1-5-2008

ВИРОК

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

19 лютого 2008 року                                                                                                          м.  Ужгород

Військовий місцевий суд Ужгородського гарнізону у складі: головуючого - підполковника юстиції Дацківа В.В.,  при секретарі - Лакатош Г.К.,

за участю державного обвинувача - військового прокурора Ужгородського гарнізону полковника юстиції Демківа О.Р. та потерпілого ОСОБА_2,  розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні військового суду кримінальну справу відносно військовослужбовця військової час­тини Т0300 старшого солдата

ОСОБА_1,  який народився ІНФОРМАЦІЯ_1року у м.  Соснівка Сокальського ра­йону Львівської області,  українця,  з середньою осві­тою,  не одруженого,  раніше не судимого,  призваного на військову службу Червоноградським МВК Львів­ської області у травні 2007 року,

за обвинуваченням у вчиненні злочину,  передбаченого ч. 2  ст.  406 КК України. Судовим слідством військовий місцевий суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 у травні 2007 року призваний на дійсну військову строкову службу,  яку з листо­пада того ж року по теперішній час проходить у військової частини Т0300 на посаді старшого стрі­льця взводу охорони,  маючи військове знання "старший солдат".

У цій же військовій частині,  призваний на строкову військову службу у листопаді 2007 ро­ку,  на аналогічній посаді проходить військову службу солдат ОСОБА_2,  при цьому вони у відносинах підлеглості між собою не перебували.

2 січня 2008 року біля 13.00 год. старший солдат ОСОБА_1 у кімнаті підготовки патруль­ного наряду в/ч Т0300 пред'явив претензії солдату ОСОБА_2 з приводу того,  що останній,  на його думку,  погано вимив підлогу у спальному приміщенні взводу. Після цього підсудний,  у по­рушення вимог  ст.  ст.  11,  49,  50,  128 Статуту внутрішньої служби ЗС України та  ст.  4 Дисциплінар­ного статуту ЗС України,  умисно,  з метою показати свою уявну перевагу над ОСОБА_2,  прини­жуючи його честь та гідність як військовослужбовця,  наніс йому один удар відкритою долонею правої руки в область потиличної частини голови,  від якого останній втратив рівновагу та,  падаю­чи,  вдарився головою об стіну. Внаслідок удару та послідуючого падіння солдату ОСОБА_2 було заподіяно легкі тілесні ушкодження у вигляді забою м'яких тканин потиличної ділянки голо­ви.

Допитаний у судовому засіданні підсудний свою вину у пред'явленому обвинувачені визнав повністю,  при цьому показав,  що у вказаний час він зайшовши в розташування взводу охорони і побачивши,  що в спальному приміщенні погано помита підлога,  почав з'ясовувати хто її мив. Ви­яснивши,  що на вказаній ділянці прибирав солдат ОСОБА_2,  він сказав останньому,  щоб той

2

йшов домивати підлогу. У той момент коли ОСОБА_2 почав відходити,  він штовхнув його пра­вою рукою в голову,  а саме в район лівого вуха. Штовхаючи потерпілого,  він повернув голову і в той же момент почув глухий стук. Повернувшись,  він побачив,  що солдат ОСОБА_2 лежить на підлозі. Визнає,  що саме своїми діями спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_2,  однак заперечує,  що це був не удар,  а поштовх.

Крім повного зізнання підсудного у вчиненні даного злочину,  його вина у скоєному підтве­рджується наступними доказами.

Так,  потерпілий ОСОБА_2 у суді показав,  що 2 січня 2008 року у розташуванні взводу охорони проводились заходи по прибиранню спального та інших службових приміщень. Зокрема він та солдат ОСОБА_3  займались прибиранням (миттям підлоги) спального приміщення взводу охорони. Біля 13.00 год.  ст.  солдат ОСОБА_1,  будучи незадоволеним якістю миття підлоги,  наніс йому відкритою долонею правої руки один чи то удар чи то поштовх в область потиличної части­ни голови з лівого боку,  від чого він не втримався на ногах та почав падати. При падінні він вда­рився головою об стіну та втратив свідомість. Через деякий час отямившись,  він побачив,  що зна­ходиться у медичному пункті частини. У подальшому його відвезли у військовий шпиталь м.  Му-качево,  де він деякий час перебував на стаціонарному лікуванні.

Свої показання потерпілий повністю підтвердив при проведенні з ним відтворення обстано­вки та обставин події.

Допитані у якості свідків військовослужбовці ОСОБА_3  та ОСОБА_4,  кожен окремо,  у су­довому засіданні показали,  що у вказаний час вони бачили,  як за погане миття підлоги підсудний підвищеним тоном «Іди домивай»,  правою рукою схопив солдата ОСОБА_2 за ліву сторону обличчя з захватом за потилицю і штовхнув потерпілого. Від поштовху останній,  втративши рівно­вагу,  вдарився головою об стіну,  біля якої стояв,  впав на підлогу та зразу ж втратив свідомість.

