1-20-2007

ВИРОК

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

14 травня 2007 року                                                                                                       м.  Ужгород

Військовий місцевий суд Ужгородського гарнізону у складі: головуючого - підполковника юстиції Дацківа В.В.,  при секретарі Каменевій Є.Ф.,

за участю державного обвинувача - заступника військового прокурора Ужгородського гарнізону майора юстиції Козачука М. В.,  розглянувши у відкритому судовому засіданні у розташуванні військової частини А0822 кримінальну справу відносно військовослужбовця військової частини 1493 солдата

ОСОБА_1,  який наро­дився ІНФОРМАЦІЯ_1 року в м.  Караганда,  Рес­публіки Казахстан,  українця,  з неповно-серед­ньою освітою,  не одруженого,  раніше не судимо­го,  призваного на військову службу Баранівсько-Романівським РВК Житомирської області у квіт­ні 2006 року,

за обвинуваченням у вчиненні злочину,  передбаченого ч. 1  ст.  190 КК України. Судовим слідством військовий місцевий суд

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2006 року ОСОБА_1 призваний на дійсну строкову військову службу та з грудня того ж року він проходить службу на посаді стрільця - контролера пункту тимчасового тримання в/ч 1493 у військовому званні "солдат".

У кінці січня 2007 року громадянин Молдови ОСОБА_2,  що утримувався у пункті тимчасового тримання Чопського прикордонного загону знаючи,  що термін його тримання в адмі­ністративному порядку закінчується,  грошей на повернення додому у нього не має,  звернувся до солдата ОСОБА_1 з проханням надати йому мобільний телефон для здійснення розмови зі своєю матір'ю - гр-ю Молдови ОСОБА_3,  щоб попросити у неї кошти для придбання квитків на потяг,  але надати мобільний телефон підсудний відмовився.

Тоді ОСОБА_2 звернувся до солдата ОСОБА_1 з проханням,  щоб той сам передзвонив його матері та від його імені попросив переказати для нього 150 євро,  а також отримати їх,  за що ОСОБА_2 пообіцяв підсудному винагороду у розмірі 50 євро за дзвінок та отримання ним грошового переказу у розмірі 150 євро,  після того як він отримає ці кошти,  на що ОСОБА_1 пого­дився.

1 лютого 2007 року військовослужбовець в/ч 1493 за контрактом ОСОБА_4 на прохання ОСОБА_1 отримав у Чопському відділені "Правексбанку" грошовий переказ для гр-на ОСОБА_2

2

на суму 183, 40 доларів США (що по курсу НБУ становило 926, 17 грн.) та передав їх підсуд­ному.

Надалі солдат ОСОБА_1,  шляхом зловживання довірою,  діючи з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення,  отримані ним грошові кошти у сумі 183, 40 доларів США,  гр-ну ОСОБА_2 не передав,  а звернув на свою користь (привласнив),  повідомивши при цьому останньому завідомо неправдиві відомості,  що грошовий переказ він не отримав через те,  що його ніхто не відправляв. У послідуючому підсудний отримані ним 183, 40 доларів США використав на власний розсуд - за частину коштів придбав у старшого солдата к/с ОСОБА_4 мобільний теле­фон,  а решту грошей використав на власні потреби.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину,  перед­баченого  ст.  190 ч.1 КК України,  визнав повністю та показав,  що у його функціональні обов'язки входило забезпечення надійної охорони затриманих осіб,  які утримувалися в пункті тимчасового тримання. За своїми обов'язками по службі він спілкувався з іноземними особами,  які були затри­мані за порушення законодавства України з прикордонних питань. У подальшому він дав ана­логічні показання,  як викладено в описовій частині вироку.

Крім особистого визнання своєї вини підсудним ОСОБА_1 ,  його вина у вчиненні інкримі­нованого йому злочині повністю доведена сукупністю інших зібраних та досліджених у суді дока­зів.

