№ 1-10-2009

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

12 березня 2009 року                                                                                                       м.  Ужгород

Військовий місцевий суд Ужгородського гарнізону у складі: головуючого - підполковника юстиції Дацківа В.В.,  при секретарі - Дем"янюк О.Г.,

за участю державного обвинувача - старшого помічника Ужгородського міжрайонного прокурора юриста 1-го класу Грамотник В.В.,  потерпілої ОСОБА_2,  захисника останньої - адвоката ОСОБА_3 та перекладача ОСОБА_4,  розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні вій­ськового суду кримінальну справу за обвинуваченням колишнього військовослужбовця військової частини 1493 прапорщика запасу

ОСОБА_1,  який на­родився ІНФОРМАЦІЯ_1 року у м.  Шахтарськ Донець­кої області,  українця,  з середньо-спеціальною осві­тою,  розлученого,  раніше не судимого,  на військовій строковій службі з листопада 2002 року по грудень 2003 року та з цього ж часу по квітень 2008 року - на військовій службі за контрактом,  тимчасово не пра­цюючого,  жителя Вінницької області Гайсинський район,  с Гнатівка,  АДРЕСА_1,  за обвинуваченням у вчиненні злочинів,  передбачених  ст.  ст.  190 ч. 2,  358 ч.3 КК України,

ВСТАНОВИВ:

 ОСОБА_1 в лютому 2007 року,  з метою отримання грошового кредиту у банку під заставу нерухомості,  звернувся до громадянки ОСОБА_2 із пропозицією викупити у неї будинок,  що належав їй на праві приватної власності,  за адресою: с Саловка АДРЕСА_2 Ужгородського району Закарпатської області,  на що остання вказала ціну продажу будинку у розмірі 6 тисяч до­ларів США.

Після цього ОСОБА_1,  не маючи реальних коштів на купівлю нерухомості,  діючи з умислом на незаконне заволодіння чужим майном - житловим будинком,  розташованим у с Салов­ка АДРЕСА_2, з метою його наступного надання під заставу для отримання грошей у банку та їх подальшого використання на власний розсуд,  зловживаючи довірою громадянки ОСОБА_2,  шля­хом обману схилив її до укладення договору позики на суму 30300 гривень,  еквівалентної якої є су­ма 6000 доларів США,  повідомивши їй крім цього,  що даний договір є запорукою оплати з його бо­ку за вищевказаний будинок.

Будучи введеною в оману підсудним,  гр-ка ОСОБА_2 погодилась на укладення такої угоди та 21 лютого 2007 р\жу вони разом прибули до приватного нотаріуса Лавріва М. М. ,  де оформили договір позики на вказану суму без фактичної передачі грошових коштів,  яку ОСОБА_1 зо­бов'язався повернути до 3 березня 2007 року.

Продовжуючи свої протиправні дії на заволодіння будинком,  що належав на праві приватної власності ОСОБА_2,  ОСОБА_1 використовуючи довіру потерпілої та її впевненість у тому,  що згідно укладеного договору позики за ОСОБА_1 перед нею рахується боргове зо­бов'язання на суму 30300 гривень,  запропонував прослідувати їй до іншого нотаріуса та оформити договір купівлі-продажу житлового будинку за вказаною адресою.

2

Для цього ОСОБА_1 та ОСОБА_2 22 лютого 2007 року прибули до приватного но­таріуса Форкош М. М. ,  де в той же день під впливом дій підсудного потерпіла,  будучи введеною останнім в оману,  підписала договір купівлі-продажу будинку та повідомила нотаріусу відомості щодо проведення оплати,  а приватний нотаріус внаслідок цього завірила вказаний договір.

Після цього,  на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_1,  з метою реєстрації за собою права власності на житловий будинок у с.  Саловка Ужгородського району,  АДРЕСА_2,  оформив акт на право власності на земельну ділянку та на будинок,  які надав для внесення змін в облікових документах у Саловську сільську раду народних депутатів.

