1-8-2008

ВИРОК

 ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

6 червня 2008 року                                                                                                          м.  Ужгород

Військовий місцевий суд Ужгородського гарнізону у складі: головуючого - підполковника юстиції Дацківа В.В.,  при секретарі - Лакатош Г.К.,

за участю державного обвинувача - старшого помічника військового прокурора Ужгородського гарнізону капітана юстиції Нарагана Р.В. та захисників підсудних - адвокатів ОСОБА_2 та ОСОБА_3,  розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні військового суду кримінальну справу відносно військовослужбовців військової частини 1493: прапорщика

ОСОБА_1,  який народив­ся ІНФОРМАЦІЯ_1 року у с Бітля Турківського району Львівської області,  українця,  з середньою освітою,  не одруженого,  раніше не судимого,  на військовій службі з травня 2002 року,  у тому числі на військовій службі за контрактом - з липня 2003 року та на займаній посаді - з грудня 2006 року,  за обвинуваченням у вчиненні злочинів,  передбачених ч. 2  ст.  332,  ч. 1  ст.  423 КК України

та бувшого солдата контрактної служби ОСОБА_4,  який наро­дився ІНФОРМАЦІЯ_2 року у м.  Норильськ Крас­ноярського Краю,  РФ,  українця,  громадянина Укра­їни,  з середньою освітою,  не одруженого,  раніше не судимого,  призваного на строкову військову служ­бу Могилів-Подільським ОМВК Вінницької області у квітні 2007 року та на військовій службі за конт­рактом - з 25 грудня 2007 року,  за обвинуваченням у вчиненні злочину,  передбаченого  ст.  332 ч. 2 КК України.

Судовим слідством військовий місцевий суд

 

ВСТАНОВИВ:

 

З 22 грудня 2006 року на посаді начальника відділення збору інформації прикордонної застави „Саловка" Чопського прикордонного загону проходить військову службу прапорщик ОСОБА_1 та на посаді патрульного-дозиметриста вкананої прикордонної застави з 25 грудня 2007 року по 19 лютого 2008 року проходив військову службу за контрактом солдат ОСОБА_4

Прапорщик ОСОБА_1,  будучи військовою службовою особою,  яка постійно обіймала посаду,  пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих обов'язків - начальником відділення збору інформації прикордонної застави „Саловка" Чопського прикордонного загону,  в порушен­ня вимог  ст.  ст.  1,  37,  38 частини IV,  84,  197,  203,  208 Статуту Державної прикордонної служби з

 

2

охорони державного кордону України,   ст.  ст.  11,  16,  59 Статуту внутрішньої служби ЗС України,  зловживаючи наданими йому службовими повноваженнями в особистих інтересах та інтересах третіх осіб,  всупереч інтересів служби,  діючи спільно із ОСОБА_4,  з корисливих моти­вів,  усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій,  передбачаючи їх суспільно небез­печні наслідки та бажаючи їх настання стали на шлях злочинної діяльності.

Так,  1 лютого 2008 року о 21.35 год. прикордонним нарядом „Оперативно-пошукова гру­па" від прикордонної застави „Саловка" Чопського прикордонного загону на напрямку 336 прикордонного знаку,  в 100 метрах до лінії державного кордону України з Угорською Республі­кою (ділянка відповідальності прикордонної застави „Саловка") при обставинах,  що свідчать про спробу незаконного перетину державного кордону із України в Угорську Республіку,  було за­тримано 6 громадян Сомалі. У подальшому,  в ході пошукових дій на даному напрямку о 22.10 год. було виявлено ще одного громадянина Сомалі та о 23.10 год. на напрямку 335 прикордонно­го знаку в 700 метрах до лінії державного кордону України було затримано одну особу,  яка ви­явилась патрульним-дозиметристом прикордонної застави „Саловка" солдатом за контрактом ОСОБА_4,  який перебував там в позаслужбовий час.

До цього,  в один із днів січня 2008 року підсудний ОСОБА_1 зустрівся із невстановле-ними досудовим слідством особами - організаторами незаконного переправлення осіб через дер­жавний кордон України та,  діючи з корисливих мотивів,  з метою особистого збагачення,  домови­вся із ними про спільне вчинення протиправних дій на ділянці відповідальності прикордонної застави „Саловка".

Надалі,  30 січня 2008 року близько 8.00 год. на території прикордонної застави „Салов­ка" прапорщик ОСОБА_1,  з метою організації протиправної діяльності на державному кордоні України та залучення до неї інших військовослужбовців застави,  запропонував солдату за конт­рактом ОСОБА_4 посприяти йому за грошову винагороду у незаконному переправленні осіб через державний кордон України на лівому фланзі відповідальності прикордонної застави „Саловка",  а саме провести через лінію державного кордону групу нелегальних мігрантів,  на що ОСОБА_4 погодився.

31 січня 2008 року біля 21.00 год. пр-к ОСОБА_1,  на власному автомобілі ВАЗ-21150 д/н НОМЕР_1,  забравши в с Червоне Ужгородського району із дому солдата ОСОБА_4,  поїхав із ним у напрямку м.  Чоп. По дорозі,  ОСОБА_1 та ОСОБА_4 домовились про неза­конне переправлення на ділянці відповідальності прикордонної застави „Саловка" через держав­ний кордон України з Угорською Республікою в ніч з 31 січня на 1 лютого групи нелегальних мігрантів у кількості 7-ми громадян,  зокрема обговорили план переправлення запропонований ОСОБА_1,  визначили спосіб,  час та місце вчинення злочину. Також,  вказані військовослужбовці домовились про те,  що ОСОБА_4 за сприяння у злочині отримає грошову винагороду у розмірі 300 доларів США за кожного переведеного через лінію державного кордону нелегального мігра­нта.

