1-28-2007

 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 серпня 2007 року                                                                                                         м.  Ужгород

Військовий місцевий суд Ужгородського гарнізону у складі: головуючого - підполковника юстиції Дацківа В.В.,  при секретарі - Лакатош Г.К.,

за участю державного обвинувача - старшого помічника військового прокурора Ужгородського гарнізону майора юстиції Присича О.В.,  розглянувши у відкритому судовому засіданні у примі­щенні суду кримінальну справу відносно військовослужбовця військової частини А1662 прапор­щика

ОСОБА_1,  який на­родився ІНФОРМАЦІЯ_1 року у м.  Мукачево Закар­патської області,  українця,  із професійно-техніч­ною освітою,  не одруженого,  раніше не судимо­го,  на військовій строковій службі з травня 1989 року по червень 1991 року,  на військовій службі за котрактом - з червня 1991 року по червень 1997 року та з лютого 1999 року по даний час,

за обвинуваченням у вчиненні злочинів,  передбачених  ст.  ст.  190 ч. 2,  15 ч. 2 - 190 ч. 2,  358 ч.3 КК України.

Судовим слідством військовий місцевий суд

 

ВСТАНОВИВ:

 

З лютого 2006 року по січень 2007 року прапорщик ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині А3432.

Під час проходження служби у вказаній частині підсудний,  у порушення вимог  ст.  59 Ста­туту внутрішньої служби та  ст.  4 Дисциплінарного статуту ЗС України,  діючи з корисливих мо­тивів та з метою особистого збагачення,  у травні,  серпні,  листопаді та у грудні 2006 року неза­конно заволодів чужим майном - грошовими коштами,  шляхом обману пов'язаним із викори­станням завідомо підроблених документів.

Так,  прапорщик ОСОБА_1 відповідно до наказу № 51 командира в/ч А3432 від 10 бе­резня 2006 року у період з 13 по 25 березня 2006 року був відряджений до Галузевого державного архіву Міністерства оборони України та у вказаний період перебував у м.  Києві,  де безоплатно проживав у казармі в/ч А0799.

Під час перебування у відрядженні в м.  Києві прапорщик ОСОБА_1,  діючи з корисли­вих мотивів та на власну користь вступив у змову із невстановленою слідством особою та при­дбав у неї підроблений документ,  який видається підприємством,  установою чи організацією і який надає права,  з метою його використання - квитанцію № 026162 серії 03 АА готелю „Мир"

 

2

від 24 березня 2006 року на суму 1320, 00 грн.,  про нібито його проживання у вказаному готелі у період з 14 по 24 березня 2006 року.

Надалі,  по прибуттю із відрядження,  діючи з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення,  всупереч інтересів служби,  усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій,  передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання ОСОБА_1 не повідомив працівників фінансово-економічної служби в/ч А3432 про справжні обставини його проживання у м.  Києві та,  розуміючи,  що таким чином він зможе отримати компенсацію за най­мання жилого приміщення,  передбачену "Інструкцією про порядок відшкодування військовослужбовцям Збройних Сил України витрат на службові відрядження в межах України",  затвердженої наказом МОУ № 9 від 17.01.2000 року,  тобто заволодіти чужим майном (грошови­ми коштами),  подав їм разом із посвідченням про відрядження завідомо неправдивий для нього документ - квитанцію № 026162 серії 03 АА готелю „Мир" на суму 1320, 00 грн. Будучи введени­ми в оману прапорщиком ОСОБА_1,  посадові особи фінансової служби в/ч А3432 4 травня 2006 року перерахували на заробітну (платіжну) картку вказаної особи кошти в сумі 1320, 00 грн.,  як компенсацію за наймання жилого приміщення особі,  що перебувала у службовому відряджені. У послідуючому підсудний отриманими ним даними грошовими коштами розпорядився на влас­ний розсуд.

