1-7-2007

ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

23 лютого 2007 року                                                                                                       м.  Ужгород

Військовий місцевий суд Ужгородського гарнізону у складі: головуючого - майора юстиції Дацківа В.В.,  при секретарі - Зюріній М. О.,

за участю державного обвинувача - старшого помічника військового прокурора Ужгородського га­рнізону капітана юстиції Нарагана Р.В. та потерпілого солдата ОСОБА_2,  розглянувши у відкри­тому судовому засіданні у приміщенні військового суду кримінальну справу відносно військовос­лужбовця Чопського прикордонного загону (в/ч 1493) лейтенанта

ОСОБА_1,  який народив­ся ІНФОРМАЦІЯ_1року у м.  Волочиськ Хмельниць­кої області,  українця,  з вищою освітою,  не одружено­го,  раніше не судимого,  на військовій службі з липня 2002 року,  на офіцерських та на займаній посаді - з червня 2006 року,

за обвинуваченням у вчиненні злочину,  передбаченого ч. 1  ст.  414 КК України. Судовим слідством військовий місцевий суд

ВСТАНОВИВ:

З червня 2006 року лейтенант ОСОБА_1 проходить військову службу у в/ч 1493 на прикор­донній заставі "Паладь-Комарівці" Чопського прикордонного загону на посаді заступника началь­ника прикордонної застави.

19 листопада 2006 року о 8.00 год. підсудний заступив в наряд старшим зміни прикордонних нарядів. Того ж дня о 18.00 год. в наряд "оперативний черговий застави" заступив солдат ОСОБА_2,  який прийняв чергування та знаходився у кімнаті оперативного чергового застави.

О 0.10 год. 20 листопада 2006 року ОСОБА_1 наказав оперативному черговому застави ОСОБА_2 підготувати та видати зброю л-та ОСОБА_3,  який заступав в прикордонний наряд "Дозор-перевірка". Через 10 хв. ОСОБА_2,  видаючи зброю,  приєднав до пістолета системи Макарова РМ № 771 магазин та передав його підсудному,  не доповівши про це останньому.

Лейтенант ОСОБА_1,  будучи військовою службовою особою,  відповідно до вимог  ст.  ст.  11,  13,  49,  58,  59 Статуту внутрішньої служби ЗС України,  зобов'язаний був не допускати негідних вчинків,  поважати честь і гідність інших військовослужбовців,  додержуватись правил військової ввічливості та вимог безпеки,  показувати приклад дисциплінованості та неухильного виконання ви­мог законодавства,  наказів і розпоряджень командира,   ст.  4 Дисциплінарного статуту ЗС України,  яка вимагає від кожного військовослужбовця додержуватись Конституції України та Законів Украї­ни,  неухильно виконувати вимоги військових статутів,  накази командирів,  додержуватись визначе­них військовими статутами правил взаємовідносин,  п. 2 Положення "Про порядок застосування зброї,  бойової техніки та спеціальних засобів під час охорони державного кордону і виключної (морської) економічної зони України",  який передбачає випадки застосовування зброї прикордон-

2

никами,  п. 3.4 Інструкції "Про застосування зброї,  бойової техніки,  озброєння кораблів (катерів),  літаків і вертольотів Державної прикордонної служби України,  спеціальних засобів та заходів фізи­чного впливу під час охорони державного кордону та виключної (морської) економічної зони Укра­їни",  яка передбачає,  що категорично забороняється: без потреби,  викликаної обстановкою,  знімати зброю із запобіжника,  досилати патрон у патронник,  класти палець на спусковий гачок,  залишати зброю без нагляду чи передавати її іншим особам,   ст.  286 Інструкції "Про організацію обліку,  збе­рігання і видачі зброї,  боєприпасів та засобів активної оборони в органах Державної прикордонної служби України",  відповідно до якої видача особистої зброї в службове користування здійснюється відповідальним офіцером (прапорщиком) прикордонної комендатури (застави),  відділення прикор­донного контролю за книгою видачі зброї та боєприпасів.

