1-14-2009                                                      

 

ВИРОК

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

23 червня 2009 року                                                                                                   м.  Ужгород

Військовий місцевий суд Ужгородського гарнізону у складі: головуючого - підполковника юстиції Дацківа В.В.,  при секретарі - Дем"янюк О.Г.,

за участю державного обвинувача - старшого помічника військового прокурора Ужгородського гарнізону капітана юстиції Нарагана Р.В. та захисника підсудної - адвоката ОСОБА_2,  роз­глянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду кримінальну справу відносно ін­спектора прикордонної служби ВПС Чопського прикордонного загону (в/ч 1493) прапорщика

ОСОБА_1,  яка народи­лася ІНФОРМАЦІЯ_1 року у м.  Чоп Ужгородського району Закарпатської області,  угорки,  громадян­ки України,  з середньою освітою,  розлученої,  ма­ючої на утриманні двох неповнолітніх дітей,  ра­ніше не судимої,  на військовій службі - з лютого 1997 року,

за обвинуваченням у вчиненні злочину,  передбаченого ч. 1  ст.  410 КК України. Судовим слідством військовий місцевий суд

 

ВСТАНОВИВ:

 

З 11 лютого 1997 року по теперішній час ОСОБА_1  проходить військову службу за кон­трактом у Чопському прикордонному загоні (в/ч 1493).

В період з 2 серпня 1989 року до 27 жовтня 1994 року ОСОБА_1  навчалась в Ужго­родському державному університеті на заочному відділенні філологічного факультету,  після чого наказом ректора університету №256-04 від 27.10.1994 року вона була відрахована із складу сту­дентів за академічну неуспішність.

Відповідно до  ст.  5 Тимчасового положення «Про проходження військової служби прапорщиками і мічманами»,  затвердженого Указом Президента України від 13.05.1993 року,  жінок,  на військову службу за контрактом у військовому званні «прапорщик»,  приймали за наявності вищої,  середньої спеціальної освіти,  або за наявності спеціальної підготовки.

25 вересня 1995 року ОСОБА_1,  подала начальнику ОКПП «Закарпаття» (на даний мо­мент в/ч 1493) заяву про бажання проходити військову службу у військовому званні «прапор­щик»,  у якій зазначила про наявність у неї вищої освіти,  що не відповідало дійсності. У подаль­шому,  під час оформлення особової справи для вступу на військову службу за контрактом,  остан­ня,  усвідомлюючи про відсутність у неї вищої освіти,  подала в Ужгородський РВК копію завідомо неправдивого документу - диплому про здобуття нею вищої освіти (серія НОМЕР_1 від 20.06.1994 року).

Наказом командувача військами Північно-Західного напряму Прикордонних військ Ук­раїни № 21-ос від 31 травня 1996 року,  на підставі копії вказаного диплому про здобуття вищої освіти,  ОСОБА_1  було присвоєно військове звання «прапорщик».

 

2

У лютому 1997 року підсудна прибула для проходження військової служби до в/ч 1493 та уклала контракт (Контракт з громадянином України,  який добровільно вступає на військову службу) із Прикордонними військами України в особі командира ОКПП «Закарпаття»,  відповідно до якого вона прийнята на військову службу у військовому званні «прапорщик».

У подальшому,  ОСОБА_1  з лютого 1997 року по вересень 2000 року та з липня 2006 ро­ку по квітень 2009 року,  умисно,  не повідомляючи посадових осіб в/ч 1493 про незаконність отри­мання нею військового звання «прапорщик»,  шляхом обману,  незаконно отримувала різницю в грошовому забезпеченні між військовими званнями «прапорщик» та «солдат» внаслідок чого,  незаконно заволоділа іншим військовим майном - грошовими коштами в/частини 1493,  чим завда­ла збитків державі на суму 4906, 93 грн

(Постановою суду від 22 червня 2009 року кримінальну справу,  порушену 13 квітня 2009 року відносно підсудної за ознаками злочину,  передбаченого  ст.  358 ч.3 КК України,  закрито у зв'язку із закінченням строків давності).

Допитана у судовому засіданні підсудна ОСОБА_1  свою вину у вчиненні злочину,  пе­редбаченого  ст.  410 ч. 1 КК України,  фактично визнала частково та пояснила,  що з лютого 1997 року проходить військову службу за контрактом у Чопському прикордонному загоні. З 1990 по 1997 роки працювала на Чопській митниці інспектором.  У 1989 році вона вступила до Ужгородсь­кого державного університету на заочне відділення філологічного факультету. У 1994 році її було відраховано з університету,  про що вона повідомила свого чоловіка - ОСОБА_1 Заявляє,  що в подальшому,  питаннями про її відновлення в університеті,  навчання в ньому та отримання дипло­му про вищу освіту займався її чоловік. Особисто,  вона ніяких заходів щодо свого відновлення в списках студентів університету не вживала. На даний час не пам'ятає,  чи ходила на які-небудь ек­замени. Сам диплом безпосередньо в університеті отримував ОСОБА_1,  який і приніс його (диплом) їй додому. Крім університету,  після школи,  вона більше ніде не навчалась,  школу прапо­рщиків не закінчувала. З приводу того,  що із списку студентів її відрахували у жовтні 1994 року,  а диплом про здобуття нею вищої освіти датований червнем 1994 року,  пояснити нічого не може.

Крім цього підсудна заявила,  що після дослідження у судовому засіданні всіх обставин справи визнає,  що дійсно диплом являється фіктивним,  що незаконно поступила на військову слу­жбу на посади прапорщиків і незаконно отримувала грошове забезпечення за військове звання "прапорщика",  у чому і визнає заявлений до неї позов військового прокурора.

Разом з цим просить суворо її не карати,  так як помилково вважала,  що диплом про її вищу освіту є дійсним,  на утриманні в неї перебуває двоє неповнолітніх дітей,  одна з яких ще являється малолітньою,  розлучена,  чоловік аліменти не платить,  так як ще проходить судовий процес по розлученню,  важкі матеріальні умови та виявляє бажання дальше проходити військову службу.

Незважаючи на часткове визнання підсудною своєї вини у скоєнні інкримінованого їй зло­чину,  вина ОСОБА_1  у скоєному підтверджується наступними дослідженими у судовому засі­данні доказами.

Так,  допитаний у суді у якості свідка колишній чоловік підсудної ОСОБА_1  - ОСОБА_3 пояснив,  що з ОСОБА_1  він проживав у сумісному шлюбі з 1989 по 2008 рік. Стосовно навчання колишньої дружини в Ужгородському державному університеті пояснює,  що зі слів ос­танньої,  йому було відомо,  що вона навчається у вказаному університеті. Щодо обставин навчан­ня та отримання дружиною диплому про вищу освіту йому нічого не відомо. Про відрахування з університету підсудна йому нічого не повідомляла і про це він не знав,  а тому відповідно питан­нями,  щодо відновлення дружини в списках студентів університету,  він не займався. Самого ж диплому про здобуття вищої освіти його колишньою дружиною,  він ніколи не бачив.

Свої показання ОСОБА_1 повністю підтвердив під час проведення очної ставки між ним на ОСОБА_1

Із показань допитаного в суді в якості свідка колишнього начальника відділу кадрів Чопсь-кого прикордонного загону ОСОБА_4  слідує,  що на вказаній посаді він працював 1995 року по 1998 рік. Ознайомившись з особовою справою ОСОБА_1  зазначає,  що 25 вересня 1995 ро­ку,  остання подала заяву на ім'я начальника ОКПП «Закарпаття» з проханням прийняти її на військову службу в якості «прапорщика». При цьому він зазначає,  що кожній особі,  яка виявила бажання служити,  ним,  як начальником відділу кадрів,  роз'яснювались норми «Тимчасового по-

 

