Справа №2-а-599/09
КРАСНОГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
П О С Т А Н О В А
Іменем України
5 серпня 2009 року м. Красноград
Красноградський районний суд Харківської області у складі: головуючого судді - ДУДЧЕНКО В.О., при секретарі ЗІНЧЕНКО Л.В., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Красноградському районі про перерахунок та виплату пенсії, як постраждалому внаслідок аварії на ЧАЕС -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом в якому прохає зобовязати Управління пенсійного фонду в Красноградському районі провести перерахунок та виплатити пенсію, як інваліду 3 групи особи постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії тому, що пенсія повинна бути значно вищою чим вона виплачується. Позивач стверджував, що статтями 50 та 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, встановлено, що він має право на щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком, та розмір його пенсії не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком. Однак відповідач всупереч зазначеним нормам не провів відповідне нарахування цих пенсій. Крім того, не проводить їх перерахунок після встановлення нового розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, як це передбачено частиною третьою статті 67 Закону, а тому він звернувся до відповідача щодо проведення відповідного визначення та перерахунку зазначених пенсій, однак отримав відмову. Ухвалою Харківського адміністративного апеляційного суду від 08.12.2008р. йому було зроблено перерахунок такої пенсії але фактично пенсійний фонд відмовляється її виплачувати. В зв’язку з чим просить зобов’язати управління пенсійного фонду у Красноградському районі провести йому відповідні виплати по перерахунку ухвали апеляційного суду від 08.12.2009р. та проводити перерахунок та виплату такої пенсії в подальшому.
Відповідач надав заперечення на позов, в яких просять суд в задоволенні позову відмовити виходячи з того, що позивач отримає пенсію по інвалідності яка призначена за нормами ч.4 ст.54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, визначається постановою Кабінету Міністрів Українивід 03.01.2002 року №1 та ч.4 ст.54 Закону України де призначення проводиться виходячи з мінімального розміру пенсії за віком – 19 гривень 91 копійок і відповідає вимогам постанови КМУ від 30.05.1997 року №523. У відповідності до ч.1, 3 ст.28 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом і застосовуються виключно для визначення розмірів пенсії, призначених з цим Законом. Крім того, витрати повязані задоволенням позовних заяв отримувачами пільг внаслідок рішень Конституційного Чуду України від 09.07.2007 року № 6-рп\2007 та від 22.05.2008 року № 10-рп\2008 року не враховані в Закон України “Про державний бюджет України на 2008 рік”.
Позивач в судове засідання не з’явилась, про день та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Відповідно до заяви він прохає справу розглядати без його участі, позовні вимоги підтримує.
За таких обставин суд вирішив за можливе провести розгляд справи за відсутністю відповідача.
Виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів у їх сукупності, пояснень позивача у судовому засіданні, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
З матеріалів справи та наявних в ній доказів, судом встановлено наступне.
Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії, його визнано ІНФОРМАЦІЯ_1 та він був віднесений до 1-ї категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , що підтверджується відповідним посвідченням та довідкою, а також не заперечується відповідачем.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії, його визнано ІНФОРМАЦІЯ_1. Положеннями статті 14 Закону № 796-ХІІ його віднесено до 1-ї категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до пункту 28 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст ст.50 та ч.3, 4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»" викладено в новій редакції.
Однак рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп\2008 року, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 28 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року УПФУ в Красноградському районі Харківської області повинен був нараховувати та сплачувати позивачу пенсію за віком та щомісячну додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров’ю, передбачену ст.50, ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 28 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.
Відповідно до частини першої статті 50 Закону № 796-ХІІ (в редакції закону від 22.05.2008р.) особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами IIІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону № 796-ХІІ(в редакції закону від 22.05.2008р.) в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів IIІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.
Після 22.05.2008р. до статті вказаного закону ніякі зміни не вносились, тобто т такій же редакції вказана стаття залишилася і на 2009 рік.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позивач має право на призначення пенсії в розмірі, не нижчому 6 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (ч.2 ст.46 Конституції України).
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України (254к/96-ВР), закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд вважає, що при визначенні розміру пенсій позивачеві підлягає застосуванню частина перша статті 50 та частина четверта статті 54 Закону № 796-ХІІ, а не Постанова КМУ № 1, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Зі статей 50 та 54 Закону № 796-ХІІ випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 50 та 54 Закону № 796-ХІІ.
Безпідставними також є посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначених пенсій у таких розмірах, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, які встановлені статтею 46 Конституції України та статтями 50 та 54 Закону № 796-ХІІ, щодо визначення розміру та виплати пенсій.
Відповідно до частини третьої статті 67 Закону № 796-ХІІ, яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Оскільки позивачеві слід визначати пенсію виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Поряд з цим постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 8.12.2008р. по справі №22-а-4161/08 позов ОСОБА_1 було задоволено частково та було зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Красноградському районі Харківської області зробити ОСОБА_1 перерахунок пенсії, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії відповідно до ст.ст.50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, з 01.04.09р.
Відповідно до матеріалів справи та довідки наданої відповідачем такий перерахунок зроблено але фактично він не виплачений.
Таким чином суд приходить до висновку, що вказана сума повинна бути виплачена ОСОБА_1
На підставі викладеного, керуючись ст.152 Конституції України, ст.50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст.ст.6-14, 71, 159-163, 167, 186 КАС України, суд –
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Красноградському районі Харківської області щодо невиплати ОСОБА_1 перерахованої пенсії згідно рішення Харківського апеляційного адміністративного суду від 8.12.2008р.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Красноградському районі Харківської області провести відповідні виплати перерахованої пенсії ОСОБА_1, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 8.12.2008р. по справі №22-а-4161/08.
Усі виплати провести з урахуванням фактично виплачених сум за вказаний проміжок часу.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Красноградському районі Харківської області в подальшому нараховувати та виплачувати ОСОБА_1, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 3-ї групи 1-ї відповідно до ст.ст.50, 54, 67, Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, з послідуючим її перерахунком та виплатою відповідно до змін діючого законодавства.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративному суду через Красноградський районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення в повному обсязі, і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.
Суддя: