1-1-2008

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

16 травня 2008 року                                                                                                  м.  Ужгород

Військовий місцевий суд Ужгородського гарнізону у складі: головуючого - підполковника юстиції Дацківа В.В.,  при секретарі - Зюріній М. О.,

за участю державних обвинувачів - помічників прокурора Тячівського району Закарпатської об­ласті юристів 3-го класу Фалеса Я.С.  та Жовніра С. С. ,  захисника підсудного - адвоката ОСОБА_2,  потерпілого ОСОБА_7 та представника останнього - гр-на ОСОБА_3,  розглядаючи у відкритому судовому засіданні у приміщенні військового суду кримінальну справу відносно вій­ськовослужбовця Мукачівського прикордонного загону солдата служби за контрактом

ОСОБА_1,  який народив­ся ІНФОРМАЦІЯ_1 року у с.  Теребля Тячівського ра­йону Закарпатської області,  українця,  не одружено­го,  з середньою освітою,  на займаній посаді - водія-механіка прикордонної комендатури «Тячів» в/ч 2142-з жовтня 2006 року у вчиненні злочину,  передбаченого  ст.  286 ч. 1 КК України. Судовим слідством військовий місцевий суд

ВСТАНОВИВ:

27 серпня 2007 року близько 14.00 год. солдат к/с ОСОБА_1,  у порушення вимог п.п. 1.5,  1.10,  2.3 «б»,  10.1,  11.2,  11.3,  12.1,  12.3,  та 12.6 «г» Правил дорожнього руху України (далі -ПДРУ) керуючи технічно-справним автомобілем марки «Опель-Вектра» д.н. НОМЕР_1 (реєстра­ції Чеської республіки) між населеними пунктами Дулово-Теребля Тячівського району Закар­патської області зі швидкістю більше 90 км/год.,  через надмірну швидкість,  яка не відповідала дорожнім умовам безпеки руху,  втратив керованість автомобілем,  з'їхав на праву обочину по напрямку руху,  де допустив наїзд на дерево. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі -ДТП) пасажир автомобіля ОСОБА_1 згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину,  пе­редбаченого  ст.  286 ч.1 КК України,  визнав повністю та показав,  що 27 липня 2007 року перед обідом у с Теребля Тячівського району він попросив у свого знайомого ОСОБА_4 його авто­мобіль марки «Опель-Вектра» щоб поїхати у сусіднє село Дулово до свого брата ОСОБА_1. У селі він забрав брата та знайомого ОСОБА_6 і разом біля 14.00 год. того ж дня поїхали у с Тереб­ля. їдучи зі швидківстю біля 90 км/год між вказаними населеними пунктами із-за того,  що доро­га була з вибоїнами,  автомобіль раптово кинуло на праву обочину,  понесло у кювет,  після чого автомобіль вдарився об дерево та їх кинуло на ліву сторону узбіччя. У результаті ДТП брат ОСОБА_1,  який був пасажиром вказаного автомобіля та перебував на задньому сидінні,  отримав тілесні ушкодження і був доставлений у Тячівську ЦРЛ.

2

Крім повного визнання підсудним своєї вини у вчиненні злочину,  передбаченого  ст.  286 ч. 1 КК України,  його вина у скоєному підтверджується сукупністю інших зібраних та дослідже­них у суді доказів.

Так,  потерпілий ОСОБА_1 та свідки ОСОБА_4 і ОСОБА_6,  кожен окремо,  дали анало­гічні показання,  як викладено вище.

Згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи № 117 від 1 квітня 2008 року -беручи до уваги дані медичної карти № 9801 стаціонарного хворого та медичної карти № 12731/668,  заповненої на гр-на ОСОБА_1 - потерпілому було спричинено тілесні ушкодження у вигляді: ЗЧМТ. Забій головного мозку. Відкритий перелом кісток лівого передпліччя зі змі­щенням.  Закритий перелом правої ключиці зі зміщенням.  Повторний перелом кісточок правого гомілково-ступневого суглобу,  які кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. Дані тілесні ушкодження є характерними для пасажира заднього сидіння легкового автомобіля та вкладаються у час події,  що мала місце 27 серпня 2007 року.

Як слідує із висновку судово-автотехнічної експертизи № 745-1 від 12 вересня 2007 року - у даній дорожній ситуації,  для уникнення ДТП водій автомобіля «Опель-Вектра» р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_1 з технічної точки зору повинен був керуватися вимогами п.п. 1.5,  1.10,  2.3 «б»,  10.1,  11.2,  11.3,  12.1,  12.3,  та 12.6 «г» ПДРУ. При заданих слідством вихідних даних,  причиною на­стання даної ДТП є факт невідповідності дій водія а/м «Опель-Вектра» ОСОБА_1 технічним вимогам п.п. 1.10,  10.1,  11.2,  12.1,  12.3 Правил дорожнього руху України,  тобто факт руху зі швидкістю,  при якій він втратив контроль за керованістю та рухом транспортного засобу,  виїзду на праве узбіччя,  виїзду на смугу зустрічного руху та ліве узбіччя,  не застосування вчасно екст­реного безпечного гальмування,  чим він себе позбавив технічної можливості уникнути зіткнен­ня зі сироростучими деревами.

Згідно витягу з наказу командира в/ч 2142 № 230-ос від 9 жовтня 2006 року - солдат вій­ськової служби за контрактом ОСОБА_1 призначений на посаду водія-механіка прикордонної комендатури «Тячів» Мукачівського прикордонного загону.

Оскільки ОСОБА_1 27 серпня 2007 року близько 14.00 год.,  керуючи технічно-справним транспортним засобом - автомобілем «Опель-Вектра» р.н. НОМЕР_1 у порушення вимог п.п. 1.5,  1.10,  2.3 «б»,  10.1,  11.2,  11.3,  12.1,  12.3,  та 12.6 «г» Правил дорожнього руху України між насе­леними пунктами Дулово-Теребля Тячівського району Закарпатської області зі швидкістю біль­ше 90 км/год.,  через надмірну швидкість,  яка не відповідала дорожнім умовам безпеки руху,  втратив керованість автомобілем,  з'їхав на праву обочину по напрямку руху,  де допустив наїзд на дерево,  внаслідок чого потерпілому ОСОБА_7 було спричинено середньої тяжкості тілесні ушкодження,  ці дії підсудного кваліфіковано за  ст.  286 ч. 1 КК України - як порушення правил безпеки дорожнього руху особою,  яка керує транспортним засобом,  що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Разом з тим,  підсудний ОСОБА_1 та його захисник - адвокат ОСОБА_2 у ході судо­вого розгляду даної кримінальної справи звернулися до суду з проханням звільнити від криміна­льної відповідальності його (ОСОБА_1) у зв'язку з примиренням винного з потерпілим на під­ставі  ст.  46 КК України,  посилаючись на те,  що ОСОБА_1 злочин вчинив уперше,  діяння нале­жать до злочинів невеликої тяжкості,  останній примирився з потерпілим,  оскільки являються рідними братами.

Крім цього,  на запитання головуючого,  дані учасники процесу повідомили,  що проти за­криття відносно підсудного кримінальної справи за даними нереабілітуючими обставинами не заперечують і заявили,  що суть вимог  ст.  8 КПК та  ст.  46 КК України їм зрозумілі.

Представник потерпілого - громадянин ОСОБА_3 у ході судового розгляду підтримав заявлене клопотання та також звернувся до суду з проханням долучити до матеріалів справи і достежити у ході судового слідства телеграму потерпілого ОСОБА_1 (який перебуває на се­зонних роботах у м.  Бердянську Запорізької області),  згідно якої останній просить розглянути кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1 без його (потерпілого) участі,  ніяких прете­нзій матеріального та морального характеру до підсудного не має та просить суд кримінальну справу відносно його брата закрити за примиренням винного з потерпілим.