Однак ОСОБА_1 20 листопада 2006 року о 0 год. 20 хв. у службовому приміщенні прикор­донної застави "Паладь-Комарівці" у порушення вищевказаних нормативно-правових актів України,  маючи на меті перевірити відсутність патрона в патроннику пістолета Макарова,  на відстані 3-х ме­трів від солдата ОСОБА_2,  не передбачаючи можливості суспільно небезпечних наслідків своїх дій,  хоча повинен був та міг їх передбачити,  маючи реальну можливість виконувати свої службові обов'язки належним чином,  недбало відносячись до служби та виконання службових обов'язків че­рез несумлінне ставлення до них,  порушуючи встановлені правила поводження зі зброєю,  направив зброю у напрямку потерпілого,  зняв пістолет із запобіжника,  перезарядив затворну раму і,  не пере­конавшись у відсутності патрона в патроннику,  натиснув на спусковий гачок та здійснив постріл. У результаті пострілу,  куля з пістолета влучила ОСОБА_2 у ліву верхню частину грудної клітки,  чим останньому було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження,  небезпечні для життя в момент їх спри­чинення.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 винним себе у вчиненні інкримінова­ного йому злочині визнав повністю,  дав аналогічні показання як викладено вище,  у скоєному щиро покаявся та показав,  що він,  знявши пістолет із запобіжника,  двічі перезаряджав його,  при цьому патрон із пістолета не вилетів. Можливо при першому перезарядженні він не до упору відтягнув за­твор. Про те,  що пістолет споряджений магазином з патронами,  він не знав і про це солдат ОСОБА_2 його не повідомляв.

Крім повного визнання підсудним своєї вини,  його вина у скоєному також підтверджується наступними доказами.

Аналогічні показання,  як викладено вище,  дав у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2,  пояснивши,  що 20 листопада 2006 року приблизно о 0.10 год.,  л-т ОСОБА_1,  будучи старшим зміни прикордонних нарядів,  наказав йому підготувати та видати зброю л-нта ОСОБА_3,  який засту­пав у прикордонний наряд "Дозор-перевірка" та дав йому (ОСОБА_2) ключі від кімнати збері­гання зброї. О 0.20 год. він,  видаючи зброю,  приєднав до пістолета магазин та в кімнаті підготовки офіцерів до занять передав його підсудному,  не доповівши про це останньому. Виходячи з кімнати він зупинився біля відчинених дверей,  розвернувся обличчям до л-та ОСОБА_1 та почав з останнім спі­лкуватися. Під час цього вони словесно жартували і ОСОБА_1 взяв пістолет,  зняв його із запобіж­ника,  перезарядив затвор,  натиснув на спусковий гачок та здійснив постріл,  в результаті якого куля влучила йому (потерпілому) у ліву верхню частину грудної клітки.

Із показань допитаних у суді,  кожного окремо,  свідків л-та ОСОБА_3 та солдата ОСОБА_4 слідує,  що 20 листопада 2006 року після 00.00 год. вони у приміщенні прикордонної за­стави почули постріл. Забігши у кімнату підготовки офіцерів до занять,  біля дверей побачили сол­дата ОСОБА_2а,  який лівою рукою тримався за праву руку і біля столу стояв л-т ОСОБА_1. Вигляд у підсудного був переляканим.  Зразу ж ОСОБА_3 забрав у останнього пістолет та розрядив його. Після цього вони почали надавати потерпілому медичну допомогу.

Відповідно до висновку судово-медичного експерта № 3437 від 25 грудня 2006 року - у гр-на ОСОБА_2 при зверненні за медичною допомогою,  була виявлена рана грудної клітки зліва,  яка проникала в грудну порожнину з пошкодженням обидвох легень,  правої плечевої кістки у вигляді дирчатого її перелому. Наявність вилученої під час операційного втручання кулі свідчить,  що вка­зане тілесне ушкодження виникло внаслідок пострілу з вогнепальної зброї,  зарядженої кулею,  могло виникнути незадовго до поступлення в лікарню 20 листопада 2006 року. Вказане поранення,  прони-

3

каюче в грудну клітку,  відноситься до тяжкого тілесного ушкодження по ознаці небезпечне для життя в момент його спричинення.

