ВИРОК № 6

Іменем                України

23 квітня 2009 року                                                                                                       м.  Черкаси

Військовий місцевий суд Черкаського гарнізону у відкритому судовому засіданні,  в приміщенні суду,  у складі: головуючого підполковника юстиції НОВІКОВА О.М. ,  при секре­тарі БІЛОУС A.M.,  з участю державного обвинувача - прокурора відділу підтримання держа­вного обвинувачення прокуратури Черкаської області молодшого радника юстиції КРАВЧЕ­НКА СВ.,  захисників - адвокатів ОСОБА_3 та ОСОБА_2,  потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5,  представника потерпілих ОСОБА_6,  розглянув криміна­льну справу про обвинувачення прапорщика військової частини А-3024

ОСОБА_1,  який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року

у м.  Канів,  Черкаської області,  українця,  з середньо-спеціальною освітою,  раніше не судимого,  одруженого,  маючого на своєму утриманні сина віком 10 років,  на військовій службі за контрактом з листопада 1991 року,  в тому числі в якості прапорщика - з черв­ня 1997 року,  проживаючого за адресою: Черкаська область,  м.  Умань, АДРЕСА_1,  у вчинені злочину,  передбаченого  ст.  115 ч. 1 КК України. Судовим слідством військовий суд гарнізону,  -

ВСТАНОВИВ

16 жовтня 2008 року,  близько 1-ої години, ОСОБА_1,  перебуваючи в стані алкого­льного сп'яніння,  на території парку ім.  Т.Г.Шевченка міста Умані,  по вулиці Жовтневої Ре­волюції,  напроти будинку НОМЕР_1,  під час сварки,  яка виникла на грунті раптово виниклих не­приязних відносин,  вчинив умисне вбивство громадянина ОСОБА_7 при наступ­них обставинах.

Будучи невдоволеним тим,  що ОСОБА_7 зробив йому, ОСОБА_1,  заува­ження з приводу того,  що той перебуває у військовій формі у п'яному вигляді,  а також вживає спиртне у громадському місці, ОСОБА_1,  умисно,  з метою заподіяння смерті,  наніс потер­пілому один удар рукою в область голови,  від якого останній упав на землю. Після цього під­судний наніс 2-3 удари ногами,  взутими у військові черевики в область голови потерпілого,  а потім підплигнув і каблуком ще раз вдарив у обличчя потерпілого.

В результаті насильницьких дій ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_7 спричинено відкриту проникаючу черепно-мозкову травму,  що супроводжувалась множин­ними забійними ранами лицевого та мозкового черепа,  розтрощенням кісток лицевого чере­па,  переломом основи черепа в передній черепній ямці,  яка викликала масивну зовнішню кровотечу,  крововтрату та знекровлення організму,  тобто тяжке тілесне ушкодження,  як не­безпечне для життя,  від якого ОСОБА_7 помер на місці вчинення злочину.

В судовому засіданні підсуднийОСОБА_1 вину свою в описаних вище злочинних діях не визнав і пояснив,  що дійсно,  в ніч з 15 на 16 жовтня 2008 року,  він перебував у парку ім.  Т.Г.Шевченка,  міста Умані. Після вживання спиртних напоїв в розташуванні військової частини,  він,  близько 23-ої години 30 хвилин приїхав на маршрутному таксі до медичного училища,  де біля магазина «БАСТАРДО» зустрів незнайомих йому юнака та двох дівчат. Він запропонував їм купити пляшку вина і розпити його разом в парку. Хлопець і дівчата погоди­лись і пішли в парк,  де повинні були чекатиОСОБА_1 з купленим вином.

2

ОСОБА_1 далі показав,  що,  придбавши вино та плитку шоколаду,  він пішов у парк,  але юнака та дівчат не знайшов і вирішив випити вино самостійно. Рухаючись по алеї парку,  він побачив,  як в районі Уманського міського відділу міліції на газоні,  між деревами парку двоє невідомих хлопців б'ють людину похилого віку. Бажаючи припинити протиправні дії невідомих осіб,  він, ОСОБА_1,  крикнув їм голосно: «Струнко»,  і підійшов до них. Невідомі стали бити його, ОСОБА_1,  звалили його з ніг на землю і нанесли кілька ударів кулаками та ногами по тулубу. Після цього зловмисники пішли в напрямку Осташівського ставу.