Після цього,  31 січня 2008 року обидва підсудні біля 22.00 год.,  перебуваючи у м.  Чоп по вул.  Берег в районі будинку № 108,  зустрілись із 2-ма невстановленими слідством особами - ор­ганізаторами незаконного переправлення осіб через державний кордон України та спільно із ни­ми на автомобілі ВАЗ-2104 (д/н не відомий) виїхали у напрямку населеного пункту Батьово з ме­тою здійснити незаконне переправлення групи нелегальних мігрантів. По дорозі,  біля 22.20 год. на мобільний телефон ОСОБА_1 зателефонувала невідома особа,  порозмовлявши із якою останній наказав зупинити автомобіль та зачекати. Після цього,  біля 00.00 - 00.30 год. ОСОБА_1,  ОСОБА_4 та 2-і невстановлені слідством особи повернулись у м.  Чоп.

Надалі,  1 лютого 2008 року біля 18.40 год. прапорщик ОСОБА_1,  реалізуючи попере­дню домовленість із солдатом за контрактом ОСОБА_4 про вчинення злочину,  описану вище,  використовуючи власний автомобіль ВАЗ 21150 д/н НОМЕР_1,  для доведення проти­правних дій до кінця (доставки ОСОБА_4 до місця знаходження переправників і групи не­легальних мігрантів),  забравши останнього із прикордонної застави „Саловка",  виїхали в с Чер­воне,  де на них чекали організатори незаконного переправлення осіб через державний кордон України із групою нелегальних мігрантів у кількості 7-ми громадян Сомалі. По дорозі ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в розмові між собою деталізували спосіб,  час та місце вчинення злочину,

 

3

засоби взаємодії (зв'язку) і досягли згоди про те,  що переправлення групи мігрантів з України в Угорщину ОСОБА_4 здійснить на напрямку 336 прикордонного знаку. Також ОСОБА_1,  який о 20.00 год. 1 лютого 2008 року повинен був заступати у прикордонний наряд „Оператив­ний черговий застави",  повідомив ОСОБА_4про те,  що він,  використовуючи своє стано­вище (перебуваючи у прикордонному наряді) посприяє безперешкодному перетину кордону ОСОБА_4 із групою нелегальних мігрантів та у разі виникнення небезпеки повідомить останнього за допомогою мобільного зв'язку.

У с Червоне підсудний ОСОБА_4 пересів у автомобіль ВАЗ-2104,  що використо­вувався організаторами незаконного переправлення осіб для перевезення нелегальних мігрантів,  а ОСОБА_1 повернувся на прикордонну заставу „Саловка",  де о 20.00 год. заступив у прикор­донний наряд „Оперативний черговий застави",  звідки за допомогою мобільного зв'язку керував переправленням групи у кількості 7-ми громадян Сомалі через державний кордон України шля­хом надання вказівок ОСОБА_4 щодо маршруту руху із групою до державного кордону.

Після цього ОСОБА_4 31 січня та біля 21.00 год. 1 лютого 2008 року,  діючи із ко­рисливих мотивів,  за попередньою змовою групою осіб (ОСОБА_1 та організаторами неза­конного переправлення осіб через державний кордон),  реалізуючи спільні із ними злочинні намі­ри,  усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій,  передбачаючи їх суспільно небез­печні наслідки та бажаючи їх настання,  виконав частину злочину шляхом надання порад,  визна­чивши найбільш зручний маршрут руху,  час та місце злочину,  а також приймаючи безпосередню участь у переправленні,  вчинив спробу незаконного переправлення групи нелегальних мігрантів у кількості 7-ми громадян Сомалі через державний кордон України з Угорською республікою на напрямку 336 прикордонного знаку,  де в послідуючому і був затриманий прикордонним нарядом „Оперативно-пошукова група" від прикордонної застави „Саловка" Чопського прикордонного загону,  своїми діями заподіявши шкоду інтересам держави у вигляді порушення встановленого порядку перетинання державного кордону України.

У свою чергу,  прапорщик ОСОБА_1 своїми діями 30 січня 2008 року із корисливих мо­тивів,  в інтересах організаторів незаконного переправлення осіб через державний кордон Украї­ни,  схилив до такого незаконного переправлення солдата за контрактом ОСОБА_4,  а нада­лі,  31 січня та 1 лютого 2008 року,  діючи за попередньою змовою групою осіб (ОСОБА_4 та організаторами незаконного переправлення осіб через державний кордон),  реалізуючи спільні із ними злочинні наміри,  усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій,  пе­редбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання,  організував незаконне пе­реправлення осіб через державний кордон України та безпосередньо виконав частину злочину шляхом керівництва діями щодо незаконного переправлення,  визначення найбільш зручного ма­ршруту руху,  способу,  часу та місця вчинення злочину,  засобів взаємодії (зв'язку),  а також шля­хом вказівок,  внаслідок чого стала можливим спроба незаконного переправлення групи нелега­льних мігрантів у кількості 7-ми громадян Сомалі через державний кордон України з Угорською республікою на напрямку 336 прикордонного знаку,  чим заподіяв шкоду інтересам держави у ви­гляді порушення встановленого порядку перетинання державного кордону України.

У подальшому,  підсудний ОСОБА_1,  будучи військовою службовою особою - началь­ником відділення збору інформації прикордонної застави „Саловка" Чопського прикордонного загону,  в порушення вимог вказаних нормативно-правових актів,  усвідомлюючи суспільно не­безпечний характер своїх дій,  передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх на­стання,  діючи всупереч інтересів служби,  зловживаючи своїм службовим становищем на власну користь,  в особистих інтересах та інтересах третіх осіб - ОСОБА_4 та організаторів неза­конного переправлення осіб через державний кордон України,  отримавши о 21.05 год. 1 лютого 2008 року від прикордонного наряду „Пост спостереження" у складі солдата ОСОБА_5 по­відомлення,  що ним вздовж лінії кордону спостерігається рух променів,  та біля 21.20 год. цього ж дня отримавши інформацію про виявлення прикордонним нарядом „Пост технічного спостере­ження" від мобільної прикордонної застави „Чоп" в районі 337 прикордонного знаку групи у кі­лькості біля 10 невідомих осіб,  вказану інформацію вніс до журналу обліку виходу прикордонних нарядів на зв'язок,  однак всупереч своїх обов'язків за посадою посадовим особам застави дані про стан обстановки не доповів,  підтримання інформаційної взаємодії між прикордонними наря-

 

