Справа № 2-1185/09
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.07.2009 р. м. Саки
Сакський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим у складі
головуючого судді Бондарева Р.В.
при секретарі Костюковій О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Саки цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договорів про надання послуг, стягнення боргу та моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору про надання послуг від 30.08.2008 р., стягнення 3696000 грн. за недійсним договором.
В судовому засіданні позивач свої вимоги уточнив, просив розірвати договори про надання послуг від 30.08.2008 р., 08.09.2008 р., 20.11.2008 р., 20.12.2008 р., стягнути з ОСОБА_2 заборгованість по вказаним договорам з урахуванням процентів 3798233,42 грн., на відшкодування моральної шкоди 50 тис. грн., судові витрати. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що у 2008 р. він домовився з відповідачем про оформлення на ім’я позивача земельної ділянки в смт. Новофедорівка Сакського району. На виконання вказаного договору він передав ОСОБА_2 30.08.2008 р. – 70 тис. доларів США, 08.09.2008 р. – 170 тис. доларів США, 20.11.2008 р. – 190 тис. доларів США, 20.12.2008 р. – 50 тис. доларів США. В обумовлений строк відповідач земельну ділянку для позивача не оформив, а тому просить розірвати договори про надання послуг від 30.08.2008 р., 08.09.2008 р., 20.11.2008 р., 20.12.2008 р., стягнути з ОСОБА_2 заборгованість по вказаним договорам з урахуванням процентів 3798233,42 грн., а також на відшкодування моральної шкоди 50 тис. грн., оскільки він залишився без грошей, було порушено його звичайний уклад життя, погіршився стан здоров’я.
В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали. Позивач ОСОБА_1 пояснив, що з серпня по грудень 2008 р. він передав відповідачу 480 тис. доларів США для оформлення на його ім’я земельної ділянки в смт. Новофедорівка біля моря площею не менше 7 га. для рекреації. Яким чином ОСОБА_2 мав оформити ділянку йому невідомо. Конкретне місце знаходження ділянки не обговорювалося. Відносини, пов’язані з ТОВ «Гріфон-юг», не мають відношення до ділянки, за яку ОСОБА_2 отримав 480 тис. доларів США.
Відповідач ОСОБА_2 з позовом не погодився та пояснив, що ніяких грошей він від ОСОБА_1 не отримував, договорів про надання послуг від 30.08.2008 р., 08.09.2008 р., 20.11.2008 р., 20.12.2008 р. не укладав. Зобов’язань по оформленню на позивача земельної ділянки не брав. Послуг по оформленню земельної ділянки нікому не надавав і не збирався надавати, оскільки не має повноважень по оформленню земельних ділянок. У 2008 р. ТОВ «Гріфон-юг», власником якого є його родичі, уклало договір оренди водних об’єктів, розташований за межами смт. Новофедорівка площею 25 га для організації оздоровчого туризму та рибальства. Власними силами він не зміг освоїти вказаний об’єкт, а тому шукав інвесторів. У середині 2008 р. ОСОБА_1 сказав, що у нього є інвестор, який може вкласти гроші в будівництво та організацію об’єкту. Оскільки законодавство не в повній мірі регулює співробітництво, вирішили, що інвестор увійде до складу засновників товариства та внесе за це на рахунок товариства 560 тис. доларів США – вартість каналізації, енергопостачання, очисних споруд, проектної документації, тощо. На виконання вказаної домовленості 15.10.2008 р. до складу засновників товариства було введено інвестора ОСОБА_3, а директором товариства призначено ОСОБА_1 За декілька днів до 15.10.2008 р. до нього приїхав ОСОБА_1 та пояснив, що ОСОБА_3 йому не довіряє і необхідно написати розписки про, нібито отримані гроші. Спочатку він відмовлявся, однак пізніше написав розписки, дати в яких вказані на прохання позивача від 30.08.2008 р., 08.09.2008 р., 20.11.2008 р., 20.12.2008 р. Вказані розписки є безгрошовими. Через деякий час ОСОБА_1 став вимагати від нього 480 тис. доларів США, на нього неодноразово вчинялися напади, за вказаними фактами порушено кримінальні справи.
Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість позову з наступних підстав.
Згідно з ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно зі ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За змістом ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Позивач вважає, що між ним та відповідачем було укладено 4 договори від 30.08.2008 р., 08.09.2008 р., 20.11.2008 р., 20.12.2008 р. про надання послуг по оформленню ділянки в смт. Новофедорівка Сакського району, які ОСОБА_2 не виконав, а тому мають наступити наслідки порушення зобов’язання у вигляді розірвання вказаних договорів та стягнення сплачених за ними сум.
Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
За змістом ч. 1 ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто.
Сторонами у договорі про надання послуг є замовник та виконавець.
Аналізуючи вказані норми матеріального права, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що між позивачем та відповідачем договорів про надання послуг не укладалося з наступних підстав.
Як встановлено судом, між сторонами не досягнуто згоди з усіх істотних умов договору про надання послуг, а саме: не визначено конкретний предмет договору (місце розташування земельної ділянки, її площа, цільове призначення); умови, на яких відповідач зобов’язується оформити земельну ділянку позивачу; не визначено на якій правовій підставі ОСОБА_2 мав оформити на позивача земельну ділянку, якщо він не є її власником, а передача ділянок у користування або власність відноситься до повноважень сільських, селищних, міських рад в межах населених пунктів та райдержадміністрації за межами населених пунктів. Сторонами не визначено чи є договір відплатним або безоплатним. Позивач не надав суду доказів про те, що ОСОБА_2 особисто мав повноваження, а тому і можливість розпоряджатися землями Новофедорівської селищної ради. Заявляючи позов про розірвання чотирьох договорів від 30.08.2008 р., 08.09.2008 р., 20.11.2008 р., 20.12.2008 р., позивач не навів доказів про їх існування, адже він стверджує, що мав договір на оформлення однієї земельної ділянки. Відсутність будь-яких письмових довіреностей з боку позивача на отримання в оренду або користування земельної ділянки в смт. Новофедорівка фактично роблять неможливим виконання договорів, на які посилається ОСОБА_1
Крім того, згідно зі ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених ЗК України. Таким чином, ОСОБА_2 не вправі оформлювати будь-які земельні ділянки для позивача, оскільки він не має повноважень щодо розпорядження землями селищної ради.
Суду не надано сторонами доказів про укладення письмових договорів від 30.08.2008 р., 08.09.2008 р., 20.11.2008 р., 20.12.2008 р., а зміст наданих розписок не свідчить про укладення договорів про надання послуг.
Враховуючи викладене, суд вважає, що між сторонами договорів про надання послуг не укладалося, а тому вони є неукладеними (недійсними).
Згідно з ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов’язання сторін припиняються.
Таким чином, розірвання договору є наслідком невиконання його будь-якою стороною.
Оскільки суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог та на підставі доказів, наданих суду сторонами у справі, суд не знаходить підстав для розірвання договорів від 30.08.2008 р., 08.09.2008 р., 20.11.2008 р., 20.12.2008 р., оскільки вони не укладалися і не могли бути виконані, а тому застосування наслідків розірвання договору у вигляді стягнення будь-яких сум з ОСОБА_2 як наслідок порушення умов договору не виникає.
Вимоги про стягнення моральної шкоди задоволенню також не підлягають, оскільки позивач не надав суду доказів про наявність протиправної поведінки відносно нього з боку ОСОБА_4, а також самої шкоди. Оскільки вимоги про розірвання договорів та стягнення з відповідача певних сум не відповідають закону, підстав для відшкодування моральної шкоди не убачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договорів про надання послуг, стягнення боргу та моральної шкоди – відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до судової палати по цивільних справах Апеляційного суду АР Крим через Сакський міськрайонний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Головуючий: