1-24-2007

ВИРОК

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

20 червня 2007 року                                                                                                          м.  Ужгород

Військовий місцевий суд Ужгородського гарнізону у складі: головуючого - підполковника юстиції Дацківа В.В.,  при секретарі - Зюріній М. О.,

за участю державного обвинувача - старшого помічника військового прокурора Ужгородського га­рнізону капітана юстиції Нарагана Р.В.,  розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні військового суду кримінальну справу відносно військовослужбовця військової частини 1493 - пат­рульного прикордонної застави "Ужгород" Чопського прикордонного загону Західного регіональ­ного управління Державної Прикордонної служби України старшого солдата контрактної служби

ОСОБА_1,  який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року у м.  Охтирка Сумської області,  українця,  з середньою освітою,  не одруженого,  раніше не судимого,  на військо­вій службі з листопада 2005 року,  у тому числі на контрактній службі та на займаній посаді - з жовтня 2006 року,

за обвинуваченням у вчиненні злочинів,  передбачених ч. 1  ст.  332,  ч. 1  ст.  419 КК України. Судовим слідством військовий місцевий суд

ВСТАНОВИВ:

З січня 2006 року старший солдат ОСОБА_1 проходив військову строкову службу на прикордонній заставі "Ужгород" Чопського прикордонного загону та з 12 жовтня того ж року він проходить військову службу за контрактом на посаді патрульного тієї ж прикордонної застави.

Близько 23.00 год. З квітня 2007 року прикордонним нарядом „Чатовий кордону" від при­кордонної застави „Оноківці" в/ч 1493,  на напрямку 295 прикордонного знаку,  на відстані 10 метрів до лінії державного кордону України зі Словацькою Республікою,  на стику ділянок прикордонних застав „Ужгород" та "Оноківці",  за спробу порушення державного кордону України поза пунктом пропуску через державний кордон,  було затримано групу нелегальних мігрантів з 20-ти осіб,  12 з яких назвались громадянами Пакистану,  4 - громадянами Афганістану,  2 - громадянами Індії та 2 -громадянами Палестини.

У подальшому було встановлено,  що порушення державного кордону відбулось о 22.30 год. З квітня 2007 року в районі 296 прикордонного знаку,  шляхом проходу через центральні ворота в загороджувальному паркані на ділянці прикордонної застави "Ужгород",  на якій ніс службу при­кордонний наряд "Чатовий кордону" у складі старшого наряду старшого солдата ОСОБА_1 та молодшого наряду солдата ОСОБА_2

Даний напрямок згідно рішення начальника прикордонної застави "Ужгород" був визначе­ний як напрямок зосередження основних зусиль та охоронявся прикордонними нарядами зі зміною на місці.

2

Зокрема,  3 квітня поточного року біля 22.30 год. підсудний,  перебуваючи старшим у при­кордонному наряді "Чатовий кордону",  будучи військовослужбовцем та начальником для молодшо­го прикордонного наряду - солдата ОСОБА_2,  якому спланував службу на охорону 295 прикор­донного знаку,  сам залишився на напрямку 296-297 прикордонних знаків,  де в порушення вимог  ст.  ст.  38,  45,  51,  53,  58,  242 Статуту Державної прикордонної служби з охорони державного кордону України,  діючи всупереч інтересів служби,  зловживаючи своїм становищем на власну користь,  в особистих інтересах та інтересах третіх осіб - групи нелегальних мігрантів (20 осіб країн Південно-Східної Азії),  усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій,  передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання,  порушуючи статутні правила несення прикордонної служби умисно самоусунувся від виконання службових обов'язків та здійснив пропуск через ввірений йому для охорони напрямок державного кордону (295-297 прикордонні знаки),  а саме че­рез центральні ворота в загороджувальному паркані (296 прикордонний знак) групи нелегальних мігрантів в кількості 20 осіб,  чим було створено умови для порушення державного кордону України та небезпеку охоронюваним державі інтересам у вигляді істотної шкоди - порушення встановленого порядку несення військової служби щодо охорони державного кордону,  підірвано авторитет Дер­жавної прикордонної служби України в очах прикордонної служби суміжної держави та громадян,  зрив виконання прикордонним нарядом безпосередньо покладених на нього обов'язків.