Підсудний далі показав,  що,  оговтавшись від ударів,  він підійшов до літньої чоловіка,  який лежав на землі,  побитий невідомими хлопцями. Він, ОСОБА_1,  підняв його за плечі і спитав,  чи все в нього гаразд,  чи необхідна йому допомога. На це потерпілий відповів,  що у нього все гаразд,  допомога йому не потрібна.

Залишивши потерпілого чоловіка в сидячому положенні, ОСОБА_1,  за його слова­ми,  побіг наздоганяти тих двох хлопців,  які побили діда. Дійшовши до Осташівського ставу в кінці парку,  він побачив,  як ті два хлопці розбіглись в різні сторони. Він же, ОСОБА_1,  не бажаючи знову опинитись на місці пригоди,  пішов додому не в зворотному напрямку,  а по вулиці Петровського.

Разом з тим,  не зважаючи на не визнання підсудним своєї вини,  винність ОСОБА_1 в інкримінованому злочині доводиться дослідженими в судовому засіданні доказами.

Так,  потерпіла ОСОБА_4,  дочка вбитого,  пояснила,  що її батько,  ОСОБА_7,  1926 року народження,  з січня 2008 року,  після смерті дружини,  проживав сам.  На запрошення проживати разом,  він відмовлявся. Батько був пенсіонером та в нього була звичка збирати порожні пляшки та здавати їх за гроші,  хоч отримував непогану пенсію. Свою пенсію він від­давав їй,  щоб вона готувала йому їсти. До батька ходила майже щодня. Батько збирав пляшки неподалік від дому,  в районі парку ім.  Т.Г. Шевченка по вул.  Жовтневої Революції у місті Умань. Це могло бути і зовсім рано і пізно ввечері.

ОСОБА_4 далі показала,  що 16 жовтня 2008 року,  близько 9 год. 30 хв. їй зателефонували сусіди і повідомили,  що батька у дворі не бачили і вхідні двері не зачинені. Також вона почу­ла,  що у парку ім.  Т.Г. Шевченка,  знайдено труп невідомого чоловіка. Прийшовши до парку,  вона,  ОСОБА_4,  впізнала в загиблому свого батька.

Свідок ОСОБА_7,  показала,  що вона мешкає в квартирі АДРЕСА_2 у місті Умань. 16 жовтня 2008 року,  прокинувшись близько 1 го­дини ночі,  вона почула гучні голоси зі сторони парку ім.  Т.Г. Шевченка. А також чітко почу­ла чоловічий голос,  який сказав: «Струнко»,  висловлювався нецензурними словами. При цьому слово «Струнко» було сказано впевнено і напористо,  як військова команда. Подивив­шись знову у вікно,  ОСОБА_7 побачила два чоловічих силуети. Оскільки ліхтарі не горі­ли,  а поблизу будинку ростуть дерева,  то детального їх не роздивилась. Вранці,  близько 7-ї години від працівників міліції вона дізналась,  що в парку вбили людину.

Свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в судовому засіданні,  кожний окремо,  показали,  що 15 жовтня 2008 року,  близько 24-ої години,  вони,  разом з кількома товаришами знаходилися поблизу банкомату банку «ВАБАНК» та магазину «БАСТАРДО»,  що по вул.  Ж. Революції,  м.  Умань. Близько опівночі до банкомату підійшов ОСОБА_1,  який намагався зняти гроші зі своєї картки у банкоматі,  але у нього це не вийшло. ОСОБА_8 пояснив,  що він знав ОСОБА_1 по колишній службі у військовій частині А-3024.ОСОБА_1 був одягнений у війсь­кову форму,  по його поведінці було видно,  що він був у нетверезому стані.ОСОБА_1 при­вітався з ним,  ОСОБА_8,  і пішов.

