1-20-2008

ВИРОК

 ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

6 жовтня 2008 року                                                                                                    м.  Ужгород

Військовий місцевий суд Ужгородського гарнізону у складі: головуючого - підполковника юстиції Дацківа В.В.,  при секретарі - Лакатош Г.К.,

за участю державного обвинувача - помічника військового прокурора Ужгородського гарнізону  ст.  лейтенанта юстиції Кащука О.О. та захисників підсудного - адвокатів ОСОБА_2 і ОСОБА_3,  розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні військового суду кримінальну справу відносно військовослужбовця військової частини 1493 помічника начальника застави-інструктора службової собаки Чопського прикордонного загону сержанта військової служби за контрактом

ОСОБА_1,  який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року у с Слобода Болехівська До-линського р-ну Івано-Франківської обл.,  українця,  з середньо-спеціальною освітою,  одруженого,  ма­ючого на утриманні одну малолітню дитину,  рані­ше не судимого,  на військовій строковій службі з жовтня 2003 року та на військовій службі за конт­рактом - з березня 2005 року,  за обвинуваченням у вчиненні злочину,  передбаченого  ст.  332 ч. 2 КК України. Судовим слідством військовий місцевий суд

ВСТАНОВИВ:

З жовтня 2006 року сержант ОСОБА_1  проходить військову службу за контрактом на прикордонній заставі «Гута» Чопського прикордонного загону.

2 липня 2008 року о 17.05 год. в ході прикордонно-представницької зустрічі між предста­вниками Державної прикордонної служби України та Прикордонної поліції Словацької Республі­ки на територію України встановленим порядком було передано 4 громадян Афганістану,  які бу­ли затримані разом з одним громадянином України цієї ж ночі о 04.30 год. співробітниками сло­вацької Прикордонної поліції за незаконний,  поза межами пункту пропуску,  перетин державного кордону із України в Словацьку Республіку.

До цього,  29 червня 2008 року помічник начальника застави - інструктор службової соба­ки прикордонної застави „Гута" сержант к/с ОСОБА_1  зустрівся із жителем с.  Гута на прізвище ОСОБА_4 - організатором протиправної діяльності,  який запропонував підсудному посприяти йому за грошову винагороду у незаконному переправленні осіб через державний кордон України,  а саме - провести через лінію державного кордону на ділянці відповідальності прикордонної за­стави «Гута» групу нелегальних мігрантів,  на що той погодився.

Надалі,  30 червня 2008 року близько 21.00 год. ОСОБА_1  зустрівся з ОСОБА_4 на околиці села Гута на автомобільному шляху,  який веде до урочища «Дубки». На місці зустрічі він побачив,  що крім ОСОБА_4 там знаходяться ще 4 особи південно-азіатської зовнішності (гро­мадяни Афганістану) та особа в масці. У подальшому ОСОБА_4,  підсудний та особа в масці

2

домовились про незаконне переправлення на ділянці відповідальності прикордонної застави „Гу-та" через державний кордон України з Словацькою республікою цього ж вечора групи нелегаль­них мігрантів у кількості 4-х громадян,  зокрема обговорили план переправлення,  визначили спо­сіб і час вчинення злочину,  а також узгодили маршрут руху групи до державного кордону та міс­це переправлення групи мігрантів,  запропоновані ОСОБА_1. Також вони домовились про те,  що підсудний за сприяння у злочині - незаконне переправлення через лінію державного кордону групи нелегальних мігрантів отримає грошову винагороду.

Після цього,  ОСОБА_1  біля 21.30 год. 30 червня 2008 року,  діючи із корисливих мотивів,  за попередньою змовою групою осіб (особою на прізвище ОСОБА_4 - організатором незакон­ного переправлення осіб через державний кордон та невстановленою слідством особою в масці),  реалізуючи спільні із ними злочинні наміри,  усвідомлюючи суспільно небезпечний характер сво­їх дій,  передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання,  виконав частину злочину шляхом надання порад,  визначивши найбільш зручний маршрут руху та місце злочину,  вчинив незаконне переправлення групи нелегальних мігрантів у кількості 4-х громадян Афганіс­тану через державний кордон України з Словацькою республікою на напрямку 259-го прикор­донного знаку,  своїми діями заподіявши шкоду інтересам держави у вигляді порушення встанов­леного порядку перетинання державного кордону України.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_1  винним себе у вчиненні злочину,  передбаченому  ст.  332 ч. 2 КК України визнав повністю та дав показання,  які повністю відпові­дають викладеному вище. Усвідомлює,  що своїми діями,  з корисливих мотивів та за попере­дньою змовою із переправниками нелегальних мігрантів вчинив інкримінований йому злочин. Заявляє,  що скоїв даний злочин,  оскільки йому були потрібні гроші для своєї родини та тому,  що до цього його схилив гр-н ОСОБА_4

(Відносно ОСОБА_4,  матеріали справи виділені в окреме провадження для направ­лення в Управління СБ України в Закарпатській області для додаткової перевірки).

Крім повного визнання ОСОБА_1  своєї вини у скоєнні злочину,  передбаченого  ст.  332 ч. 2 КК України,  його вина підтверджується дослідженими у судовому засіданні іншими доказа­ми.

Так,  допитані у судовому засідані,  кожен окремо,  в якості свідків громадяни Афганістану ОСОБА_5,  ОСОБА_6 та ОСОБА_7 аналогічні показання як викладено в описовій частині вироку і,  зокрема,  в категоричній формі підтвердили,  що одним із їх провідни­ків увечері 30 червня 2008 року,  які супроводжували їх до колючого дроту,  був підсудний.

