№ 3-5-2009

ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

16 січня 2009 року                                                                                                      м.  Ужгород

Військовий місцевий суд Ужгородського гарнізону у складі:

головуючого - підполковника юстиції Дацківа В.В.,

при секретарі Каменевій Є.Ф.,  за участю старшого помічника військового прокурора Ужгородського гарнізону майора юстиції Присича О.В.,  розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали про при­тягнення до адміністративної відповідальності за порушення вимог  ст.  5 ч. 1 п."а" Закону України "Про боротьбу з корупцією" помічника командира - начальника фінансово-економічної служби вій­ськової частини А2483 старшого лейтенанта

ОСОБА_1,

який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року у м.  Євпато­рія АРК,  українця,  одруженого,  з вищою освітою,  на військовій службі з липня 1999 року та на зай­маній посаді - з травня 2008 року,

ВСТАНОВИВ:

 ст.  лейтенант ОСОБА_1 проходить службу у військовій частині А2483 на посаді помічника командира - начальника фінансово-економічної служби,  тобто відповідно до своїх функ­ціональних обов'язків являється службовою особою,  яка наділена розпорядчими функціями.

29 серпня 2008 року у в/ч А2483 поступили грошові кошти на виплату заборгованості мате­ріальної допомоги на оздоровлення за 2008 рік військовослужбовцям,  які до цього у поточному році відбули у чергові відпустки.

Помічник командира - начальник фінансово-економічної служби військової частини А2483  ст.  л-нт ОСОБА_1,  знаючи про те,  що вказані грошові кошти поступили в частину в об­меженій кількості і їх було недостатньо для виплати всім військовослужбовцям,  перед якими вини­кла заборгованість,  використовуючи надані йому службові повноваження на користь військовослу­жбовців в/ч  ст.  пр-каОСОБА_2,  який вибув у чергову відпустку 18 липня 2008 року та к-на ОСОБА_3,  який мав вибути у чергову відпустку за 2008 рік з 1 вересня того ж року,  а також з метою підтримання із ними товариських стосунків,  вирішив порушити черговість виплати матеріа­льної допомоги військовослужбовцям в/ч А2483.

Для цього,  у цей же день,   ст.  л-нт ОСОБА_1 склав нарахувально-роздавальну відо­мість № 106,  в яку не вніс прізвища військовослужбовців частини ОСОБА_4,  ОСОБА_5 ,  ОСОБА_6,  ОСОБА_7,  ОСОБА_8,  ОСОБА_9 і ОСОБА_10,  які в період травня-липня 2008 року перебували у чергових відпустках,  а вніс прізвища ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та провів нара­хування останнім матеріальної допомоги на оздоровлення за 2008 рік,  яку ті отримали в той же день в касі частини.

Таким чином,   ст.  л-нт ОСОБА_1 вищеописаними діями,  будучи військовою служ­бовою особою,  уповноваженою на виконання функцій держави,  використовуючи своє посадове ста-

2

новище вчинив сприяння фізичним особам (к-ну ОСОБА_3 та  ст.  пр-ку ОСОБА_2) в отри­манні ними пільг з метою незаконного одержання за це інших переваг.

Постановою старшого помічника військового прокурора Ужгородського гарнізону майора юстиції Присича О.В. від 13 січня 2009 року відмовлено у порушенні відносно ОСОБА_1 кримінальної справи,  передбаченої  ст.  423 ч. 1 КК України,  за відсутністю в його діях складу зло­чину,  а 14 січня поточного року заступником військового прокурора цього ж гарнізону підполков­ником юстиції Тирпак Р.С.  складено протокол про порушення  ст.  л-том ОСОБА_1 вимог  ст.  5 ч.1 п."а" Закону України "Про боротьбу з корупцією".

У судове засідання  ст.  л-нт ОСОБА_1 не прибув у зв'язку з сімейними обставина­ми,  надавши суду письмову заяву,  у якій вказав,  що повністю визнає себе винним у вчиненні інкри­мінованого правопорушення та просить суд розглянути справу без його участі. Крім цього останній у своєму поясненні від 13 січня 2009 року та у протоколі про порушення Закону України „Про бо­ротьбу з корупцією" про обставини скоєння ним правопорушення дав пояснення,  які аналогічні ви­кладеному вище.

