1-40-2007

ВИРОК

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

21 грудня 2007 року                                                                                                м.  Ужгород

Військовий місцевий суд Ужгородського гарнізону у складі: головуючого - підполковника юстиції Дацківа В.В.,  при секретарі - Лакатош Г.К.,

за участю державного обвинувача - старшого помічника військового прокурора Ужгородського га­рнізону капітана юстиції Нарагана Р.В.,  потерпілого ОСОБА_3 та захисника підсудних - адвоката ОСОБА_4,  розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду кримінальну справу відносно бувших військовослужбовців військової частини 1493 молодших сержантів запасу

ОСОБА_1,  який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року в місті Рівне,  українця,  з середньою освітою,  не одруженого,  раніше не судимого,  призваного на військову службу Рівненським МВК у листопаді 2006 року,  звільненого у запас у листопаді 2007 року,  жителя м.  Рівне,  вул.  А.Мельника 10,  кв. 191

та  ОСОБА_2,  який народив­ся ІНФОРМАЦІЯ_2 року у м.  Запоріжжя,  українця,  з серед­ньо-спеціальною освітою,  не одруженого,  раніше не су­димого,  призваного на військову службу Василівсько-Михайлівським РВК Запоріжської області у жовтні 2006 року,  звільненого у запас у листопаді 2007 року,  жителя Запоріжської обл.,  Михайлівського р-ну,  с Виноградівка,  буд.  № 34

обох - за обвинуваченням у вчиненні злочину,  передбаченого  ст.  424 ч. 2 КК України.

Судовим слідством військовий місцевий суд

 

ВСТАНОВИВ:

 

З 28 березня 2007 року у Чопському прикордонному загоні (в/ч 1493) проходили військову строкову службу ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та з 24 липня 2007 року у цьому ж прикордонному загоні проходить військову строкову службу солдат ОСОБА_3

Згідно наказів начальника загону № 75-ос від 24 квітня 2007 року та № 101-ос від 4 червня 2007 року солдатам ОСОБА_2 і ОСОБА_1,  відповідно,  було присвоєно військове звання "молодший сержант".

 

2

Під час проходження служби молодші сержанти ОСОБА_1 та ОСОБА_2,  будучи на­чальниками за військовим званням по відношенню до солдата ОСОБА_3 повинні були виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог  ст.  ст.  28,  29,  68 Конституції України,  згідно яких ко­жен має право на повагу до його гідності,  кожна людина має право на особисту недоторканість,  кожен зобов'язаний неухильно додержуватись Конституції України та Законів України,  не посягати на права та свободи,  честь і гідність інших людей,   ст.  ст.  49,  50,  59 Статуту внутрішньої служби ЗС України,  згідно яких військовослужбовці постійно повинні бути зразком високої культури,  скром­ності і витримки,  поважати гідність інших людей,  відносини між військовослужбовцями повинні ґрунтуватися на взаємній повазі,  командир (начальник) зобов'язаний займатися правовим виховання підлеглих,  показувати приклад дисциплінованості,  неухильного виконання вимог законодавства,  наказів та розпоряджень командирів (начальників),  бути ввічливим і справедливим в ставленні до підлеглих,  не принижувати їх честі і гідності,  проводити роботу щодо зміцнення військової дисцип­ліни,  запобігання надзвичайним подіям і злочинам серед особового складу,  своєчасно виявляти і усувати їх причини,   ст.  ст.  З,  4 Дисциплінарного статуту ЗС України,  згідно яких військова дисцип­ліна досягається шляхом умілого поєднання повсякденної вимогливості командира та начальників до підлеглих без приниження їх особистої гідності,  з дотриманням прав та свобод,  військова дис­ципліна зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватися визначених військовими статута­ми правил взаємовідносин між військовослужбовцями,  поводитися з гідністю і честю,  не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків. Разом із тим,  ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стали на злочинний шлях і в порушення вищевказаних вимог нормативних актів,  перевищуючи надану їм дисциплінарну владу,  службові повноваження,  застосували насильство щодо підлеглого - побили солдата ОСОБА_3

