1-18-2007

ВИРОК

 ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

23 квітня 2007 року                                                                                                          м.  Ужгород

Військовий місцевий суд Ужгородського гарнізону у складі: головуючого - підполковника юстиції Дацківа В.В.,  при секретарі - Зюріній М. О.,

за участю державного обвинувача - старшого помічника військового прокурора Ужгородського гарнізону капітана юстиції Нарагана Р.В.,  потерпілого ОСОБА_2 та захисника підсудного -адвоката ОСОБА_3,  розглянувши у відкритому судовому засіданні у розташуванні військової частини А1778 кримінальну справу відносно військовослужбовця військової частини 1493 - пат­рульного прикордонної застави "Чоп" Чопського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної Прикордонної служби України солдата

ОСОБА_1,  який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року у м.  Суми,  українця,  з середньо-спеціальною освітою,  не одруженого,  раніше не су­димого,  призваного на військову службу Сумським РВК у травні 2006 року,

за обвинуваченням у вчиненні злочину,  передбаченого ч. 2  ст.  406 КК України. Судовим слідством військовий місцевий суд

ВСТАНОВИВ:

У травні 2006 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були призвані на дійсну строкову війсь­кову службу,  з вересня того ж року вони проходять службу на мобільній прикордонній заставі "Чоп" в/ч 1493,  обидва мають військове звання "солдат" та у відносинах підлеглості не перебува­ють.

Під час проходження служби солдат ОСОБА_1,  будучи військовослужбовцем строкової служби Державної прикордонної служби України,  на грунті уявної переваги над своїм співслуж-бовцем солдатом ОСОБА_2,  у порушення правил взаємовідносин між військовослужбовцями,  передбачених  ст.  ст.  11,  49,  50,  128 Статуту внутрішньої служби ЗС України та  ст.  4 Дисциплінар­ного статуту ЗС України,  які зобов'язують військовослужбовця бути дисциплінованим,  не допус­кати негідних вчинків,  поважати гідність та честь інших військовослужбовців,  додержуватись правил військової вічливості,  з метою принизити честь та гідність вказаного військовослужбовця,  став на злочинний шлях і в порушення вищевказаних вимог нормативних актів допустив пору­шення статутних правил взаємовідносин із співслужбовцями за відсутності відносин підлеглості.

Так,  11 березня 2007 року біля 22.00 год. підсудний ліг відпочивати у спальному приміщенні № 1 мобільної прикордонної застави „Чоп" на ліжко,  яке рахував своїм.  Приблизно через 10 хв. до ліжка підійшов ОСОБА_2,  розбудив ОСОБА_1 і сказав,  щоб той підіймався та йшов шукати собі інше ліжко. На дані слова підсудний заперечив і у них на грунті службових відносин та з приводу вказаного ліжка виник конфлікт,  у ході якого ОСОБА_2 запропонував ОСОБА_1 вийти на вулицю переговорити для вирішення проблеми. Коли вони вийшли на вулицю біля

2

місця паління,  підсудний та потерпілий почали нецензурно ображати один одного,  у ході чого ОСОБА_2 сказав,  що вдарить ОСОБА_1 та здійснив рух плечем у його сторону. У свою чергу підсудний,  хибно розуміючи інтереси служби,  з метою показати свою уявну перевагу над солда­том ОСОБА_2,  наніс йому один удар кулаком правої руки в обличчя в область нижньої щеле­пи зліва. Внаслідок нанесеного удару потерпілому було заподіяно тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості та він був доставлений до травматологічного пункту Ужгородської ЦМКЛ.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину у вчинені злочину,  пе­редбаченого  ст.  406 ч. 2 КК України визнав повністю,  дав аналогічні показання,  як викладено ви­ще,  при цьому доповнив,  що конфлікт спровокував потерпілий ОСОБА_2.

Крім повного визнання підсудним як на досудовому слідстві,  так і у судовому засіданні своєї вини у вчиненні інкримінованого йому злочині,  вина солдата ОСОБА_1 у скоєному також під­тверджується сукупністю інших досліджених у суді доказів.

Так потерпілий ОСОБА_2 також дав аналогічні показання,  як викладено у описовій ча­стині вироку.

Свої показання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повністю,  кожний окремо,  підтвердили при проведенні з ними відтворення обстановки та обставин події.

Із досліджених у судовому засіданні показань свідка ОСОБА_4 слідує,  що 11 березня 2007 року він перебував у прикордонному наряді чатовим прикордонної застави. Близько 22.30 год. він,  проходячи повз місце для куріння,  почув крики,  з яких він зрозумів,  що між солдатами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відбувається словесний конфлікт за якесь ліжко,  при цьому вони виража­лися в адресу один одного нецензурними словами. Самої сутички він не бачив,  однак,  коли піді­йшов поближче,  то потерпілий заявив,  що,  напевне підсудний зламав йому щелепу,  оскільки з по­рожнини рота тече кров.

Відповідно до витягу з наказу командира в/ч 1493 № 168-ос від 7 вересня 2006 року - сол­дат ОСОБА_1 зарахований до списків особового складу частини та призначений на посаду пат­рульного прикордонної застави "Чоп".

Наказом командира тієї ж військової частини № 132-ос від 17 липня 2006 року - солдат ОСОБА_2 зарахований до списків особового складу частини та також призначений на посаду патрульного вказаної прикордонної застави.

Згідно висновку судово-медичного експерта № 873 від 29.03.2007 року - у гр-на ОСОБА_2 виявлено перелом нижньої щелепи зліва,  струс головного мозку без клінічних проявів,  які утворилися від дії тупих предметів,  могли виникнути 11 березня 2007 року та відносяться до тіле­сного ушкодження середнього ступеня тяжкості по ознаці довготривалого розладу здоров'я.

Висновком військово-лікарської комісії № 332 від 22 березня 2007 року - солдат ОСОБА_1 визнаний здоровим та придатним до військової служби.

Оскільки вищеописаними діями 11 березня 2007 року біля місця для паління мобільної прикордонної застави "Чоп" в/ч 1493,  у порушення вимог  ст.  ст.  11,  49,  50,  128 Статуту внутрі­шньої служби Збройних Сил України та  ст.  4 Дисциплінарного статуту ЗС України,  солдат ОСОБА_1 порушив статутні правила взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності між ни­ми відносин підлеглості - наніс один удар кулаком правої руки у ділянку нижньої щелепи солдату ОСОБА_2,  чим спричинив потерпілому тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості,  суд вчинене ОСОБА_1 кваліфікує за ч. 2  ст.  406 КК України.

При розгляді цивільного позову військового прокурора до підсудного ОСОБА_1 на суму 335, 99 грн. за стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2 у Ужгородській ЦМКЛ та у Львійськовому клінічному госпіталі (в/ч 2522) у сумі 785 грн. 90 коп.,  суд вважає за необхідне по­вністю задовольнити зазначені позовні вимоги,  оскільки їх підстави та розмір підтверджуються дослідженими у суді довідками-розрахунками із вказаних медичних закладів та показаннями поте­рпілого,  згідно яких саме в результаті спричинення ОСОБА_1 йому тілесних ушкоджень середньо­го ступеню тяжкості,  останній знаходився на стаціонарному лікуванні,  а тому,  у відповідності до вимог  ст.  1206 ЦК Украхни та  ст.  93-1 КПК України винна особа має відшкодувати лікувальним закладам понесені ним витрати на стаціонарне лікування потерпілого.

При обранні підсудному виду та міри покарання військовий суд приймає до уваги,  чистосе­рдечие розкаяння підсудного у вчиненому,  що по місцю проходження військової служби він хара-

3

ктеризується з позитивної сторони - має одне заохочення і жодного стягнення,  відслужив у Збройних Силах України уже 11 місяців,  до кримінальної відповідальності притягується уперше,  раніше ні у чому вартому осуду помічений не був,  від його дій тяжких наслідків не настало,  а та­кож те,  що потерпілий ОСОБА_2 до ОСОБА_1 претензій не має та просить суворо його не карати.

Крім цього суд враховує й те,  що скоєнню ОСОБА_1 даного злочину сприяла і непра­вомірна поведінка з сторони самого потерпілого,  який дійсно,  як було встановлено у судовому за­сіданні,  спровокував із підсудним конфлікт,  при цьому першим викликавши останнього на вулицю "розібратися".

Враховуючи сукупність наведених вище обставин,  що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину,  особу підсудного,  суд вважає,  що виправлення та переховання ОСОБА_1 можливе без застосування до нього покарання у вигляді позбавлення волі,  а в умовах дальнішого проходження ним військової служби у дисциплінарному батальйоні.

На підставі викладеного,  керуючись  ст.  ст.  323,  324,  330,  331 КПК України,  військовий міс­цевий суд

З АСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину,  передбаченого ч. 2  ст.  406 КК України,  на підставі якої призначити йому покарання у вигляді тримання у дис­циплінарному батальйоні строком на 6 (шість) місяців.

Міру запобіжного заходу відносно засудженого - нагляд командування Чопського прикор­донного загону - скасувати і до вступу вироку в законну силу утримувати його на гауптвахті Ужгородського зонального відділення Військової служби правопорядку.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 відраховувати з моменту прибуття його на гауптвах­ту вказаного зонального відділення Військової служби правопорядку.

Судові витрати по кримінальній справі - за стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2 у Ужгородській ЦМКЛ (р/р 35428002002000,  МФО 812016,  ЗКПО 01992819) у сумі 335 (три­ста тридцять п'ять) грн. 99 коп. та у Львівському клінічному госпіталі Державної прикордонної служби України у сумі 785 (сімсот вісімдесят п'ять) грн. 90 коп. (р/р 35217009000270,  МФО 825014,  ЗКПО 14321771) - стягнути із засудженого ОСОБА_1 у користь вказаних медичних за­кладів.

Речові докази по справі - шматки грунту та асфальту,  на яких міститься речовина бурого кольору (а.с.  143-144),  після набрання вироком законної сили - знищити.

На вирок може бути подано апеляцію у військовий апеляційний суд Центрального регіону через військовий місцевий суд Ужгородського гарнізону протягом 15 діб з моменту його прого­лошення.