1-38-2007

 

ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

19 грудня 2007 року                                                                                                          м.  Ужгород

Військовий місцевий суд Ужгородського гарнізону у складі: головуючого - підполковника юстиції Дацківа В.В.,  при секретарі - Каменевій Є.Ф.,

за участю державного обвинувача - старшого помічника військового прокурора Ужгородського гарнізону капітана юстиції Нарагана Р.В.,  потерпілого ОСОБА_2,  його представника - адвока­та ОСОБА_3 та захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_4,  розглянувши у відкри­тому судовому засіданні у приміщенні військового суду кримінальну справу відносно старшини прикордонної застави "Велятино" Мукачівського прикордонного загону (в/ч 2142) прапорщика

ОСОБА_1,  який народив­ся ІНФОРМАЦІЯ_1 року у с Горінчево Хустського району Закарпатської області,  українця,  з серед­ньою освітою,  одруженого,  маючого на утриман­ні одну малолітню дитину,  раніше не судимого,  на військовій строковій службі з червня 1998 р. по листопад 1999 р.,  на військовій службі за кон­трактом - з липня 2000 р. та на займаній посаді з липня 2002 року по даний час,

за обвинуваченням у вчиненні злочину,  передбаченого  ст.  425 ч. 1 КК України. Судовим слідством військовий місцевий суд

 

ВСТАНОВИВ:

 

З 01 липня 2002 року прапорщик ОСОБА_1 проходить військову службу на посаді ста­ршини прикордонної застави «Велятино» Мукачівського прикордонного загону.

Старший солдат ОСОБА_2 з 15 лютого 2007 року до жовтня 2007 року проходив на вка­заній прикордонній заставі строкову військову службу на посаді старшого патрульного.

Підсудний за посадою та військовим званням був начальником до підлеглого йому військо­вослужбовця ОСОБА_2

27 березня 2007 року ОСОБА_1 біля 16.00 год. призначив підлеглих йому військовос­лужбовців - старшого солдата строкової служби ОСОБА_2та старшого солдата служби за кон­трактом ОСОБА_5 для виконання господарських робіт на території вищевказаної прикордонної застави.

Під час проходження служби на вказаній посаді,  тобто будучи військовою службовою осо­бою,  відповідно до вимог  ст.  ст.  11,  16,  58,  59 Статуту внутрішньої служби ЗС України,   ст.  79 Ста­туту Державної прикордонної служби з охорони державного кордону України (ч.3) прапорщик ОСОБА_1 зобов'язаний був діяти лише в межах повноважень та у спосіб,  що передбачені Кон­ституцією та законами України,  знати та виконувати службові обов'язки,  що визначають обсяг ви­конання завдань,  доручених за посадою,  твердо знати та застосовувати на практиці вимоги наказів,

 

2

положень щодо порядку ведення господарства,  додержуватись вимог безпеки,  вживати заходів щодо запобігання захворюванню та травматизму.

Відповідно до вимог  ст. 18 ЗУ «Про охорону праці»,  п.п. 2.1,  4.17,  4.18 будівельних норм та правил III - 4-80,  п. 4.5 Інструкції "Про порядок допуску військовослужбовців Державної прикор­донної служби України до самостійного виконання робіт та організацію виконання разових робіт",  затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України № 493 від 25 червня 2004 року,   ст.  З Наказу Державного комітету України з нагляду за охороною праці «Про затвер­дження Інструкції з охорони праці під час виконання робіт на висоті з використання спеціальних страхувальних засобів» № 190 від 10.09.2003 р. пр-к ОСОБА_1,  перед виконанням будівельно-монтажних робіт,  як керівник,  зобов'язаний на робочому місці провести цільовий інструктаж в об­сязі технологічних карт та інструкцій з питань безпечного виконання робіт,  про що повинен зроби­ти запис у журнал щоденного інструктажу по мірам безпеки,  повинен перевірити знання військо­вослужбовцями вимог безпеки під час виконання господарських робіт,  безвідлучно перебувати на місці проведення робіт,  здійснювати контроль за дотриманням вимог безпеки та порядком на місці виконання робіт. Перед виконанням робіт,  пов'язаних з підійманням на висотну споруду та спус­кання з висотної споруди,  як керівник робіт,  повинен забезпечити військовослужбовців індивідуа­льними страхувальними засобами захисту у разі виконання робіт з приставної драбини на висоті 1, 3 м.

