1-13-2008

ВИРОК

 ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

26 червня 2008 року                                                                                                    м.  Ужгород

Військовий місцевий суд Ужгородського гарнізону у складі: головуючого - підполковника юстиції Дацківа В.В.,  при секретарі - Зюріній М. О.,

за участю державного обвинувача - старшого помічника військового прокурора Ужгородського гарнізону майора юстиції Присича О.В.,  розглянувши у відкритому судовому засіданні у примі­щенні військового суду кримінальну справу відносно військовослужбовця військової частини 1493 молодшого сержанта контрактної служби

ОСОБА_1,  який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року у с Лоза Іршавського р-ну Закар­патської обл.,  українця,  з середньо-спеціальною ос­вітою,  не одруженого,  раніше не судимого,  призва­ного на строкову військову службу Іршавсько-Ви-ноградівським РВК у жовтні 2003 року,  яку прохо­див до квітня 2005 року,  на військовій службі за контрактом - з липня 2006 року та на займаній по­саді - 13 грудня 2007 року,

за обвинуваченням у вчиненні злочину,  передбаченого  ст.  332 ч. 2 КК України.

Судовим слідством військовий місцевий суд

ВСТАНОВИВ:

З грудня 2007 року молодший сержант ОСОБА_1  проходить військову службу за контрак­том на посаді молодшого інспектора мобільної прикордонної застави «Чоп» Чопського прикор­донного загону.

18 квітня 2008 року о 22.55 год. прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» прикор­донної застави «Павлово» в/ч 1493 на відстані 400 метрів до державного кордону України на на­прямку 317 прикордонного знаку при обставинах,  що свідчать про спробу незаконного перетину державного кордону із України в Словацьку Республіку було затримано 2-х громадян Молдови.

У подальшому,  19 квітня 2008 року о 03.30 год. прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» від прикордонної застави «Павлово» на відстані 50 метрів до державного кордону,  між рубежем основних інженерних споруд та лінією державного кордону України,  на напрямку 317 прикордонного знаку затримано 1-го громадянина України,  яким виявився військовослужбовцем за контрактом мобільної прикордонної застави «Чоп» ОСОБА_1 ,  що перебував там у позаслуж­бовий час.

До цього,  16 квітня поточного року підсудний зустрівся із невстановленими досудовим слідством особами - організаторами незаконного переправлення осіб через державний кордон України та,  діючи з корисливих мотивів,  з метою особистого збагачення (за обіцяну йому фінан-

2

сову винагороду),  домовився із ними про спільне вчинення протиправних дій на ділянці відпові­дальності прикордонної застави «Павлово».

У цей же день,  ОСОБА_1  та особи,  які займалися переправленням осіб через кордон,  виї­хали на околицю с. Сторожниця Ужгородського району,  де домовились про спільне переправлен­ня 13-15 громадян Молдови через україно-словацький кордон на території відповідальності при­кордонної застави «Павлово». Тоді ж ними разом був розроблений план по переправці громадян Молдови,  згідно якого ОСОБА_1  повинен був провести громадян Молдови в районі 317-319 прикордонних знаків до узбережжя річки Уж,  де на них вже мала чекати особа (переправник) зі словацької сторони.

Надалі підсудний на прохання осіб,  що займаються переправленням нелегальних мігрантів через державний кордон України,  надав їм свій паспорт для оформлення найму квартири,  через агентство нерухомості «ОСОБА_3»,  в яку в послідуючому була поселена група із 7-ми громадян Мо­лдови та які проживали там до 18.00 год. 17 квітня 2008 року.

17 квітня 2008 року біля 19.00 год. ОСОБА_1  зустрівся в м. Ужгород з особою яка займа­ється незаконним переправленням осіб через державний кордон України та,  забравши з вищевка­заної квартири трьох громадян Молдови,  прибув на ферму,  що знаходиться на околиці с. Сторожниця,  де на них вже очікували інші особи,  що займаються незаконним перепраленням нелегалів. Зачекавши до 21.00 год. приїзду ще 10 громадян Молдови,  підсудний разом з двома переправниками та групою нелегальних мігрантів - громадян Молдови у кількості 15 чоловік,  вирушили в бік державного кордону в напрямку 317 прикордонного знаку. Дійшовши до 319 прикордонного знаку,  подолавши загороджувальний паркан та контрольно-слідову смугу і,  дій­шовши до узбережжя річки Уж,  ОСОБА_1  та невстановлена слідством особа - організатор неза­конного переправлення осіб через державний кордон України,  отримали по радіостанції інфор­мацію про те,  що на території Словацької Республіки нелегалів - громадян Молдови не зможуть прийняти. Після цього,  біля 00.00 - 00.30 год. 18 квітня 2008 року ОСОБА_1 разом із переправниками та вищевказаною групою нелегалів повернулись на ферму,  виконавши тим самим умисні дії,  без­посередньо спрямовані на вчинення злочину до кінця. Однак,  довести свої злочинні наміри до кінця вони не змогли з об'єктивних причин.

