1-12-2008

ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ        УКРАЇНИ

17 червня 2008 року                                                                                                  м.  Ужгород

Військовий місцевий суд Ужгородського гарнізону у складі: головуючого - підполковника юстиції Дацківа В.В.,  при секретарі - Зюріній М. О.,

за участю державного обвинувача - старшого помічника прокурора Тячівського району Закар­патської області молодшого радника юстиції Дьолога Я.В.,  потерпілої ОСОБА_2 та захисника підсудного - адвоката ОСОБА_3,  розглядаючи у відкритому судовому засіданні у приміщенні військового суду кримінальну справу відносно військовослужбовця Мукачівського прикордон­ного загону сержанта служби за контрактом

ОСОБА_1,  який наро­дився ІНФОРМАЦІЯ_1 року у с Вонігово Тячівського району Закарпатської області,  українця,  не одруже­ного,  із незакінченою вищою освітою,  раніше не су­димого,  оперативного чергового прикордонної за­стави «Яблунівка» в/ч 2142,

у вчиненні злочину,  передбаченого  ст.  286 ч. 1 КК України.

Судовим слідством військовий місцевий суд

ВСТАНОВИВ:

23 лютого 2008 року близько 20.30 год. сержант к/с ОСОБА_1 ,  у порушення вимог п.п. 12.2 та 12.3 Правил дорожнього руху України (далі - ПДРУ),  керуючи технічно-справним автомобілем марки ВАЗ-2106 д.н.НОМЕР_1 по вул.  Головній у с Вонігово Тячівського району Закарпатської області зі швидкістю,  яка перевищувала допустиму по умовах видимості по на­прямку руху з робочого місця водія,  будучи засліпленим світлом фар зустрічного автомобіля,  не знизив швидкість у момент виникнення засліплення до рівня безпечної та не застосував вчасно екстренного гальмування в момент,  коли він мав технічну можливість попередити наїзду на по­терпілого,  а продовжував рухатися та,  після роз'їзду із зустрічним автомобілем допустив переїзд через потерпілого ОСОБА_2,  який,  перебуваючи у стані алклгольного сп'яніння,  лежав на проїжджій частині дороги.

Внаслідок переїзду автомобілем ВАЗ-2106 під керування підсудного,  потерпілий ОСОБА_2,  згідно висновку судово-медичної експертизи,  отримав тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_1  свою вину у вчиненні злочи­ну,  передбаченого  ст.  286 ч.1 КК України,  визнав повністю та показав,  що 23 лютого 2008 року у вказаний час,  проїзджаючи разом із пасажиром ОСОБА_4 по селу Вонігово зі швидкістю біля 40 км/год.,  назустріч йому їхав автомобіль іноземного виробництва з включеним дальнім світлом фар,  яке його засліплювало. Розминувшись із вказаним автомобілем та включивши да-

2

льне світло фар,  він на відстані біля 3-х метрів перед автомобілем,  на його смузі руху побачив лежачого на асфальті чоловіка. Він (підсудний) не встиг загальмувати,  вивернув кермо вліво,  однак все таки правим переднім колесом автомобіля переїхав потерпілого. Зупинившись,  він по­бачив,  що цей чоловік ще живий,  після чого вони разом із пасажиром ОСОБА_4 відвезли потер­пілого у Тячівську райлікарню.

Крім повного визнання підсудним своєї вини у вчиненні злочину,  передбаченого  ст.  286 ч. 1 КК України,  його вина у скоєному підтверджується сукупністю інших зібраних та дослідже­них у суді доказів.

Так,  потерпіла ОСОБА_2 у судовому засіданні показала,  що про травмування її чолові­ка підсудним вона взнала лише вранці 24 лютого 2008 року. Про обставини ДТП вона нічого по­яснити не може,  однак заявила,  що ніяких предензій до ОСОБА_1  вона не має.

Аналогічні показання,  як слідують із показів підсудного,  дав на досудовому слідстві сві­док ОСОБА_4 - пасажир а/м ВАЗ-2106 д.н.НОМЕР_1.