Відповідно до висновку судово-медичного експерта № 64 від 24.01.2008 року - виявлені у ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді забою м'яких тканин потиличної ділянки голови мо­гли виникнути внаслідок дії тупих твердих предметів або ударянні об такі при падінні з висоти власного росту та можуть вкладатися у час події,  що мала місце 2 січня 2008 року. Дані ушкоджен­ня кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.

Як слідує із довідки командира в/ч Т0300 за вих. № 27 від 22.01.08 р. - на час скоєння  ст.  солдатом ОСОБА_1 інкримінованого йому злочину,  останній із потерпілим - солдатом ОСОБА_2 у відносинах підлеглості не перебували.

Згідно витягів з наказів командира військової частини Т0300: № 271 від 23 жовтня 2007 ро­ку - солдат ОСОБА_1 та № 292 від 14 листопада 2007 року - солдат ОСОБА_2 призначені на посади старшого стрільця взводу охорони даної військової частини.

Висновком військово-лікарської комісії від 25 січня 2008 року - солдат ОСОБА_1 визна­ний придатним до військової служби.

Оскільки 2 січня 2008 року близько 13.00 год. у кімнаті підготовки патрульного наряду вій­ськової частини ТОЗОО,  у порушення вимог  ст.  ст.  11,  49,  50,  128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та  ст.  4 Дисциплінарного статуту ЗС України,   ст.  солдат ОСОБА_1 пору­шив статутні правила взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності між ними відносин підлеглості - наніс солдату ОСОБА_2 один удар долонею правої руки в область потиличної частини голови,  від якого останній втратив рівновагу та,  падаючи,  вдарився головою об стіну,  чим заподіяв потерпілому легкі тілесні ушкодження у вигляді забою м'яких тканин потиличної ділянки голови,  суд вчинене ОСОБА_1 кваліфікує за ч. 2  ст.  406 КК України.

Посилання підсудного на те,  що він удару потерпілому не наносив,  а лише штовхнув остан­нього рукою у ділянку потиличної частини голови,  суд до даних тверджень відноситься критично,  оскільки приходить до висновку,  що вони не впливають на кваліфікацію злочину. При цьому суд виходить із того,  що саме у результаті насильницьких дій з сторони ОСОБА_1,  незалежно - чи це був удар,  чи поштовх,  ОСОБА_2 втратив рівновагу,  вдарився головою об стіну,  у результаті чого отримав вказані тілесні ушкодження,  тобто протиправні дії підсудного по відношенню до по­терпілого знаходяться у причинному зв'язку із наслідками,  які наступили.

При обранні ОСОБА_1 виду та міри покарання військовий суд враховує чистосердечие розкаяння підсудного у вчиненому,  що по місцю проживання та проходження військової служби

3

він характеризується виключно з позитивної сторони - по службі має п'ять заохочень та жодного стягнення,  хоча згідно висновку ВЛК і визнаний придатним до військової служби,  однак хворіє Д-з - хронічний тонзиліт,  до кримінальної відповідальності притягується уперше,  раніше ні у чому ва­ртому осуду помічений не був,  від його дій тяжких наслідків не настало,  добровільно відшкодував спричинені державі збитки за лікування потерпілого у медичному закладі,  а також те,  що потерпі­лий ОСОБА_2 до підсудного претензій не має і просить суворо його не карати.

Враховуючи сукупність наведених вище обставин,  що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину,  особу підсудного,  суд знаходить можливим відно­сно ОСОБА_1 перейти до іншого,  більш м'якого виду основного покарання,  не зазначеного у са­нкції  ст.  406 ч. 2 КК України,  застосувавши до нього  ст.  ст.  69 та 60 того ж Кодексу.

На підставі викладеного,  керуючись  ст.  ст.  323,  324 КПК України,  військовий місцевий суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину,  передбаченого ч. 2  ст.  406 КК України,  на підставі якої із застосуванням  ст.  ст.  69 і 60 цього ж Кодексу призна­чити йому покарання у вигляді арешту строком на 3 (три) місяці з відбуттям покарання на гаупт­вахті Ужгородського зонального відділення Військової служби правопорядку.

Міру запобіжного заходу відносно засудженого ОСОБА_1 - нагляд командування війсь­кової частини Т0300 - відмінити і до набрання вироком законної сили утримувати його на гауптва­хті вказаного зонального відділення Військової служби правопорядку.

Початок строку відбування покарання у виді арешту засудженому обчислювати з моменту доставки його на гауптвахту Ужгородського зонального відділення Військової служби правопо­рядку.

На вирок може бути подано апеляцію у військовий апеляційний суд Центрального регіону через військовий місцевий суд Ужгородського гарнізону протягом 15 діб з моменту його проголо­шення.