3

ложення про проходження військової служби прапорщиками та мічманами ЗСУ»,  зокрема і ОСОБА_1  було роз'яснено,  що для того,  щоб отримати жінці-військовослужбовцю військове зван­ня «прапорщика» необхідно було мати вищу освіту. Про дане роз'яснення,  ОСОБА_1,  власно­ручно розписалась у заяві. На підставі вказаної заяви,  начальником ОКПП (наданий час Чопський прикордонний загін) було направлено відношення в Ужгородський РВК для оформлення особової справи на ОСОБА_1  Після оформлення особової справи на громадянку ОСОБА_1  у квітні 1996 року відбулось засідання постійно діючої атестаційної комісії,  згідно висновку якої,  ОКПП «Закарпаття» не заперечувало проти прийому ОСОБА_1 на військову службу та присвоєння їй вій­ськового звання «прапорщика»,  оскільки в матеріалах особової справи містились відомості,  щодо наявності у неї вищої освіти,  зокрема копія диплому (серії НОМЕР_1) про закінчення нею у 1994 році Ужгородського державного університету. У подальшому,  у травні 1996 року,  регіональ­ним управлінням Прикордонних військ України (м. Львів) ОСОБА_1  було присвоєно військове звання «прапорщик» і у лютому 1997 року її було прийнято на військову службу на ОКПП «Зака­рпаття» у вказаному військовому званні.

Із досліджених у суді показань свідка - начальника архівного відділу Ужгородського дер­жавного університету ОСОБА_5 вбачається,  що ознайомившись з копією диплому серії НОМЕР_1 на прізвище ОСОБА_6  може пояснити,  що 20 червня 1994 року,  тобто день,  коли ОСОБА_6  був нібито виданий диплом,  згідно журналу реєстрації видачі дипломів у цей день випу­скникам університету дипломи спеціалістів не видавались. Окрім того,  в університеті ведеться книга наказів по особовому складу студентів,  де містяться всі накази ректора,  в тому числі щодо випуску студентів та видачі їм дипломів. Згідно книги наказів ректора Ужгородського державного університету за травень-червень 1994 року,  відомостей щодо отримання ОСОБА_6 (ОСОБА_1)  диплому про вищу освіту,  не значиться. Диплому про вищу освіту з серією «КК»,  як зазначено у дипломі ОСОБА_6,  в Ужгородському державному університеті ніколи не видавались.

Згідно наказу ректора Ужгородського державного університету № 616-04 від 2.08.1989 ро­ку - ОСОБА_6  (дівоче прізвище підсудної) зарахована на 1-ий курс заочного відділення філо­логічного факультету за спеціальністю «російська мова та література».

Відповідно до наказу ректора цього ж університету № 256-04 від 27.10.1994 року - ОСОБА_1 за академічну неуспішність відрахована із складу студентів заочного відділення філологічно­го факультету.

Із дослідженого у суді наказу ректора університету № 124-04 від 17.06.1994 року яким,  ви­пускникам заочного відділення філологічного факультету присвоєно кваліфікацію та видано дип­лом,  прізвища ОСОБА_1 (ОСОБА_6)   не має.

Протоколом огляду та речовими доказами по справі - особовою справою студентки ОСОБА_1  № НОМЕР_2 та її залікової книжки встановлено,  що у серпні 1989 року вона вступила до Ужгородського державного університету на заочне відділення філологічного факультету на спеціальність «російська мова та література». У жовтні 1994 року її за академічну неуспішність було відраховано із складу студентів університету. Відомостей щодо поновлення ОСОБА_1 в університеті,  в особовій справі не вбачається. Оглядом навчальної картки та залікової книжки ОСОБА_1  встановлено,  що більшість екзаменів остання здала на оцінку «задовільно»,  що повністю відрізняється від тих оцінок,  які значаться в додатку до диплому про здобуття нею нібито вищої освіти,  де в основному оцінки «добре» та «відмінно».

Окрім того,  в особовій справі студентки ОСОБА_1,  наявна її заява від 8 вересня 1992 року на ім'я ректора про зміну їй прізвища з ОСОБА_6 на ОСОБА_1  і відраховували її з університету вже за прізвищем ОСОБА_1

Разом з цим,  із дослідженої у судовому засіданні копії диплому про вищу освіту,  яку ОСОБА_1 надала при оформленні особової справи для вступу на військову службу,  значиться прізвище "ОСОБА_6".

Із дослідженої в суді довідки-розрахунку фінансової служби в/ч 1493 встановлено,  що отримана ОСОБА_1  різниця сум між військовими званнями "рядовий" та "прапорщик" за час її служби за період з лютого 1997 року по вересень 2000 року та з липня 2006 року по квітень 2009 року включно складає 4906, 93 грн.

