1-29-2007

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

З серпня 2007 року                                                                                                       м.  Ужгород

Військовий місцевий суд Ужгородського гарнізону у складі: головуючого - підполковника юстиції Дацківа В.В.,  при секретарі - Зюріній М. О.,

за участю - ТВО військового прокурора Ужгородського гарнізону майора юстиції Козачука М. В.,  розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні військового суду в ході попереднього розгляду направлену до суду з обвинувальним висновком кримінальну справу відносно колишнього військовослужбовця військової частини А3432 старшого прапорщика запасу

ОСОБА_1,  який народив­ся ІНФОРМАЦІЯ_1 року,  уродженця і жителя с Яворів Турківського району Львівської області,  українця,  з середньою освітою,  одруженого,  маючого на утри­манні одну малолітню дитину,  раніше не судимого,  на військовій строковій службі з травня 1984 року по червень 1986 року та на військовій службі за конт­рактом - з серпня 1988 року по 19 січня 2007 року,

за обвинуваченням у вчиненні злочинів,  передбачених  ст.  ст.  190 ч. 1,  358 ч.3 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До 4 січня 2007 року старший прапорщик ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині A3432 на посаді начальника таємної частини.

Під час проходження служби у вказаній військовій частині ОСОБА_1,  будучи військовослужбовцем,  у порушення вимог  ст.  59 Статуту внутрішньої служби та  ст.  4 Дис­циплінарного статуту ЗС України,  діючи з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення у травні 2006 року незаконно заволодів чужим майном - грошовими коштами шляхом обману,  пов'язаним із використанням завідомо підроблених документів.

Так,  обвинувачений відповідно до наказу № 51 командира в/ч А3432 від 10 березня 2006 року у період з 13 по 25 березня 2006 року був відряджений до Галузевого державного архіву Міністерства оборони України та у вказаний період перебував у м.  Києві,  де безоплатно проживав у казармі в/ч А0799.

Під час перебування у відрядженні в м.  Києві ОСОБА_1,  діючи з корисливих мотивів та на власну користь вступив у змову із невстановленою слідством особою,  придбав у неї підроблений документ,  який видається підприємством,  установою чи організацією і який надає права,  з метою його використання - квитанцію № 026161 серії 03 АА готелю „Мир" від 24 березня 2006 року на су­му 1320, 00 грн. про ніби то його проживання у вказаному готелі у період з 14 по 24 березня 2006 року.

Надалі,  по прибуттю із відрядження,  ОСОБА_1 не повідомив працівників фінансово-економічної служби в/ч А3432 про справжні обставини його проживання у м.  Києві та,  розуміючи,

2

що таким чином він зможе отримати компенсацію за наймання жилого приміщення,  передбачену "Інструкцією про порядок відшкодування військовослужбовцям ЗС України витрат на службові відрядження в межах України",  затвердженої наказом МОУ № 9 від 17.01.2000 року,  тобто заво­лодіти чужим майном (грошовими коштами),  подав їм разом із посвідченням про відрядження завідомо неправдивий для нього документ - квитанцію № 026161 серії 03 АА готелю „Мир" на суму 1320, 00 грн. Будучи введеними в оману ОСОБА_1,  посадові особи фінансової служби в/ч А3432 4 травня 2006 року перерахували на заробітну (платіжну) картку вказаної особи кошти в сумі 1320, 00 грн.,  як компенсацію за наймання жилого приміщення особі,  що перебувала у службо­вому відряджені. У послідуючому ОСОБА_1 отриманими ним грошовими коштами на вказану суму розпорядився на власний розсуд.

Таким чином,  старший прапорщик ОСОБА_1,  діючи з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення,  у травні 2006 року незаконно заволодів чужим майном - грошовими кошта­ми на загальну суму 1320, 00 грн.,  шляхом обману,  пов'язаним із використанням завідомо підробле­них документів,  тобто своїми протиправними діями скоїв злочини,  передбачені  ст.  ст.  190 ч. 1,  358 ч.3 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винним себе у вчиненні інкримінованих йому злочинах визнав повністю,  дав аналогічні показання як викладено вище,  у скоєному щиро по­каявся та звернувся до суду з письмовою заявою в якій просить звільнити його від кримінальної відповідальності за скоєні ним злочини,  передбачені  ст.  ст.  190 ч. 1,  358 ч.3 КК України на підставі  ст.  1 п. "б" Закону України "Про амністію" від 19 квітня 2007 року,  оскільки він визнає свою вину,  повністю відшкодував заподіяні державі збитки та являється батьком малолітньої дитини.

