1-25-2007

ВИРОК

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

22 червня 2007 року                                                                                                          м.  Ужгород

Військовий місцевий суд Ужгородського гарнізону у складі: головуючого - підполковника юстиції Дацківа В.В.,  при секретарі - Лакатош Г.К.,

за участю державного обвинувача - заступника військового прокурора Ужгородського гарнізону майора юстиції Козачука М. В.,  розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні війсь­кового суду кримінальну справу відносно військовослужбовця військової частини 1493 - техніка -начальника відділення з ремонту та обслуговування технічних засобів охорони кордону інженерно-саперної роти (ІСР) Чопського прикордонного загону Західного регіонального управління Держав­ної Прикордонної служби України прапорщика

ОСОБА_1,  який народив­ся ІНФОРМАЦІЯ_1року у м.  Шатура Московської області РФ,  українця,  з середньо-технічною осві­тою,  не одруженого,  раніше не судимого,  на військовій службі з травня 2002 року,  у тому чис­лі на контрактній службі - з травня 2003 року та на займаній посаді - з 20 серпня 2006 року,

за обвинуваченням у вчиненні злочинів,  передбачених ч. 1  ст.  332,  ч. 1  ст.  419 КК України. Судовим слідством військовий місцевий суд

ВСТАНОВИВ:

Близько 2.50 год. 5 квітня 2007 року прикордонним нарядом „Прикордонний патруль" від прикордонної застави „Павлово" Чопського прикордонного загону на напрямку 317-318 прикор­донного знаку на відстані 50 метрів до лінії державного кордону України зі Словацькою Республі­кою,  без документів,  за спробу порушення державного кордону України поза пунктом пропуску че­рез державний кордон,  було затримано групу з 7-ми осіб,  які назвались громадянами Російської Фе­дерації.

У період з 23.00 год. 4 квітня до 7.30 год. 5 квітня 2007 року на напрямку 317-321 прикор­донних знаків прикордонної застави "Павлово" фактично ніс службу прикордонний наряд "Чатовий кордону" у складі: старшого прикордонного наряду - солдата ОСОБА_2  та молодших при­кордонного наряду - солдатів ОСОБА_3 і ОСОБА_4

Як встановлено у ході слідства,  5 квітня 2007 року біля 2.00 год. прапорщик ОСОБА_1,  перебуваючи старшим у прикордонному наряді "Радіолокаційний пост",  будучи військовослужбов­цем та начальником для молодшого прикордонного наряду - солдата ОСОБА_5,  в порушення вимог  ст.  ст.  11,  16,  38,  45,  46,  51,  53,  58,  135,  137,  242 Статуту Державної прикордонної служби з охорони державного кордону України,  діючи всупереч інтересів служби,  зловживаючи своїм стано­вищем на власну користь,  в особистих інтересах та інтересах третіх осіб - групи нелегальних мігрантів (7 осіб громадян Російської Федерації),  усвідомлюючи суспільно небезпечний характер

2

своїх дій,  передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання,  порушуючи ста­тутні правила несення прикордонної служби,  умисно самоусунувся від виконання службових обов'язків та здійснив спробу переправлення через державний кордон України в районі 317 прикор­донного знаку,  а саме через дамбу річки Уж групи нелегальних мігрантів в кількості 7 осіб,  чим бу­ло створено умови для порушення державного кордону України та підвищену небезпеку охороню-ваним державі інтересам у вигляді порушення встановленого порядку несення військової служби щодо охорони державного кордону,  підірвано авторитет Державної прикордонної служби України в очах окремих військовослужбовців та громадян,  зрив виконання прикордонним нарядом безпосе­редньо покладених на нього обов'язків.

Крім того,  біля 02.00 год. 5 квітня 2007 року підсудний,  перебуваючи старшим в прикор­донному наряду "Радіолокаційний пост",  знаючи,  що в районі 317 прикордонного знаку несе службу прикордонний наряд "Чатовий кордону",  діючи всупереч інтересів служби,  усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій,  передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та ба­жаючи їх настання для того,  щоб молодший прикордонного наряду "Чатовий кордону" - солдат ОСОБА_6 не виявив порушників державного кордону,  віддав останньому розпорядження перевірити ділянку кордону в напрямку 316 прикордонного знаку,  в результаті чого в районі 317 прикордонно­го знаку,  через дамбу річки Уж повинна була безперешкодно пройти вказана група нелегальних мігрантів,  яку супроводжував підсудний.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 винним себе у вчиненні інкримінованих йому злочинах визнав повністю дав аналогічні показання,  як викладено в описовій частині вироку та пояснив,  що на початку березня 2007 року,  прапорщик ОСОБА_7 познайомив його з місцевим мешканцем на ім'я ОСОБА_1,  який,  зі слів ОСОБА_7,  займається переправленням лю­дей через державний кордон України в Словаччину. 2 квітня поточного року йому на мобільний те­лефон зателефонував останній і сказав,  що є група з 7-ми чоловік чеченської національності,  яку необхідно незаконно переправити через державний кордон на ділянці прикордонної застави „Пав-лово" та запитав його,  коли він буде в наряді. Він висловив свою згоду на пропозицію ОСОБА_7 пе­реправити людей через державний кордон України і сказав,  що спробує посприяти в цьому,  так як йому були потрібні гроші на лікування батька. 4 квітня 2007 року о 21.30 год. він разом з солдатом ОСОБА_5 заступив в прикордонний наряд "Пост спостереження",  переходящий з 1.00 год. 5 квітня 2007 року в прикордонний наряд "РЛП". Того ж дня йому на мобільний телефон подзвонив ОСОБА_7 і дізнався у нього,  що він о 1-ій годині ночі буде нести службу на автомобілі РЛС в районі 323 прикордонного знаку. Через деякий час,  а саме приблизно біля 23.00,  йому на мобільний телефон подзвонив вищезазначений місцевий мешканець на ім'я ОСОБА_1 та сказав,  що буде його чекати з людьми о 00.45 год. 5 квітня 2007 року на останньому перехресті доріг в селі Ботфалва. Також під час телефонної розмови,  ОСОБА_1 повідомив йому,  що людей необхідно буде вивезти до 317 при­кордонного знаку,  звідки б вони пройшли вздовж річки Уж до Словацької території,  де їх повинні були зустріти словацькі прикордонники. Коли він,  приблизно о першій годині ночі 5 квітня 2007 року,  перебуваючи за кермом службового автомобіля УАЗ р.н. НОМЕР_1 (солдат ОСОБА_5 сидів на сидінні пасажира),  прибув на західну околицю села Ботфалва,  по дорозі,  яка веде в напрямку 323 прикордонного знаку,  то побачив припаркований на узбіччі дороги легковий автомобіль марки «Фольксваген» сіро-білого кольору,  біля якого стояв вищезазначений ним чоловік на ім'я ОСОБА_1. До його службового автомобіля на заднє сидіння сіло 3 дорослих та 4 неповнолітніх людей кавказь­кої зовнішності. Після того,  як люди сіли в машину,  він відразу поїхав в сторону 317 прикордонного знаку. Проїхавши в район 317 прикордонного знаку,  він наказав групі нелегальних мігрантів вилізти з автомобіля та залягти за дамбою,  а сам пішов оглядати місцевість. Коли він оглядав місцевість че­рез прилад нічного бачення,  то побачив в районі 317 прикордонного знаку прикордонника,  яким був солдат ОСОБА_6 Підійшовши до солдата,  він наказав йому перевірити ділянку узбережжя річки Уж в районі моста та оглянути місцевість. На що ОСОБА_6 відповів йому,  що він щойно прийшов звідти і там все нормально. Після того він повідомив військовослужбовця,  що в нього за дамбою лежить група людей,  яку необхідно переправити через державний кордон у кількості семи чоловік. Солдат ОСОБА_6 не погодився з цим,  зробивши декілька кроків назад,  приєднав ріжок до автомата та пере-дьорнувши затвор,  наказав йому не рухатись. У подальшому він намагався переконати ОСОБА_4 у тому,  щоб той відпустив його та водія,  а групу затримував,  але солдат ОСОБА_6 відмовився. Через

3

декілька хвилин підійшов старший прикордонного наряду солдат ОСОБА_2  та молодший прикордонного наряду ОСОБА_3 Після того,  як він пояснив їм свої сімейні проблеми,  прикор­донний наряд в складі трьох прикордонників відпустили його та викликали оперативно-пошукову групу з прикордонної застави „Павлово",  які затримали групу нелегальних мігрантів. (По даному факту відносно солдатів ОСОБА_2,  ОСОБА_3 та ОСОБА_6 органами досудового слідства відмовлено в порушенні кримінальної справи на підставі  ст.  6 п. 2 КПК України,  по факту зловживання військовою службовою особою владою або службових повноважень відносно ОСОБА_1 - також відмовлено на підставі  ст.  6 п. 2 КПК України та кримінальна справи відносно ОСОБА_7 і гр-на ОСОБА_8 ("ОСОБА_8") у вчинені злочину,  передбаченого  ст.  332 ч.2 КК України,  закрита на підставі  ст.  6 п. 2 КПК України).

Свої показання ОСОБА_1 повністю підтвердив під час проведення з ним відтворення об­становки і обставин події.

Крім повного зізнання підсудного у вчиненні вказаних злочинів,  його вина у скоєному повністю підтверджується сукупністю зібраних по справі та досліджених у суді доказів.

Так,  свідок ОСОБА_5 дав аналогічні показання,  як викладено вище.

Із показань свідка ОСОБА_6 вбачається,  що 4 квітня 2007 року приблизно о 23.00 год. він заступив у наряд по охороні державного кордону України в якості молодшого прикордонного наря­ду „Чатовий кордону". У прикордонний наряд він заступив разом із старшим наряду солдатом ОСОБА_2  і молодшим наряду солдатом ОСОБА_3 Згідно наказу вони повинні були нести службу в районі 317-321 прикордонних знаків. Приблизно о 2-ій год. ночі 5 квітня 2007 року йому на зв'язок по радіостанції вийшов прапорщик ОСОБА_1 з метою дізнатись,  хто знаходить­ся на дамбі на напрямку 317 прикордонного знаку та попередив про своє наближення до вказаного прикордонного знаку. Коли підсудний до нього наблизився,  то повідомив йому про те,  що на екрані РЛС спостерігає групу людей біля річки Уж та наказав йому рухатись у тому напрямку. Однак він не виконав розпорядження ОСОБА_1 і поцікавився у нього,  з ким той перебуває в даному місці. Підсудний відповів,  що з ним водій - солдат ОСОБА_5,  який перебуває біля автомобіля РЛС з іншої сторони дамби та що біля дамби знаходяться люди,  яких необхідно перевести через лінію держав­ного кордону в Словакію. Після цього він (свідок) вийшов по радіостанції на солдата ОСОБА_3 та викликав його до себе. У подальшому він (ОСОБА_6) зарядив автомат АКС-74 щоб затримати групу порушників кордону разом з прапорщиком ОСОБА_1 та водієм автомобіля УАЗ. Підсудний почав його вмовляти різними способами пропустити через кордон групу нелегальних мігрантів,  але він категорично відмовився. Після прибуття солдатів ОСОБА_3 та ОСОБА_2,  група невідомих осіб у кількості семи чоловік була затримана їхнім прикордонним нарядом.  Перед цим,  старший прикор­донного наряду солдат ОСОБА_2 спілкувався з прапорщиком ОСОБА_1,  після чого прийняв рішення відпустити підсудного разом з водієм назад в тил. Зявляє - відпустив прапорщика ОСОБА_1 тому,  що думав,  що їхній прикордонний наряд перевіряють на правильність дій при ви­никненні нестандартних ситуацій,  що ніби то йдуть якісь учбові дії.

Аналогічні показання дали,  кожен окремо свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_2

Крім цього,  як слідує із досліджених у суді показань свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (у даний час видворені за межі України) - кожен окремо підтвердили факт спроби перетину державно­го кордону України з Словацькою Республікою в ніч з 4 на 5 квітня 2007 року разом із своїми дітьми,  а також при відтворенні обстанови та обставин події показали місця де саме підсудний їхню групу посадив у службовий автомобіль марки УАЗ Державної прикордонної служби,  їх висадки та затримання прикордонним нарядом.

Протоколами огляду та речовими доказами по справі: книгою прикордонної служби при­кордонної застави "Павлово" Чопського прикордонного загону,  робочим зошитом начальника при­кордонної застави підтверджуються факти перебування прапорщика ОСОБА_1 та солдата ОСОБА_5 у прикордонному наряді "Радіолокаційний пост" на ділянці 323 прикордонного знаку з 1-ї год. ночі 5 квітня 2007 року.

Як слідує із витягу з наказу командира в/частини 1493 № 82-ос від 22 серпня 2006 року -прапорщика ОСОБА_1 призначено на посаду техніка - начальника відділення з ремонту та об­слуговування технічних засобів охорони кордону інженерно-саперної роти (ІСР) Чопського прикор­донного загону.

4

Оскільки 5 квітня 2007 року біля 2.00 год. прапорщик ОСОБА_1,  перебуваючи старшим у прикордонному наряді "Радіолокаційний пост",  будучи військовослужбовцем та начальником для молодшого прикордонного наряду - солдата ОСОБА_5,  у порушення вимог вказаних норматив­но-правових актів,  діючи всупереч інтересів служби,  зловживаючи своїм становищем на власну ко­ристь,  в особистих інтересах та інтересах третіх осіб - групи нелегальних мігрантів (7 осіб громадян Російської Федерації),  усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій,  передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання,  порушуючи статутні правила несення при­кордонної служби умисно самоусунувся від виконання службових обов'язків та здійснив спробу пе­реправлення через державний кордон України в районі 317 прикордонного знаку,  а саме через дам­бу річки Уж групи нелегальних мігрантів в кількості 7 осіб,  чим було створено умови для порушен­ня державного кордону України та підвищену небезпеку охоронюваним державі інтересам у вигляді порушення встановленого порядку несення військової служби щодо охорони державного кордону,  підірвано авторитет Державної прикордонної служби України в очах окремих військовослужбовців та громадян,  чим вчинив порушення статутних правил несення прикордонної служби особою,  яка входить до складу наряду з охорони державного кордону України,  суд ці дії підсудного кваліфікує за  ст.  419 ч.1 КК України.