 

4

Відповідно до витягу з наказу командуючого військами Північно-Західного напряму №21-ос від 31.05.1996 року ОСОБА_1  зараховано до кадрів Прикордонних військ на військову слу­жбу і їй присвоєно військове звання «прапорщика».

Відповідно до витягу з наказу начальника Окремого контрольно-пропускного пункту «Закарпаття» №7-ос від 11.02.1997 року прапорщика ОСОБА_1  призначено на посаду контро­лера 3 категорії 3 відділення прикордонного контролю КПП «Тиса».

Оскільки ОСОБА_1,  використовуючи завідомо підроблений документ - диплом про здобуття вищої освіти (серія НОМЕР_1 від 20.06.1994 року),  уклала контракт (Контракт з гро­мадянином України,  який добровільно вступає на військову службу) із Прикордонними військами України в особі командира ОКПП «Закарпаття»,  та в період з лютого 1997 року по вересень 2000 року та з липня 2006 року по квітень 2009 включно умисно,  шляхом обману,  не повідомляючи по­садових осіб в/ч 1493 про відсутність вищої освіти та незаконність отримання нею військового звання "прапорщик",  діючи з єдиним умислом на заволодіння чужим майном,  заволоділа грошо­вими коштами за незаконно отримане нею військове звання "прапорщик" на загальну суму 4906, 93 грн.,  чим,  будучи військовослужбовцем,  вчинила за вказаний період заволодіння іншим військовим майном шляхом шахрайства,  суд ці дії підсудної кваліфікує за  ст.  410 ч.1 КК України.

Посилання підсудної ОСОБА_1  на те,  що вона не знала,  що диплом про її вищу освіту являється фіктивним,  суд до даних тверджень відноситься критично і оцінює як мету останньої уникнути відповідальності за скоєне.

При цьому в основу обвинувального вироку відносно ОСОБА_1  суд кладе показання колишнього чоловіка підсудної - гр-на ОСОБА_1,  з яких слідує,  що він про відрахування дру­жини за академнеуспішність з університету не знав,  її поновленням не займався і,  відповідно,  ні­якого диплому їй не приносив.

Крім цього цей факт спростовується показаннями викладених вище свідків,  досліджених у суді наказів ректора та інших матеріалів справи,  а також показаннями самої підсудної,  з яких слі­дує,  що після виключення її з університету вона ніяких мір по поновленню не приймала,  на сесіії не ходила і ніяких,  у т.ч.1 державних іспитів,  не здавала.

Також,  дослідженими у судовому засіданні протоколом огляду та речовим доказом по справі - особовою справою ОСОБА_1  встановлено,  що 25 вересня 1995 року підсудна подала начальнику ОКПП «Закарпаття» заяву про бажання вступити на військову службу у якості «пра­порщика»,  зазначивши у ній (заяві) про закінчення у 1994 році Ужгородського державного університету. В анкеті та автобіографії,  написаних власноручно ОСОБА_1  перед вступом на військову службу,  вона вказала,  що з вересня 1988 року по травень 1994 рік навчалась у Ужго­родському державному університеті. Даний факт засвідчує усвідомленість ОСОБА_1  незакон­ності отриманого нею диплому,  оскільки поступила в університет вона лише у 1989 році,  а окрім того у червні 1994 році вона не могла отримати диплом,  оскільки тільки у жовтні 1994 року вона була відрахована з складу студентів університету.

Як вбачається із додатку до диплому про здобуття ОСОБА_1  вищої освіти,  що містить­ся в особовій справі,  всі навчальні дисципліни вона здала на оцінки «добре» та «відмінно»,  що по­вністю відрізняється від тих оцінок,  які наявні у її навчальній картці та заліковій книжці. Даний факт свідчить,  що ОСОБА_1  зобов'язана була усвідомлювати,  що оцінки у додатку до диплому не співпадають з тими,  які вона реально отримувала під час навчання в університеті.

При таких обставинах суд і визнає ОСОБА_1 винною у скоєнні інкримінованого їй злочину.

