1-19-2007

ВИРОК

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

15 травня 2007 року                                                                                                          м.  Ужгород

Військовий місцевий суд Ужгородського гарнізону у складі: головуючого - підполковника юстиції Дацківа В.В.,  при секретарі - Зюріній М. О.,

за участю державного обвинувача - старшого помічника військового прокурора Ужгородського гарнізону капітана юстиції Нарагана Р.В. та захисника підсудного - адвоката ОСОБА_2,  розглянувши у відкритому судовому засіданні у розташуванні в/ч А1778 кримінальну справу від­носно військовослужбовця військової частини Т0200 солдата

ОСОБА_1,  який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року у м.  Рожище Волинської облас­ті,  українця,  з середньою освітою,  не одруженого,  раніше не судимого,  призваного на військову службу Рожищенським РВК Волинської області у травні 2006 року,

за обвинуваченням у вчиненні злочину,  передбаченого  ст.  128 КК України. Судовим слідством військовий місцевий суд

ВСТАНОВИВ:

У травні 2006 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3  були призвані на строкову військову службу та проходили її у військовій частині Т0200.

У липні 2006 року солдатів ОСОБА_1, ОСОБА_3  та інших військовослужбовців в/ч Т0200 згідно наказів командира № 141 від 24 липня 2006 року та наказу № 229 від 20 листопада того ж року було відряджено до в/ч Т0300 (м.  Чоп,  Закарпатська обл.) для виконання робіт по встановленню дамби,  де вони знаходились до 16 грудня 2006 року.

12 грудня 2006 року солдати ОСОБА_3 ,  ОСОБА_4 та ОСОБА_5 знаходились у польовому автомобільному парку на 4-му пусковому комплексі в/ч Т0300. Близько 11.00 годин на територію парку заїхав автомобіль Краз - 256 в.н. НОМЕР_1,  за кермом якого знаходився солдат ОСОБА_1 Вийшовши з машини,  ОСОБА_1 повідомив,  що із машини тече автомобільне мас­тило. Після цього ОСОБА_4 та ОСОБА_3  вирішили з'ясувати причину витоку автомобільного мастила. Першим під автомобіль поліз ОСОБА_4,  однак не виявивши причин поломки автомо­біля Краз - 256,  виліз з-під автомобіля. Після ОСОБА_4 під автомобіль поліз ОСОБА_3 ,  який також причин витоку мастила не виявив.

Після цього солдат ОСОБА_1,  будучи військовослужбовцем та особою допущеною до керування та експлуатації автомобіля КРАЗ - 256,  повинен був діяти відповідно до вимог  ст.  ст.  11,  13,  16 Статуту внутрішньої служби ЗС України,  які передбачають,  що військовослужбовці зо­бов'язанні: знати вимоги безпеки,  вживати заходів до запобігання захворювань,  травматизмів,  ви­конувати службові обов'язки,  що визначають обсяг виконання завдань,  доручених їм за посадою; п.п. 13.4.22,  13.4.26,  16.1.41 "Правил охорони праці на автомобільному транспорті",  затверджених

2

13.01.1997 року наказом № 5 Голови Державного комітету України по нагляду за охороною праці,  відповідно до яких усі регулювальні роботи на двигуні,  за винятком регулювання карбюратора і кута випередження запалювання,  повинні виконуватися при непрацюючому двигуні,  забороняєть­ся проводити обслуговування і ремонт автомобілів при працюючому двигуні,  за винятком окре­мих робіт,  технологія проведення яких вимагає запуску двигуна,  не допускати до ремонту автомо­біля на лінії сторонніх осіб; п. 3.6,  3.17 "Інструкції з охорони праці № 43",  затвердженої Наказом командира 18 окремого мостового загону ДССТ від 23.11.2006 року,  якими передбачено,  що всі роботи по ремонту і технічному обслуговуванню автомобіля необхідно виконувати при непрацю­ючому двигуні,  за винятком регулювання карбюратора перевірки електрообладнання і гальмівної системи,  підтягувати пасок вентилятора,  перевіряти кріплення водяного насосу і підтягувати са­льники лише при непрацюючому двигуні; п.п. 2.1,  3.13,  3.23 "Інструкції з охорони праці № 38 для водія вантажного автомобіля",  затвердженої Наказом командира 18 окремого мостового загону ДССТ від 23.11.2006 року,  у відповідності до яких водій зобов'язаний перевірити технічний стан автомобіля на відсутність підтікання палива та мастила,  перед виїздом з гаража на лінію отримати на контрольно-технічному пункті підтвердження про технічну справність автомобіля,  негайно зу­пинити роботу та повідомити адміністрацію,  якщо водій чи особи,  які супроводжують автомобіль при тих чи інших роботах ставляться в умови небезпечні для життя і здоров'я,  підтягувати пасок вентилятора,  перевіряти кріплення водяного насоса і підтягувати сальники лише при непрацюю­чому двигуні; п. "б"  ст.  6 Розділ II,  "Типової інструкції з охорони праці для водія автомобіля",  згі­дно яких перед виїздом водій автомобіля зобов'язаний перевірити відсутність підтікання палива,  олії,  води,  знаючи,  що під автомобілем знаходиться солдат ОСОБА_3 ,  не передбачаючи можли­вості настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій,  хоча повинен був і міг їх передбачити,  порушуючи встановлений порядок поводження із транспортним засобом (автомобілем КРАЗ-256),  знаходячись у кабіні автомобіля,  завів двигун,  від роботи механізмів якого,  ОСОБА_3 ,  будучи під автомобілем Краз-256,  отримав тілесні ушкодження у вигляді травматичної ампутації трьох паль­ців правої кисті.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 повністю визнав себе винним у пред'явленому йому обвинуваченні та дав аналогічні показання,  як викладено вище та уточнив,  що коли під машину заліз солдат ОСОБА_3  та сказав,  що не видно місця витоку мастила і що,  якщо завести автомобіль,  то він це зможе побачити. На пропозицію ОСОБА_3 завести двигун,  він (підсудний) погодився,  заліз в кабіну автомобіля Краз-256 та попередив потерпілого про те,  що заводить двигун та завів його. Після цього,  він почув крик ОСОБА_3 ,  відразу заглушив двигун автомобіля,  вибіг з кабіни та побачив,  що ОСОБА_3 лівою рукою тримався за праву та кричав,  що йо­му відрізало пальці. Крім того ОСОБА_1 зазначив,  що в нього не було умислу наносити ОСОБА_3  будь-які тілесні ушкодження і тим паче,  щоб настали такі наслідки.

Крім особистого зізнання підсудного,  його вина у скоєному підтверджується наступними доказами.

Так,  потерпілий ОСОБА_3  на досудовому слідстві та свідки ОСОБА_4 і ОСОБА_5  - у судовому засіданні,  кожен окремо,  дали аналогічні показання,  як викладено вище.

Свої покази вказані особи повністю підтвердили під час проведення з ними відтворення обстановки та обставин події.

Відповідно до висновку судово-медичного експерта № 349 від 19 березня 2007 року - гр-ну ОСОБА_3  була заподіяна важка травма правої кисті у вигляді: травматичної ампутації першого пальця на рівні міжфалангового суглобу,  неповна травматична ампутація другого пальця на рівні міжфалангового суглобу,  відкритий перелом верхньої третини середньої фаланги,  неповна трав­матична ампутація третього пальця на рівні проксимального міжфалангового суглобу. Виникли вказані тілесні ушкодження внаслідок дії тупого еластичного предмета по механізму здавлення до тупих твердих предметів з обмеженою травмуючою поверхнею,  якими могли бути складові час­тини робочого двигуна автомобіля,  не суперечать обставинам справи і вкладаються в час пригоди,  що відбулася 12.12.2006 року та кваліфікуються,  як середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Відповідно до витягу з наказу командира в/ч Т0200 № 111 від 9 червня 2006 року - солдатів ОСОБА_1 іОСОБА_3  зараховано до списків особового складу даної військової частини.

3

Згідно витягу з наказу командира в/ч Т0200 № 121 від 23.06.2006 року - солдата ОСОБА_1 призначено на посаду водія.

Як слідує із витягів з наказів командира в/ч Т0200 № 141 від 24.07.2006 року і № 228 від 20.11.2006 року - солдатів ОСОБА_1, ОСОБА_3 ,  ОСОБА_4 та ОСОБА_5  відряджено до військової частини Т0300 для виконання робіт.

Відповідно до витягу з наказу командира в/ч Т0200 № 25 від 07.02.2007 року - солдата ОСОБА_3  звільнено з військової служби з Держспецтрансслужби в запас за станом здоров'я.

