1-4-2008

ВИРОК

 ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

6 лютого 2008 року                                                                                                     м.  Мукачево

Військовий місцевий суд Ужгородського гарнізону у складі: головуючого - підполковника юстиції Дацківа В.В.,  при секретарі - Каменевій Є.Ф.,

за участю державного обвинувача - заступника військового прокурора Ужгородського гарнізону майора юстиції Козачука М. В.,  потерпілого ОСОБА_2 та захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_3,  розглянувши у відкритому судовому засіданні у розташуванні військової частини А2483 кримінальну справу відносно військовослужбовця вказаної частини бувшого молодшого сержанта

ОСОБА_1,  який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року у м.  Миколаїв,  росіянина,  громадя­нина України,  з середньо-спеціальною освітою,  не од­руженого,  раніше не судимого,  призваного на військо­ву службу Центрально-Миколаївським РВК м.  Мико­лаєва у травні 2007 року,

за обвинуваченням у вчиненні злочину,  передбаченого ч. 2  ст.  424 КК України.

Судовим слідством військовий місцевий суд

ВСТАНОВИВ:

З жовтня 2007 року у в/частині А2483 (м.  Мукачево) на посаді командира відділення про­ходять військову службу молодший сержант ОСОБА_4 та поза штатом - солдат ОСОБА_2

Відповідно до  ст.  32 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України молодший сер­жант ОСОБА_4 являється начальником за службою та військовим званням по відношенню до солдата ОСОБА_2

Під час проходження служби підсудний,  будучи військовою службовою особою - команди­ром відділення 1-ої механізованої роти в/ч А2483 і начальником по військовому званню до війсь­ковослужбовця строкової служби солдата ОСОБА_2,  у порушення вимог  ст.  ст.  49,  50,  59 Ста­туту внутрішньої служби ЗС України,   ст.  ст.  З,  4 Дисциплінарного статуту ЗС України застосував насильство щодо підлеглого.

Так,  16 жовтня 2007 року близько 23.30 год. мол. с-нт ОСОБА_4 пішов з розташування 1-ої механізованої роти у туалет. Біля тумбочки днювального йому назустріч вийшов днювальний роти солдат ОСОБА_2,  який сказав,  що до розташування підрозділів йде черговий частини. Після цього підсудний направився назад до спального приміщення. Почекавши 5-10 хвилин,  ос­танній зрозумів,  що ОСОБА_2 обманув його. Вийшовши з розташування роти ОСОБА_1 направився до солдата ОСОБА_2 та почав кричати і нецензурно висловлюватися в його адресу на що ОСОБА_2 повідомив,  що вони,  (тобто солдати) йому набридли з ходінням по коридору. Після цих слів ОСОБА_1 застосував до солдата ОСОБА_2 фізичну силу нанісши тому удар кулаком правої руки

2

в обличчя,  від якого останній відчув фізичний біль. Після того,  як ОСОБА_2 закрив обличчя руками,  ОСОБА_1 наніс йому другий удар кулаком правої руки в область обличчя. Внаслідок цього підсуд­ний заподіяв потерпілому тілесні ушкодження у вигляді забою носа,  перелому кісток носа,  сколіо­зу зовнішнього носа,  викривлення переділки носа вправо з порушенням функції дихання,  які відносяться до легких тілесних ушкоджень,  що спричинило короткочасний розлад здоров'я.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 винним себе у вчиненні інкриміно­ваного йому злочину визнав повністю та дав аналогічні показання,  як викладено вище,  підтверди­вши,  що дійсно наніс потерпілому ОСОБА_2 два удари кураком у ділянку обличчя за те,  що останній обманув його,  що ніби то у підрозділ іде черговий частини.

Крім повного визнання підсудним своєї вини,  його вина у скоєному також підтверджується наступними доказами.

Так,  потерпілий ОСОБА_2 у суді також дав аналогічні показання,  як викладено у описо­вій частині вироку.

Свої показання підсудний та потерпілий,  кожний окремо,  повністю підтвердили при про­веденні з ними відтворення обстановки та обставин події.

Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні показав,  що 16 жовтня 2007 року біля 24.00 годин він ви­йшов зі спального приміщення роти та пішов в кімнату для вмивання. Там він побачив днювального солда­та ОСОБА_2,  який змивав зі свого обличчя кров. Підійшовши до ОСОБА_2,  останній повідомив йому,  що близько 23.30 годин того ж вечора мол. с-нт ОСОБА_4 наніс йому два удари кулаком в область обличчя.