При розгляді цивільного позову військового прокурора до підсудної про стягнення з неї на користь держави в особі в/ч А1493 заподіяної матеріальної шкоди у сумі 4906, 93 грн.,  дослідивши всі матеріали кримінальної справи,  суд,  у відповідності до вимог ч. 1  ст.  1166 ЦК України,  вважає за необхідне даний позов задовільнити у повному обсязі,  оскільки приходить до висновку,  що са­ме протиправними діями ОСОБА_1  та з її вини державі була спричинена вказана шкода.

При обранні підсудній виду та міри покарання військовий суд враховує,  що ОСОБА_1  до кримінальної відповідальності притягується уперше,  раніше ні в чому вартому осуду помічена не була,  по місцю проживання та служби характеризується з позитивної сторони,  а також те,  що

 

5

на утриманні має двох неповнолітніх дітей,  одна з яких - малолітня,  яких виховує сама,  важкі ма­теріальні умови.

Беручи до уваги конкретні обставини справи,  особу підсудної,  мотиви та ступінь тяжкості вчинених нею дій,  суд приходить до висновку про можливість виправлення ОСОБА_1  без від­бування покарання у вигляді позбавлення волі,  а тому вважає за необхідне призначити їй основне покарання нижче від найнижчої межі,  передбаченої санкцією ч. 1  ст.  410 КК України та перейти до іншого,  більш м'якого виду основного покарання,  не зазначеного у санкції частини вказаної статті,  застосувавши до неї  ст.  ст.  69 та 58 того ж Кодексу,  призначивши покарання у виді службо­вого обмеження.

Разом з тим,  оскільки підсудна своїми протиправними діями скоїла тяжкий злочин,  пов'язаний із проходженням неї військової служби,  а саме незаконно отримала військове звання "прапорщик",  суд,  у відповідності до вимог  ст.  54 КК України,  вважає за необхідне позбавити її вказаного військового звання.

На підставі викладеного,  керуючись  ст.  ст.  323,  324,  328,  330 КПК України,  військовий міс­цевий суд

 

ЗАСУДИВ:

 

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні злочину,  передбаченого ч. 1  ст.  410 КК України,  на підставі якої,  із застосуванням  ст.  ст.  69 і 58 того ж Кодексу,  призначи­ти їй покарання у вигляді службового обмеження строком на 2 (два) роки,  з відрахуванням із су­ми її грошового забезпечення в доход держави протягом призначеного строку 10 (десяти) про­центів.

У відповідності до  ст.  54 КК України,  позбавити ОСОБА_1  військового звання "пра­порщик".

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1  - підписку про невиїзд,  до вступу вироку в за­конну силу залишити без зміни.

Цивільний позов військового прокурора у сумі 4906 (чотири тисячі дев"ятсот шість) грн. 93 коп.3адовільнити повністю,  стягнувши вказану суму із ОСОБА_1  у користь Чопсько-го прикордонного загону (в/ч 1493) (Код ЄДРПОУ 14321707,  МФО 812016,  р/р 35215001000410 в ГУДКУ Закарпатської обл.).

Речові докази по кримінальній справі після вступу вироку в законну силу: -накази ректора Ужгородського державного університету за період з 1.09.1994 року по 28.12.1995 року та журнали "списків студентів заочного віддлення філологічного факультету" за 1993-1995 роки,  які знаходяться на відповідальному зберіганні в Ужгородському державному уні­верситеті,  вважати повернутими останнім;

· особову справу студентки ОСОБА_1  № НОМЕР_2,  та її залікову книжку,  які знаходяться при матеріалах кримінальної справи - повернути в Ужгородський державний університет;

· особову справу ОСОБА_1,  яка знаходиться при матеріалах кримінальної справи - пове­рнути у Чопський прикордонний загін.

Автомобіль марки "ОПЕЛЬ Омега",  д.н.НОМЕР_3,  кузов № НОМЕР_4,  який належить на праві особистої власності засудженій і на який накладено органами досудового слідства арешт та перебуває в користуванні гр-на ОСОБА_5,  після вступу вироку в законну силу - звернути у рахунок забезпечення цивільного позову по даній кримінальній справі.

На вирок може бути подано апеляцію у військовий апеляційний суд Центрального регіону через військовий місцевий суд Ужгородського гарнізону протягом 15 діб з моменту його прого­лошення.