України,  підлягають задоволенню в повному обсязі.

4

Визначаючи підсудному ОСОБА_1У міру покарання,  суд приймає до уваги,  що він до кримінальної відповідальності притягується вперше,  має на своєму утриманні одну непов­нолітню та двох малолітніх дітей,  по службі характеризується тільки позитивно. Останні дві обставини суд визнає такими,  що пом'якшують його покарання.

Невизнання своєї вини підсудним,  на думку суду,  пояснюється його бажанням зали­шитись на військовій службі.

З урахуванням ступеню суспільної небезпеки вчиненого злочину,  обставин справи,  да­них про особу винного,  суд приходить до висновку про можливість застосувати до ОСОБА_1  ст.  69 КК України і перейти до іншого,  більш м'якого виду основного покарання -штрафу.

Приймаючи до уваги те,  що ОСОБА_1 на протязі майже 13-тироків сумлінно вико­нував свої службові обов'язки,  суд вважає можливим не позбавляти його військового звання «старший прапорщик».

На підставі викладеного та керуючись  ст.   ст.  323,  324,  328 КПК України,  військовий суд, -

засудив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчинені злочину,  перед­баченого  ст. 410 ч. 1 КК України,  на підставі якої,  з застосуванням  ст.  69 КК України,  призна­чити йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 40 (сорок) неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян (680 гривень).

Запобіжний захід щодо засудженого - підписку про невиїзд,  до вступу вироку в закон­ну силу,  залишити без змін.

Цивільний позов військового прокурора Черкаського гарнізону до засудженого ОСОБА_1 в розмірі 4121 грн. 73 коп.3адовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави,  в особі військової частини А-1546, 4121 грн. 73 коп.3аподіяної шкоди.

Речові докази по справі,  ксерокопії документів з особової справи засудженого,  при на­бранні вироком чинності,  - зберігати при справі.

На вирок суду може бути подана апеляція до військового апеляційного суду Централь­ного регіону,  через військовий місцевий суд Черкаського гарнізону,  на протязі п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення.