№ 1-6-2009

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

11 лютого 2009 року                                                                                                       м.  Ужгород

Військовий місцевий суд Ужгородського гарнізону у складі: головуючого - підполковника юстиції Дацківа В.В.,  при секретарі - Зюріній М. О.,

за участю державного обвинувача - помічника військового прокурора Ужгородського гарнізону старшого лейтенанта юстиції Кащука О.О.,  розглянувши у відкритому судовому засіданні у примі­щенні військового суду кримінальну справу за обвинуваченням колишнього військовослужбовця військової частини А1673 старшого сержанта служби за контрактом запасу

ОСОБА_1,  який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року,  уродженця і жителя м.  Мука-чево Закарпатської області,  українця,  з вищою осві­тою,  не одруженого,  раніше не судимого,  на військо­вій строковій службі з грудня 1997 року по грудень 1999 року та на військовій службі за контрактом - з червня 2003 року по листопад 2008 року,

за обвинуваченням у вчиненні злочину,  передбаченого  ст.  409 ч. 1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

19 червня 2003 року наказом командира в/ч А1673 № 145 старший сержант ОСОБА_1 зара­хований до списків особового складу військової частини та призначений на посаду заступника ко­мандира взводу - командира відділення 3-го автомобільного взводу роти тилового забезпечення.

Під час проходження служби на вказаній посаді ОСОБА_1. ,  відповідно до вимог  ст.  19 Кон­ституції України,   ст.  ст.  11,  16,  49 Статуту внутрішньої служби ЗС України зобов'язаний був діяти лише в межах повноважень та у спосіб,  що передбачені Конституцією та законами України,  свято і непорушно додержуватись Конституції України та законів України,  Військової присяги,  віддано служити Українському народові,  сумлінно і чесно виконувати службові обов'язки,  що визначають обсяг виконання завдань,  доручених йому за посадою,   ст.  ст.  3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України,  згідно яких,  військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності ко­жного військовослужбовця поводитися з гідністю і честю,  не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Наказом ректора Мукачівського технологічного інституту м.  Мукачево № 201-(c) від 14 квітня 2003 року ОСОБА_1 було зараховано до складу студентів 1-го курсу заочної форми нав­чання.

Наказом ректора того ж інституту № 174-(с) від 2 червня 2008 року підсудного було відраховано зі складу студентів 5-го курсу заочної форми навчання у зв'язку з отриманням освітньо -кваліфікаційного рівня - бакалавр.

11 квітня 2006 року  ст.  с-нт к/с ОСОБА_1 отримав з Мукачівського технологічного інституту довідку-виклик на сесію № 1167 на період з 13 травня по 24 травня 2006 року. Після цьо­го,  з метою ухилення від проходження військової служби (незаконного тимчасового звільнення від

2

неї),  підсудний вніс до вказаного офіційного документу - довідки-виклику завідомо неправдиві відомості про кінцевий термін закінчення сесії,  виправивши дати з - 24 травня 2006 року на 29 травня 2006 року.

10 травня 2006 року ОСОБА_1 подав рапорт командиру військової частини А1673 про на­дання йому додаткової відпустки на період з 13 по 29 травня 2006 року в зв'язку з навчанням,  долу­чивши до нього довідку-виклик № 1167. На підставі наказу командира вказаної частини № 95 від 15 травня 2006 року ОСОБА_1.  вибув у додаткову оплачувану відпустку в зв'язку з навчанням у вищих навчальних закладах з 13 травня по 29 травня 2006 року для здачі сесії.

25 травня 2006 року,  після закінчення заліково-екзаменаційної сесії старший сержант за кон­трактом ОСОБА_1.  до військової частини А1673 не прибув,  до виконання своїх службових обов'язків не приступив,  та в період з 25 травня по 29 травня 2006 року включно,  використовував час на власний розсуд,  вийшовши на службу лише 30 травня 2006 року,  тобто ухилявся від військової служби на протязі 5 днів,  а саме: з 25 по 29 травня 2006 року включно.

Аналогічно,  з метою ухилення від проходження військової служби (незаконного тимчасового звільнення від неї) ОСОБА_1.  вносив до офіційного документу - довідок-викликів завідомо не­правдиві відомості про кінцевий термін закінчення сесії,  виправивши дати - у січні 2007 року - з 21 на 24 січня,  у лютому 2007 року - з 22 на 27 лютого,  у травні 2007 року - з 23 на 29 травня,  у верес­ні 2007 року - з 21 на 24 вересня 2007 року.

А всього,  у період 2006-07 років підсудний,  будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом військової частини А1673,  шляхом підроблення документів ухилився від військової служби терміном на 20 діб,  а саме: з 25 по 29 травня 2006 року включно,  з 22 по 24 січня 2007 року включно,  з 23 по 27 лютого 2007 року включно,  з 24 по 27 травня 2007 року включно та з 22 по 24 вересня 2007 року включно і його дії кваліфіковано за  ст.  409 ч. 1 КК України.