Проте,  всупереч наведеного підсудний,  будучи військовою службовою особою,  яка постійно обіймала посаду,  пов'язану із виконанням організаційно-розпорядчих обов'язків та будучи керівником робіт,  усупереч вимог вказаних Законів України та інших нормативно-розпорядчих актів,  не передбачаючи можливості суспільно небезпечних наслідків своїх дій,  хоча повинен був та міг їх передбачити,  всупереч інтересів служби,  маючи реальну можливість виконувати свої службові обов'язки належним чином,  недбало поставився до служби та виконання службових обов'язків через несумлінне ставлення до них,  внаслідок чого було заподіяно істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян.

Так,  27 березня 2007 р. прапорщик ОСОБА_1 віддав розпорядження і допустив до ви­конання будівельно-монтажних робіт військовослужбовця строкової служби старшого солдата ОСОБА_2,  який не пройшов навчання,  інструктажу та перевірку знань по виконанню вищезазна­чених робіт з охорони праці,  не перевіривши при цьому,  знання ним вимог безпеки під час вико­нання робіт,  не провівши з ним цільового інструктажу,  не забезпечивши індивідуальними страху­вальними засобами захисту,  не контролював дотримання ним заходів безпеки,  і як наслідок при виконанні вказаних робіт ОСОБА_2,  переміщуючи лист шиферу з горища господарської будів­лі вниз,  не втримався на драбині та підсковзнувшись на одному із щаблів впав,  отримавши при цьому тілесні ушкодження у вигляді: "Забою правої кисті. Забою лівого колінного суглоба. По­шкодження внутрішнього меніска лівого колінного суглоба",  які відносяться до тілесних ушко­джень середньої тяжкості.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкриміно­ваного йому злочині визнав повністю та показав,  що в кінці березня 2007 року біля 16-ої год. він наказав ОСОБА_2 зняти два листа шиферу,  який знаходився на горищі недобудованого будин­ку для проведення господарських робіт,  а ОСОБА_5 - допомогти потерпілому це зробити. При цьому інструктаж по мірам безпеки ОСОБА_2 і ОСОБА_5 він не провів,  запис до журналу інструк­тажу по мірам безпеки ПЗ «Велятино» не зробив,  інвентарем не забезпечив,  знання їх по мірам безпеки при виконанні господарських робіт не перевірив. Після цього вказані військовослужбовці пішли виконувати роботу. Через деякий час він почув стук шифера об землю та побачив,  що ОСОБА_2 звисає з драбини,  зачепившись ногою за один із щаблів. Допомігши тому стати на ноги,  він відвів потерпілого до приміщення застави. ОСОБА_2 в той момент кульгав на одну ногу. У по­дальшому він інколи помічав що ОСОБА_2 накульгує на ліву ногу і питаючи його що в нього з но­гою,  останній казав що в нього болить нога.

Визнає,  що дійсно неналежно поставився до виконання своїх обов'язків,  не проінструктува­вши ОСОБА_2 по мірам безпеки,  не забезпечивши його засобами захисту при виконанні дору­ченої йому задачі,  при цьому він не бажав щоб той отримав яку-небудь травму і просить пробачен­ня у останнього.

 

3

Крім повного визнання підсудним своєї вини,  його вина у скоєнні злочину,  передбаченого  ст.  425 ч. 1 КК України,  підтверджується наступними встановленими та достеженими у судовому засіданні доказами.

Так,  допитаний у суді потерпілий ОСОБА_2 показав,  що приблизно наприкінці березня 2007 року в обідній час йому та ОСОБА_5 старшина застави пр-к ОСОБА_1 поставив за­дачу поміняти шифер на овочесховищі. При цьому жодних заходів безпеки йому підсудний не доводив,  інструктажів з ним не проводив,  засоби страхування також не надавав. У подальшому ОСОБА_5 пішов на овочесховище та сказав щоб він йшов приніс шифер сам.  Коли він (потерпілий) піднявся по залізній драбині висотою 3-4 метра на горище нового будинку і взяв один лист шифе­ра розміром приблизно 2 xl, 5 м та почав спускатись униз,  то підсковзнувся і упав. Враховуючи те,  що нога застряла між перегородками драбини,  він впав головою вниз та вдарився лівим коліном об драбину і порізав руку об шифер.

Свої показання потерпілий ОСОБА_2 повністю підтвердив під час проведення з ним відтворення обстановки та обставин події.

Свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6,  кожен окремо,  дали аналогічні показання як викладено вище.