Надалі,  18 квітня 2008 року біля 19.00 год. підсудний,  реалізуючи попередню домовле­ність з організаторами незаконного переправлення осіб через державний кордон України,  описа­ну вище,  знову зустрівся з ними в м. Ужгород. Сівши в вантажний відсік мікроавтобусу марки «Мерседес» білого кольору (д/н не відомий),  де вже перебувало семеро нелегальних мігрантів,  ОСОБА_1 ,  переправники та група нелегалів поїхали в напрямку с. Сторожниця. По дорозі до них в машину підсіло ще восьмеро громадян Молдови,  після чого біля 21.00 год.,  вони прибули на вищевказану ферму,  де ОСОБА_1 спільно із особами,  що займаються переправленням осіб через кор­дон України,  домовились реалізувати раніше сплановане незаконне переправлення групи нелега­льних мігрантів - громадян Молдови через кордон з Словацькою республікою на ділянці відпові­дальності прикордонної застави „Павлово".

У подальшому,  цього ж дня ОСОБА_1  разом з 2-ма організаторами незаконного переправ­лення осіб через державний кордон України біля 22.00 год.,  діючи із корисливих мотивів,  за по­передньою змовою групою осіб (із вищевказаними організаторами незаконного переправлення),  реалізуючи спільні із ними злочинні наміри,  усвідомлюючи суспільно небезпечний характер сво­їх дій,  передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання,  виконав частину злочину шляхом надання порад,  а саме яким чином подолати контрольно-слідову смугу,  визна­чивши найбільш зручний маршрут руху,  а також приймаючи безпосередню участь у переправ­ленні,  вчинив спробу незаконного переправлення групи нелегальних мігрантів у кількості 15 громадян Молдови через державний кордон України з Словацькою республікою в районі 317-319 прикордонних знаків,  у результаті чого 13 громадян Молдови були переправлені через вказаний кордон,  а інші двоє нелегальних мігрантів,  які відстали від основної групи,  були затримані при­кордонним нарядом „Прикордонний патруль" від прикордонної застави „Павлово" Чопського прикордонного загону.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_1  винним себе у вчиненні злочину,  передбаченому  ст.  332 ч. 2 КК України визнав повністю та дав показання,  які повністю відпові-

3

дають викладеному вище. Усвідомлює,  що своїми діями,  з корисливих мотивів та за попере­дньою змовою із переправниками нелегальних мігрантів вчинив інкримінований йому злочин. Заявляє,  що скоїв даний злочин,  оскільки йому були потрібні гроші для своєї родини та тому,  що до цього його схилив прапорщик ОСОБА_2

(Відносно ОСОБА_2 у порушенні кримінальних справ за ознаками злочинів,  передбаче­них  ст.  ст.  332 ч. 2,  423 ч. 1,  2 КК України органами досудового слідства відмовлено на підставі  ст.  6 ч. 1 п. 2 КПК України).

У подальшому,  оскільки підсудний повністю визнав свою вину у вчиненні інкриміновано­го йому злочині,  державним обвинувачем у судовому засіданні було заявлено клопотання визна­ти недоцільним дослідження усіх доказів,  які підтверджують вину ОСОБА_1  у скоєному і яка ні­ким не оспорюється і обмежитись лише дослідженням документів,  які характеризують особу під­судного та матеріально-побутових умов його сім'ї. З даним клопотання погодився у судовому засіданні і сам підсудний та воно було задоволене судом.  При цьому учасникам процесу,  у відпо­відності до вимог  ст.  299 ч.3 КПК України було роз'яснено,  що у даному випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

Оскільки молодший сержант служби за контрактом ОСОБА_1  з 19.00 год. по 24.00 год. 17 квітня 2008 року та з 19.00 год. по 24.00 год. 18 квітня 2008 року діючи із корисливих мо­тивів,  за попередньою змовою групою осіб (організаторами незаконного переправлення осіб че­рез державний кордон України),  реалізуючи спільні із ними злочинні наміри,  умисно,  шляхом надання порад,  визначивши найбільш зручний маршрут руху,  а також приймаючи безпосередню участь у переправленні,  вчинив спробу незаконного переправлення групи нелегальних мігрантів у кількості 15 громадян Молдови через державний кордон України з Словацькою республікою в районі 317-319 прикордонних знаків,  в результаті чого 13 громадян Молдови були переправлені через вказаний кордон,  чим вчинив сприяння в незаконнім переправлені осіб через державний кордон України порадами,  вчинене за попередньою змовою групою осіб,  суд ці дії підсудного ОСОБА_1 кваліфікує за  ст.  332 ч. 2 КК України.