Згідно висновку судово-балістичної експертизи № 1089 від 15 січня 2007 року - пістолет Ма­карова РМ № 771 являється нарізною вогнепальною зброєю калібру 9 мм.  Патрони,  надані на дослі­дження,  є бойовими патронами центрального бою калібру 9 мм та призначені для стрільби з пісто­лета Макарова. Гільза та куля,  надані на дослідження,  відстріляні з пістолета Макарова РМ № 771. Постріл без натискання на спусковий гачок відбутися не міг,  так як всі частини та механізми пісто­лету справні.

Відповідно до витягу з наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України № 150-ос л-нт ОСОБА_1 від 17 червня 2006 року призначений на посаду заступника начальника прикордонної застави "Паладь-Комарівці" Чопського прикордонного загону.

Оскільки лейтенант ОСОБА_1,  будучи військовою службовою особою,  20 листопада 2006 року о 00.20 год. у службовому приміщенні прикордонної застави "Паладь-Комарівці" Чопського прикордонного загону у порушення вимог  ст.  ст.  11,  13,  49,  58,  59 Статуту внутрішньої служби ЗС України,   ст.  4 Дисциплінарного статуту ЗС України,   ст.  53 Статуту Державної прикордонної служби України (ч. IV - прикордонний наряд),  п. 2 Положення "Про порядок застосування зброї,  бойової техніки та спеціальних засобів під час охорони державного кордону і виключної (морської) еконо­мічної зони України",  п. 3.4 Інструкції "Про застосування зброї,  бойової техніки,  озброєння кораб­лів (катерів),  літаків і вертольотів Державної прикордонної служби України,  спеціальних засобів та заходів фізичного впливу під час охорони державного кордону та виключної (морської) економічної зони України",   ст.  286 Інструкції "Про організацію обліку,  зберігання і видачі зброї,  боєприпасів та засобів активної оборони в органах Державної прикордонної служби України" - маючи на меті пе­ревірити відсутність патрона в патроннику пістолета Макарова,  не передбачаючи можливості суспі­льно небезпечних наслідків своїх дій,  хоча повинен був та міг їх передбачити,  маючи реальну мож­ливість виконувати свої службові обов'язки належним чином,  недбало відносячись до служби та виконання службових обов'язків через несумлінне ставлення до них,  порушуючи встановлені пра­вила поводження зі зброєю,  отримавши від солдата ОСОБА_2 пістолет системи Макарова,  здійс­нив постріл,  в результаті якого потерпілому ОСОБА_2у було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження,  не­безпечні для життя в момент їх спричинення,  ці дії підсудного органами досудового слідства квалі­фіковано за  ст.  414 ч.1 КК України,  як порушення правил поводження зі зброєю,  що заподіло поте­рпілому тілесні ушкодження.

Разом з тим,  підсудний ОСОБА_1 у ході судового розгляду даної кримінальної справи звер­нувся до суду з проханням долучити до матеріалів справи та достежити у ході судового слідства письмове клопотання загальних зборів офіцерів управління в/ч 1493,  підтримане начальником дано­го прикордонного загону,  про звільнення його (підсудного) від кримінальної відповідальності з пе­редачею на поруки вказаному військовому колективу.

Старший помічник військового прокурора з приводу заявленого підсудним клопотання за­явив,  що про вирішення даного клопотання,  він покладається на розсуд суду.

Після роз'яснення головуючим по справі вимог чинного законодавства,  л-т ОСОБА_1 проти за­криття відносно нього кримінальної справи за даними нереабілітуючими обставинами не заперечу­вав і заявив,  що суть вимог  ст.  10 КПК та  ст.  47 КК України йому зрозуміла.