Так,  із показань потерпілого ОСОБА_2 слідує,  що 18 січня 2007 року він був затри­маний співробітниками Державної прикордонної служби України за спробу незаконного перети­нання державного кордону України поза пунктом пропуску через державний кордон України. За вчинення правопорушення він був притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді адміністративного арешту строком на 15 діб. По закінченню терміну адміністративного арешту він став піклуватися про те,  як поїде додому в зв'язку з відсутністю коштів. У кінці січня 2007 року,  з метою отримання коштів,  він звернувся до солдата строкової служби (ОСОБА_1),  який забезпечував охорону затриманих осіб в пункті тимчасового тримання Чопського прикордонного загону,  з про­ханням надати йому цигарку. Після цього він з ним став розмовляти і під час бесіди попросив за­значеного солдата,  щоб той надав йому свій особистий мобільний телефон для того,  щоб порозмо­вляти з матір'ю про направлення йому коштів для повернення додому. Потім він почав солдата просити,  щоб той особисто передзвонив його матері та попросив для нього 150 євро і якщо дане прохання буде виконано та він отримає грошовий переказ,  тоді солдат отримає від нього винаго­роду у розмірі 50 євро,  на що підсудний погодився. Після чого він йому (ОСОБА_1) надав номер теле­фону матері. Після розмови він побачив солдата тільки через декілька днів в пункті тимчасового тримання прикордонного загону і на його запитання,  чи отримав той його переказ,  отримав нега­тивну відповідь. Вказаний солдат до нього більше не підходив. Через деякий час він знову зустрів вказаного солдата в пункті тимчасового тримання і під час розмови солдат йому повідомив,  що грошовий переказ не отримав у зв'язку з тим,  що той не був відправлений.

Про факт отримання грошового переказу солдатом він взнав від співробітників правоохо­ронних органів,  які в середині лютого 2007 року опитували його за фактом не отримання ним грошового переказу. З їх слів він взнав,  що грошовий переказ від його матері надійшов до м.  Чоп та отримав його старший солдат ОСОБА_4 за проханням солдата ОСОБА_1

Під час проведення очної ставки з ОСОБА_1 ,  потерпілий ОСОБА_2 повністю під­твердив свої показання та під час проведення впізнання,  останній взнав та показав на підсудного як такого,  якому він давав номер телефону своєї матері та такого,  який отримав його грошовий пе­реказ у сумі 183 доларів США.

Допитаний у судовому засіданні в якості свідка старший солдат к/с ОСОБА_4 показав,  що в пункті тимчасового тримання Чопського прикордонного загону він проходить службу з травня 2004 року на посаді стрільця контролера. У січні 2007 року він познайомився з військовослужбов­цем строкової служби ОСОБА_1  та останній запитав його,  чи не може він продати йому свій мо­більний телефон марки «NOKIA - 6230». Він вирішив продати свій телефон за 500 гривень,  на що ОСОБА_1 погодився,  але за умови,  що гроші віддасть через 3-4 дні,  після того як отримає грошовий пе-

3

реказ від батьків. Через 3 дні він звернувся до підсудного,  коли той віддасть йому борг у сумі 500 гривень за мобільний телефон,  на що отримав відповідь,  що грошовий переказ той ще не отримав,  але має його отримати після обіду. Коли він підійшов до ОСОБА_1 після обіду,  підсудний повідомив,  що грошовий переказ є,  але необхідно його забрати,  після чого ОСОБА_1 попросив його отримати переказ. На це він дав свою згоду. Для отримання коштів ОСОБА_1 надав йому пін код з десяти цифр та назвав йому прізвище "ОСОБА_2" та повідомив,  що остання являється його тіткою,  яка на даний час мешкає та працює в Італії. Близько 1 -2 лютого 2007 року він,  надавши свій пас­порт,  назвавши пін код,  прізвище та ім'я "ОСОБА_2" відправника,  отримав у Правексбанку м.  Чоп грошовий переказ у розмірі 183 долари США. Сто доларів США,  він відразу забрав собі за те,  що ОСОБА_1 йому був винен за мобільний телефон,  а решту грошей віддав,  а саме 83 долари США,  підсудному. Як були використані гроші ОСОБА_1,  він не знає.

