ВИРОК №5

Ім'ям                                   України

22 лютого 2008 року                                                                                            м.  Кременчук

Військовий місцевий суд Черкаського гарнізону у відкритому судовому засіданні,  в розташуванні військової частини А-1546,  в складі: головуючого підполковника юстиції НОВІКОВА О.М. ,  при секретарі ЧОРНОУС Л.Г.,  з участю державного обвинувача -заступника військового прокурора Полтавського гарнізону майора юстиції ХОПТЮКА B.C.,  розглянув кримінальну справу про обвинувачення колишнього старшого солдата військової служби за контрактом військової частини А-1546

ОСОБА_1,  який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року,  в с

Іванківці,  Кіцманського району,  Чернівецької області,  українця,  неодруженого,  з середньо-спеціальною освітою,  засудженого військовим місцевим судом Черкаського гарнізону 28 листопада 2007 року по  ст.  407 ч. 2 КК України до 1 року службового обмеження,  з відрахуванням 10% місячного грошового забезпечення,  на військовій службі за контрактом з серпня 2007 року

у вчиненні злочину,  передбаченого  ст.  407 ч.2 КК України. Судовим слідством,  військовий суд гарнізону,  -

встановив:

29 листопада 2007 року ОСОБА_1,  будучи військовослужбовцем контрактної служби військової частини А-1546,  з метою тимчасово ухилитися від військової служби,  самовільно залишив військову частину і став проводити час на власний розсуд в місті Кременчуці,  Полтавської області,  тимчасово працевлаштувався,  до місця служби не з'являвся.

21 грудня 2007 року ОСОБА_1 був затриманий офіцером частини та доставлений у військову частину.

Підсудний ОСОБА_1 винним себе в повторному ухиленні від військової служби визнав повністю,  в судовому засіданні дав покази,  які відповідають викладеному вище і показав,  що 28 листопада 2007 року він був засуджений військовим місцевим судом Черкаського гарнізону до 1 року службового обмеження. Але,  вранці наступного дня він повідомив чергового по частині про результати судового розгляду а сам залишив військову частину і став займатись своїми справами,  шукати високооплачувальну роботу,  тимчасово влаштувався на роботу в кафе „Сказка" для того,  щоб мати гроші для особистих потреб. Місце проживання у місті Кременчуці він не змінював і від правоохоронних органів або командування частини не переховувався.

Підсудний також заявив,  що мети зовсім ухилитися від військової служби у нього не було,  він думав повернутись на службу найближчим часом,  але 21 грудня 2007 року його розшукав майор ОСОБА_4 та доставив у частину.

Окрім повного визнання своєї вини,  винність ОСОБА_1 у вчиненому повністю доводиться сукупністю доказів,  досліджених в судовому засіданні.

Так,  свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3,  відповідно командир підрозділу та заступник командира з гуманітарних питань,  в суді,  кожний окремо показав,  що після вироку військового місцевого суду Черкаського гарнізону від 28 листопада 2007 року військовослужбовець контрактної служби ОСОБА_1 наступного дня,  29 листопада 2007 року самовільно залишив військову частину і не з'являвся на службі до 21 грудня 2007 року,  коли його затримали і доставили у частину.

2

З оголошених в судовому засіданні показів свідка ОСОБА_4,  заступника командира підрозділу з гуманітарних питань,  вбачається,  що після встановлення відсутності підсудного на службі,  силами підрозділу був організований розшук ОСОБА_1. 21 грудня 2007 року він виявив ОСОБА_1 в кафе „Сказка" у місті Кременчуці і повернув в розташування частини. В період з 29 листопада по 21 грудня 2007 року ОСОБА_1 в частині не з'являвся і обов'язки по військовій службі не виконував.

Відповідно до вироку військового місцевого суду Черкаського гарнізону від 28 листопада 2007 року ОСОБА_1 засуджений по  ст.  407 ч. 2 КК України до одного року службового обмеження з відрахуванням в доход держави 10-ти відсотків його щомісячного грошового забезпечення. Вирок набрав законної сили 14 грудня 2007 року.

Згідно заключения військово-лікарняної комісії ОСОБА_1 визнаний здоровим і придатним до військової служби.

Наказом командира військової частини А-1546 від 25 грудня 2007 року № 706,  на підставі  ст.  85 п. „є" Положення про проходження військової служби солдатами (матросами) сержантами і старшинами Збройних Сил України (затвердженого Указом Президента України №1053/2001 від 7.11.2001 року),  контракт з солдатом контрактної служби ОСОБА_1 розірвано та підсудний переведений на становище військовослужбовця строкової служби.

Органи досудового слідства кваліфікували дії ОСОБА_1 як нез'явлення на службу без поважних причин тривалістю понад десять діб,  але не більше місяця,  вчинене повторно протягом року.

Ознаку повторності протягом року,  як обов'язкову ознаку злочину,  суд виключає як зайве вмінену

Крім того,  в судовому засіданні встановлено,  що підсудний був в розташуванні військової частини вранці 29 листопада 2007 року,  після чого вчинив інкриміноване ухилення від військової служби.

При таких обставинах суд всі сумніви тлумачить на користь підсудного і приходить до висновку,  що ОСОБА_1,  являючись військовослужбовцем військової служби за контрактом,  вчинив самовільне залишення військової частини в період з 29 листопада по 21 грудня 2007 року,  тобто тривалістю понад десять діб,  але не більше місяця.

Вчинене ним суд кваліфікує по  ст.  407 ч. 2 КК України.

Визначаючи підсудному міру покарання,  суд враховує,  що він ріс та виховувався без батьків,  позбавлених батьківських прав,  за місцем навчання характеризувався позитивно,  щиро розкаявся у вчиненому. Всі ці обставини суд визнає такими,  що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.

Разом з тим,  суд приймає до уваги,  що ОСОБА_1 повторно вчинив ухилення від військової служби і цю обставину визнає такою,  що обтяжує покарання підсудного.

З урахуванням ступеня суспільної небезпеки вчиненого ОСОБА_1,  особи винного,  суд вважає що його виправлення та перевиховання можливе без направлення його в місця позбавлення волі.

Отже,  на підставі пом'якшуючих обставин,  суд приходить до висновку про можливість застосування до підсудного  ст.  69 КК України,  з переходом до іншого,  більш м'якого виду основного покарання - арешту.

На підставі викладеного,  та керуючись  ст.   ст.  323,  324 КПК України,  військовий суд гарнізону,  -

засудив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину,  передбаченого ч. 2  ст.  407 КК України,  на підставі якої,  з застосуванням  ст.  69 КК України,  призначити йому покарання у вигляді арешту строком на 3 (три) місяці.

На підставі  ст.   ст.  71,  72 КК України до покарання,  призначеного за даним вироком,  частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком військового місцевого   суду   Черкаського   гарнізону   від   28   листопада   2007   року,    виходячи   з

3

співвідношення: 1 день арешту відповідає 3 дням службового обмеження,  і остаточно визначити ОСОБА_1У покарання у вигляді арешту строком на 6 (шість) місяців.

Запобіжний захід щодо засудженого - нагляд командування військової частини А-1546 - скасувати і,  до набрання вироком законної сили,  утримувати його на гауптвахті Полтавського зонального відділення військової служби правопорядку.

На вирок суду може бути подана апеляція до військового апеляційного суду Центрального регіону,  через військовий місцевий суд Черкаського гарнізону,  на протязі п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення,  а самим засудженим - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.