Крім того,  у вказаний час ОСОБА_1,  перебуваючи старшим у прикордонному наряді "Чатовий кордону",  будучи військовослужбовцем та начальником для молодшого прикордонного наряду - ОСОБА_2 знаючи,  що в районі 296 прикордонного знаку через ворота в загороджу­вальному паркані повинна пройти група нелегальних мігрантів,  діючи всупереч інтересів служби,  усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій,  передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання для того,  щоб солдат ОСОБА_2 не виявив порушників держав­ного кордону,  віддав останньому розпорядження,  нести службу в районі 295 прикордонного знаку,  у результаті чого через ворота в загороджувальному паркані в районі 296 прикордонного знаку безпе­решкодно пройшла група нелегальних мігрантів (20 осіб - громадян країн Південно-Східної Азії).

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 винним себе у вчиненні інкримінованих йому злочинах визнав повністю дав аналогічні показання,  як викладено в описовій частині вироку та пояснив,  що 3 квітня 2007 року о 14-ій годині,  заступником начальника прикор­донної застави „Ужгород" л-том ОСОБА_3,  йому було поставлено наказ на охорону державно­го кордону України в якості старшого прикордонного наряду „Чатовий кордону". Згідно наказу він повинен був нести службу в районі рубежу основних інженерних споруд,  а саме на дозорній стежці між сигналізаційним комплексом та лінією державного кордону,  на ділянці прикордонної застави „Ужгород" на напрямку 295-297 прикордонних знаків до зміни на місці наступним прикордонним нарядом.

По прибуттю до місця несення служби він додатково визначив,  що молодший прикордонного наряду солдат ОСОБА_2 нестиме службу на напрямку 295 прикордонного знаку,  а він,  у свою чергу,  буде знаходитись на напрямку 296-297 прикордонних знаків. Після прийняття зазначеної ділянки під охорону,  приблизно о 15.00 год. він зателефонував з власного мобільного телефону  ст.  пр-ку ОСОБА_4 та повідомив йому,  на якій саме ділянці кордону несе службу.

Приблизно о 21-ій год. йому на мобільний телефон подзвонив ОСОБА_4 і запитав про обстановку на вищевказаній ділянці. Він (підсудний) відповів,  що на ділянці 295-297 прикордонних знаків все спокійно. Потім ОСОБА_4 йому повідомив,  що зараз буде «робота»,  а саме,  що буде група нелегальних мігрантів,  яка повинна безперешкодно пройти на охороняємій ним ділянці державного кордону. Приблизно о 22-ій год. йому вдруге зателефонував ОСОБА_4 та повідомив,  що саме зараз буде «робота» і щоб він піднявся приблизно на 300 метрів вгору,  в бік 295 прикордонного зна­ку,  тобто покинув другу ділянку сигналізаційного комплексу. Таким чином,  він не повинен був ба­чити,  хто саме пересувається на даний час через контролюючі засоби,  тобто через ворота в сиг­налізаційному комплексі на напрямку 296 прикордонного знаку. Після його дзвінка,  він (ОСОБА_1) зняв контролюючу нитку сигнального комплексу на воротах,  знаючи при цьому,  що сигналізація не спрацює,  покинув місцевість біля воріт і піднявся по дозорній стежці вверх,  в бік 295 прикордонного знаку,  як йому сказав ОСОБА_4. Приблизно через 30 хв. він побачив біля воріт між   296-297   прикордонними   знаками   силуети   людей,    які   переходять   через   ворота   в   сиг-

3

налізаційному комплексі до виноградників. Приблизно ще через 30 хв. після цього,  він побачив у районі лінії державного кордону України біля 295 прикордонного знаку,  який знаходиться приблиз­но в 1-1, 5 кілометрах на захід від дозорної стежки,  два постріли сигнальними ракетами білого коль­ору та один постріл сигнальною ракетою червоного кольору. Про побачені постріли сигнальних ра­кет він негайно доповів на прикордонну заставу "Ужгород". Приблизно через п'ять хвилин йому на мобільний телефон подзвонив  ст.  пр-к ОСОБА_4 і запитав,  що трапилось та повідомив йому,  що зараз будуть вибігати назад в тил два провідники. Після цього,  він (підсудний) побіг по дозорній стежці вниз до воріт в сигналізаційному комплексі. Коли він прибіг до воріт,  то побачив,  як дві невідомі особи пролазили крізь ниті воріт у сигналізаційному комплексі,  однак він не віддавав жод­ного наказу цим особам зупинятись і не намагався їх переслідувати,  оскільки зрозумів,  що це саме ті особи,  про яких говорив йому по телефону старший прапорщик ОСОБА_4 (Кримінальна спра­ва відносно ОСОБА_4  за  ст.  332 ч. 2 КК України органами досудового слідства закрита на підставі  ст.  6 п. 2 КПК України).