4

дами та черговими службами взаємодійних структурних підрозділів не організував,  порушивши правила організації чергової зміни прикордонної застави унеможливив оперативне прийняття рі­шення начальником застави при зміні обстановки та знаючи,  що ОСОБА_4 в цей час із гру­пою нелегальних мігрантів знаходиться в районі 336-337 прикордонних знаків,  з метою прикрити свою,  ОСОБА_4 та інших причетних до злочину осіб протиправну діяльність,  зателефону­вав зі свого мобільного телефону на мобільний телефон ОСОБА_4 та повідомив останньому про його виявлення з групою нелегальних мігрантів прикордонним нарядом і надав вказівку втікати,  чим було створено небезпеку охоронюваним державі інтересам у вигляді істотної шкоди - серйо­зного порушення встановленого порядку несення військової служби військовими службовими особами,  підірвано авторитет Державної прикордонної служби України в очах громадян,  ство­рення уяви у підлеглих про можливість безкарно вчиняти злочини та не нести за них будь-якої відповідальності,  зрив виконання завдання щодо охорони державного кордону.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 винним себе у вчиненні зло­чину,  передбаченому  ст.  332 ч. 2 КК України визнав повністю та дав показання,  які повністю від­повідають викладеному вище.Усвідомлює,  що своїми діями,  з корисливих мотивів та за попере­дньою змовою із прапорщиком ОСОБА_1 і переправниками незаконних мігрантів вчинив злочин,  передбачений  ст.  332 ч.2 КК України. Це він зробив оскільки йому були потрібні гроші та тому,  що до цього його схилив прапорщик ОСОБА_1 У вчиненому він щиро кається та про­сить його суворо не карати.

Підсудний ОСОБА_1 у судовому засіданні своєї вини у скоєнні ним інкримінованих йому органами досудового слідства злочинах,  передбачених  ст.  ст.  332 ч. 2,  423 ч. 1 КК України,  не визнав та показав,  що до фактів незаконного переправлення осіб через державний кордон України він не має ніякого відношення. Зокрема,  що про факт спроби незаконного перетину дер­жавного кордону України з Угорщиною 1 лютого 2008 року на напрямку 336 прикордонного зна­ку групою нелегальних мігрантів у кількості 7-ми громадян Сомалі він вперше почув 1 лютого 2008 року біля 21.00 год. під час його перебування у прикордонному наряді „Оперативний черго­вий застави" прикордонної застави „Саловка". У цей час від прикордонного наряду „Пост техні­чного спостереження" від мобільної прикордонної застави „Чоп" йому надійшла інформація про те,  що вони на напрямку 335-336 прикордонних знаків спостерігають рух групи осіб з 7-ми чоло­вік в бік кордону. Він,  як „Оперативний черговий застави",  вказану інформацію вніс до Журналу виходу на зв'язок прикордонних нарядів та повідомив про це заступника начальника прикордон­ної застави лейтенанта ОСОБА_6,  який віддав йому розпорядження підняти оперативно-розшукову групу,  що він і зробив. О 22.00 год. чи пізніше того ж вечора на прикордонну заставу повернувся склад оперативно-пошукової групи і з ними 7-м громадян Сомалі. Біля 00.00 - 1.00 год. 2 лютого 2008 року від когось із складу прикордонної застави він дізнався,  що солдат ОСОБА_4 також був затриманий разом із групою 7-ми громадян Сомалі. Із громадянами,  які за­ймаються незаконним переправленням осіб через державний кордон,  він не зустрічався та розмов не вів. Із солдатом ОСОБА_4 щодо незаконного переправлення осіб через кордон на ді­лянці відповідальності прикордонної застави „Саловка" 30-31 січня та 1 лютого 2008 року,  він не домовлявся. 30 і 31 січня 2008 року на території прикордонної застави „Саловка" і в інших міс­цях із ОСОБА_4 він не зустрічався,  31 січня 2008 року увечері в с Червоне по місцю проживання ОСОБА_4 він не заїжджав. 1 лютого поточного року о 18.15 год. він підвозив на своєму автомобілі з прикордонної застави „Саловка" солдата ОСОБА_4 у м.  Чоп,  оскільки їхав по дружину техніка застави. ОСОБА_4 вийшов у с Червоне. Він ОСОБА_4 і остан­ній йому впродовж вечора 1 лютого 2008 року не телефонували і ніяких розмов по мобільних те­лефонах не вели.

Також,  будучи допитаним з приводу роздруківок його телефонних розмов,  ОСОБА_1 по­відомив,  що не пам'ятає жодного номера,  якими він користувався,  заперечив користування мобі­льним телефоном „Самсунг",  який був вилучений з його автомобіля в ході обшуку та повідомив,  що за весь час проходження ним військової служби на прикордонній заставі „Саловка" він жод­ного разу не телефонував солдату ОСОБА_4.

 

5

Незважаючи на невизнання підсудним ОСОБА_1 та визнання підсудним ОСОБА_4 своєї вини,  вина обох підсудних у скоєнні інкримінованих їм злочинів підтверджується дослідженими у суді матеріалами кримінальної справи.

Так,  із показань допитаних,  кожного окремо,  свідків ОСОБА_7 ОСОБА_8,  ОСОБА_9 слідує,  що увечері 1 лютого 2008 році вони несли службу на самохідному транспортно­му засобі спостереження (тепловізійному комплексі) у прикордонному наряді «Пост технічного спостереження». Біля 21.15 год. вони в районі водокачки ( розташована на тилових підступах прикордонної застави "Саловка"),  по тепловізору почали спостерігає групу осіб в кількості біля 10 чоловік,  яка рухалася в сторону державного кордону,  про що було повідомлено начальнику мобільної прикордонної застави „Чоп" та черговому по прикордонній заставі "Саловка". У пода­льшому вони приблизно на відстані біля 700-800 метрів від місця їхньої висадки виявили доріжку слідів на сніговому покрові,  яка вела в бік державного кордону та через кілька хвилин зустрілися з 2-ма військовослужбовцями оперативно-розшукового відділу Чопського прикордонного загону. Ті їх повідомили,  що була затримана група нелегальних мігрантів в кількості 7 осіб,  а ще один втік. Під час перевірки канав Підвальний помітив невідому особу,  яка виявилася,  солдатом конт­рактної служби прикордонної застави ОСОБА_4