Оскільки солдат ОСОБА_1 12 грудня 2006 року близько 11.00 год. на території польового парку в/ч ТОЗОО в порушення вимог  ст.  ст.  11,  13,  16 Статуту внутрійшньої служби ЗС України,  п.п. 13.4.22,  13.4.26,  16.1.41 "Правил охорони праці на автомобільному транспорті",  п.п. 3.6,  3.17 "Інструкції з охорони праці № 43",  п.п. 2.1,  3.13,  3.23 "Інструкції з охорони праці № 38 для водія вантажного автомобіля",  п. "б"  ст.  6 Розділу II "Типової інструкції з охорони праці для водія ав­томобіля" - не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій,  хо­ча повинен був і міг їх передбачити,  порушуючи встановлений порядок поводження із транспорт­ним засобом (автомобілем КРАЗ - 256) - завів двигун автомобіля,  у результаті чого солдату ОСОБА_3 ,  який у цей час знаходився під автомобілем з метою виявлення підтікання мастила з двигуна,  були заподіяні тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості у вигляді повної та неповної травматичної ампутації трьох пальців правої кисті,  суд вчинене підсудним кваліфікує за  ст.  128 КК України,  як необережне спричинення потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

При розгляді цивільного позову військогвого прокурора Ужгородського гарнізону до під­судного ОСОБА_1 на суму 2032, 97 грн. за стаціонарне лікування потерпілогоОСОБА_3  у Центральному військовому клінічному госпіталі (1120 ЦВК),  суд вважає за необхідне повністю задовольнити зазначені позовні вимоги,  оскільки їх підстави та розмір підтверджуються дослі­дженою у суді довідкою-розрахунком із вказаного медичного закладу,  так як саме у результаті спричинення ОСОБА_1 ОСОБА_3 тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості,  останній зна­ходився на стаціонарному лікуванні,  а тому,  у відповідності до вимог  ст.  1206 ЦК України та  ст.  93-1 КПК України винна особа має відшкодувати лікувальним закладам понесені ними витрати на стаціонарне лікування потерпілого.

При обранні ОСОБА_1 виду та міри покарання військовий суд враховує чистосердечие розкаяння підсудного у вчиненому,  що по місцю проживання та проходження військової служби він характеризується виключно з позитивної сторони,  до кримінальної відповідальності притягу­ється уперше,  раніше ні у чому вартому осуду помічений не був,  злочин скоїв з необережності,  а також те,  що потерпілий ОСОБА_3 до підсудного претензій не має і просить суворо його не карати.

Враховуючи сукупність наведених вище обставин,  що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину,  особу підсудного,  а також те,  що санкція  ст.  128 КК України передбачає міри покарання,  які не можуть бути застосовані до військовослужбовців строкової служби,  суд вважає за необхідне відносно ОСОБА_1 перейти до іншого,  більш м'якого виду основного покарання,  не зазначеного у санкції даної статті,  застосувавши до нього  ст.  ст.  69 та 60 того ж Кодексу.

На підставі викладеного,  керуючись  ст.  ст.  323,  324,  328 КПК України,  військовий місцевий суд

З АСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину,  передбаченого  ст.  128 КК України,  на підставі якої із застосуванням  ст.  ст.  69 і 60 цього ж Кодексу призначити йо­му покарання у вигляді арешту строком на 1 (один) місяць з відбуттям покарання на гауптвахті Ужгородського зонального відділення Військової служби правопорядку.

Міру запобіжного заходу відносно засудженого ОСОБА_1 - нагляд командування війсь­кової частини А1778 - скасувати і до набрання вироком законної сили утримувати його на гаупт­вахті вказаного зонального відділення Військової служби правопорядку.

4

Початок строку відбування покарання у виді арешту засудженому обчислювати з моменту доставки його на гауптвахту Ужгородського зонального відділення Військової служби правопо­рядку.

Цивільний позов військового прокурора - за стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_3  у Центральному військовому клінічному госпіталі (р/р 35221009000619,  МФО 825014,  ЗКПО 08160677) у сумі 2032 (дві тисячі тридцять дві) грн. 97 коп. - задовільнити повністю та стягнути дану суму із засудженого ОСОБА_1 у користь вказаного медичного закладу.

На вирок може бути подано апеляцію у військовий апеляційний суд Центрального регіону через військовий місцевий суд Ужгородського гарнізону протягом 15 діб з моменту його прого­лошення.