Свої показання підсудний повністю підтвердив при проведенні з ним відтворення обстановки та обставин події.

Аналогічні показання,  як викладено вище,  дав у суді свідок ОСОБА_2

Як слідує із показань свідка ОСОБА_5  - 3 квітня 2007 року о 17.00 год. він разом із солда­том ОСОБА_6 заступили у прикордонний наряд "Чатовий кордону" на напрямку 294-295 прикордонних знаків прикордонної застави "Оноківці",  яка межує із прикордонною заставою "Ужгород" Чопського прикордонного загону. Біля 23.00 год того ж вечора вони почули,  як з сторо­ни 296 прикордонного знаку хтось приближається. Після цього вони затримали 20 чоловік,  які ви­явилися нелегальними мігрантами.

Дослідженим у суді протоколом огляду місця події від 4 квітня 2007 року підтверджено факт перетину державного кордону України в ніч з 3 на 4 квітня 2007 року в районі 296 прикордон­ного знаку.

Проколами огляду та речовими доказами по справі: книгою прикордонної служби прикор­донної застави "Ужгород" Чопського прикордонного загону,  робочим зошитом начальника прикор­донної застави "Ужгород" та журналом виходу прикордонних нарядів на зв'язок даної прикордонної застави також підтверджуються факти перебування старшого солдата к/с ОСОБА_1 у прикор­донному наряді "Чатовий кордону" на напрямку 295-297 прикордонних знаків з 3 на 4 квітня 2007 року.

Як слідує із витягу з наказу командира в/частини 1493 № 194-ос від 12 жовтня 2006 року -старшого солдата к/с ОСОБА_1 призначено на посаду патрульного прикордонної застави „Ужгород" Чопського прикордонного загону.

Оскільки  ст.  солдат ОСОБА_1 З квітня 2007 року біля 22.30 год.,  перебуваючи стар­шим у прикордонному наряді "Чатовий кордону",  будучи військовослужбовцем та начальником для молодшого прикордонного наряду - солдата ОСОБА_2,  якому спланував службу на охорону 295 прикордонного знаку,  залишився на напрямку 296-297 прикордонного знаку,  де в порушення вимог вказаних нормативно-правових актів,  діючи всупереч інтересів служби,  зловживаючи своїм стано­вищем на власну користь,  в особистих інтересах та інтересах третіх осіб - групи нелегальних мігрантів (20 осіб країн Південно-Східної Азії),  усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій,  передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання,  порушуючи ста­тутні правила несення прикордонної служби,  умисно самоусунувся від виконання службових обов'язків та здійснив пропуск через ввірений йому для охорони напрямок державного кордону (295-297 прикордонні знаки),  а саме - через центральні ворота в загороджувальному паркані (296 прикордонний знак) групи нелегальних мігрантів у кількості 20 осіб,  чим було створено умови для порушення державного кордону України та небезпеку охоронюваним державі інтересам у вигляді істотної шкоди - порушення встановленого порядку несення військової служби щодо охорони дер­жавного кордону,  підірвано авторитет Державної прикордонної служби України в очах прикордон­ної служби суміжної держави та громадян,  зрив виконання прикордонним нарядом безпосередньо покладених на нього обов'язків,  чим вчинив порушення статутних правил несення прикордонної служби особою,  яка входить до складу наряду з охорони державного кордону України,  суд ці дії підсудного кваліфікує за  ст.  419 ч.1 КК України.