Згідно витягу з наказу Начальника 27 прикордонного загону (в/ч 2142) № 246-ос від 1 липня 2002 року - прапорщик ОСОБА_1 призначений на посаду старшини 24 прикордонної застави.

Відповідно до витягу з наказу командира вказаного загону № 34-ос від 15 лютого 2007 р. -старшого солдата ОСОБА_2 призначено на посаду старшого патрульного прикордонної заста­ви «Велятино».

Із висновку судово-медичного експерта № 1306 від 11 жовтня 2007 року вбачається,  що у гр-на ОСОБА_2 виявлено тілесні ушкодження у вигляді: «рубця на шкірних покривах лівої го­мілки» (виявлених під час судово-медичного освідчення) та «забою правої кисті,  забою лівого ко­лінного суглобу,  застарілого пошкодження внутрішнього меніска лівого колінного суглобу» (згід­но медичної документації). Дані тілесні ушкодження виникли внаслідок дії тупих твердих предме­тів по ударному механізму дії або від ударяння об такі при вільному падінні із висоти на тверде покриття. По давності виникнення тілесні ушкодження можуть вкладатися в час пригоди,  що від­бувалася в кінці березня 2007 року і дані тілесні ушкодження кваліфікуються як тілесні ушкоджен­ня середньої тяжкості.

Із висновку судово-технічної експертизи № 303 від 22.10.2007 р. вбачається,  що нещасний випадок із військовослужбовцем строкової служби старшим солдатом ОСОБА_2 стався із-за порушень нормативно-правових актів з питань охорони праці посадовими особами прикордонної застави «Велятино» Мукачівського прикордонного загону. Зокрема,  старшина вказаної прикор­донної застави прапорщик ОСОБА_1 перед початком виконання разових господарських робіт не провів із ОСОБА_2 цільового інструктажу,  не перевірив його знання з охорони праці і до­пустив до виконання робіт; не забезпечив безпечне виконання робіт по зняттю шифера з недобудо­ваного офіцерського будинку на висоті 1.3 м від землі,  чим допустив порушення вимог п. 4.5 Інструкції «Про порядок допуску військовослужбовців Державної прикордонної служби України до самостійного виконання робіт та організацію виконання разових робіт»,  затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України № 493 від 25 червня 2004 року та вимоги п.п. 2.1,  2.3,  4.17,  4.18 «СНиП ІИ-4-80».

Дані порушення нормативних актів з охорони праці прапорщиком ОСОБА_1 привели до настання нещасного випадку,  внаслідок якого старшому солдату ОСОБА_2 було заподіяно шкоду здоров'ю.

Із протоколу огляду журналу щоденного інструктажу по мірам безпеки прикордонної заста­ви «Велятино» вбачається відсутність запису про інструктаж ОСОБА_2 27 березня 2007 року перед виконанням ним господарських робіт.

Оскільки прапорщик ОСОБА_1,  являючись військовою службовою особою - старши­ною прикордонної застави «Велятино» Мукачівського прикордонного загону та будучи керівником робіт,  у порушення вимог  ст.  ст.  11,  16,  58,  59 Статуту внутрішньої служби ЗС України,   ст.  79 Ста­туту Державної прикордонної служби з охорони державного кордону України (ч.3),   ст. 18 ЗУ «Про охорону праці»,  п.п. 2.1,  4.17,  4.18 Будівельних норм та правил III - 4-80,  п. 4.5 Інструкції "Про по-

 

4

рядок допуску військовослужбовців Державної прикордонної служби України до самостійного ви­конання робіт та організацію виконання разових робіт",  затвердженої наказом Адміністрації Дер­жавної прикордонної служби України № 493 від 25 червня 2004 року,   ст. 3 Наказу Державного ко­мітету України з нагляду за охороною праці «Про затвердження Інструкції з охорони праці під час виконання робіт на висоті з використання спеціальних страхувальних засобів» № 190 від 10.09.2003 р. не передбачаючи можливості суспільно небезпечних наслідків своїх дій,  хоча пови­нен був та міг їх передбачити,  усупереч інтересів служби,  маючи реальну можливість виконувати свої службові обов'язки належним чином,  недбало ставився до служби та виконання службових обов'язків через несумлінне ставлення до них,  внаслідок чого було заподіяно істотну шкоду охо-ронюваним законом правам та інтересам окремих громадян,  а саме - 27 березня 2007 р. віддав роз­порядження і допустив до виконання будівельно-монтажних робіт військовослужбовця строкової служби старшого солдата ОСОБА_2.,  який не пройшов навчання,  інструктажу та перевірку знань по виконанню вищезазначених робіт з охорони праці,  не перевіривши при цьому знання ним вимог безпеки під час виконання робіт,  не провівши з ним цільового інструктажу,  не забезпечивши індивідуальними страхувальними засобами захисту,  не контролював дотримання ним заходів без­пеки і,  як наслідок,  у результаті виконання вказаних робіт потерпілий,  переміщуючи лист шиферу з горища господарської будівлі вниз,  не втримався на драбині та підсковзнувшись на одному із щаб­лів впав,  отримавши при цьому тілесні ушкодження середньої тяжкості,  ці дії підсудного органами досудового слідства кваліфіковано за  ст.  425 ч. 1 КК України.

Разом з тим,  захисник підсудного - адвокат ОСОБА_4 у ході судового розгляду даної кримінальної справи звернувся до суду з проханням звільнити ОСОБА_1,  від кримінальної від­повідальності у зв'язку із зміною обстановки,  оскільки на час розгляду справи у суді останній пе­рестав бути суспільно небезпечною особою.

В обгрунтування своїх доводів адвокат ОСОБА_43аявив,  що після скоєного ОСОБА_1 у повному обсязі вивчив нормативні документи,  які регламентують охорону праці у прикор­донних військах і зокрема ті,  які він порушив у відповідності до висновку технічної експертизи по даній кримінальній справі,  тому і просить визнати його (ОСОБА_1) такою особою,  що перестала бути суспільно небезпечною і що викладене унеможливлює вчинення підсудним нового подібного злочину.

Підсудний ОСОБА_1,  дане клопотання адвоката підтримав та проти закриття відносно нього (підсудного) кримінальної справи за даними нереабілітуючими обставинами,  у відповідності до п. 2 ч. 7 Постанови Пленуму ВС України № 1 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосу­вання судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності»,  не заперечував і заявив,  що суть вимог  ст.  7 КПК,   ст.  48 КК України йому зрозуміла.

Старший помічник військового прокурора Ужгородського гарнізону з приводу задоволення заявленого захисником клопотання послався на розсуд суду..

Потерпілий ОСОБА_2 з приводу заявленого клопотання також не заперечував.

Вислухавши думку всіх учасників процесу,  оцінивши підстави та докази,  на які вони посла­лися у своїх виступах та враховуючи інші обставини справи,  військовий місцевий суд знаходить клопотання адвоката ОСОБА_4,  підтримане самим підсудним та потерпілим такими,  що під­лягають задоволеню і виходить при цьому з наступних підстав.

Так,  ОСОБА_1 органами досудового слідства обвинувачується у вчиненні злочину,  передбаченого ч. 1  ст.  425 КК України,  санкція якої передбачає покарання у вигляді штрафу або службовим обмеженням,  або позбавленням волі на строк до трьох років.

Згідно ч.3  ст.  12 КК України даний злочин відноситься до злочинів середньої тяжкості.

У відповідності до вимог  ст.  48 КК України звільненню від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки підлягає особа,  яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості,  якщо буде визнано,  що на час розслідування або розгляду справи у суді внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути сус­пільно небезпечною.

Оскільки із матеріалів справи,  доданих до неї у судовому засіданні документів та пояснень учасників судового засідання слідує,  що підсудний ОСОБА_1 дійсно вперше вчинив злочин,  який по класифікації відноситься до злочинів середньої тяжкості,  у скоєному щиро покаявся,  ви-

 

5

знавши свою вину,  після скоєного у повному обсязі вивчив нормативні документи,  які він порушив у відповідності до висновку технічної експертизи по даній кримінальній справі,  суд визнає його такою особою,  що перестала бути суспільно небезпечною,  оскільки викладене унеможливлює вчи­нення ним нового подібного злочину,  у зв'язку з чим ОСОБА_1 підлягає звільненню від криміна­льної відповідальності на підставі  ст.  48 КК України,  а кримінальна справа відносно нього - за­криттю у відповідності до  ст.  ст.  7 ч.3 та 282 КПК України.

Також,  при застосуванні до підсудного даних норм Закону суд враховує й те,  що ОСОБА_1 раніше ні у чому вартому осуду помічений не був,  від його злочинних дій тяжких наслід­ків не настало,  по місцю служби характеризується виключно з позитивної сторони,  на утриманні має малолітню дочку віком 3 роки,  непрацюючу дружину,  своїх батька та матір,  яка у даний час хворіє,  а також те,  що потерпілий до нього претензій не має та просить суворо його не карати.