Проти задоволення клопотання військового колективу в/ч 1493 про взяття л-та ОСОБА_1 на поруки не заперечував у судовому засіданні також потерпілий ОСОБА_2

Вислухавши думку всіх учасників процесу,  оцінивши підстави та докази,  на які вони посла­лися у своїх виступах,  та враховуючи інші обставини справи,  військовий місцевий суд знаходить клопотання загальних зборів офіцерів управління в/ч 1493 про звільнення підсудного від криміна­льної відповідальності з передачею його на поруки такими,  що підлягають задоволеню і виходить при цьому з наступних підстав.

Так,  ОСОБА_1 органами досудового слідства обвинувачується у вчиненні злочину,  передба­ченого ч. 1  ст.  414 КК України,  санкція якої передбачає покарання у вигляді службового обмеження ...,  або позбавленням волі на строк до трьох років.

Згідно ч.3  ст.  12 КК України даний злочин відноситься до злочинів середньої тяжкості.

4

У відповідності до вимог  ст.  47 КК України звільненню від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки колективу підприємства,  установи чи організації за їхнім кло­потанням підлягає особа,  яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості та щиро по­каялася,  за умови,  що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу,  не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.

Як слідує із матеріалів справи,  доданих до неї у суді документів та пояснень учасників судо­вого засідання,  підсудний ОСОБА_1 дійсно вперше вчинив злочин,  який по класифікації відносить­ся до злочинів середньої тяжкості,  у скоєному щиро покаявся,  визнавши свою вину. Колектив офі­церів Чопського прикордонного загону звернувся до суду з вмотивованим проханням у своєму кло­потанні про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності з передачею його вказаному війсь­ковому колективу на поруки,  які зобов'язуються здійснювати над винним заходи виховного харак­теру. При цьому підсудний не заперечує проти закриття кримінальної справи за даною підставою і сам просить суд застосувати до нього дану норму Закону.

Також суд враховує,  що ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності притягується вперше,  раніше ні у чому вартому осуду помічений не був,  по місцю служби характеризується виключно з позитивної сторони,  повністю добровільно відшкодував кошти за лікування потерпілого у медич­ному закладі та судові витрати за проведення експертизи,  а також те,  що потерпілий ОСОБА_2 до ньо­го претензій не має.

Враховуючи викладене,  суд приходить до висновку,  що виправлення та перевиховання л-та ОСОБА_1 можливе без фактичного застосування до нього покарання,  передбаченого санкцією  ст.  414 ч. 1 КК України,  у зв'язку з чим вважає за необхідне звільнити його від кримінальної відповідальності на підставі  ст.  47 КК України і кримінальну справу відносно нього провадженням закрити.

На підставі викладеного,  керуючись  ст.  ст.  10,  282 КПК України,  військовий місцевий суд

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 за вчинення злочину,  передбаченого  ст.  414 ч.1 КК

України на підставі  ст.  47 КК України від кримінальної відповідальності звільнити у зв'язку з пере­дачею його на поруки військовому колективу Чопського прикордонного загону за умови,  що він протягом року з дня передачі на поруки виправдає довіру колективу,  не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.

Контроль за поведінкою ОСОБА_1 покласти на командування Чопського прикордонного загону.

Кримінальну справу відносно ОСОБА_1 у відповідності до  ст.  ст.  10,  282 КПК України,  про­вадженням закрити.

Запобіжний захід - нагляд командування в/ч 1493,  до набрання постановою законної сили,  залишити без зміни.

Визнані по справі у якості речових доказів після вступу постанови у законну силу:

· пістолет Макарова РМ № 771-Р та 5 (п'ять) набоїв до нього (а.с 120,  121),  які передані на відпо­відальне зберігання у Чопський прикордонний загін,  вважати повернутими останнім;

· стріляну гільзу та кулю (а.с.  119) - залишити у матеріалах кримінальної справи.

На дану постанову може бути подано апеляцію у військовий апеляційний суд Центрального регіону через військовий місцевий суд Ужгородського гарнізону протягом 7 діб з моменту її вине­сення.