4

Крім цього,  оскільки він же 3 квітня 2007 року біля 22.30 год.,  перебуваючи старшим в прикордонному наряді "Чатовий кордону",  будучи військовослужбовцем та начальником для мо­лодшого прикордонного наряду - солдата ОСОБА_2 діючи всупереч інтересів служби,  усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій,  передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання,  умисно створив умови для порушення державного кордону Ук­раїни,  здійснив сприяння у незаконному переправленні групи громадян країн Південно-Східної Азії у кількості 20 чоловік через державний кордон України у Словацьку Республіку шляхом усунення перешкод,  чим заподіяв тяжкі наслідки встановленому порядку виконання військовими службовими особами Державної прикордонної служби України своїх повноважень по охороні державного кор­дону України,  що виразились у спробі незаконного переправлення через державний кордон України 20 громадян країн ПСА,  а також підриві військової дисципліни та авторитету військовослужбовців ДПС України,  чим сприяв у незаконному переправленні осіб через державний кордон України,  суд ці дії ОСОБА_1 кваліфікує за  ст.  332 ч. 1 КК України.

При обранні підсудному виду та міри покарання військовий суд враховує щире каяття ОСОБА_1 у вчиненому,  що по місцю проходження військової служби він характеризується посередньо,  до кримінальної відповідальності притягується уперше,  раніше ні у чому вартому осуду помічений не був,  його молодий вік.

Беручи до уваги конкретні обставини справи,  особу підсудного,  мотиви та ступінь тяжкості вчинених ним дій,  суд приходить до висновку про можливість виправлення ОСОБА_1 без від­бування покарання,  передбачених санкціями ч. 1  ст.  419,  ч. 1  ст.  332 КК України,  а тому вважає за необхідне звільнити його від відбування покарання з випробуванням,  застосувавши до нього  ст.  75 того ж Кодексу.

На підставі викладеного,  керуючись  ст.  ст.  323,  324,  330 КПК України,  військовий місцевий суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину,  передбачено­го ч. 1  ст.  332 КК України,  на підставі якої позбавити його волі строком на 4 (чотири) роки з кон­фіскацією засобів вчинення злочину.

Його ж визнати винним у скоєнні злочину,  передбаченого ч. 1  ст.  419 КК України на підста­ві якої позбавити його волі строком на 2 (два) роки.

За сукупністю злочинів,  у відповідності до ч. 1  ст.  70 КК України остаточно призначити ОСОБА_1 покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки з конфіскацією засобів вчинення злочину.

У відповідності до  ст.  75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначе­ного основного покарання з випробуванням строком на 2 (два) роки,  якщо він протягом цього іспи­тового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

Згідно  ст.  76 КК України зобов'язати ОСОБА_1 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи,  повідомляти ці органи про зміну місця проживання,  роботи або навчання,  періодично з'являтися для реєстрації в ці органи.

Контроль за поведінкою ОСОБА_1 покласти на командира військової частини 1493,  а у разі звільнення його з військової служби - на орган виконання покарань за місцем проживання засудженого.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 - нагляд командування Чопського прикордонно­го загону,  до вступу вироку в законну силу залишити без зміни.

У відповідності до вимог  ст.  81 ч. 1 п. 1 КПК України,  після вступу вироку в законну силу речові докази по справі: мобільний телефон марки "Нокія" моделі 6220 з сімкарткою "Діджус",  що належали засудженому і знаходяться при матеріалах кримінальної справи (т. 1 а.с.  112-113,  117) - як знаряддя скоєння злочину конфіскувати в дохід держави.

Решта речові докази по кримінальній справі після вступу вироку в законну силу: книгу при­кордонної служби,  робочий зошит начальника прикордонної застави,  книгу видачі зброї та боєпри­пасів,  журнал виходу прикордонних нарядів на зв'язок,  книгу обліку майна (т. 2 а.с.  42-43),  які пе-

5

редані на відповідальне зберігання на прикордонну заставу "Ужгород" - вважати повернутими останнім; мобільні телефони та сімкартки до них,  вилучені у ОСОБА_4 ,  ОСОБА_7,  ОСОБА_8(т. 1 а.с.  83-84,  95,  97-98,  110,  119-120,  125,  т. 2 а.с.  58,  59,  60,  61),  які їм передані на відповіда­льне зберігання - також вважати повернутими останнім.

На вирок може бути подано апеляцію у військовий апеляційний суд Центрального регіону через військовий місцевий суд Ужгородського гарнізону протягом 15 діб з моменту його проголо­шення.