ТВО військового прокурора Ужгородського гарнізону майор юстиції Козачук М. В. у суді заперечень проти даного клопотання і заяви обвинуваченого не мав,  при цьому заявив що відповід­но до  ст.  1 п. "б" Закону України "Про амністію" від 19 квітня 2007 року та на підставі  ст.  6 п. 4 КПК України ОСОБА_1 можливо звільнити від кримінальної відповідальності за даною нере-абілітуючою підставою і кримінальну справу відносно нього закрити в порядку  ст.  ст.  244 і 248 КПК України.

Заслухавши пояснення та доводи учасників судового процесу та перевіривши матеріали кримінальної справи,  суд приходить до висновку про те,  що кримінальну справу відносно ОСОБА_1 необхідно закрити на підставі та в порядку вказаних статтей КПК України,  при цьому вихо­дить з наступного.

Так,  ОСОБА_1 скоїв злочини,  передбачені  ст.  ст.  190 ч. 1,  358 ч.3 КК України,  які віднесені до категорії злочинів невеликої тяжкості.

Із оригіналу свідоцтва про народження слідує,  що обвинувачений являється батьком ма­лолітньої дочки ОСОБА_2,  2000 року народження. При цьому які-небудь докумен­ти,  підтверджуючі позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав,  у матеріалах даної кримінальної справи відсутні.

У  ст.  1 п. "б" Закону України "Про амністію" від 19 квітня 2007 року зазначено,  що звільненню від покарання не пов'язаних з позбавленням волі підлягають особи,  які не позбавлені батьківських прав і які на день набрання чинності цим Законом (9 червня 2007 року) мають дітей,  яким не виповнилося 18 років.

Вчинені ОСОБА_1 злочини вчинені до дня набрання цим Законом чинності (злочини скоєні у березні-травні 2006 року) та не підпадають під дію  ст.  7 зазначеного Закону України "Про амністію".

Крім цього,  обвинувачений ОСОБА_1 не заперечує проти закриття відносно нього кримінальної справи за нереабілітуючих підстав,  зазначених у  ст.  6 п. 4 КПК України,  тобто внаслідок Акту амністії і сам просить застосувати до нього дану норму Закону.

На підставі викладеного,  керуючись  ст.  ст.  237,  240,  244 п. 5,  248 КПК України,  військовий місцевий суд

ПОСТАНОВИВ:

3

ОСОБА_1 за вчинення злочинів,  передбачених  ст.  ст.  190 ч. 1,  358 ч.3 КК України,  на підставі  ст.  1 п. "б" Закону України "Про амністію" від 19 квітня 2007 року від кримінальної відповідальності та покарання - звільнити.

Кримінальну справу відносно ОСОБА_1 у відповідності до  ст.  ст.  6 п. 4 та 248 КПК Ук­раїни - провадженням закрити.

Запобіжний захід - підписку про невиїзд,  до набрання постановою законної сили,  залишити без зміни.

Визнані по справі у якості речових доказів після вступу постанови у законну силу:

посвідчення про відрядження від 10.03.2006 року № 24,  квитанцію № 026161 готелю „Мир" від 24.03.2006 року,  квитанцію до прибуткового касового ордеру готелю "Мир" - зберігати при ма­теріалах кримінальної справи;

справу № 1 "Мем.  ордеру № 2" за 1 півріччя 2006 року,  яка зберігається у кімнаті зберігання речових доказів військової прокуратури Ужгородського гарнізону - повернути правонаступнику військової частини A3432 - військовій частині А2483 (м.  Стрий Львівської області).

На дану постанову може бути подано апеляцію у військовий апеляційний суд Центрального регіону через військовий місцевий суд Ужгородського гарнізону протягом 7 діб з моменту її вине­сення.