Так,  6 вересня 2007 року близько 17.00-18.00 год. мол. с-нт ОСОБА_1 у спальному приміщенні прикордонної застави "Оноківці" Чопського прикордонного загону спільно із мол. сер­жантом ОСОБА_2,  будучи старшим за військовим званням по відношенню до молодшого за призовом військовослужбовця строкової служби цієї ж застави солдата ОСОБА_3,  з метою показа­ти свою уявну перевагу над останнім,  перекручуючи дисциплінарну практику та використовуючи нестатутні заходи впливу до нього,  застосував фізичне насильство,  а саме - наніс ОСОБА_3 1-2 удари кулаком правої руки у схрещені на чолі долоні,  1-2 удари кулаком правої руки в ділянку грудної клітини,  3-4 удари кулаками рук по внутрішній стороні стегон,  а всього наніс потерпілому до 10 ударів кулаками рук у ділянку голови,  тулуба та ніг,  від чого останній відчув фізичний біль та мо­ральне приниження.

Далі,  з наведених вище причин,  підсудний ОСОБА_1,  знявши з одного із ліжок,  що стояли у спальному приміщенні бильце,  наніс ним один удар ОСОБА_3 в область сідниць.

Діючи з аналогічною метою,  що і мол. с-нт ОСОБА_1,  підсудний ОСОБА_2 наніс солдату ОСОБА_3 1 удар кулаком правої руки в ділянку грудної клітини та 1 удар кулаком правої руки у схрещені на чолі долоні,  від чого останній відчув фізичний біль та моральне приниження.

Після цього ОСОБА_1 став попереду солдата ОСОБА_3,  а ОСОБА_2 позаду та діючи спільно,  нанесли по одному удару ліктем в груди та спину потерпілому відповідно,  від чого солдат ОСОБА_3 відчув фізичний біль та моральне приниження.

Надалі,  продовжуючи свої злочинні діяння,  ОСОБА_1 наказав солдату ОСОБА_3 стати рівно та,  розмістившись з правого боку від останнього,  а ОСОБА_2 - з лівого боку від потерпілого,  діючи спільно,  нанесли по одному удару колінами ніг по зовнішнім стегнам ніг ОСОБА_3,  від чого останній відчув різкий фізичний біль та,  не встоявши на ногах,  упав на підлогу.

У результаті переліченого,  своїми протиправними діями молодші сержанти ОСОБА_1 та ОСОБА_2 завдали побоїв солдату ОСОБА_3

Допитані у судовому засіданні,  кожен окремо,  підсудні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 свою вину у вчиненні злочину,  передбаченого  ст.  424 ч. 2 КК України,  фактично визнали повністю та показали,  що 6 вересня 2007 року ОСОБА_1,  будучи у прикордонному наряді «Чатовий кордо­ну»,  на одній із ділянок державного кордону на дереві побачив вирізаний напис «Фазани. ДМБ 2008». Після цього він вирішив встановити хто зробив цей напис,  оскільки раніше за подібне офіце-

 

3

ри прикордонної застави заставляли весь особовий склад бігти їх стирати. Прибувши із наряду,  він (ОСОБА_1) разом із мол. с-нтом ОСОБА_2 почали розпитувати молодших за призовом військовослу­жбовців,  у т.ч.1 солдата ОСОБА_3,  хто міг зробити цей напис,  однак ніхто не признавався. Будучи не-задоволеними цим,  вони почали наносити удари потерпілому. Обидва підсудні визнають свою вину у тому,  що застосували насильство щодо підлеглого солдата ОСОБА_3,  однак зявляють,  що удари були не сильними і що можливо наносили менше ударів потерпілому,  як це вмінено їм органами досудового слідства.

Крім повного визнання обома підсудними своєї вини у скоєнні інкримінованого їм злочину,  їхня вина також підтверджується іншими дослідженими у судовому засіданні доказами і зокрема показаннями потерпілого ОСОБА_3,  який дав аналогічні показання як викладено у описовій час­тині даного вироку.

У подальшому,  оскільки підсудні повністю визнали свою вину у вчиненні ними даного зло­чину,  захисником підсудних - адвокатом ОСОБА_4 у судовому засіданні було заявлено клопо­тання визнати недоцільним дослідження усіх доказів,  які підтверджують вину ОСОБА_1а та ОСОБА_2 у скоєному і яка ніким не оспорюється та обмежитись лише дослідженням документів по матері­алах справи та таких,  які характеризують особу підсудних. З даним клопотання погодилися у судо­вому засіданні усі учасники процесу та воно було задоволене судом.  При цьому учасникам процесу,  у відповідності до вимог  ст.  299 ч.3 КПК України було роз'яснено,  що у даному випадку вони бу­дуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

Оскільки молодші сержанти ОСОБА_1 та ОСОБА_2 будучи відповідно до  ст.  ст.  31,  32 Статуту внутрішньої служби ЗС України начальниками за військовим званням по відношенню до військовослужбовця строкової служби солдата ОСОБА_3,  в перевищення наданої їм влади та слу­жбових повноважень,  з метою показати свою уявну перевагу над останнім,  перекручуючи дисцип­лінарну практику та використовуючи нестатутні заходи впливу,  в порушення вимог  ст.  ст.  49,  50,  59 вказаного вище Статуту ЗС України,   ст.  ст.  З,  4 Дисциплінарного статуту ЗС України 6 вересня 2007 року близько 17.00-18.00 год. у спальному приміщенні прикордонної застави "Оноківці" Чоп-ського прикордонного загону,  діючи спільно,  застосували щодо підлеглого солдата ОСОБА_3 на­сильство - ОСОБА_1 наніс останньому біля 10 ударів руками та ногами по різних ділянках тіла та один удар бильцем від ліжка в область сідниць,  ОСОБА_2 - 4 удари руками та ногами по різних ділян­ках тіла,  від чого потерпілий відчув фізичний біль та моральне приниження,  суд ці дії обох підсуд­них кваліфікує за  ст.  424 ч. 2 КК України.

При розгляді цивільного позову потерпілого ОСОБА_3 до обох підсудних на загальну суму 10000 грн. за спричинення йому спільними діями останніх у зв'язку з його побиттям фізичної та мо­ральної шкоди,  суд даний позов потерпілого задовільняє частково.

Так,  останній в обгрунтування своїх позовних вимог вказав,  що внаслідок отриманих травм,  згідно висновку ВЛК,  він визнаний непридатним до керування транспортними засобами,  до роботи на висоті,  біля рухомих предметів,  вогню та води. Крім того,  своїми діями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 при­низили його честь та гідність як військовослужбовця в очах інших співслужбовців,  що завдало йому душевних страждань та його було переведено для подальшого проходження військової служби до іншого підрозділу прикордонного загону.

Разом з цим,  як слідує із матеріалів кримінальної справи,  після побиття його підсудними,  він (потерпілий) у цей же вечір дійсно втратив свідомість та з приводу цього перебував на стаціонарно­му лікуванні у неврологічному відділенні Ужгородської ЦМКЛ та у Чопському ПМД з діагнозом: Вегето-судинна дистонія з поодиноким знепретомленням.

Однак,  як слідує із висновку судово-медичного експерта № 1505 від 24 листопада 2007 року - на час огляду у ОСОБА_3 на тілі будь-яких тілесних ушкоджень не виявлено. Дане захворюван­ня - Д-з: «Вегето-судиння дистонія. Стан після обмороку» не є наслідком травми,  яку останній міг отримати 6 вересня 2007 року,  а є хронічним захворюванням,  давність якого по наданій на експер­тизу медичній документації встановити не можливо.

При таких обставинах,  оскільки діагноз,  який мається у потерпілого,  не пов'язаний із засто­суванням відносно нього насильства з сторони ОСОБА_1а і ОСОБА_2 і не зняходиться у зв'язку з

 

4

цим у причинному зв'язку,  однак враховуючи те,  що він дійсно у результаті побиття поніс фізичні та душевні страждання,  суд приходить до висновку,  що даний позов повинен бути задоволений,  од­нак у меншому розмірі,  як цього просить ОСОБА_3.

При задоволенні даного позову частково суд оцінює тяжке матеріальне становище обох під­судних,  у них відсутнє особисте майно,  не мають грошових заощаджень,  нерухомості та інших дже­рел для матеріального збагачення,  ніде не працюють,  оскільки недавно звільнилися з армії.