Із показань допитаного у судовому засіданні свідка ОСОБА_6 - заступника на­чальника прикордонної застави „Саловка" вбачається,  що 1 лютого 2008 року біля 20 години на правому фланзі прикордонної застави „Саловка" було виявлено спробу контрабандної діяльності і майже весь особовий склад застави висунувся на правий фланг. Оперативно-пошукову групу тоді очолив начальник прикордонної застави  ст.  л-нт ОСОБА_10,  а він залишився на заставі за старшого. Біля 21 год. 1 лютого поточного року йому на мобільний телефон зателефонував ОСОБА_11,  який на той час ще перебував на правому фланзі прикордонної застави „Саловка" і нака­зав швидко очолювати прикордонний наряд «Оперативно-пошукова група» та висуватись у рай­он насосної станції на напрямку 336 прикордонного знаку,  так як там спостерігається група невідомих осіб. У подальшому ним та іншими військовослужбовцями прикордонної застави у вказаному районі була затримана група нелегальних мігрантів у кількості 7-ми громадян Сомалі,  а пізніше на заставі він взнав,  що разом із нелегалами також був затриманий провідник - солдат за контрактом ОСОБА_4

Крім цього свідок ОСОБА_6 заявив,  що пр-к ОСОБА_1,  який 1 лютого 2008 року пе­ребував у прикордонному наряді „Оперативний черговий",  доповідь йому про виявлення при­кордонним нарядом від мобільної прикордонної застави „Чоп" групи осіб в кількості біля 10 чо­ловік біля насосної станції на напрямку 336 прикордонного знаку,  не здійснював. Про виявлення даної групи за допомогою тепловізійного комплексу він дізнався від начальника прикордонної застави «Саловка»  ст.  л-та ОСОБА_11,  який і дав йому наказ про висунення прикордонного на­ряду на напрямок 336 прикордонного знаку.

Аналогічні показання дав свідок ОСОБА_10 - начальник прикордонної застави „Салов­ка" зазначивши,  що інформацію про помічену за допомогою тепловізійного комплексу в районі

336           прикордонного знаку групу невідомих осіб він отримав від заступника начальника штабу

Чопського прикордонного загону підполковника ОСОБА_12 та одразу передав її своєму за­

ступнику лейтенанту ОСОБА_6

Також свідок ОСОБА_11 повідомив,  що у записній книзі його мобільного телефону збере­жено два номери абонентів операторів мобільного зв'язку,  якими користувався пр-к ОСОБА_1 -№НОМЕР_1 та №НОМЕР_2.

Свої показання названі вище свідки,  кожен окремо,  повністю підтвердили під час прове­дення з ними відтворення обстановки та обставин події.

Із протоколів адміністративного затримання 7-ми громадян Сомалі вбачається,  що всі вони затримані прикордонним нарядом від прикордонної застави „Саловка" Чопського прикор­донного загону 1 лютого 2008 року на напрямку 337 прикордонного знаку при спробі незаконно перетнути державний кордон із України в Угорщину.

Згідно дослідженого у суді протоколу огляду місця події від 1 лютого 2008 року - на від­стані біля 300 м до лінії державного кордону України з Угорською Республікою на напрямку 336-

337           прикордонних знаків у районі насосної станції зафіксовано місце затримання групи осіб із 7-

 

6

ми громадян Сомалі. Також встановлені фрагменти доріжок слідів від групи осіб,  прим'ятість рослинності та місце затримання одного громадянина України,  у рівчаку в районі 333-334 прико­рдонних знаків виявлено в'язану чорну шапку (у яку був одітий підсудний ОСОБА_4).

Відповідно до протоколу явки з повинною ОСОБА_4 - останній з'явився до відді­лення внутрішньої безпеки по Чопському прикордонному загону та зізнався про свою та прапо­рщика ОСОБА_1 причетність до незаконного переправлення осіб через державний кордон України.

Із дослідженої у судовому засіданні службової записки начальника оперативно-розшукового відділу Чопського прикордонного загону підтверджується факт затримання солдата ОСОБА_4 1 лютого 2008 року в 700 м від лінії державного кордону України на напрямку 335 прикордонного знаку,  та те,  що в ході проведення фільтраційно-перевірочних заходів вста­новлено причетність до вчинення протиправної діяльності,  пов'язаної із незаконним переправ­ленням осіб через кордон,  окрім ОСОБА_4,  ще й прапорщика ОСОБА_1 та інших невс-тановлених осіб слов'янської зовнішності.

Із протоколу особистого обшуку затриманого ОСОБА_1 від 2 лютого 2008 року вбача­ється,  що в останнього вилучено мобільний телефон марки „Нокіа 6230І",  яким він користувався до,  під час і після скоєння інкримінованих ним злочинів.

Аналогічно,  відповідно до протоколу огляду та речовими доказами по справі -мобільним телефоном „Нокіа" моделі 6230І з сім-карткою оператора мобільного зв'язку „Київстар" № +НОМЕР_1,  підтверджується факт користування ними ОСОБА_1

Згідно протоколу виїмки засобів мобільного зв'язку у ОСОБА_4 від 4 лютого 2008 року - останній користувався мобільними телефонами „Нокіа" моделі N 73 із вставленою в ньому сім-карткою мобільного оператора „Лайф" та мобільним телефоном „Сіменс" моделі М 65 із вставленою в ньому сім-карткою мобільного оператора „Білайн".

Аналогічно,  відповідно до протоколу огляду та речовими доказами по справі - мобіль­ним телефоном марки „Нокіа" моделі N 73 та сім-карткою мобільного оператора „Лайф" № +НОМЕР_2,  підтверджується користування ними ОСОБА_4 та зокрема здійснення і прийом дзвінків 1 лютого 2008 року.