Як вбачається із висновку судово-медичного експерта № 190 від 20 листопада 2007 року -потерпілому ОСОБА_2 були заподіяні легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я у вигляді: забою носа,  перелому кісток носа,  сколіозу зовнішнього носа,  викривлення пе­реділки носа вправо з порушенням функції дихання. Виникли вищевказані тілесні ушкодження внаслідок дії тупих твердих предметів по ударному механізму дії,  якими могли бути руки сторон­ньої людини затиснуті в кулак і по давності виникнення вкладаються у час пригоди,  що мала місце 16.10.2007 року.

Відповідно до витягу з наказу командира в/ч А2483 № 203 від 5 жовтня 2007 року ОСОБА_4 зарахований до списків особового складу даної частини та йому присвоєно військове звання "молодший сержант".

Згідно витягу з цього ж наказу - солдата ОСОБА_2 також зараховано до списків особо­вого складу в/ч А2483 та його виведено за штат 2-ї механізованої роти.

Наказом командира вказаної частини № 200 від 29 жовтня 2007 року за вчинення інкримі­нованого злочину ОСОБА_1 позбавлено військового звання «молодший сержант».

Як слідує із довідки ТВО начальника штабу в/ч А2483 за вих. № 34 від 14 січня 2007 року -у відповідності до  ст.  32 Статуту внутрішньої служби ЗС України мол. с-нт ОСОБА_4 на час скоєння злочину за своїм військовим званням являвся начальником по відношенню до солдата ОСОБА_2

Згідно висновку військово-лікарської комісії від 18.12.2007 року - ОСОБА_4 визнаний здоровим та придатним до військової служби.

Оскільки 12 жовтня 2007 року біля 23.30 год. у спальному приміщенні казарми військової частини А2483,  у порушення вимог  ст.  ст.  49,  50,  59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та  ст.  4 Дисциплінарного статуту ЗС України,  командир відділення мол. сержант ОСОБА_4 перевищив владу,  умисно вчинив дії,  які явно виходять за межі наданих йому прав та повно­важень,  застосував до молодшого за військовим званням солдата ОСОБА_2 насильство - наніс останньому 2 удари кулаком у ділянку обличчя,  спричинивши потерпілому легкі тілесні ушко­дження,  суд вчинене ОСОБА_1 кваліфікує за ч. 2  ст.  424 КК України.

При обранні підсудному виду та міри покарання військовий суд приймає до уваги щире ка­яття підсудного у скоєному,  що по місцю проходження військової служби характеризується посе­редньо та по місцю проживання і навчання - виключно з позитивної сторони,  до кримінальної від­повідальності притягується уперше,  раніше ні у чому вартому осуду помічений не був,  з наро­дження виховувався лише однією матір'ю,  яка недавно перенесла операцію та продовжує хворіти,  а також те,  що потерпілий ОСОБА_2 претензій до ОСОБА_1 не має та просить суворо його не ка­рати.

3

Враховуючи сукупність наведених вище обставин,  що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину,  особу підсудного,  суд знаходить можливим відно­сно ОСОБА_1 призначити основне покарання нижче від найнижчої межі та перейти до іншого,  більш м'якого виду основного покарання,  не зазначеного у санкції ч. 2  ст.  424 КК України,  засто­сувавши до нього  ст.  ст.  69 та 62 того ж Кодексу,  з триманням його у дисциплінарному батальйоні.

На підставі викладеного,  керуючись  ст.  ст.  323,  324 КПК України,  військовий місцевий суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину,  передбаченого ч. 2  ст.  424 КК України,  на підставі якої,  із застосуванням  ст.  69 того ж Кодексу,  призначити йо­му покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.

У відповідності до  ст.  62 КК України замість позбавлення волі направити ОСОБА_1 для відбуття покарання у дисциплінарний батальйон на цей же строк.

Запобіжний захід відносно засудженого - нагляд командування військової частини А2483 -скасувати і до набрання вироком законної сили утримувати ОСОБА_1 на гауптвахті Ужгород­ського зонального відділення Військової служби правопорядку.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 відраховувати з моменту прибуття його на гаупт­вахту вказаного зонального відділення Військової служби правопорядку.

На вирок може бути подано апеляцію у військовий апеляційний суд Центрального регіону через військовий місцевий суд Ужгородського гарнізону протягом 15 діб з моменту його прого­лошення.