Згідно висновку судово-медичного експерта за № 27 від 21 березня 2008 року - потерпі­лому було спричинено тілесні ушкодження у вигляді: відшарування м'яких тканин з утворення у кишені в області правого кульшового суглобу,  уламковий перелом шийки правої стегнової кіст­ки,  розходження лонного і неповні розриви ілліосакральних зчленувань,  могли виникнути при здавленні вищевказаної ділянки тіла між тупими предметами,  якими могли бути колесо (колеса) рухаючогося легкового автомобіля і тверде покриття дороги. Приймаючи до уваги характер і локалізацію вище вказаних тілесних ушкоджень,  експерт приходить до висновку,  що потерпілий у момент перекатування колеса (коліс) рухаючогося легкового автомобіля через область тазу,  знаходився у лежачому положенні і кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості та вкладаються у час події,  що мала місце 23 лютого 2008 року. При судово-токсилогічному дослідженні крові потерпілого ОСОБА_2 - останній знаходився у стані ал­когольного сп'яніння сильного ступеню.

Відповідно до протоколу б/н від 23 лютого 2008 року - при огляді автомобіля ВАЗ-2106 д.н.НОМЕР_1 зразу ж після ДТП,  виявлено лише несправність у вигляді пошкодження перед­нього правого підкрильника.

Як слідує із висновку судово-автотехнічної експертизи № 8175-1 від 22 березня 2008 року

-    причиною настання даної ДТП,  з технічної точки зору,  є факт невідповідності дій водія авто­

мобіля ВАЗ-2106 д.н.НОМЕР_1 ОСОБА_1  технічним вимогам п.п. 12.2,  12.3 ПДРУ,  тобто

факт руху в умовах місця ДТП зі швидкістю,  яка перевищує допустиму по умовах видимості в

напрямку руху з робочого місця водія та факт не застосування вчасно екстреного гальмування в

момент,  коли він мав технічну можливість попредити ДТП,  чим він (підсудний) позбавив себе

технічної можливості уникнути скоєння наїзду.

Згідно службової характеристики начальника прикордонної застави «Яблунівка» в/ч 2142

-    сержант військової служби за контрактом ОСОБА_1проходить військову службу на вка­

заній прикордонній заставі на посаді оперативного чергового застави.

Оскільки ОСОБА_1  23 лютого 2008 року близько 20.30 год.,  керуючи технічно-справним транспортним засобом - автомобілем марки ВАЗ-2106 д.н.НОМЕР_1,  у порушення вимог п.п. 12.2,  12.3 Правил дорожнього руху України у с Вонігово Тячівського району Закар­патської області зі швидкістю,  яка перевищувала допустиму по умовах видимості по напрямку руху з робочого місця водія,  будучи засліпленим світлом фар зустрічного автомобіля,  не знизив швидкість у момент виникнення засліплення до рівня безпечної та не застосував вчасно екст-ренного гальмування в момент,  коли він мав технічну можливість попередити наїзду на потерпі­лого,  а продовжував рухатися та,  після роз'їзду із зустрічним автомобілем допустив переїзд че­рез потерпілого ОСОБА_2,  який лежав на проїжджій частині дороги,  внаслідок чого остан­ньому було спричинено середньої тяжкості тілесні ушкодження,  ці дії підсудного органами до-судового слідства кваліфіковано за  ст.  286 ч. 1 КК України.

Разом з тим,  підсудний ОСОБА_1  та його захисник - адвокат ОСОБА_3 у ході су­дового розгляду даної кримінальної справи звернулися до суду з проханням звільнити від кри­мінальної відповідальності його (ОСОБА_1) у зв'язку з примиренням винного з потерпілою на

3

підставі  ст.  46 КК України,  посилаючись на те,  що підсудний злочин вчинив уперше,  діяння на­лежать до злочинів невеликої тяжкості,  останній примирився з потерпілою.

З аналогічним клопотанням звернулася до суду і потерпіла ОСОБА_2 (її чоловік -ОСОБА_2 під час розслідування даної кримінальної справи помер),  посилаючись на те,  що підсудний повністю відшкодував їй понесені нею матеріальні витрати і ніяких,  ні матеріальних,  ні моральних претензій вона до останнього не має та просить суд кримінальну справу відносно ОСОБА_1  провадженням закрити за примиренням винного з потерпілим.

Крім цього,  на запитання головуючого,  дані учасники процесу повідомили,  що проти за­криття відносно підсудного кримінальної справи за даними нереабілітуючими обставинами не заперечують і заявили,  що суть вимог  ст.  8 КПК та  ст.  46 КК України їм зрозумілі.

Старший помічник прокурора Тячівського району державний радний юстиції Дьолог Я.В. з приводу задоволення заявленого учасниками процесу клопотання заперечень не мав,  оскільки вони не суперечать чинному законодавству,  зокрема вимогам  ст.  ст.  12,  46 КК України.

Вислухавши думку всіх учасників процесу,  оцінивши підстави та докази,  на які вони по­слалися у своїх виступах,  та враховуючи інші обставини справи,  військовий місцевий суд знахо­дить клопотання підсудного,  його захисника та потерпілої про звільнення підсудного ОСОБА_1  від кримінальної відповідальності за примиренням винного з потерпілою такими,  що підлягають задоволеню і виходить при цьому з наступних підстав.

Так,  ОСОБА_1  органами досудового слідства обвинувачується у вчиненні злочину,  передбаченого ч. 1  ст.  286 КК України,  санкція якої передбачає покарання у вигляді штрафу або виправними роботами,  або арештом,  або обмеженням волі на строк до трьох років.

Згідно ч. 2  ст.  12 КК України даний злочин відноситься до злочинів невеликої тяжкості.

У відповідності до вимог  ст.  46 КК України звільненню від кримінальної відповідальнос­ті у зв'язку з примиренням винного з потерпілим підлягає особа,  яка вперше вчинила злочин не­великої тяжкості і якщо вона примиралася з потерпілим.

Як слідує із матеріалів справи,  доданих до неї у суді документів та пояснень учасників су­дового засідання,  підсудний ОСОБА_1  дійсно вперше вчинив злочин,  який по класифікації відноситься до злочинів невеликої тяжкості,  у скоєному щиро покаявся,  визнавши свою вину та потерпіла ОСОБА_2 ніяких претензій матеріального та морального характеру до підсудного не має і просить суд кримінальну справу відносно підсудного закрити за примиренням винного з потерпілою.

Крім цього,  при задоволенні даного клопотання суд враховує й те,  що ОСОБА_1 ,  як викладено вище,  до кримінальної відповідальності притягується вперше,  раніше ні у чому вар­тому осуду помічений не був,  від його злочинних дій тяжких наслідків не настало,  по місцю проживання та служби характеризується виключно з позитивної сторони.

На підставі викладеного,  керуючись  ст.  ст.  8,  273,  282 КПК України,  військовий місцевий суд

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 за вчинення злочину,  передбаченого  ст.  286 ч. 1 КК України на підставі  ст.  46 КК України від кримінальної відповідальності звільнити у зв'язку з примиренням винного з потерпілою.

Кримінальну справу відносно ОСОБА_1 ,  у відповідності до  ст.  ст.  8,  282 КПК Ук­раїни,  провадженням закрити.

Міру запобіжного заходу - підписку про невиїзд,  до вступу постанови у законну силу,  за­лишити без зміни.

Речовий доказ по кримінальній справі - автомобіль марки ВАЗ-2106 д.н.НОМЕР_1,  який передано на відповідальне зберігання власнику ОСОБА_1 (а.с.  58),  після вступу постанови у законну силу вважати повернутим останньому.

Судові витрати по справі у розмірі 220 (двісті двадцять) грн. 00 коп.3а проведення судо­вої автотехнічної експертизи (а.с.  52) стягнути із ОСОБА_1  у користь НДЕКЦ при УМВС

4

України в Закарпатській області (ЄДРПОУ 25575144,  р/р 35224002000411,  в УДК в Закарпатсь­кій обл. м.  Ужгород,  МФО 812016,  ІПН 255751407015,  Св. плат ПДВ 10119511 «За послуги»).

На дану постанову може бути подано апеляцію у військовий апеляційний суд Централь­ного регіону через військовий місцевий суд Ужгородського гарнізону протягом 7 діб з моменту її винесення.