Як слідує із досліджених у судовому засіданні протоколу огляду та речовим доказом по справі - мобільним телефоном марки „Сіменс" моделі М 65 та сім-карткою мобільного оператора „Білайн" № +НОМЕР_3 - ОСОБА_4 користувався ними та здійснював прийом дзвінків 1 лютого 2008 року. Також встановлено,  що в записній книжці під іменем „ОСОБА_13" значиться номер телефону +3НОМЕР_1 (яким користувався ОСОБА_1) та під іменем „ОСОБА_1" значиться номер телефону НОМЕР_1 (яким також користувався ОСОБА_1).

Протоколом обшуку автомобіля ОСОБА_1 ВАЗ 21150 д/н НОМЕР_1 від 6 лютого 2008 року підтверджено,  що в автомобілі виявлено та вилучено мобільний телефон марки „Сам-сунг" з ІМЕІ НОМЕР_4,  яким,  як встановлено у ході як досудового,  так і судового слідства,  користувався ОСОБА_1.

Відповідно до протоколу огляду та речовим доказом по справі - CD-R диском,  на якому міститься інформація,  вилучена із комп'ютера тепловізора мобільної прикордонної застави „Чоп",  підтверджується спроба перетину 1 лютого 2008 року державного кордону України з Уго­рщиною групою осіб на ділянці відповідальності прикордонної застави „Саловка".

Із протоколу огляду та речових доказів по справі - книги прикордонної служби,  журналу обліку виходу прикордонних нарядів на зв'язок та схеми оповіщення особового складу прикор­донної застави „Саловка" вбачається,  що:

· згідно списку особового складу застави ОСОБА_1 значиться під № 19,  а ОСОБА_4 під №35;

· згідно плану охорони державного кордону ОСОБА_1 з 20.00 год. 1 лютого 2008 року перебував у прикордонному наряді „Оперативний черговий застави",  а ОСОБА_4 у жодно­му наряді не значиться;

згідно журналу обліку виходу прикордонних нарядів на зв'язок за 1/2 лютого 2008 року о 21.05 год. „Оперативний черговий застави" прапорщик ОСОБА_1 отримав інформацію від

 

7

солдата ОСОБА_5 про те,  що ним спостерігається рух променів,  о 21.20 год. інформацію про ви­явлення на кордоні групи до 10 осіб;

- згідно схеми оповіщення особового складу прикордонної застави номер абонента мобільного зв'язку у ОСОБА_1 - НОМЕР_1,  ay ОСОБА_4 - № НОМЕР_2.

Як слідує із протоколу огляду та речовими доказами по справі - шапкою чорного кольо­ру та курткою чорного кольору,  вилученими під час огляду місця події - саме в ці предмети одягу був одягнений при здійсненні незаконного переправлення осіб через державний кордон України з Угорщиною 1 лютого 2008 року ОСОБА_4

Згідно витягу з наказу начальника Чопського прикордонного загону № 116-ос від 22 гру­дня 2006 року та копії послужного списку - прапорщик ОСОБА_1 призначений на посаду на­чальника відділення збору інформації прикордонної застави „Саловка" в/ч 1493.

Згідно витягу з наказу начальника того ж прикордонного загону № 245-ос від 25 грудня 2007 року,  копіями послужного списку та обліково-послужної картки солдат ОСОБА_4 прийнятий на військову службу за контрактом і призначений на посаду патрульного-дозиметриста прикордонної застави „Саловка".

Відповідно до довідки № 1309 Львівського клінічного госпіталю ДПС України (ВЛК) -солдат ОСОБА_4 визнаний здоровим та придатним до військової служби.

Оскільки прапорщик ОСОБА_1 30 січня 2008 року з корисливих мотивів,  в інтересах організаторів незаконного переправлення осіб через державний кордон України,  схилив до тако­го незаконного переправлення солдата за контрактом ОСОБА_4,  а надалі,  31 січня та 1 лютого 2008 року,  діючи за попередньою змовою групою осіб (ОСОБА_4 та організато­рами незаконного переправлення осіб через державний кордон),  реалізуючи спільні із ними зло­чинні наміри,  умисно,  організував незаконне переправлення осіб через державний кордон Украї­ни та безпосередньо виконав частину злочину шляхом керівництва діями щодо незаконного пе­реправлення,  визначення найбільш зручного маршруту руху,  способу,  часу та місця вчинення злочину,  засобів взаємодії (зв'язку),  а також шляхом вказівок,  внаслідок чого стала можливим спроба незаконного переправлення групи нелегальних мігрантів у кількості 7-ми громадян Сома­лі через державний кордон України з Угорською Республікою на напрямку 336 прикордонного знаку прикордонної застави «Саловка» Чопського прикордонного загону,  заподіявши шкоду ін­тересам держави у вигляді порушення встановленого порядку перетинання державного кордону України,  чим вчинив організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон Укра­їни,  керівництво такими діями та сприяння їх вчиненню порадами,  вказівками і наданням засобів,  вчинене за попередньою змовою групою осіб,  суд ці дії ОСОБА_1 кваліфікує за  ст.  332 ч. 2 КК України;

Оскільки він же,  будучи військовою службовою особою - начальником відділення збору інформації прикордонної застави „Саловка" Чопського прикордонного загону,  в порушення ви­мог  ст.  ст.  11,  16,  59 Статуту внутрішньої служби ЗС України,   ст.  84 Статуту ДПС з охорони дер­жавного кордону України ч. III прикордонна застава,  умисно,  діючи всупереч інтересів служби,  зловживаючи своїм службовим становищем на власну користь,  в особистих інтересах та в інтере­сах третіх осіб - ОСОБА_4 та організаторів незаконного переправлення осіб через держа­вний кордон України,  отримавши о 21.05 год. 1 лютого 2008 року від прикордонного наряду „Пост спостереження" у складі солдата ОСОБА_5 повідомлення,  що ним вздовж лінії кордо­ну спостерігається рух променів,  та біля 21.20 год. цього ж дня отримавши інформацію про вияв­лення прикордонним нарядом „Пост технічного спостереження" від прикордонної комендатури „Чоп" в районі 337 прикордонного знаку групи у кількості біля 10 невідомих осіб,  вказану інфо­рмацію вніс до журналу обліку виходу прикордонних нарядів на зв'язок,  однак,  всупереч своїх обов'язків за посадою посадовим особам застави дані про стан обстановки не доповів,  підтри­мання інформаційної взаємодії між прикордонними нарядами та черговими службами взаємодій-них структурних підрозділів не організував,  порушивши правила організації чергової зміни при­кордонної застави унеможливив оперативне прийняття рішення начальником застави при зміні обстановки та знаючи,  що ОСОБА_4 у цей час із групою нелегальних мігрантів знаходиться в районі 336-337 прикордонних знаків,  з метою прикрити свою,  ОСОБА_4 та інших приче-