Свідок ОСОБА_8 також показав,  що приблизно через 15 хвилин,  він знову побачивОСОБА_1,  який з вікна магазину «БАСТАРДО» придбав пляшку вина і якихось цукерок,  після чого знову пішов у парк ім.  Т.Г. Шевченка. Більше він,  ОСОБА_8, ОСОБА_1 не ба­чив.

З оголошених в судовому засіданні показів свідка ОСОБА_9,  продавця магазину «БАСТАРДО» в м.  Умані,  вбачається,  що в ніч з 15 на 16 жовтня 2008 року вона перебувала

3

на нічній робочій зміні в магазині. Після 23-ої години біля магазину вона бачила чоловіка у військовій формі,  на вигляд 36 років,  не високого зросту.

Свідок ОСОБА_10,  солдат військової частини А-3024,  показав,  що він проходить службу в одній частини з ОСОБА_1,  який є командиром взводу. Може його охаракте­ризувати як нормального чоловіка,  суворий як керівник,  агресії за ним не помічалось.

Свідок далі показав,  що він проживав по сусідству з загиблим ОСОБА_7 Це був,  звичайний дідусь похилого віку,  спокійний,  не конфліктний. Часто з'являвся непода­лік від дому у парку ім.  Т.Г. Шевченка,  що по вул.  Ж. Революції,  де збирав пляшки.

Як видно з протоколу огляду місця події від 16 жовтня 2008 року,  на землі поряд з тру­пом ОСОБА_7 виявлена кулькова ручка чорного кольору і долучена до справи як речовий доказ.

Свідок ОСОБА_11,  в суді пояснив,  що він служить у військовій частині А-3024 разом з ОСОБА_1,  який є його безпосереднім начальником,  командиром взводу. 15 жо­втня 2008 року під час виконання службових обов'язків,  він передавОСОБА_1 свою ме­ханічну кулькову ручку чорного кольору з ковпачком синього кольору. Вказану кулькову ру­чку свідок упізнав в судовому засіданні,  як ту саму,  під час огляду речових доказів.

Свідки ОСОБА_12,  ОСОБА_13  та ОСОБА_14,  співслужбовціОСОБА_1,  в суді,  кож­ний окремо,  показали,  що 15 жовтня,  приблизно о 20 год. 00 хв. вони разом з підсудним та ще кількома військовослужбовцями,  в приміщенні складу матеріального забезпечення частини,  вживали спиртні напої з приводу весілля їх співслужбовця ОСОБА_15. Приблизно о 22 годині всі розійшлися по домівках. При цьомуОСОБА_1 був випивши,  але поводив себе норма­льно. Він був одягнений у військову форму.

Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 590/799 від 20.11.2008 року,  смерть ОСОБА_7 наступила внаслідок відкритої проникаючої черепно-мозкової травми,  що супроводжувалась множинними забійними ранами лицевого та мозкового черепа,  роз­трощенням кісток лицевого черепа,  переломом основи черепа в передній черепній ямці,  яка викликала масивну зовнішню кровотечу,  крововтрату та знекровлення організму. Після отри­мання тілесних ушкоджень потерпілий міг жити біля 10 хвилин. Смерть потерпілого могла настати в час та при обставинах,  вказаних в постанові від 16.10. 2008 року з 1-ої по 2-гу годи­ну. Вказані тілесні ушкодження могли бути нанесені в час та при обставинах,  вказаних в по­станові,  тобто при нанесенні ударів ногами,  взутими у взуття,  про яке йдеться в постанові,  як вказує ОСОБА_1. Тілесні ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень,  які не­безпечні для життя. При падінні такі тілесні ушкодження утворитись не могли. Під час отри­мання тілесних ушкоджень потерпілий,  найймовірніше,  знаходився в горизонтальному поло­женні.

Відповідно до висновку судово-медичної імунологічної експертизи № 299 від 22.10.2008 року,  кровОСОБА_1 відноситься до групи 0 (І),  потерпілого ОСОБА_7 - А (II) з супутнім антигеном Н. В слідах на чоловічому кашкеті,  вилученому при огляді місця події біля трупа ОСОБА_7,  знайдена кров людини і виявлені антигени А і Н. В слідах на військовому кашкеті,  на черевиках(берцях),  вилучених у підсудного ОСОБА_1,  знайдена кров людини і виявлені антигени А і Н.