Дані пояснення правопорушника повністю узгоджуються з сукупністю інших досліджених в суді доказів.

Зокрема,  як слідує із досліджених у судовому засіданні показань свідків ОСОБА_3 таОСОБА_2 - 29 серпня 2008 року вони взнали про те,  що у військову частину в обмеженій кіль­кості поступили грошові кошти для виплати заборгованості перед військовослужбовцями по матері­альній допомозі на оздоровлення. Знаючи,  що перед ними інші військовослужбовці,  які уже були у чергових відпустках,  також ще не отримали вказану грошову допомогу,  переживаючи що їм 9свідкам) не вистачить даних грошових коштів та,  будучи у хороших товариських відносинах із начальником фінансово-економічної служби частини  ст.  л-том ОСОБА_1,  попросили його виплатити їм дані гроші,  на що останній погодився.

Крім цього свідок ОСОБА_3 доповнив,  що у чергову відпустку він мав іти лише з 1 вересня 2008 року,  а на його прохання  ст.  л-нт ОСОБА_1 матеріальну допомогу на оздоровлення ви­платив йому ще 29 серпня,  тобто до видачі наказу командира частини на надання йому відпустки.

Відповідно до п. 33.3 Наказу МО України № 75 від 5 березня 2001 року "Про затвердження Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗС України" - ви­плата грошової допомоги військовослужбовцям проводиться на підставі наказу командира військо­вої частини із зазначенням у ньому суми допомоги.

Як слідує із матеріалів справи,  станом на 29 серпня 2008 року такий наказ на вибуття у чер­гову відпустку та виплату матеріальної допомоги на оздоровлення капітану ОСОБА_3 не вида­вався,  а був виданий лише 1 вересня того ж року за № 177.

Згідно витягу з наказу Командира 13-го армійського корпусу № 39 від 23 травня 2008 року - ст.  л-та ОСОБА_1 призначено на посаду помічника командира - начальника фінансово-економічної служби військової частини А2483.

Оскільки у відповідності до  ст.  2 ч.1 Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру,  а  ст.  л-нт ОСОБА_1,  являючись військовослужбовцем - помічником командира - начальником фінансо­во-економічної служби військової частини А2483 та,  одночасно будучи особою,  яка уповноважена на виконання функцій держави,  29 серпня 2008 року вищеописаними діями вчинив сприяння фізич­ним особам (к-ну ОСОБА_3 та  ст.  пр-ку ОСОБА_2) в отриманні ними пільг з метою неза­конного одержання за це інших переваг,  зазначені дії ОСОБА_1 військовий суд кваліфікує як корупційне правопорушення,  передбачене  ст.  5 ч. 1 п."а" Закону України "Про боротьбу з корупці­єю".

При призначенні  ст.  л-ту ОСОБА_1 адміністративного стягнення суд враховує,  що він до адміністративної відповідальності притягується уперше,  у вчиненому щиро розкаявся,  по службі характеризується з позитивної сторони,  тому вважає за можливе призначити йому це стяг­нення у вигляді штрафу у розмірі,  передбаченому санкцією ч. 1  ст.  8 Закону України "Про боротьбу з корупцією".

На підставі викладеного,  керуючись  ст.  ст.  283,  284 КУпАП,   ст.  5 ч.1 п."а" і  ст.  8 ч.1 Закону України "Про боротьбу з корупцією",  військовий місцевий суд

3

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні корупційного правопорушення,  передбаченого  ст.  5 ч.1 п."а" Закону України "Про боротьбу з корупцією",  на під­ставі якої у відповідності до  ст.  8 ч. 1 цього ж Закону накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,  що складає 340 (три­ста сорок) грн. 00 коп.

Згідно  ст.  307 ч.1 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через 15 днів з дня вручення йому копії дійсної постанови.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає,  але може бути опротестована прокурором у військовий місцевий суд Ужгородського гарнізону.

З оригіналом звірено.