 

8

тних до злочину осіб протиправну діяльність,  зателефонував зі свого мобільного телефону на мо­більний телефон ОСОБА_4 та повідомив останньому про його виявлення з групою нелега­льних мігрантів прикордонним нарядом і надав вказівку втікати,  чим було створено небезпеку охоронюваним державі інтересам у вигляді істотної шкоди - серйозного порушення встановлено­го порядку несення військової служби військовими службовими особами,  підірвано авторитет Державної прикордонної служби України в очах громадян,  створення уяви у підлеглих про мож­ливість безкарно вчиняти злочини та не нести за них будь-якої відповідальності,  зрив виконання завдання щодо охорони державного кордону,  чим вчинив інше зловживання службовим стано­вищем,  вчинене з корисливих мотивів,  в особистих інтересах та інтересах третіх осіб,  що заподі­яло істотну шкоду,  суд ці дії підсудного ОСОБА_1 кваліфікує за  ст.  423 ч. 1 КК України;

Оскільки солдат служби за контрактом ОСОБА_4 31 січня та біля 21.00 год. 1 лю­того 2008 року,  діючи із корисливих мотивів,  за попередньою змовою групою осіб (ОСОБА_1 та організаторами незаконного переправлення осіб через державний кордон),  реалізуючи спільні із ними злочинні наміри,  умисно,  виконав частину злочину шляхом надання порад,  ви­значивши найбільш зручний маршрут руху,  час та місце злочину,  а також приймаючи безпосе­редню участь у переправленні,  вчинив спробу незаконного переправлення групи нелегальних мігрантів у кількості 7-ми громадян Сомалі через державний кордон України з Угорською рес­публікою на напрямку 336 прикордонного знаку,  своїми діями заподіявши шкоду інтересам дер­жави у вигляді порушення встановленого порядку перетинання державного кордону України,  чим вчинив сприяння в незаконнім переправлені осіб через державний кордон України порадами,  вчинене за попередньою змовою групою осіб,  суд ці дії підсудного ОСОБА_4 кваліфікує за  ст.  332 ч. 2 КК України.

Разом з цим,  до показань підсудного ОСОБА_1 з приводу невизнання ним своєї вини у скоєнні інкримінованих йому злочинів,  суд відноситься критично,  розцінює їх як форму захисту у судовому засіданні та бажанні уникнути відповідальності за скоєне. При цьому суд в основу вироку кладе показання підсудного ОСОБА_4,  роздруківки телефонних розмов,  показання усіх свідків,  які узгоджуються між собою,  стверджують певний час,  місце та спосіб вчинення ОСОБА_1 злочинів,  передбачених  ст.  ст.  332 ч. 2,  423 ч. 1 КК України.

Зокрема,  посилання підсудного ОСОБА_1 на те,  що він після отримання увечері 1 лю­того 2008 року від прикордонного наряду „Пост технічного спостереження" інформації про те,  що вони на напрямку 335-336 прикордонних знаків спостерігають рух групи осіб з 7-ми чоловік в бік кордону і він,  як „Оперативний черговий застави",  вказану інформацію вніс до Журналу ви­ходу на зв'язок прикордонних нарядів та повідомив про це заступника начальника прикордонної застави лейтенанта ОСОБА_6,  суд дані твердження підсудного спростовує показаннями свідка ОСОБА_6,  який як на досудовому слідстві,  так і в суді заявив,  що про виявлення даної групи за допомогою тепловізійного комплексу він дізнався від начальника прикордонної застави «Саловка»  ст.  л-та ОСОБА_11,  який і дав йому наказ про висунення прикордонного наряду на напрямок 336 прикордонного знаку.,  що ніякої інформації він від пр-ка ОСОБА_1 не отримував.

Також,  посилання підсудного ОСОБА_1 на те,  що він із громадянами,  які займалися неза­конним переправленням осіб через державний кордон,  не зустрічався та розмов не вів,  із солда­том ОСОБА_4 щодо незаконного переправлення осіб через кордон на ділянці відповіда­льності прикордонної застави „Саловка" 30-31 січня та 1 лютого 2008 року,  він не домовлявся,  30 і 31 січня 2008 року на території прикордонної застави „Саловка" і в інших місцях із ОСОБА_4 він не зустрічався,  він ОСОБА_4 і останній йому впродовж вечора 1 лютого 2008 року не телефонували і ніяких розмов по мобільних телефонах не вели,  заперечення ним користування мобільним телефоном „Самсунг",  який був вилучений з його автомобіля в ході обшуку та сім-карточками №№ НОМЕР_2,  НОМЕР_1 та взагалі,  що за весь час проходження ним військової служби на прикордонній заставі „Саловка" він жодного разу не телефонував солдату ОСОБА_4.,  суд також дані твердження підсудного спростовує дослідженими у судовому засіданні до­казами.

Зокрема,  як слідує із показань підсудного ОСОБА_4,  ознайомившись із наданими роздруківками телефонних розмов між ним та ОСОБА_1,  а також аналізом вхідних та вихід­них дзвінків останнього,  він розмовляв із ОСОБА_1 1 лютого 2008 року під час дзвінків ОСОБА_1 з

 

9

мобільного номера 3НОМЕР_1 на його (ОСОБА_4) мобільний номер НОМЕР_3 о 16.27 год. (72 сек.),  о 16.32 год. (42 сек.) та о 16.36 год. (63 сек.),  знаходячись у прикордонному наряді „По­ст спостереження" на 329-332 прикордонних знаках. ОСОБА_1 зателефонував йому на мобіль­ний телефон та наказав оглянути ділянку кордону і попередньо визначити місце,  де краще всього буде здійснити переправлення групи мігрантів. Також,  під час дзвінків вони розмовляли,  яким чином і коли саме краще буде здійснити переправлення. 1 лютого 2008 року під час дзвінків ОСОБА_1 з мобільного номера 3НОМЕР_2 на його (ОСОБА_4) мобільні номера НОМЕР_3 і НОМЕР_2 в період з 18.43 год. по 21.39 год. ОСОБА_1 підказував йому дорогу із групою не­легальних мігрантів до державного кордону із с Червоного через станцію Батьово до околиці с Саловка. Також,  біля 21.20 год. 1 лютого 2008 року ОСОБА_1 зателефонував йому і повідомив,  що його (ОСОБА_4) із групою на кордоні помітив прикордонний наряд і щоб вони втікали.