У судовому засіданні підсудний ОСОБА_1.  винним себе у вчиненні інкримінованого йому злочині визнав повністю,  дав аналогічні показання як викладено вище,  у скоєному щиро покаявся та звернувся до суду з письмовою заявою в якій просить звільнити його від кримінальної відповідаль­ності за скоєний ним злочин на підставі  ст.  1 п. "д" Закону України "Про амністію" від 12 грудня 2008 року,  оскільки він визнає свою вину та являється учасником бойових дій.

Державний обвинувач - помічник військового прокурора Ужгородського гарнізону  ст.  л-нт юстиції Кащук О.О. у суді заперечень проти даного клопотання і заяви підсудного не мав,  при цьо­му заявив,  що відповідно до  ст.  1 п. "д" Закону України "Про амністію" від 12 грудня 2008 року та на підставі  ст.  6 п. 4 КПК України ОСОБА_1.  можливо звільнити від кримінальної відповідальнос­ті за даною нереабілітуючою підставою і кримінальну справу відносно нього закрити в порядку  ст.  248 КПК України.

Заслухавши пояснення та доводи учасників судового процесу та перевіривши матеріали кримінальної справи,  суд приходить до висновку про те,  що кримінальну справу відносно ОСОБА_1.  необхідно закрити на підставі та в порядку вказаних статтей КПК України,  при цьому виходить з наступного.

Так,  ОСОБА_1 скоїв злочин,  передбачений  ст.  409 ч. 1 КК України,  який,  у відповідності до  ст.  12 того ж Кодексу,  віднесений до категорії злочинів невеликої тяжкості.

У  ст.  1 п. "д" Закону України "Про амністію" від 12 грудня 2008 року зазначено,  що звіль­ненню від покарання не пов'язаного з позбавленням волі підлягають ветерани війни (учасники бо­йових дій та учасники війни,  які підпадають під дію Закону України "Про статус ветеранів війни,  гарантії їх соціального захисту").

Із досліджених у суді оригіналів посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 від 31 серпня 1999 року та довідки командира військової частини А0450 за вих. № 288 від 27 вересня 1999 року слідує,  що  ст.  с-нт ОСОБА_1.  в період з 18 травня по 19 листопада 1999 року знаходився у службовому відрядженні у вказаній військовій частині (240 окремий спеціальний батальйон),  яка входила до складу багатонаціональних сил СФОР по підтриманню миру у колишній Югославії (н.п. Врапчічі,  Боснія і Герцоговина). Відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни,  гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року,  Постанов KM України від: 8 лютого 1994 року,  29 грудня 1995 року № 1073,  28 березня 1996 року № 362 - він має пільги,  як учасник бойових дій.

3

Вчинений ОСОБА_1  злочин скоєний до дня набрання цим Законом чинності (у травні 2006 - вересні 2007 року) та не підпадає під дію  ст.  7 зазначеного Закону України "Про амністію".

Крім цього,  підсудний ОСОБА_1 не заперечує проти закриття відносно нього кримінальної справи за нереабілітуючих підстав,  зазначених у  ст.  6 п. 4 КПК України,  тобто внаслідок Акту амні­стії і сам просить застосувати до нього дану норму Закону.

На підставі викладеного,  керуючись  ст.  248 КПК України та  ст.  1 п. "д" Закону України "Про амністію" від 12 грудня 2008 року,  військовий місцевий суд

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 за вчинення злочину,  передбаченого  ст.  409 ч. 1КК Укра­їни,  на підставі  ст.  1 п. "д" Закону України "Про амністію" від 12 грудня 2008 року від криміналь­ної відповідальності та покарання - звільнити.

Кримінальну справу відносно ОСОБА_1.  у відповідності до  ст.  ст.  6 п. 4 та 248 КПК України - провадженням закрити.

Запобіжний захід - підписку про невиїзд,  до набрання постановою законної сили,  залишити без зміни.

Визнані по справі у якості речових доказів після вступу постанови у законну силу:

· рапорти та довідки-виклики на сесію (а.с.  41-50) - зберігати при матеріалах справи;

· книги наказів командира в/ч А1673 і книгу обліку тимчасово відсутнього та тимчасово при­булого до в/ч А1673 особового складу,  які передані на відповідальне зберігання у вказану військову частину (а.с.  17-35,  66-70),  вважати повернутими останнім.

На дану постанову може бути подано апеляцію у військовий апеляційний суд Центрального регіону через військовий місцевий суд Ужгородського гарнізону протягом 7 діб з моменту її вине­сення.