Антигени А і Н,  виявлені в слідах крові людини на шматку листка,  на чоловічому ка­шкеті,  на військовому кашкеті,  черевиках,  (берцях),  могли походити за рахунок крові особи,  яка має групу крові А (II) з супутнім антигеном Н,  або за рахунок змішування крові осіб з групами А (II) і 0 (І). Походження крові від потерпілого ОСОБА_7 не виключаєть­ся,  домішки крові ОСОБА_1 не виключається.

Згідно з актом амбулаторної комплексної судово-психолого-психіатричної експертизи № 564 від 29.10.2008 року, ОСОБА_1 будь-яким хронічним психічним захворюван­ням,  недоумством не страждає і не страждав на період часу,  до якого відносяться інкриміно­вані йому діяння,  відсутність у нього психопатологічних розладів,  розладів інтелекту,  мис­лення,  пам'яті,  збереженість вольових процесів,  здатність до прогнозу і достатня критичність - обумовлюють його здатність усвідомлювати свої дії та керувати ними. На період часу,  до

4

якого відносяться інкриміновані ОСОБА_1 діяння,  у нього не відмічалося проявів тимчасового розладу психічної діяльності або іншого хворобливого стану психіки. Він зна­ходився в стані простого алкогольного сп'яніння,  в його поведінці не відображалося психо­патологічної симптоматики,  що також свідчить про його здатність усвідомлювати свої дії та керувати ними.

На теперішній час ОСОБА_1 хронічним психічним захворюванням,  тимчасо­вим розладом психічної діяльності,  недоумством або іншим хворобливим станом психіки не страждає,  він здатний усвідомлювати свої дії та керувати ними,  правильно сприймати обста­вини,  що мають значення по справі,  приймати участь у слідчих діях та судовому процесі. За своїм психічним станом на теперішній час ОСОБА_1 не потребує застосування при­мусових заходів медичного характеру,  передбачених  ст.  94 КК України. В період часу,  до якого відноситься інкриміноване йому діяння, ОСОБА_1 не знаходився в стані фізіо­логічного афекту або іншому емоційному стані,  який міг би суттєво вплинути на його свідо­мість та поведінку.

Даючи оцінку даному заключению,  суд враховує,  що воно зроблене комісійно у складі трьох експертів зі значним стажем експертної роботи,  достатньо обгрунтоване з наукової то­чки зору. З урахування даних про особу підсудного,  його поведінки в судовому засіданні,  суд заключения експертів вважає правильним,  а самого ОСОБА_1 визнає осудним.

Що стосується заяви підсудного в судовому засіданні про свою непричетність до вбив­ства ОСОБА_7,  то суд вважає її непереконливою з наступних підстав.

Так,  на досудовому слідствіОСОБА_1 визнав свою вину у вбивстві ОСОБА_7,  написав власноручне зізнання,  дав пояснення працівникам карного розшуку,  а,  наступ­ного дня,  підтвердив свої покази при допиті в якості підозрюваного з участю адвоката.

При цьому підсудний показав,  що після вживання спиртних напоїв в розташуванні військової частини,  він,  близько 23-ої години ЗО хвилин приїхав на маршрутному таксі до медичного училища,  де біля магазина «БАСТАРДО» зустрів незнайомих йому юнака та двох дівчат. Бажаючи продовжити вживання спиртного,  він запропонував юнаку та дівчатам купи­ти пляшку вина та розпити разом у парку ім.  Т.Г.Шевченка. Вони погодились і пішли в парк чекатиОСОБА_1 з вином.  Придбавши вино та плитку шоколаду,  підсудний пішов у парк,  але юнака та дівчат не зустрів і вирішив випити вино самостійно. Він сидів на лавочці у парку,  коли до нього підійшов літній чоловік з тростиною і зробив йому, ОСОБА_1,  за­уваження що той не поважає військову форму,  перебуває у парку у нетверезому вигляді і роз­пиває спиртне. Він, ОСОБА_1,  відповів чоловікові,  що служив в Югославії і може собі до­зволити випити пляшку вина. При цьому підсудний подав незнайомцю команду «Струнко»,  аджеОСОБА_1 є прапорщиком.  У відповідь літній чоловік обізвавОСОБА_1 нецензу­рно і несильно вдарив його тростиною по правому плечі.

ОСОБА_1 також на досудовому слідстві показав,  що він взяв чоловіка за піджак і кинув його через лавку на землю,  після чого розвернувся і пішов звідти в сторону свого бу­динку. Але чоловік підвівся і знову почав ображати ОСОБА_1 різними словами. МЕД­ВЕДЕВ,  будучи сильно розгніваним образами потерпілого,  повернувся до цього чоловіка і вдарив його кулаком у чоло,  від чого останній впав на землю. Після цього,  пояснював даліОСОБА_1,  він вдарив лежачу літню людину 2-3 рази ногами,  взутими у військові черевики (берці) в область голови,  а також підплигнув і каблуком ще раз вдарив в обличчя потерпілого. Далі підсудний розвернувся і пішов до себе додому,  залишивши побиту ним людину лежати на газоні.

Як видно з дослідженого в суді протоколу судового засідання Уманського міськрайон-ного суду Черкаської області від 22.10.2008 року,  про обрання ОСОБА_1 запобіжного за­ходу у вигляді взяття під варту, ОСОБА_1 визнав себе винним у вбивстві ОСОБА_7

Під час допиту в якості обвинуваченого 23. 10. 2008 рокуОСОБА_1,  в присутності захисника-адвоката знову признався у тому,  що він і тільки він побив діда.

5

В судовому засіданні ОСОБА_1 відмовився від приведених вище визнавальних по­казів,  пояснивши це тим,  що вони дані під психологічним тиском працівників міліції.

Разом з тим,  свідки ОСОБА_16 та ОСОБА_17,  оперуповноважені Уманського MB УМВС України в Черкаській області,  на яких прямо вказував підсудний,  в суді,  кожний окре­мо,  показали,  що 19 жовтня 2008 року вони затрималиОСОБА_1 по місцю його прожи­вання за підозрою у вчиненні вбивства.ОСОБА_1 був доставлений в міськвідділ,  де,  після бесіди,  зізнався у вчиненні вбивства ОСОБА_7 і власноручно написав явку з пови­нною. Ні фізичного,  ні морального тиску наОСОБА_1 під час допиту не було. Він сам погодився написати заяву і дав дозвіл на проведення огляду в його помешканні.

Свідок ОСОБА_18,  слідчий слідчого відділу УМВС України в Черкаській області,  в суді показав,  що він перебував у слідчій групі по розслідуванні вбивства громадянина ОСОБА_7 Ніякого тиску на ОСОБА_1 з боку слідчих,  чи працівників карного роз­шуку,  не було. Він без примусу давав покази,  користувався послугами адвоката.

Враховуючи непослідовні та неконкретні покази підсудного з цього приводу,  суд не вбачає будь-яких підстав вважати,  що на ОСОБА_1 здійснювався психологічний тиск під час слідства і його покази отримані з порушенням кримінально-процесуального закону.

Свідок ОСОБА_19,  судово-медичний експерт,  в суді показав,  що 22 жовтня 2008 року,  він проводив судово-медичну експертизу громадянина ОСОБА_1 на предмет наявності в нього тілесних ушкоджень. В ході обстеження ним було виявлено лише ранки на фалангах другого та третього пальців правої кисті по долонній поверхні,  які,  за сло­вами підсудного,  останній отримав,  коли витягував скло з вікна свого помешкання вночі 16 жовтня 2008 року. Будь-яких тілесних ушкоджень на тулубі та кінцівках ОСОБА_1 він не бачив і останній не заявляв йому під час огляду про те,  що його били якісь невідомі особи в парку.

Допитаний в суді експерт ОСОБА_20,  який проводив судово-медичну експерти­зу загиблого ОСОБА_7,  показав,  що при таких тілесних ушкодженнях потерпілий не міг говорити,  відповідати на запитання,  а також перебувати в сидячому положенні без до­помоги.

Ці покази не підтверджують зроблену в суді заяву підсудного ОСОБА_1 про те,  що у нього на тілі залишилися сліди побоїв,  нанесених невідомими хлопцями,  які побили ді­да. Також цими доказами спростовуються твердження підсудного про те,  що він,  нібито,  під­няв літнього чоловіка,  побитого хлопцями,  тобто перевів його у сидяче положення,  спитав його про його стан,  отримав від потерпілого відповідь,  а потім залишив його в сидячому по­ложенні без опору.

Крім того,  в ході судового слідства,  за погодженням з ОСОБА_1,  судом було призначено судове доручення органам досудового слідства про проведення відтворення об­становки та обставин подій,  з метою перевірки змінених показів підсудного. Але підсудний в подальшому,  відмовився проводити таку слідчу дію,  пояснивши це тим,  що не довіряє пра­цівникам слідчого відділу УМВС України в Черкаській області.

Таким чином,  дослідивши всі докази в їх сукупності,  враховуючи те,  що підсудним на слідстві були вказані такі подробиці,  які не могли бути відомі слідчим органам,  суд покази підсудного ОСОБА_1,  дані ним на досудовому слідстві,  кладе в основу вироку,  як такі,  що повністю узгоджуються з іншими доказами по справі і викривають його,  як безпосеред­нього виконавця вбивства.

Покази ж підсудного,  які він давав у судовому засіданні,  суд відхиляє як надумані і на­правлені на те,  щоб уникнути відповідальності.

Рішення суду в цій частині не підриває і висновок дактилоскопічної експертизи № 147 від 03.11.2008 року про те,  що слід пальця руки на пляшці вина «Мускатне Чизай»,  залише­ний не ОСОБА_1.  Сама пляшка не є знаряддям злочину а сам підсудний,  як на досудо­вому слідстві,  так і в судовому засіданні визнав,  що придбав пляшку вина в магазині «БАС-ТАРДО» і залишив її біля потерпілого. При цьому він вказав місце,  де все відбувалось - у па-

6

рку ім.  Т.Г. Шевченка,  напроти будинку НОМЕР_1. Яке саме вино він купував,  підсудний не пам'ятає.

Прийшовши до висновку про наявність прямого причинного зв'язку між насильниць­кими діями ОСОБА_1 і смертю ОСОБА_7,  суд також бере до уваги те,  що під­судний і потерпілий до вчиненого знайомі не були,  підсудний наніс удари ногами,  взутими у військові черевики в життєво важливий орган - голову лежачої людини похилого віку,  після чого залишив потерпілого на газоні в парку,  навіть не перевіривши,  чи живий він.

При таких обставинах,  враховуючи поведінку ОСОБА_1 до вчинення злочину,  йо­го психологічні характеристики,  участь підсудного в минулому у бойових діях,  кількість,  ха­рактер та локалізацію спричинених тілесних ушкоджень,  суд приходить до висновку про на­явність у підсудного умислу на вбивство потерпілого.ОСОБА_1,  наносячи такі удари,  ус­відомлював,  що такі дії можуть привести до смерті людини похилого віку і бажав,  чи свідомо допускав,  настання таких наслідків.

Таким чином,  вчинене підсудним суд кваліфікує по  ст.  115 ч. 1 КК України,  як умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині,  тобто умисне вбивство.

Потерпілою ОСОБА_4 заявлений цивільний позов до підсудного ОСОБА_1 на суму 51863 грн. 60 коп.,  з яких: 1863 грн. 60 коп. - про відшкодування матеріальної шкоди,  пов'язаної з витратами на поховання її батька,  ОСОБА_7,  та 50000 грн. - в рахунок відшкодування моральної шкоди.

ОСОБА_1 позовні вимоги потерпілої не визнав.

Оцінюючи даний позов,  суд виходить з того,  що в ході судового слідства вина підсуд­ного в спричиненні смерті ОСОБА_7 доведена повністю,  а дослідженими довідка­ми підтверджується,  що вартість предметів харчування та послуг на поховання останнього складає 1863 грн. 60 коп.