Оскільки він же,  біля 2.00 год. 5 квітня 2007 року,  перебуваючи в прикордонному наряді "Радіолокаційний пост",  діючи всупереч інтересів служби,  на власну користь,  в особистих інтересах усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій,  передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання умисно створив умови для порушення державного кордону Украї­ни,  здійснив сприяння у незаконному переправленні групи громадян Російської Федерації у кілько­сті 7 осіб через державний кордон України у Словацьку Республіку,  шляхом усунення перешкод,  чим заподіяв тяжкі наслідки встановленому порядку виконання військовими службовими особами Державної прикордонної служби України своїх повноважень по охороні державного кордону Укра­їни,  що виразилось у спробі незаконного переправлення через державний кордон України 7 грома­дян Російської Федерації,  а також підриві військової дисципліни та авторитету військовослужбовців ДПС України,  чим сприяв у незаконному переправленні осіб через державний кордон України,  суд ці дії ОСОБА_1 кваліфікує за  ст.  332 ч. 1 КК України.

При обранні підсудному виду та міри покарання військовий суд враховує щире каяття ОСОБА_1 у вчиненому,  що по місцю проходження військової служби він характеризується посеред­ньо,  до кримінальної відповідальності притягується уперше,  раніше ні у чому вартому осуду помі­чений не був та те,  що його батько у даний час хворіє і перебуває на лікуванні у Київському інсти­туті кардіології,  що об'єктивно підтверджується дослідженими у судовому засіданні медичними до­кументами.

Беручи до уваги конкретні обставини справи,  особу підсудного,  мотиви та ступінь тяжкості вчинених ним дій,  суд приходить до висновку про можливість виправлення ОСОБА_1 без відбу­вання покарання,  передбачених санкціями ч. 1  ст.  419,  ч. 1  ст.  332 КК України,  а тому вважає за не­обхідне звільнити його від відбування покарання з випробуванням,  застосувавши до нього  ст.  75 того ж Кодексу.

На підставі викладеного,  керуючись  ст.  ст.  323,  324,  330 КПК України,  військовий місцевий суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину,  передбаченого ч. 1  ст.  332 КК України,  на підставі якої позбавити його волі строком на 4 (чотири) роки з конфіска­цією засобів вчинення злочину.

Його ж визнати винним у скоєнні злочину,  передбаченого ч. 1  ст.  419 КК України на підста­ві якої позбавити його волі строком на 2 (два) роки.

5

За сукупністю злочинів,  у відповідності до ч. 1  ст.  70 КК України остаточно призначити ОСОБА_1 покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки з конфіскацією засобів вчинення злочину.

У відповідності до  ст.  75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначено­го основного покарання з випробуванням строком на 2 (два) роки,  якщо він протягом цього іспито­вого строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

Згідно  ст.  76 КК України зобов'язати ОСОБА_1 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи,  повідомляти ці органи про зміну місця проживання,  роботи або навчання,  періодично з'являтися для реєстрації в ці органи.

Контроль за поведінкою ОСОБА_1 покласти на командира військової частини 1493,  а у разі звільнення його з військової служби - на орган виконання покарань за місцем проживання за­судженого.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 - нагляд командування Чопського прикордонного загону,  до вступу вироку в законну силу залишити без зміни.

У відповідності до вимог  ст.  81 ч. 1 п. 1 КПК України,  після вступу вироку в законну силу речові докази по справі: мобільний телефон марки "Моторола" моделі С380 з сімкартками "Діджус" та "ЮМС",  що належали засудженому і знаходяться при матеріалах кримінальної справи (т. 1 а.с.  80-81,  85,  89) - як знаряддя скоєння злочину конфіскувати в дохід держави.

Інші речові докази по кримінальній справі після вступу вироку в законну силу: книгу прико­рдонної служби,  робочий зошит начальника прикордонної застави,  книгу видачі зброї та боєприпа­сів,  журнал виходу прикордонних нарядів на зв'язок (т. 1 а.с.  202-203,  227-228,  229),  які передані на відповідальне зберігання на прикордонну заставу "Павлово" - вважати повернутими останнім.

На вирок може бути подано апеляцію у військовий апеляційний суд Центрального регіону через військовий місцевий суд Ужгородського гарнізону протягом 15 діб з моменту його проголо­шення.