Окрім цього,  ОСОБА_4 показав,  що ОСОБА_1 30-31 січня 2008 року та 1 лютого 2008 року користувався телефоном марки „Нокія 6230І" та телефоном марки „Самсунг",  модель останнього не пам'ятає,  але пригадує,  що це був розкладний телефон сірого кольору. ОСОБА_1 30-31 січня 2008 року та 1 лютого 2008 року телефонував йому із номерів мобільного оператора „Київстар" чи „Діджус" № +3НОМЕР_2 (який записаний в його (ОСОБА_4) телефоні „Сіменс" як абонент «ОСОБА_1») та № +3НОМЕР_1 (який записаний в його (ОСОБА_4) телефоні „Сіменс" як абонент «ОСОБА_13»). Відповідно,  на вказані номера ОСОБА_1 він телефонував зі своїх номерів мобільного оператора „Білайн" № +НОМЕР_3 та мобільного оператора „Лайф" № +НОМЕР_2. Крім цього,  дослідженими у ході судового засідання роздруківок телефонних дзвінків по номерам абонентів мобільного зв'язку „Київстар",  якими користувався ОСОБА_1 та телефон­них дзвінків по номеру абонента мобільного зв'язку „Білайн",  яким користувався ОСОБА_4,  а також проведеними аналізами вказаних дзвінків встановлено,  що обидва підсудні в період 30-31 січня та 1 лютого 2008 року постійно підтримували між собою телефонний зв'язок. Зокрема ОСОБА_1,  починаючи з 16 години до 22 години 1 лютого 2008 року постійно зізвонювався з ОСОБА_4,  що підтверджує покази останнього про маршрути руху,  та те,  що ОСОБА_1 домо­влявся із ним про місце,  час та спосіб вчинення незаконного переправлення осіб через державний кордон,  підказував ОСОБА_4 із переправниками та групою незаконних мігрантів дорогу до кордону,  а також повідомив про виявлення групи прикордонним нарядом і надав вказівку втікати. Також,  цим спростовуються покази ОСОБА_1 в частині того,  що він в період 30-31 січня та 1 лютого 2008 року жодного разу не підтримував зв'язок із ОСОБА_4

Враховуючи,  що вилучені у підсудних мобільні телефони та сім-картки,  за допомогою яких вони вели телефонні розмови з приводу скоєння ними інкримінованих їм злочинів і які яв­лялися засобами вчинненя злочину,  передбаченого  ст.  332 ч. 2 КК України,  санкція частини якої передбачає їх конфіскацію,  у відповідності до вимог  ст.  81 ч. 1 п. 1 КПК України,  суд важає за необхідне конфіскувати їх у дохід держави.

Разом з тим,  органами досудового слідства у якості речового доказу визнано автомобіль марки ВАЗ-21150 д/н НОМЕР_6,  який належить на праві особистої власності підсудному ОСОБА_1 і за клопотанням державного обвинувача також підлягає конфіскації в дохід держави як засіб вчинення злочину,  оскільки вказаний підсудний двічі підвозив підсудного ОСОБА_4 на зустріч до переправників нелегальних мігрантів,  суд дане клопотання не задовільняє,  оскільки у відповідності до вимог  ст.  332 КК України - надання транспортних засобів полягає у передаванні особам,  які незаконно перетинають державний кордон України.

Оскільки матеріалами справи безаперечно встановлено,  що ОСОБА_1 безпосередньо не передавав ні нелегальним мігрантам,  ні їх провідникам для досягнення своєї мети - перетинання державного кордону особистий автомобіль ВАЗ-21150,  суд приходить до висновку,  що у відпові­дності до вимог  ст.  81 ч. 1 п. 5 КПК України,  вказаний автомобіль,  а також інші особисті речі,  предмети,  грошові кошти,  вилучені під час особистого обшуку та обшуку автомобіля ОСОБА_1 (крім мобільних телефонів та сім-карток),  підлягають поверненню останньому,  так як вони не являються засобами вчинення злочину.

При обранні підсудному ОСОБА_4 виду та міри покарання військовий суд врахо­вує щире каяття у вчиненому,  активне сприяння розкриттю злочинів,  а також те,  що по місцю проживання та служби він характеризується з позитивної сторони,  до кримінальної відповідаль-

 

10

ності притягується уперше,  раніше ні у чому вартому осуду помічений не був,  заочно навчається на 4-му курсі монтажного технікуму,  його молодий вік,  а також те,  що від його протиправних дій тяжких наслідків не настало.

При обранні виду та міри покарання підсудному ОСОБА_1,  незважаючи на те,  що він вини у скоєнні інкримінованих йому злочинах не визнав,  суд враховує те,  що останній також по місцю проживання та проходження військової служби характеризується з позитивної сторони,  до кримінальної відповідальності притягується уперше,  раніше ні у чому вартому осуду помічений не був,  важкі матеріально-побутові умови як його,  так і його батьків,  а саме: відсутність особис­того житла (наймає кімнату),  на його утриманні перебувають: батько-пенсіонер,  тяжко хвора ма­ма,  яка являється інвалідом 2-ї групи та перебуває на диспансерному обліку з приводу - Д-з: ЖКХ,  Хронічний калькульозний холецистит,  Криптогенний цироз печінки та інші хронічні за­хворювання,  у зв'язку з чим у даний час знаходиться на стаціонарному лікуванні,  що об'єктивно підтверджується дослідженими у судовому засіданні медичними документами,  його (ОСОБА_1) рі­дна сестра,  яка навчається у вищому учбовому закладі на 5-му курсі денної форми навчання,  за навчання якої підсудний частково проводить оплату і що сам ОСОБА_1 також навчається у вищому учбовому закладі на заочній формі навчання,  а також те,  що від його протиправних дій тяжких наслідків не настало.