3

Помічник прокурора Тячівського району юрист 3 класу Жовнір С. С.  з приводу задово­лення заявленого учасниками процесу клопотання заперечень не мав,  оскільки вони не супер­ечать чинному законодавству,  зокрема вимогам  ст.  ст.  12,  46 КК України.

Вислухавши думку всіх учасників процесу,  оцінивши підстави та докази,  на які вони по­слалися у своїх виступах,  та враховуючи інші обставини справи,  військовий місцевий суд знахо­дить клопотання підсудного,  його захисника та представника потерпілого про звільнення підсу­дного ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за примиренням винного з потерпілим та­кими,  що підлягають задоволеню і виходить при цьому з наступних підстав.

Так,  ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину,  передбаченого ч. 1  ст.  286 КК України,  санкція якої передбачає покарання у вигляді штрафу або виправними роботами,  або арештом,  або обмеженням волі на строк до трьох років.

Згідно ч. 2  ст.  12 КК України даний злочин відноситься до злочинів невеликої тяжкості.

У відповідності до вимог  ст.  46 КК України звільненню від кримінальної відповідальнос­ті у зв'язку з примиренням винного з потерпілим підлягає особа,  яка вперше вчинила злочин не­великої тяжкості і якщо вона примиралася з потерпілим.

Як слідує із матеріалів справи,  доданих до неї у суді документів та пояснень учасників су­дового засідання,  підсудний ОСОБА_1 дійсно вперше вчинив злочин,  який по класифікації відноситься до злочинів невеликої тяжкості,  у скоєному щиро покаявся,  визнавши свою вину та потерпілий ОСОБА_1 ніяких претензій матеріального та морального характеру до підсудного не має і просить суд кримінальну справу відносно його брата закрити за примиренням винного з потерпілим.

Крім цього,  при задоволенні даного клопотання суд враховує й те,  що ОСОБА_1,  як ви­кладено вище,  до кримінальної відповідальності притягується вперше,  раніше ні у чому вартому осуду помічений не був,  від його злочинних дій тяжких наслідків не настало,  по місцю прожи­вання та служби характеризується виключно з позитивної сторони.

При розгляді у суді цивільного позову прокурора Тячівського району до підсудного ОСОБА_1 на загальну суму 2185, 95 грн. за стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_1 у Тя-чівській ЦРЛ,  суд вважає,  що даний позов задоволенню не підлягає,  оскільки при розгляді даної справи у суді не можливо було встановити дійсний строк перебування потерпілого ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні у Тячівській ЦРЛ у результаті отримання ним тілесних ушкоджень внаслідок ДТП,  яке мало місце 27.08.07 р. та,  виходячи із вимог  ст.  28 КПК України залишає позов без розгляду і роз'яснює,  що державний обвинувач має право пред'явити його у порядку цивільного судочинства.

На підставі викладеного,  керуючись  ст.  ст.  8,  273,  282 КПК України,  військовий місцевий суд

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 за вчинення злочину,  передбаченого  ст.  286 ч. 1 КК   • України на підставі  ст.  46 КК України від кримінальної відповідальності звільнити у зв'язку з примиренням винного з потерпілим.

Кримінальну справу відносно ОСОБА_1,  у відповідності до  ст.  ст.  8,  282 КПК України,  провадженням закрити.

Міру запобіжного заходу - підписку про невиїзд,  до вступу постанови у законну силу,  за­лишити без зміни.

Цивільний позов прокурора Тячівського району Закарпатської області на загальну суму 2185 (дві тисячі сто вісімдесят п'ять) грн. 95 коп.3а стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_1 у Тячівській ЦРЛ,  у відповідності до вимог  ст.  28 КПК України,  залишити без розгляду.

На дану постанову може бути подано апеляцію у військовий апеляційний суд Централь­ного регіону через військовий місцевий суд Ужгородського гарнізону протягом 7 діб з моменту її винесення.

З оригіналом звірено.