Крім цього,  під час проведення впізнання із вказаними свідками,  ті впізнали ОСОБА_1  як одного із осіб,  які 30 червня 2008 року переправляли їх через державний кордон України в Словацьку Республіку та свої показання вони повністю підтвердили під час проведення з ними (кожним окремо) та ОСОБА_1  очних ставок.

Свідок ОСОБА_8 у суді також підтвердив факт переправлення його та вищевикладених свідків увечері 30 червня 2008 року через державний кордон України двома особами слов'янської зовнішньості та однією особою у масці,  однак опізнати підсудного не може,  так як у цей вечір був дуже замученим та перебував у хворобливому стані.

Із досліджених у судовому засіданні протоколів адміністративного затримання 4-х грома­дян Афганістану вбачається,  що всі вони затримані прикордонним нарядом від ВПК «Петровце» (Словаччина) 2 липня 2008 року на напрямку 248-го прикордонного знаку після незаконного,  поза межами пункту пропуску,  перетині державного кордону із України в Словаччину.

Витягом з наказів начальника Чопського прикордонного загону,  копіями послужного спи­ску підтверджується факт проходження сержантом к/с ОСОБА_1  військової служби у Чопсь-кому прикордонному загоні на посаді помічника начальника прикордонної застави - інструктора прикордонної застави „Гута" з 27 лютого 2008 року.

Оскільки сержант служби за контрактом ОСОБА_1  біля 21.30 год. 30 червня 2008 року діючи із корисливих мотивів,  за попередньою змовою групою осіб (гр-ном ОСОБА_4 - органі­затором незаконного переправлення осіб через державний кордон України та невстановленою слідством особою в масці),  реалізуючи спільні із ними злочинні наміри,  умисно,  шляхом надання порад,  визначивши найбільш зручний маршрут руху,  а також приймаючи безпосередню участь у

3

переправленні,  вчинив незаконне переправлення групи нелегальних мігрантів у кількості 4-х гро­мадян Афганістану через державний кордон України з Словацькою республікою в районі 259 прикордонного знаку,  чим вчинив сприяння в незаконному переправлені осіб через державний кордон України порадами,  вчинене за попередньою змовою групою осіб,  суд ці дії підсудного Ужели кваліфікує за  ст.  332 ч. 2 КК України.

Враховуючи,  що в ході судового слідства не доведено,  що підсудний ОСОБА_1 при скоєнні інкримінованого йому злочину користувався мобільним телефоном,  суд приходить до висновку,  що вилучений у нього мобільний телефон марки «Нокія» моделі 1110 з сім-карткою,  які органа­ми досудового слідства визнані в якості речових доказів,  підлягають поверненню підсудному.

При обранні підсудному ОСОБА_1 виду та міри покарання військовий суд приймає до уваги щире каяття у вчиненому,  а також враховує те,  що по місцю проходження служби він хара­ктеризується посередньо,  по місцю проживання - з позитивної сторони,  до кримінальної відпові­дальності притягується уперше,  раніше ні у чому вартому осуду помічений не був,  важкі матері­ально-побутові умови - відсутність житла,  внаслідок чого він змушений наймати його,  на утри­манні перебувають малолітня дитина та дружина - студентка вищого учбового закладу.

Враховуючи сукупність наведених вище обставин,  що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1  інкримінованого йому злочину,  особи під­судного,  мотиви та ступінь тяжкості вчинених ним дій,  суд приходить до висновку про можли­вість виправлення його без відбування покарання,  передбаченого санкцією  ст.  332 ч. 2 КК Украї­ни,  а тому вважає за необхідне звільнити підсудного від відбування покарання з випробуванням,  застосувавши до нього  ст.  75 КК України.

Разом з тим,  оскільки підсудний ОСОБА_1  своїми протиправними діями скоїв тяжкий злочин,  передбачений  ст.  332 ч. 2 КК України,  пов'язаний із проходженням ним військової служ­би,  суд,  у відповідності до вимог  ст.  54 КК України,  позбавляє його військового звання «сер­жант».

На підставі викладеного,  керуючись  ст.  ст.  323,  324,  330 КПК України,  військовий місцевий суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні злочину,  передбаченого  ст.  332 ч. 2 КК України,  на підставі якої позбавити його волі строком на 4 (чотири) роки.

У відповідності до  ст.  75 КК України звільнити ОСОБА_1  від відбування призначено­го основного покарання з випробуванням строком на 2 (два) роки,  якщо він протягом цього іс­питового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

Згідно  ст.  76 КК України зобов'язати ОСОБА_1  не виїжджати за межі України на по­стійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи,  повідомляти ці органи про зміну місця проживання,  роботи або навчання,  періодично з'являтися для реєстрації в ці органи.

У відповідності до  ст.  54 КК України за скоєння тяжкого злочину позбавити ОСОБА_1  військового звання «сержант».

Контроль за поведінкою засудженого покласти на командування в/ч 1493,  а у разі звіль­нення з військової служби - на орган виконання покарань за його місцем проживання.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1  - нагляд командування в/ч 1493,  до вступу вироку в законну силу залишити без зміни.

Після вступу вироку в законну силу речові докази по справі: мобільний телефон „Нокіа" моделі 1110 та сім-картку оператора мобільного зв'язку „Діджус",  які знаходяться при матеріалах кримінальної справи (т. 1 а.с.  92) - повернути засудженому ОСОБА_1

На вирок може бути подано апеляцію у військовий апеляційний суд Центрального регіону через військовий місцевий суд Ужгородського гарнізону протягом 15 діб з моменту його прого­лошення.

З оригіналом звірено.