1-9-2007

ВИРОК

 ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

23 березня 2007 року                                                                                                  м.  Ужгород

Військовий місцевий суд Ужгородського гарнізону у складі: головуючого - підполковника юстиції Дацківа В.В.,  при секретарі - Зюріній М. О.,

за участю державного обвинувача - військового прокурора Ужгородського гарнізону полковни­ка юстиції Демківа О.Р.,  потерпілого ОСОБА_2 та захисника підсудного - адвоката ОСОБА_3,  розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні військового суду кри­мінальну справу відносно начальника прикордонної застави "Вилок" Мукачівського прикордон­ного загону (в/ч 2142) старшого лейтенанта

ОСОБА_1,  який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року у смт.  Маневичі Волинської області,  українця,  з вищою освітою,  одруженого,  на військовій службі з серпня 2000 року,  на офіцерських посадах - з червня 2004 року та на займаній посаді -з листопада 2006 року,

за обвинуваченням у вчиненні злочину,  передбаченого  ст.  286 ч. 1 КК України,  Судовим слідством військовий місцевий суд

ВСТАНОВИВ:

З 7 листопада 2006 року  ст.  л-нт ОСОБА_1 проходить військову службу на посаді на­чальника прикордонної застави „Вилок" Мукачівського прикордонного загону.

Біля 00 годин 25 січня 2007 року разом із заступником начальника прикордонної застави „Вилок" по роботі з особовим складом л-том ОСОБА_2 підсудний,  керуючи технічно -справним автомобілем марки „MERSEDES-VITO" реєстраційний номер НОМЕР_1,  виїхав на перевірку несення служби прикордонним нарядом в районі с.  Петрово Виноградівського р-ну Закарпатської області.

Близько 4 години тієї ж ночі водій ОСОБА_1,  рухаючись на вказаному автомобілі,  на ділянці дороги з с.  Чепа до с Затисівка Виноградівського району,  у порушення вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху України,  не вибрав в установлених межах безпечної швидкості руху,  не враховував дорожню обстановку - складні погодні умови (зливовий дощ з переходом у мок­рий сніг),  не забезпечив можливість постійно контролювати рух автомобіля та безпечно керува­ти ним,  не передбачаючи можливості настання суспільно-небезпечних наслідків,  хоча повинен був і міг їх передбачити,  при виконанні лівого повороту не впорався з керуванням,  допустив з'їзд автомобіля у кювет,  з подальшим перекиданням його на праву сторону,  у результаті чого пасажир ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості та був доста­влений підсудним до травматологічного відділення Виноградівської ЦРЛ.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину,  передбаченого  ст.  286 ч. 1 КК України,  визнав повністю та показав,  що близько 00 год. 25 січня

2

2007 року разом з л-том ОСОБА_2 виїхав на власному автомобілі марки „Мерседес-Віто" реєстраційний номер НОМЕР_1 на перевірку прикордонних нарядів. Біля 2.30 год. побачив,  як з с Бобове виїхав автомобіль,  який рухався у напрямку до кордону і через декілька хвилин зу­пинився та виключив фари,  що йому (підсудному) здалось підозрілим і він разом з ОСОБА_2 вирішив перевірити хто і з якою метою виїхав до державного кордону. Він поїхав за даним ав­томобілем у напрямку с Петрове,  де по дорозі до с.  Чепа невідомий а/м зник з поля зору,  після чого вони припинили переслідування. Заїхавши у с.  Чепа він розвернув свій автомобіль і поїхав у напрямку с.  Петрово та через 700 - 800 метрів за селом Чепа,  повертаючи наліво,  його автомо­біль занесло в праву сторону і знесло у кювет. Він вийшов з машини та підійшов до л-та ОСОБА_2,  який сказав йому,  що болить права рука. Після цього він відвіз потерпілого до Виног-радівської ЦРЛ. Заявляє,  що на перевірку нарядів він виїжджав своїм автомобілем,  оскільки на службовий автомобіль не було виділено паливо на поточне використання і що причиною даного ДТП стало те,  що у цей час падав і на обочині лежав сніг та був лід і тому він не справився з ке­руванням.

Свої показання підсудний повністю підтвердив під час відтворення з ним обстановки та обставин події.

Крім повного визнання підсудним своєї вини,  вина ОСОБА_1 у вчиненні інкриміно­ваного йому злочині повністю доведена сукупністю інших зібраних по справі доказів.

Так,  допитаний у якості потерпілого по справі ОСОБА_2 у судовому засіданні дав аналогічні показання,  як викладено вище та доповнив,  що після того як автомобіль під керуван­ням ОСОБА_1 злетів у кювет,  він вдарився головою об стойку,  при цьому також відчув сильний біль у правій руці. Підсудний зразу відвіз його у лікарню,  де встановили перелом руки і 31 січня 2007 року у військовому шпиталі йому було зроблено операцію.

Свідок ОСОБА_3 - бувший начальник прикордонної застави "Вилок" у суді показав,  що біля 6 год. ранку до нього подзвонив ОСОБА_1 та повідомив,  що будучи на кордоні,  він на власному автомобілі попав у аварію і чи не міг би він (свідок) відвезти потерпілого ОСОБА_2 із Виноградівської ЦРЛ у військовий шпиталь м.  Мукачева. По дорозі у м.  Мукачево ОСОБА_2 йому розповів,  що на кордоні вони переслідували невідомий їм автомобіль та перекинулись автомобілем,  на якому їхали,  на бік. Про деталі скоєння ДТП,  він у потерпілого не уточнював.

Згідно висновку технічної експертизи № 70 від 23.02.2007 року - на момент огляду галь­мівна система,  система рульового керування та ходова частина автомобіля марки „MERSEDES-VITO" д.н. НОМЕР_1 знаходились у технічно справному стані.

Відповідно до висновків судової автотехнічної експертизи та додаткової судової автотех-нічної експертизи №№ 71,  72 від 23.02.2007 року - у даній дорожній ситуації з метою забезпе­чення безпеки дорожнього руху водій автомобіля марки „MERSEDES-VITO" д.н. НОМЕР_1 гр-н ОСОБА_1 повинен був діяти згідно пункту 12.1 Правил дорожнього руху України. З технічної точки зору причиною даної ДТП стали дії водія автомобіля марки „MERSEDES-VITO" ОСОБА_1,  який під час вибору безпечної швидкості руху не урахував дорожню обстановку,  що призвело до виїзду керованого ним автомобіля за межі проїзної частини.

Висновком судово-медичного експерта № 25 від 26 лютого 2007 року встановлено,  що у гр-на ОСОБА_2 було виявлено: закритий косий перелом середньої третини діафізу правої плечової кістки із зміщенням уламків,  ЗЧМТ,  струс головного мозку. Виникли вищевказані тіле­сні ушкодження від дії тупих твердих предметів або ударі об такі,  якими могли бути виступаючі частини салону легкового автомобілю,  під час дорожньо-транспортної пригоди,  що мала місце 25.01.2007 року. Дані тілесні ушкодження потребують лікування строком більше 21 дня,  так як для зрощення перелому необхідно строк більше трьох тижнів,  і за цією ознакою кваліфікується як тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

Згідно довідки з військової частини А1047 № 234 від 27.02.2007 року - л-нт військової частини А2142 ОСОБА_2 знаходився на стаціонарному лікуванні в травматологічному від­діленні військової частини А1047 з 25.01.2007 року по 20.02.2007 року - 26 ліжкоднів.

Відповідно до довідки з Закарпатського обласного центру з гідрометеорології № 173 від 6.02.2007 року - за даними репрезентативної до Виноградівського р-ну метеорологічної станції Берегово - 25 січня 2007 року з 01 год. 00 хв. до 04 год. 00 хв. київського часу,  на території Ви-

3

ноградівського району спостерігались такі погодні умови: температура повітря - 1-4 градусів те­пла,  ...,  опади 0, 3 мм,  зливовий дощ з переходом у мокрий сніг.