Крім цього,  у відповідності до вимог п. 20 названої вище Постанови Пленуму ВС України № 1 від 23 грудня 2005 року,  згідно якого - звільняючи особу від кримінальної відповідальності,  суд має вирішити відповідно до вимог чинного кримінально-процесуального законодавства питан­ня про скасування чи зміну запобіжного заходу,  речові докази,  відшкодування судових витрат то­що - при розгляді у суді цивільного позову військового прокурора до підсудного ОСОБА_1 на загальну суму 2854, 55 грн. за лікування потерпілого ОСОБА_2 у Львівському клінічному гос­піталі Західного регіонального управління ДПСУ,  що підтверджується дослідженою у суді довід-кою-розрахунком із вказаного медичного закладу та показаннями потерпілого,  оскільки саме у ре­зультаті спричинення підсудним потерпілому тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості останній знаходився на стаціонарному лікуванні,  у відповідності до вимог  ст.  1206 ч. 1 ЦК Украї­ни та  ст.  93-1 КПК України,  суд вважає,  що даний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного,  керуючись  ст.  ст.  7,  282 КПК України,  військовий місцевий суд

 

ПОСТАНОВИВ:

 

ОСОБА_1 за вчинення злочину,  передбаченого  ст.  425 ч. 1 КК Укра­їни на підставі  ст.  48 КК України від кримінальної відповідальності звільнити у зв'язку із зміною обстановки,  оскільки на час розгляду справи в суді він перестав бути суспільно небезпечною осо­бою.

Кримінальну справу відносно ОСОБА_1,  у відповідності до  ст.  ст.  7 ч.3 та 282 КПК Ук­раїни,  провадженням закрити.

Міру запобіжного заходу - підписку про невиїзд,  до вступу постанови у законну силу,  за­лишити без зміни.

Цивільний позов військового прокурора на загальну суму 2854 (дві тисячі вісімсот п'ятдесят чотири) грн. 55 коп.3а стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2 у Львівському клінічному госпіталі Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Одержу­вач - Клінічний госпіталь ДПСУ (в/ч 2522),  Банк - ГУДКУ у Львівській області,  МФО - 825014,  ЗКПО - 14321771,  р/р - 35217009000270) задовольнити та стягнути вказану суму із ОСОБА_1 у користь вказаного медичного закладу.

Судові витрати по кримінальній справі - за проведення технічної експертизи у сумі 500 (п'ятсот) грн. 93 коп. - стягнути із ОСОБА_1 у користь Державного підприємства «Закарпатсь­кий експертно-технічний центр» (Код 22109200,  МФО 312776,  р/р 260082638 в Укргазбанку "Пла­та за виконання експертизи відносно ОСОБА_2").

Речові докази по справі після набрання постановою законної сили: - Журнал реєстрації нещасних випадків не виробничого характеру Хустської районної поліклі­ніки,  який переданий на відповідальне зберігання заступнику головного лікаря Хустської районної поліклініки (т. 1 а.с.  120); Журнал амбулаторного прийому та журналу обліку маніпуляцій Веля-тинської лікарської амбулаторії загальної практики сімейної медицини,  які передані на відповіда­льне зберігання лікарю Велятинської АЗПСМ (т. 1 а.с.  114) та історія хвороби ОСОБА_2 (15.08.2007р.-13.09.2007р.),  яка передана на відповідальне зберігання начальнику Львівського гос­піталю ДПС України (т. 1 а.с.  154),  вважати повернутими останнім;

 

6

-    Журнал щоденного інструктажу по мірам безпеки прикордонної застави «Велятино» та медич­

ну книжку потерпілого ОСОБА_2,  які знаходяться при матеріалах кримінальної справи - пове­

рнути на вказану прикордонну заставу;

-    дитячу медичну книжку,  лікарську контрольну карту диспансерного нагляду спортсмена,

лікарсько-контрольну карту фізкультурника і спортсмена ОСОБА_2 - повернути останньому;

-    оригінал особової справи призовника ОСОБА_2 - повернути у Ужгородський ОМВК.

На дану постанову може бути подано апеляцію у військовий апеляційний суд Центрального регіону через військовий місцевий суд Ужгородського гарнізону протягом 7 діб з моменту її вине­сення.