Згідно рапорту начальника відділу по роботі з іноземцями та адміністративного прова­дження майора Петельського В.Б. вбачається,  що ним 1 березня 2007 року був здійснений теле­фонний дзвінок на номер +НОМЕР_1,  власником якого являється громадянка Молдови ОСОБА_3 - мати ОСОБА_2У ході розмови гр-ка ОСОБА_3 повідомила,  що наприкінці січня 2007 року направила грошовий переказ у сумі 150 евро у м.  Чоп для свого сина ОСОБА_2,  який був відправлений на прізвище "ОСОБА_4".

Згідно повідомлення № 30691/82 від 17 квітня 2007 року,  яке надійшло з акціонерного комерційного банку "Правексбанк" вбачається,  що 1 лютого 2007 року у Чопському відділенні АКБ "Правексбанку" отримано грошовий переказ на суму 183, 40 доларів США гр-ном ОСОБА_4,  відправником якого була гр-ка ОСОБА_2.

Протоколом огляду від 20 березня 2007 року встановлено,  що сім карта "Діджус" номер НОМЕР_2 мобільного оператора "КиївСтар",  яка належить солдату ОСОБА_1. ,  має мобільний номер 80...66,  з якого,  зі слів останнього,  здійснювались дзвінки матері потерпілого ОСОБА_2- гр-ці ОСОБА_3

Згідно витягу з наказу командира в/ч 1493 № 235-ос від 8 грудня 2006 року - ОСОБА_1 призначено на посаду стрільця-контролера пункту тимчасового тримання Чопського прикордон­ного загону.

Оскільки солдат ОСОБА_1,  будучи військовослужбовцем строкової служби,  шляхом обману та зловживання довірою заволодів чужим майном - грошовими коштами громадянина Молдови ОСОБА_2,  а саме: 1 лютого 2007 року,  отримавши грошовий переказ у сумі 183, 40 доларів США (що по курсу НБУ становили 926 (дев'ятсот двадцять шість) гривень 17 (сімнадцять) копі­йок),  який належав потерпілому,  вказану суму грошових коштів останньому не передав,  а звернув їх на свою користь та в послідуючому використав на власний розсуд,  чим вчинив шахрайство,  суд ці дії підсудного кваліфікує за  ст.  190 ч. 1 КК України.

При обранні ОСОБА_1.  виду та міри покарання військовий суд приймає до уваги щире ка­яття підсудного у скоєному,  що до кримінальної відповідальності він притягуються уперше,  рані­ше ні в чому вартому осуду помічений не був,  по місцю проходження служби характеризуються в основному з позитивної сторони,  на даний час уже прослужив встановлений Законом України строк військової служби,  його мама на утриманні має ще одну неповнолітню та двох малолітніх дітей і що потерпілий ОСОБА_2 претензій до підсудного не має.

Враховуючи сукупність наведених вище обставин,  суд знаходить можливим призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді штрафу у максимальному розмірі,  передбаченому санкцією даної статті.

На підставі викладеного,  керуючись  ст.  ст.  323,  324,  330 КПК України,  військовий місцевий суд

З АСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винними у вчиненні злочину,  передбаченого ч. 1  ст.  190 КК України,  на підставі якої призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 50

4

(п'ятдесяти)  неоподатковуваних  мінімумів  доходів  громадян,   що  становить  850   (вісімсот п'ятдесят) грн.

Запобіжний захід відносно засудженого - нагляд командування військової частини 1493,  до вступу вироку в законну силу,  залишити без зміни.

Визнану по справі у якості речового доказу - сім карту «Діджус» номер НОМЕР_1 мобільного оператора "КиївСтар",  мобільний номер 80.. .66,  яка знаходиться при матеріалах кримінальної справи - після вступу вироку у законну силу,  повернути засудженому ОСОБА_1.

На вирок може бути подано апеляцію у військовий апеляційний суд Центрального регіону через військовий місцевий суд Ужгородського гарнізону протягом 15 діб з моменту його прого­лошення.