В послідуючому,  впродовж 2007 року - та першого кварталу 2008 року ОСОБА_1 з приводу продажу будинку у с Саловка Ужгородського району,  АДРЕСА_2 до підприємств,  що займаються реалізацією нерухомого майна по Закарпатській області,  не звертався.

Відповідно до довідки з військової частини 1493,  ОСОБА_1 отримував належне йому грошове забезпечення,  яке склало за 2007 рік 13788 грн. 45 коп.,  що підтверджує його платоспро­можність,  однак дій,  щодо погашення заборгованості за договором позики між ним та гр-ю ОСОБА_2 він не вчиняв,  таким чином заволодів будинком потерпілої,  завдавши їй матеріальну шкоду на суму 30300 грн.

21 квітня 2008 року згідно договору купівлі-продажу будинку за адресою с Саловка Ужго­родського району,  АДРЕСА_2,  зареєстрованого у приватного нотаріуса Єрдеша В.В.,  ОСОБА_1 продав гр-ну ОСОБА_5 вказаний будинок за суму 113 тисяч 263 грн.,  однак жодних кош­тів громадянці ОСОБА_2 він не повернув і ухиляється на даний час від погашення цієї заборгова­ності,  що свідчить про його умисел на заволодіння майном ОСОБА_2 шляхом обману.

Окрім того,  продовжуючи свій злочинний умисел ОСОБА_1 з 20.08.2006 року офіційно проходячи військову службу у військовій частині 1493 на посаді старшини - начальника групи забезпечення прикордонної застави «Саловка»,  діючи умисно,  з корисливих спонукань,  з метою отримання кредиту в філії ВАТ КБ „Надра",  Ужгородське РУ,  що розташована за адресою: м.  Ужгород,  Слов'янська набережна,  13,  вступив в злочинну змову з невстановленою слідством особою чоловічої статі на ім'я ОСОБА_6,  який передав ОСОБА_1 довідку про до­ходи за вихідним номером 97-д від 04.07.2007 року,  видану спільним українсько-латвійським під­приємством «Коспа» ЛТД на ім'я останнього,  в тому що він ніби то працює у вище вказаному під­приємстві на посаді електрогазозварника і його заробітна плата за шість місяців 2007 року складає 1345, 10 грн.,  яку ОСОБА_1 13.07.2007 року пред'явив у вказаний банк,  достеменно знаю­чи,  що дана довідка є підробленою,  та 20.07.2007 року згідно кредитного договору № 233/07-2007 отримав кредит в сумі 15 500 грн.

У судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 винним себе у вчиненні інкримінованих йому злочинів фактично визнав повністю та дав аналогічні показання як викладено вище.

Крім повного визнання підсудним своєї вини у скоєнні злочинів,  передбачених  ст.  190 ч. 2,  358 ч.3 КК України,  вина ОСОБА_1 повністю підтверджується дослідженими у суді доказами.

Так,  потерпіла ОСОБА_2 у судовому засіданні,  свідки ОСОБА_5,  ОСОБА_6,  кожен окремо,  по обставинах справи також дали аналогічні показання,  як викладено в описовій частині даної постанови. Крім цього потерпіла у суді свої позовні вимоги до підсудного за спричинення їй матеріальної шкоди збільшила до 113263 грн.

Вина підсудного також повністю підтверджується дослідженими у суді: підробленою довід­кою про доходи спільного українсько-латвійського підприємства "Коспа" ЛТД за вих. № 97-д від 4.07.2007 року та договорами позики від 21 лютого 2007 року та купівлі продажу будинку від 22 лютого 2007 року,  укладеними між потерпілою ОСОБА_2 та підсудним ОСОБА_1

При таких обставинах суд визнає прапорщика запасу ОСОБА_1 винним у скоєнні інкримінованих йому злочинів.

Разом з цим,  у ході закінчення судового слідства підсудний звернувся до суду з письмовою заявою,  в якій просить звільнити його від кримінальної відповідальності за скоєні ним злочини на підставі  ст.  1 п. "в" Закону України "Про амністію" від 12 грудня 2008 року,  оскільки він визнає свою вину повністю,  скоєні ним злочини не являються тяжкими,  являється батьком малолітньої ди­тини та він не позбавлений батьківських прав.

3

Державний обвинувач у суді заперечень проти даного клопотання і заяви підсудного не мав,  при цьому заявив,  що відповідно до  ст.  1 п. "в" Закону України "Про амністію" від 12 грудня 2008 року та на підставі  ст.  6 п. 4 КПК України ОСОБА_1 можливо звільнити від кримінальної відповідальності за даною нереабілітуючою підставою і кримінальну справу відносно нього закрити в порядку  ст.  248 КПК України.

Потерпіла ОСОБА_2 та її захисник - адвокат ОСОБА_3 у вирішенні даного клопотання поклалися на думку суду.

Заслухавши пояснення та доводи учасників судового процесу та перевіривши матеріали кримінальної справи,  суд приходить до висновку про те,  що кримінальну справу відносно ОСОБА_1 необхідно закрити на підставі та в порядку вказаних статтей КПК України,  при цьому виходить з наступного.

У  ст.  1 п. "в" Закону України "Про амністію" від 12 грудня 2008 року зазначено,  що звіль­ненню від покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань,  не пов'язаних з позбавленням волі,  засуджених за умисні злочини,  які не є тяжкими або особливо тяжкими,  підля­гають особи,  не позбавлені батьківських прав,  які на день набрання чинності цим Законом мають дітей,  яким не виповнилося 18 років.

Кульчицький скоїв злочини,  передбачені  ст.  ст.  190 ч. 2,  358 ч.3 КК України,  які,  у відповід­ності до  ст.  12 того ж Кодексу,  віднесені до категорії злочинів середньої та невеликої тяжкості.

Як встановлено у судовому засіданні - підсудний являється батьком малолітньої дитини -ОСОБА_7,  ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження і він,  незважаючи на те,  що розлучений із своєю дружиною,  не позбавлений у встановленому Законом порядку батьківських прав.

Також суд приймає до уваги й те,  що злочини,  вчинені ОСОБА_1,  скоєні до дня набрання цим Законом чинності та не підпадають під дію  ст.  7 зазначеного Закону України "Про амністію".

Крім цього,  підсудний ОСОБА_1 не заперечує проти закриття відносно нього кримі­нальної справи за нереабілітуючих підстав,  зазначених у  ст.  6 п. 4 КПК України,  тобто внаслідок Акту амністії і сам просить застосувати до нього дану норму Закону.

Вирішуючи питання щодо заявленого у судовому засіданні цивільного позову потерпілої ОСОБА_2 до підсудного за спричинення їй матеріальної шкоди у зв'язку із заволодінням підсудним її будинком шляхом обману та зловживання довірою - шахрайством на суму,  яка вона оцінює у 113263 грн.,  суд приходить до висновку,  що вказаний позов при прийняті такого рішення по даній кримінальній справі підлягає залишенню без розгляду і роз'яснює,  що у відповідності до вимог  ст.  28 КПК України,  потерпіла має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.

На підставі викладеного,  керуючись  ст.  ст.  6 п. 4,  28,  248 КПК України та  ст.  1 п. "в" Закону України "Про амністію" від 12 грудня 2008 року,  військовий місцевий суд

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 за вчинення злочинів,  передбачених  ст.  ст.  190 ч.2,  358 ч.3 КК України,  на підставі  ст.  1 п. "в" Закону України "Про амністію" від 12 грудня 2008 ро­ку від кримінальної відповідальності - звільнити.

Кримінальну справу відносно ОСОБА_1 у відповідності до  ст.  ст.  6 п. 4 та 248 КПК України - провадженням закрити.

Запобіжний захід - підписку про невиїзд,  до набрання постановою законної сили,  залишити без зміни.

Цивільний позов гр-ки ОСОБА_2 про спричинення їй матеріальної шкоди,  у відповідності до вимог  ст.  28 КПК України,  залити без розгляду,  із роз'ясненням права пред"явити його в порядку цивільного судочинства.

На дану постанову може бути подано апеляцію у військовий апеляційний суд Центрального регіону через військовий місцевий суд Ужгородського гарнізону протягом 7 діб з моменту її вине­сення.