Що стосується відшкодування моральної шкоди,  то суд вважає,  що заявлена позивач­кою сума повністю відповідає тим стражданням та психічним навантаженням,  які вона пере­несла в зв'язку з втратою батька.

Отже,  суд переконаний,  що розмір та підстави позовних вимог знайшли своє підтвер­дження в ході судового слідства і відповідно до  ст.   ст.  1166,  1168,  1201 ЦК України,  задово­льняє позовні вимоги потерпілої ОСОБА_4 у повному обсязі.

Визначаючи підсудномуОСОБА_1 міру покарання,  суд приймає до уваги,  що він до кримінальної відповідальності притягується вперше,  по службі характеризується позитив­но,  має на своєму утриманні одну неповнолітню дитину віком 10 років,  є учасником бойових дій. Останні дві обставині суд визнає такими,  що пом'якшують його покарання.

Разом з тим,  суд враховує,  що підсудний вчинив злочин щодо особи похилого віку та у стані алкогольного сп'яніння. Ці дві обставини суд визнає такими,  що обтяжують покаран­ня підсудного.

З урахуванням ступеню суспільної небезпеки вчиненого злочину,  даних про особу винного,  обставин,  що пом'якшують та обтяжують покарання,  думку потерпілих,  суд прихо­дить до висновку,  що необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попере­дження нових злочинів,  буде покарання у вигляді позбавлення волі.

Вважаючи,  що вчинення ОСОБА_1 особливо тяжкого злочину порочить звання прапорщика Збройних Сил України,  суд,  на підставі  ст.  54 КК України,  застосовує до підсуд­ного додаткове покарання у вигляді позбавлення військового звання.

На підставі викладеного та керуючись  ст.   ст.  323,  324,  328 КПК України,  військовий суд, -

засудив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину,  пе­редбаченого  ст. 115 ч. 1 КК України,  на підставі якої позбавити його волі строком на 9 (дев'ять) років та 6 (шість) місяців.

7

На підстав  ст.  54 КК України позбавити ОСОБА_1 військового звання «прапор­щик».

Запобіжний захід щодо засудженого - тримання під вартою,  до набрання вироком за­конної сили - залишити без змін.

Строк відбування покарання ОСОБА_1,  з урахуванням тримання під вартою з мо­менту затримання,  обчислювати з 20 жовтня 2008 року.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 до засудженого ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 1863 грн. 60 коп.,  та моральної шкоди в розмірі 50000 грн. 00 коп.,  задовольнити повністю.

Стягнути зОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 1863 грн. 60 коп. мате­ріальної шкоди та 50000 грн. - моральної шкоди,  а всього загальну суму 51863 грн. 60 коп.

Судові витрати по справі на загальну суму 1164 грн. 11 коп.,  за проведення судово-одорологічної та дактилоскопічних експертиз,  покласти на засудженого та стягнути вказану суму з ОСОБА_1 на користь держави.

Після набрання вироком законної сили,  речові докази по справі:

-             предмети,  вилучені при огляді місця події,  перелічені на а.с.  109 т. 1 - знищити,

як такі,  що не представляють цінності;

-             дактилоскопічні карти зі слідами пальців рук та долоней гр. ОСОБА_7

та засудженого ОСОБА_1 - зберігати при справі;

-             два комплекти військової камуфльованої форми (картка та штани),  військовий

кашкет камуфльований,  пару військових черевиків,  щітку для взуття та кар­туз чоловічий,  футболку сірого кольору,  джинсовий піджак блакитного ко­льору - передати власнику; решту речових доказів,  перелічених на а.с.  22 т. 2 - знищити,  як такі,  що не представляють цінності;

-             кулькову ручку - передати власнику,  гр. ОСОБА_11;

На вирок суду може бути подана апеляція до військового апеляційного суду Централь­ного регіону,  через військовий місцевий суд Черкаського гарнізону,  на протязі п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення,  а самим засудженим - в той же строк,  з моменту вручення йому копії вироку.