Враховуючи,  що вилучені у підсудного мобільні телефони,  сім-картки та радіостанція,  за допомогою яких він вів телефонні розмови з приводу скоєння ним інкримінованого йому злочину і які являлися засобами вчинненя злочину,  передбаченого  ст.  332 ч. 2 КК України,  санкція части­ни якої передбачає їх конфіскацію,  у відповідності до вимог  ст.  81 ч. 1 п. 1 КПК України,  суд ва-жає за необхідне конфіскувати їх у дохід держави.

При обранні підсудному ОСОБА_1  виду та міри покарання військовий суд враховує щире каяття у вчиненому,  активне сприяння розкриттю злочину,  а також те,  що по місцю проходження служби він характеризується посередньо,  по місцю проживання - виключно з позитивної сторо­ни,  до кримінальної відповідальності притягується уперше,  раніше ні у чому вартому осуду по­мічений не був,  дуже важкі матеріально-побутові умови - його батько загинув у вересні 2007 ро­ку,  на його та матері,  яка працює у ЦРЛ молодшою сестрою (санітаркою),  на утриманні перебу­вають неповнолітня сестра (підсудного) та брат,  1987 р.н. - інвалід дитинства 2-ї групи,  згідно довідки з сільської ради - будинок,  де проживає сім'я підсудного - старої планіровки,  побудова­ний ще його дідусем і в будинку знаходяться самі необхідні речі,  необхідні для проживання,  а також те,  що від його протиправних дій тяжких наслідків не настало.

Враховуючи сукупність наведених вище обставин,  що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1  інкримінованого йому злочину,  особи підсуд­ного,  мотиви та ступінь тяжкості вчинених ним дій,  суд приходить до висновку про можливість виправлення його без відбування покарання,  а тому вважає за необхідне звільнити підсудного від відбування покарання з випробуванням,  застосувавши до нього  ст.  75 КК України.

Разом з тим,  оскільки підсудний ОСОБА_1  своїми протиправними діями скоїв тяжкий зло­чин,  передбачений  ст.  332 ч. 2 КК України,  пов'язаний із проходженням ним військової служби,  суд,  у відповідності до вимог  ст.  54 КК України позбавляє його військового звання «молодший сержант».

На підставі викладеного,  керуючись  ст.  ст.  323,  324,  330 КПК України,  військовий місце­вий суд

4

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні злочину,  передбаченого  ст.  332 ч. 2 КК України,  на підставі якої позбавити його волі строком на 4 (чотири) роки з конфіскацією засобів вчинення злочину.

У відповідності до  ст.  75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням строком на 2 (два) роки,  якщо він протягом цього іспито­вого строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

Згідно  ст.  76 КК України зобов'язати ОСОБА_1 не виїжджати за межі України на по­стійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи,  повідомляти ці органи про зміну місця проживання,  роботи або навчання,  періодично з'являтися для реєстрації в ці органи.

У відповідності до  ст.  54 КК України за скоєння тяжкого злочину позбавити ОСОБА_1 військового звання «молодший сержант».

Контроль за поведінкою засудженого покласти на ОСОБА_3дування Чопського прикордонно­го загону,  а у разі звільнення з військової служби - на орган виконання покарань за його місцем проживання.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1  - утримання під вартою - скасувати,  звільнивши його з-під варти у залі суду та до вступу вироку в законну силу обрати відносно засудженого мі­ру запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд по місцю проходження військової служби останнього.

У відповідності до вимог  ст.  81 ч. 1 п.1 КПК України,  після вступу вироку в законну силу речові докази по справі: мобільні телефони „Нокіа" моделі 1200,  «Соні Еріксон» К ЗООі,  сім-картки операторів мобільного зв'язку „Київстар",  «Джине»,  «Джус» та радіостанцію «Вертекс Стандарт»,  що належали засудженому і знаходяться при матеріалах кримінальної справи (т. 1 а.с.  170, 202,  204) як знаряддя скоєння злочину - конфіскувати в дохід держави.

Визнаний по справі у якості речового доказу договір про оформлення найму квартири між ОСОБА_1  та ПП «ОСОБА_3» від 16 квітня 2008 року (а.с.  51 т. 2) - зберігати при матеріалах спра­ви.

На вирок може бути подано апеляцію у військовий апеляційний суд Центрального регіону через військовий місцевий суд Ужгородського гарнізону протягом 15 діб з моменту його прого­лошення.