№ 1-14-2009
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 червня 2009 року м. Ужгород
Військовий місцевий суд Ужгородського гарнізону у складі: головуючого - підполковника юстиції Дацківа В.В., при секретарі - Дем"янюк О.Г.,
за участю державного обвинувача - старшого помічника військового прокурора Ужгородського гарнізону капітана юстиції Нарагана Р.В. та захисника підсудної - адвоката ОСОБА_2, розглядаючи у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду кримінальну справу відносно інспектора прикордонної служби ВПС Чопського прикордонного загону (в/ч 1493) прапорщика
ОСОБА_1, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року у м. Чоп Ужгородського району Закарпатської області, угорки, громадянки України, з середньою освітою, розлученої, маючої на утриманні двох неповнолітніх дітей, раніше не судимої, на військовій службі - з лютого 1997 року,
за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 410, ч. 3 ст. 358 КК України.
Судовим слідством військовий місцевий суд
ВСТАНОВИВ:
З 11 лютого 1997 року по теперішній час ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом у Чопському прикордонному загоні (в/ч 1493).
В період з 2 серпня 1989 року до 27 жовтня 1994 року ОСОБА_1 навчалась в Ужгородському державному університеті на заочному відділенні філологічного факультету, після чого наказом ректора університету №256-04 від 27.10.1994 року вона була відрахована із складу студентів за академічну неуспішність.
Відповідно до ст. 5 Тимчасового положення «Про проходження військової служби прапорщиками і мічманами», затвердженого Указом Президента України від 13.05.1993 року, жінок, на військову службу за контрактом у військовому званні «прапорщик», приймали за наявності вищої, середньої спеціальної освіти, або за наявності спеціальної підготовки.
25 вересня 1995 року ОСОБА_1, подала начальнику ОКПП «Закарпаття» (на даний момент в/ч 1493) заяву про бажання проходити військову службу у військовому званні «прапорщик», у якій зазначила про наявність у неї вищої освіти, що не відповідало дійсності. У подальшому, під час оформлення особової справи для вступу на військову службу за контрактом, ОСОБА_1, усвідомлюючи про відсутність у неї вищої освіти, подала в Ужгородський РВК копію
2
завідомо неправдивого документу - диплому про здобуття нею вищої освіти (серія НОМЕР_1 від 20.06.1994 року).
Наказом командувача військами Північно-Західного напряму Прикордонних військ України № 21-ос від 31 травня 1996 року, на підставі копії вказаного диплому про здобуття вищої освіти, ОСОБА_1 було присвоєно військове звання «прапорщик».
У лютому 1997 року підсудна прибула для проходження військової служби до в/ч 1493 та уклала контракт (Контракт з громадянином України, який добровільно вступає на військову службу) із Прикордонними військами України в особі командира ОКПП «Закарпаття», відповідно до якого вона прийнята на військову службу у військовому званні «прапорщик».
У подальшому, ОСОБА_1 з лютого 1997 року по вересень 2000 року та з липня 2006 року по квітень 2009 року, умисно, не повідомляючи посадових осіб в/ч 1493 про незаконність отримання нею військового звання «прапорщик», шляхом обману, незаконно отримувала різницю в грошовому забезпеченні між військовими званнями «прапорщик» та «солдат» внаслідок чого, незаконно заволоділа іншим військовим майном - грошовими коштами в/частини 1493, чим завдала збитків державі на суму 4906, 93 грн.
Дана кримінальна справа з обвинувальним висновком за обвинуваченням прапорщика ОСОБА_1 у скоєнні злочинів, передбачених ст. ст. 358 ч. 3, 410 ч. 1 КК України, 3 червня 2009 року надійшла у військовий місцевий суд Ужгородського гарнізону для розгляду по суті.
У ході судового слідства підсудна ОСОБА_1 звернулась до суду з письмовою заявою, у якій просить кримінальну справу, порушену відносно неї за ст. 358 ч. 3 КК України, провадженням закрити у зв'язку із закінченням строку давності.
Після роз'яснення головуючим по справі вимог чинного законодавства, ОСОБА_1 про закриття відносно неї кримінальної справи за даними нереабілітуючими обставинами настояла і заявила, що суть вимог ст. ст. 7-1, 11-1 КПК та ст. 49 КК України їй зрозумілі.
Дане клопотання підтримав у судовому засіданні і захисник підсудної - адвокат ОСОБА_2
Державний обвинувач проти заявленого клопотання ОСОБА_1 також не заперечував.
Вислухавши думки учасників процесу, оцінивши в сукупності з матеріалами кримінальної справи викладені у клопотанні доводи, суд знаходить їх законними, при цьому виходить з наступних міркувань.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 11-1 КПК України суд у судовому засіданні за наявності підстав, передбачених ч. 1 ст. 49 КК України, закриває кримінальну справу у зв"язку із закінченням строків давності у випадках, коли справа надійшла до суду з обвинувальним висновком.
ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні злочину, передбаченого ст. 358 ч.3 КК України, який у відповідності до вимог ст. 12 п. 2 КК України по кваліфікації злочинів відноситься до злочинів невеликої тяжкості.
Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 49 КК України - особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину минуло три роки.
Оскільки, як встановлено у ході судового розгляду даної кримінальної справи, з часу скоєння ОСОБА_1 злочину, передбаченого ст. 358 ч.3 КК України, пройшло більше 13 років (25 вересня 1995 року), тому кримінальна справа, порушена 13 квітня 2009 року відносно підсудної, підлягає закриттю у зв'язку із закінченням строків давності.
На підставі викладеного, на підставі ст. 49 ч. 1 п. 2 КК України та керуючись ст. ст. 11-1 ч. 2, 282 ч. 1 КПК України, військовий місцевий суд,
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання підсудної ОСОБА_1 про закриття відносно неї кримінальної справи, порушеної за ознаками злочину, передбаченого ст. 358 ч.3 КК України у зв"язку із закінченням строків давності - задовольнити.
3
Кримінальну справу, порушену 13 квітня 2009 року відносно прапорщика в/ч 1493 ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ст. 358 ч.3 КК України - закрити у зв'язку із закінченням строків давності.
На дану постанову протягом 7 діб з дня її винесення може бути подана апеляція до військового апеляційного суду Центрального регіону.