Враховуючи сукупність наведених вище обставин,  що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_4 та ОСОБА_1 інкримінованих їм зло­чинів,  особи підсудних,  мотиви та ступінь тяжкості вчинених ними дій,  суд приходить до виснов­ку про можливість виправлення їх без відбування покарання,  а тому вважає за необхідне звільни­ти ОСОБА_1 та ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням,  застосувавши до них  ст.  75 КК України.

Разом з тим,  оскільки підсудний ОСОБА_1 своїми протиправними діями скоїв тяжкий злочин,  передбачений  ст.  332 ч. 2 КК України,  пов'язаний із проходженням ним військової служ­би,  суд,  у відповідності до вимог  ст.  54 КК України позбавляє його військового звання «прапор­щик».

На підставі викладеного,  керуючись  ст.  ст.  323,  324,  330 КПК України,  військовий місце­вий суд

 

ЗАСУДИВ:

 

ОСОБА_1 та ОСОБА_4 визнати вин­ними у скоєнні злочину,  передбаченого  ст.  332 ч. 2 КК України,  на підставі якої позбавити їх волі строком:

· ОСОБА_1 - на 5 (п'ять) років;

· ОСОБА_4 - на 4 (чотири) роки з конфіскацією засобів вчинення злочину.

У відповідності до  ст.  54 КК України за скоєння тяжкого злочину,  передбаченого  ст.  332 ч. 2 КК України,  позбавити ОСОБА_1 військового звання «прапорщик».

Крім цього ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину,  передбаченого  ст.  423 ч. 1 КК України,  на підставі якої позбавити його волі строком на 2 (два) роки.

За сукупністю злочинів,  у відповідності до ч. 1  ст.  70 КК України остаточно призначити ОСОБА_1 покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років з конфіскацією засобів вчинення злочину

У відповідності до  ст.  75 КК України звільнити ОСОБА_1 та ОСОБА_4 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням строком:

· ОСОБА_1 - на 2 (два) роки і 6 (шість) місяців;

· ОСОБА_4 - на 2 (два) роки,

якщо вони протягом цього іспитового строку не вчинять нового злочину і виконають покладені на них обов'язки.

Згідно  ст.  76 КК України зобов'язати ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої систе-

 

11

ми,  повідомляти ці органи про зміну місця проживання,  роботи або навчання,  періодично з'являтися для реєстрації в ці органи.

Контроль за поведінкою обох засуджених покласти на орган виконання покарань за їх мі­сцем проживання.

У відповідності до  ст.  54 КК України за вчинення тяжкого злочину,  передбаченого ч. 2  ст.  332 КК України,  позбавити ОСОБА_1 військового звання "прапорщик".

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 - утримання під вартою - скасувати,  звільнивши його з-під варти у залі суду та до вступу вироку в законну силу обрати відносно засудженого мі­ру запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд по місцю проживання останнього.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 - нагляд командування в/ч 1493 - скасувати,  оскільки він на даний час уже звільнений зі служби в армії та до вступу вироку в законну силу обрати відносно засудженого міру запобіжного заходу також у вигляді підписки про невиїзд по місцю проживання останнього.

У відповідності до вимог  ст.  81 ч. 1 п.1 КПК України,  після вступу вироку в законну силу речові докази по справі: мобільний телефон „Нокіа" моделі 6230І з сім-картка оператора мобіль­ного зв'язку „Київстар" НОМЕР_1; мобільний телефон марки „Нокіа" моделі N 73 та сім-картка мобільного оператора „Лайф" № +НОМЕР_2; мобільний телефон марки „Сіменс" моделі М 65 та сім-картка мобільного оператора „Білайн" № +НОМЕР_3; мобільний телефон марки „Самсунг",  що належали засудженим і знаходяться при матеріалах кримінальної справи (т. 1 а.с.  86,  т. 2 а.с.  37, 41, 46, ) як знаряддя скоєння злочину - конфіскувати в дохід держави.

Визнаний по справі у якості речового доказу автомобіль марки ВАЗ 21150 д/н НОМЕР_6 (т. 1 а.с.  140,  141) та вилучені під час обшуку автомобіля ВАЗ 21150,  що належить ОСОБА_1 його особисті речі,  предмети і документи (т. 1 а.с.  132-134),  а також вилучені під час особи­стого обшуку затриманого ОСОБА_1 речі,  предмети і грошові купюри (за винятком мобільних телефонів та сім-карток) (т.2 а.с.  72-73),  які передані на відповідальне зберігання начальнику Ужгородського зонального відділення ВСП і які не визнані судом як засоби вчинення злочину,  у відповідності до вимог  ст.  81 ч. 1 п. 5 КПК України,  після вступу вироку в законну силу - повер­нути їх власнику - ОСОБА_1 Решта речових доказів:

- шапку чорного кольору та куртку чорного кольору,  які знаходяться при матеріалах кри­мінальної справи (т. 2 а.с.  48) - знищити як такі,  які не являють собою матерільної цінності;

-          CD-R диск,  на якому міститься інформація вилучена із комп'ютера тепловізора

мобільної прикордонної застави „Чоп" (т. 2 а.с.  15-16),  який знаходиться в матеріалах

кримінальної справи - зберігати при матеріалах справи.

-        книгу прикордонної служби,  журнал обліку виходу прикордонних нарядів на зв'язок,

схему оповіщення особового складу прикордонної застави „Саловка" (т. 2 а.с.  28-29),  які переда­

ні на відповідальне зберігання начальнику прикордонної застави „Саловка" Чопського прикор­

донного загону,  вважати повернутими останнім.

На вирок може бути подано апеляцію у військовий апеляційний суд Центрального регіону через військовий місцевий суд Ужгородського гарнізону протягом 15 діб з моменту його прого­лошення.