Згідно довідки із служби автомобільних доріг у Закарпатській області № 259/02-1/11 від 22.02.2007 року - автомобільна дорога Чепа-Петрово - Держкордон з Угорщиною на ділянці до­роги між селами Чепа - Затисівка має характеристики VI категорії,  ...,  на складній ділянці в ра­йоні мосту на км 2+490 (на в'їзді до с. Затисівка) у наявності попереджувальні дорожні знаки 1.3.1 „Декілька поворотів" та 1.4.1 і 1.4.2 „Напрямок повороту".

Оскільки  ст.  л-т ОСОБА_1 близько 4.00 год. 25 січня 2007 року під час керування тех­нічно-справним автомобілем марки „MERSEDES-VITO",  реєстраційний номер НОМЕР_1,  ру­хаючись на ньому зі швидкістю близько 60 км/год. на ділянці дороги з с.  Чепа до с Затисівка Виноградівського району Закарпатської області,  порушив вимоги п. 12.1 Правил дорожнього руху України,  не передбачав можливості настання суспільно-небезпечних наслідків,  хоча пови­нен був і міг їх передбачити та при виконанні лівого повороту не впорався з керуванням,  допус­тив з'їзд автомобіля у кювет,  перекидання його на праву сторону,  в результаті чого від удару па­сажир ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості,  суд вчинене ОСОБА_1 кваліфікує за ч. 1  ст.  286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою,  яка керує транспортним засобом,  що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушко­дження.

При обранні підсудному виду та міри покарання суд враховує чистосердечие розкаяння ОСОБА_1 у вчиненому,  що по місцю проходження військової служби він характеризується з позитивної сторони,  до кримінальної відповідальності притягується уперше,  раніше ні у чому вартому осуду помічений не був,  злочин вчинив із необережності,  добровільно відшкодував за­подіяні збитки за лікування потерпілого у медичному закладі,  а також те,  що потерпілий ОСОБА_2 до нього претензій не має і просить суворо його не карати.

Враховуючи сукупність наведених вище обставин,  що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину,  особу підсудного,  суд знаходить можливим від­носно ОСОБА_1 перейти до іншого,  більш м'якого виду основного покарання,  не зазначе­ного у санкції ч. 1  ст.  286 КК України,  застосувавши до нього  ст.  ст.  69 та 58 того ж Кодексу,  призначивши покарання у виді службового обмеження.

Крім цього,  оскільки підсудний даний злочин скоїв з необережності,  грубих порушень вимог Правил дорожнього руху України у його діях не було,  внаслідок ДТП пошкодив лише свій автомобіль,  при цьому - при виконанні обов'язків по службі,  суд вважає за доцільне не по­збавляти його права на керування транспортними засобами.

На підставі викладеного,  керуючись  ст.  ст.  323,  324,  330,  331 КПК України,  військовий місцевий суд

З АСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину,  передбаченого ч. 1  ст.  286 КК України,  на підставі якої,  із застосуванням  ст.  ст.  69 і 58 того ж Кодексу,  при­значити йому покарання у виді службового обмеження строком на 1 (один) роки з відрахуванням із суми його грошового забезпечення в доход держави протягом призначеного строку 10 (десяти) процентів,  без позбавлення права керувати транспортними засобами..

Запобіжний захід відносно засудженого - підписку про невиїзд,  до набрання вироком за­конної сили,  залишити без зміни.

Судові витрати по кримінальній справі - за проведення технічної експертизи,  автотехніч-ної та додаткової автотехнічної експертиз у сумі по 376 (триста сімдесят шість) грн. 05 коп. ко­жна - стягнути із ОСОБА_1 у користь НДЕКЦ при УМВС України в Закарпатській області (Отримувач платежу - НДЕКЦ при УМВС України в Закарпатській області,  Код ЄДРПОУ 25575144,  Банк - УДК в Закарпатській обл.,  МФО 812016,  р/р 35224002000411 "Плата за вико­нання експертизи").

Речовий доказ по справі після набрання вироком законної сили:

4

-    автомобіль марки „MERSEDES-VITO",  реєстраційний номер НОМЕР_1,  який передано на відповідальне зберігання ОСОБА_1 (а.с.  37,  38),  вважати повернутим останньому.

На вирок може бути подано апеляцію у військовий апеляційний суд Центрального регіо­ну через військовий місцевий суд Ужгородського гарнізону протягом 15 діб з моменту його про­голошення.