№ 3-9-2009

ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

3 лютого 2009 року                                                                                                    м.  Ужгород

Заступник голови військового місцевого суду Ужгородського гарнізону підполковник юсти­ції Дацків В.В.,  при секретарі Дем"янюк О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення вимог  ст.  212-2 п. 6 КУпАП начальника служби пального та мастильних матеріалів тилу військової частини Т0300 майора

ОСОБА_1,  який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року в Донецькій області,  українця,  одруженого,  з вищою освітою,  на військовій службі з серпня 1987 року та на займаній посаді -з липня 2006 року,

встановив:

13 січня 2009 року,  у порядку компетенції,  визначеної  ст.  ст.  5,  37 Закону України «Про державну таємницю»,  до Сектору охорони державної таємниці Управління СБ України в Закар­патській області з Чопського міського відділу цього ж органу надійшло офіційне інформування (№ 11 від 12.01.2009 року) про факт порушення вимог законодавства України та відомчих нормативно-правових документів,  які регламентують порядок приватних виїздів за кордон для громадян України,  котрим оформлено допуск до державної таємниці.

Зокрема поінформовано,  що начальник служби пального та мастильних матеріалів тилу військової частини Т0300 (м.  Чоп) майор ОСОБА_1 протягом 2008 року,  без належного погоджен­ня з командуванням військової частини (порядок визначено "Порядком організації та забезпечення режиму секретності в органах державної влади,  органах місцевого самоврядування,  на підприємс­твах,  в установах і організаціях",  затвердженого Постановою KM України від 2 жовтня 2003 року № 1561-12),  6 разів виїжджав у приватні поїздки за межі України,  а саме -ум.  Стамбул,  Туреччи­на.

В ході організованої,  згідно  ст.  ст.  37,  39 Закону України «Про державну таємницю» перевірки,  встановлено наступне:

стосовно категорії громадян України,  яким надано допуск до державної таємниці,  діють ок­ремі обмеження та зобов'язання,  визначені  ст.  ст.  28,  29 Закону України «Про державну таємницю»;

на посаду начальника служби пального та мастильних матеріалів тилу військової частини Т0300 майор ОСОБА_1 призначений наказом Голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту від 21.07.2006 року № 68;

відповідно до характеру служби та згідно з попередньо погодженою з СБ України номенк­латурою посад співробітників в/ч Т0300,  наказом командира тієї ж частини від 6.11.2006 року м-ру ОСОБА_1 надано допуск до державної таємниці за формою 3;

2

- перед отриманням допуску до державної таємниці ОСОБА_1 свідомо підписав передбачене  ст.  22 Закону України "Про державну таємницю" письмове зобов'язання щодо збереження держа­вної таємниці,  яка йому буде довірена,  зобов'язавшись також дотримуватись вимог порядку виїзду за межі України. Останнє,  документально засвідчує факт ознайомлення м-ра ОСОБА_1 із законо­давчими актами України,  які регламентують правила виїзду секретоносіїв за кордон.

Як встановлено,  за родом служби в правоохоронному органі,  ОСОБА_1 обізнаний та працює з інформацією,  яка має обмеження доступу та потребує охорони з боку держави.

Однак,  у супереч вимог  ст.  ст.  22,  28 Закону України «Про державну таємницю»,  п.п.119,  651-653 "Порядку організації та забезпечення режиму секретності в органах державної влади,  органах місцевого самоврядування,  на підприємствах,  в установах і організаціях",  затвердженого постановою KM України від 2 жовтня 2003 року № 1561-12,  без відповідного письмового пого­дження з командуванням в/ч,  як це передбачено "Тимчасовою інструкцією про порядок виїзду за кордон військовослужбовців ЗС України...",  затвердженою наказом МО України від 19.08.1993р.,  ОСОБА_1 здійснив виїзди у приватних справах за межі України,  що задокументовано,  шляхом отримання на запити УСБУ в Закарпатській області офіційних відповідей: з відповідного підрозді­лу при Адміністрації держприкордонслужби України (вих. №0.253-19417/15-08 від 15 грудня 2008 року) та шляхом аналізу записів у журналі "Обліку виїздів за кордон осіб,  яким надано допуск до державної таємниці в/ч Т0300 (записи про подання ОСОБА_1 рапортів для виїзду за межі Украї­ни за вищевказаний період - відсутні).

У зв'язку з викладеним,  31 січня 2009 року співробітником УСБУ в Закарпатській області майором Брагінським В.Д. відносно ОСОБА_1 було складено протокол про порушення останнім вимог п. 6  ст.  212-2 КупАП,  як "невжиття заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці та незабезпечення контролю за охороною державної таємниці".

У своєму поясненні майор ОСОБА_1 про обставини скоєння ним правопорушення дав пояс­нення,  які аналогічні викладеному вище,  доповнивши,  що під час виїздів за кордон,  він перебував у черговій відпустці.

Дані пояснення правопорушника повністю узгоджуються з сукупністю інших досліджених в суді доказів,  які викладені в описовій частині постанови.

Оскільки в порушення наведених вище вимог законодавства та всупереч своїх функціона­льних обов'язків начальник служби пального та мастильних матеріалів тилу військової частини Т0300 майор ОСОБА_1 напротязі 2008 року,  без належного погодження з командуванням військо­вої частини,  виїжджав у приватні поїздки за межі України -ум.  Стамбул,  Туреччина,  тим самим вчинив адміністративне правопорушення,  яке суд кваліфікує за п. 6  ст.  212-2 КУпАП,  тобто не­вжиття заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці та незабезпечення контролю за охороню державної таємниці.

З урахуванням того,  що факт порушення м-ром ОСОБА_1 свідомо приховував та часу ви­явлення ознак адмінправопорушення слід вважати дату надходження до СОДТ Управління СБУ матеріалів офіційного інформування з Чопського міського підрозділу УСБ України,  тобто з часу виявлення та документування фактів порушення - 13.01.2009 року.

При обранні ОСОБА_1 виду та міри адміністративного стягнення суд враховує,  що він до адміністративної відповідальності притягується уперше,  по службі характеризується позитивно,  у вчиненому щиро розкаявся,  на утриманні має 2 неповнолітніх дітей,  тому вважає за можливе при­значити йому це стягнення у вигляді штрафу у розмірі,  наближеному до мінімального,  передбаче­ного санкцією п. 6  ст.  212-2 КУпАП.

На підставі викладеного,  керуючись  ст.  ст.  283,  284 КУпАП,  військовий місцевий суд

постановив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушен­ня,  передбаченого п. 6  ст.  212-2 КУпАП,  на підставі якої накласти на нього адміністративне стяг-

3

нення у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі 4-х (чотирьох) неоподаткованих мінімумів до­ходів громадян,  що становить 68 (шістдесят вісім) грн. 00 коп.

Згідно  ст.  307 ч. 1 КУпАП штраф має бути сплачений правопорушником не пізніш як через 15 днів з дня вручення йому копії дійсної постанови.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає,  але може бути опротестована прокуро­ром протягом 10 днів з наступного дня після її оголошення у військовий місцевий суд Ужгородсь­кого гарнізону.