Виходячи із викладеного,  суд вважає суму заподіяної моральної шкоди,  завданої потерілому,  у відповідності до вимог  ст.  ст.  1167,  1193 ч. 4 ЦК України зменшити до 3000 грн. і згідно  ст.  1190 того ж Кодексу,  дану суму стягнути із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у користь ОСОБА_3 у со­лідарному порядку.

При обранні обом підсудним виду та міри покарання військовий суд враховує те,  що вони під час проходження військової служби характеризувалися більш з негативної сторони.

Разом з тим,  суд приймає до уваги щире каяття обох підсудних у скоєному,  що до криміна­

льної відповідальності вони притягуються уперше,  раніше ні в чому вартому осуду помічені не бу­

ли,    ОСОБА_1 до служби в армії займався суспільно-корисною працею - працював експеди­

тором,  у ОСОБА_2 - обоє батьків хворіють та перебувають на диспансерному обліку,  по місцю прожи­

вання та навчання оба характеризуються виключно з позитивної сторони,  від їх дій тяжких наслід­

ків не настало,  на даний час обидва уже звільненні зі Збройних Сил України,  потерпілий до них

претензій,  крім матеріальних,  не має та просить суворо їх не карати.

Крім цього суд враховує безпосередню участь кожного у скоєнні даного злочину,  зокрема,  що ОСОБА_1 приймав більш активну участь - був ініціатором конфлікту та наносив більше ударів потерпілому.

Беручи до уваги конкретні обставини» справи,  особу обох підсудних,  мотиви та ступінь тяж­кості вчинених ними дій,  суд приходить до висновку про можливість виправлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без відбування покарання,  передбаченого санкцією ч. 2  ст.  424 КК України,  а тому вважає за необхідне звільнити їх від відбування покарання з випробуванням,  застосувавши до них  ст.  75 того ж Кодексу.

У той же час,  оскільки матеріалами справи встановлено,  що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 своїми протиправними діями скоїли тяжкий злочин,  у відповідності до  ст.  54 КК України суд вва­жає за необхідне позбавити їх обох військового звання «молодший сержант запасу».

На підставі викладеного,  керуючись  ст.  ст.  323,  324,  328,  330 КПК України,  військовий місце­вий суд

 

З АСУ ДИВ:

 

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнати винними у вчиненні злочину,  передбаченого ч. 2  ст.  424 КК України,  на підставі якої позбавити їх волі строком:

·        ОСОБА_1 на 4 (чотири) роки;

·        ОСОБА_2 на 3 (три) роки і 6 (шість) місяців,

У відповідності до  ст.  75 КК України звільнити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від від­бування призначеного основного покарання з випробуванням строком на 2 (два) роки кожного,  як­що вони протягом цього іспитового строку не вчинять нового злочину і виконають покладені на них обов'язки.

Згідно  ст.  76 КК України зобов'язати ОСОБА_1 та ОСОБА_2не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи,  повідомляти ці органи про зміну місця проживання,  роботи або навчання,  періодично з'являтися для реєстрації в ці органи.

Контроль за поведінкою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покласти на орган виконання покарань за місцем проживання засуджених.

 

5

Згідно  ст.  54 КК України позбавити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 військового звання «молодший сержант запасу».

Запобіжний захід відносно останніх - підписку про невиїзд,  до вступу вироку в законну силу залишити без зміни.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 за спричинення йому моральної шкоди у розмірі 10000 грн.,  задовольнити частково,  стягнувши із засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у користь потерпілого 3000 (три тисячі) гривень і,  у відповідності до вимог  ст. 1190 ЦК України - у солідарному порядку. У решта позовних вимог потерпілого - відмовити.

Визнаний по справі у якості речового доказу CD-R диск,  що був вилучений у офіцерів ВВБ по Чопському прикордонному загону (а.с.  168 т. 1) - зберігати при матеріалах кримінальної справи.

На вирок може бути подано апеляцію у військовий апеляційний суд Центрального регіону через військовий місцевий суд Ужгородського гарнізону протягом 15 діб з моменту його проголо­шення.