Крім того,  аналогічно,  прапорщик ОСОБА_1 відповідно до наказів командира в/ч А3432: № 118 від 20 червня 2006 року,  № 174 від 4 вересня 2006 року,  № 233 від 20 листопада 2006 року перебував у відрядженях у Галузевому державному архіві МО України період з 20 по 30 червня,  з 3 по 9 вересня,  з 20 по 25 листопада 2006 року,  де також безоплатно проживав у ка­зармі в/ч А0799,  однак надав у фінансову службу в/ч А3432 квитанцію № 089252 серії 08 АВ го­телю „Дружба" від 29 червня 2006 року на суму 672, 00 грн.,  квитанцію № 007950 серії 4-АГ го­телю „Держфельдслужби" від 8 вересня 2006 року на суму 360, 00 грн. та квитанцію № 091703 серії 08 АВ готелю "Дружба" від 24 листопада 2006 року на суму 270, 00 грн.,  про нібито його проживання у вказаних готелях у період відповідно: з 21 по 29 червня,  з 4 по 8 вересня та з 21 по 24 листопада 2006 року.

Будучи введеними в оману пр-ком ОСОБА_1,  посадові особи фінансової служби в/ч А3432 у подальшому перерахували на заробітну (платіжну) картку підсудного кошти у вказаних розмірах як компенсацію за наймання жилого приміщення особі,  що перебувала у службовому відряджені і в послідуючому останній отриманими ним грошовими коштами розпорядився на власний розсуд.

Також ОСОБА_1 відповідно до наказу № 258 командира в/ч А3432 від 22 грудня 2006 року у період з 24 по 30 грудня 2006 року був відряджений до Галузевого державного архіву Міністерства оборони України та у вказаний період перебував у м.  Києві,  де безоплатно прожи­вав у казармі в/ч А 0799.

На відрядження ОСОБА_1 26 грудня 2006 року фінансово-економічною службою в/ч А3432 через банківську установу на заробітну (платіжну) картку було перераховано аванс (вида­но грошові кошти під звіт) у сумі 470, 14 грн.,  які останній використав на проїзд та харчування.

Під час перебування у відрядженні в м.  Києві пр-к ОСОБА_1,  діючи з корисливих мо­тивів та на власну користь вступив у змову із невстановленою слідством особою та придбав у неї підроблений документ який видається підприємством,  установою чи організацією,  і який надає права,  з метою його використання - квитанцію № 006436 серії З А готелю „Сатурн" від 29 грудня 2006 року на суму 480 грн.,  про нібито його проживання у вказаному готелі у період з 25 по 29 грудня 2006 року,  маючи на меті в послідуючому привласнити зазначені кошти та використати на власний розсуд,

Надалі,  по прибуттю із відрядження,  діючи з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення,  всупереч інтересів служби,  повторно,  усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій,  передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання,  виконавши всі дії які вважав необхідними для доведення злочину до кінця,  пр-к ОСОБА_1 не повідомив працівників фінансово-економічної служби в/ч А3432 про справжні обставини його проживання

 

3

у м.  Києві та подав їм разом із посвідченням про відрядження завідомо неправдивий для нього документ - квитанцію № 006436 серії З А готелю „Сатурн" на суму 480 грн. та документи,  що підтверджували його витрати на проїзд до місця відрядження і у зворотному напрямку на суму 152, 20 грн.,  на підставі якої фінансово-економічною службою в/ч А 3432 грошові кошти видані під звіт на суму 470, 14 грн. були списані з обліку частини (175, 00 грн. - добові,  152, 20 - на проїзд,  142, 94 часткова оплата за проживання у готелі).

Решту грошових коштів за нібито проживання у готелі на суму 337, 06 грн. підсудний не отримав з причин,  які не залежали від його волі - відсутність грошових коштів на відрядження на рахунку в/ч А 3432.

Таким чином пр-к ОСОБА_1,  діючи з корисливих мотивів та з метою особистого збага­чення,  повторно в травні,  серпні,  листопаді та у грудні 2006 року незаконно заволодів чужим майном - грошовими коштами на загальну суму 2764, 94 грн.,  та вчинив замах на повторне неза­конне заволодіння чужим майном - грошовими коштами на суму 337, 06 грн. шляхом обману,  пов'язаним із використанням завідомо підроблених документів.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочинів,  передбаче­них  ст.  ст.  190 ч. 2,  15 ч. 2 - 190 ч. 2,  358 ч.3 КК України визнав повністю,  по обставинах справи дав показання,  аналогічні викладеному вище та доповнив,  що під час кожного відрядження йому оформлялися посвідчення про відрядження в Державний галузевий архів МО України в м.  Києві. Кожного разу,  коли він прибував у відрядження до м.  Києва для здачі документації,  то до нього,  біля Державного галузевого архіву підходили невідомі йому особи,  яких він не знає і пропонува­ли йому зробити квитанцію про проживання в готелі,  за що він повинен був сплатити 40% від суми,  яка буде вказана в квитанції,  на що він погоджувався. Реально він проживав у казармі вій­ськової частини по вул.  Фучека,  а не в готелі. Дані квитанції він надавав у фінансову частину в/ч А3432 для виплати йому вказаних у квитанціях сум,  оскільки поніс значні матеріальні витрати перебуваючи у відрядженнях.

Свідки: полковник запасу ОСОБА_2,  майор ОСОБА_3 та капітан ОСОБА_4 у судовому засіданні,  кожен окремо,  також дали аналогічні показання як викладено вище.

Відповідно до повідомлень готелю "Дружба" № 120,  готелю "Сатурн" № 44 від 6.07.07 р. та готелю "Держфельдслужби України" № 64 від 10.07.2007 року - ОСОБА_1 у період з 1 січня 2006 року по 1 січня 2007 року в даних готелях не проживав.

Як слідує із протоколу відібрання експериментальних взірців - взірець штампу не відпові­дає тому штампу на квитанції,  яку представив у фінансово-економічну службу пр-к ОСОБА_1 як оправдовуючий документ за проживання в готелі "Мир".

Відповідно до роздруківок про рух коштів по грошовим карткам ОСОБА_1,  які були надані Закарпатським регіональним управлінням КБ "ПриватБанк" встановлено,  що грошові ко­шти в сумі 2764, 94 грн. за нібито проживання підсудного у м.  Києві напротязі 2006 року у готе­лях "Мир",  "Дружба",  "Сатурн",  "Держфельдслужби України",  були перераховані на грошову картку останнього,  які він у подальшому використав на власний розсуд.

Крім того,  відповідно до вказаної роздруківки встановлено,  що пр-к ОСОБА_1 користу­вався грошовою карткою у банкоматі 2103 м.  Київ,  вул.  Фучика,  7,  в/ч А0799 у березні,  червні та грудні 2006 року,  що дійсно підтверджує його проживання у вказаній військовій частині,  а не в готелі.

Із відряджень,  які виписувалися на ОСОБА_1 вбачається,  що відповідно до відряджень № 25 від 10.03.2006 року останньому нараховано та перераховано на грошову (зарплатну) картку за проживання грошові кошти у сумі 1320 грн.,  № 51 від 19.06.2006 року - 672, 00 грн.,  № 61 від 01.10.2006 року - 360, 00 грн.,  № 78 від 20.11.2006 року- 270, 00 грн. та№ 84 від 21.12.2006 року - грошові кошти 142, 94 грн.

Як слідує із копії послужного списку прапорщика ОСОБА_1 - останній з жовтня 2003 року по 15 січня 2007 року проходив військову службу у в/ч А3432 на посаді начальника зміни відділення засекреченого зв'язку вузла зв'язку та передачі інформації і з 29 січня 2007 року про-

 

4

ходить військову службу у в/ч А1662 на посаді начальника радіолокаційної станції радіолокацій­ного відділення.

Оскільки прапорщик ОСОБА_1,  будучи військовослужбовцем в/ч А3432,  в порушення вимог  ст.  ст.  59 Статуту внутрішньої служби ЗС України та  ст.  4 Дисциплінарного статуту ЗС Ук­раїни,  діючи з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення вищеописаними діями 4 травня 2006 року заволодів чужим майном шляхом обману - грошовими коштами в сумі 1320, 00 грн.,  9 серпня 2006 року повторно заволодів чужим майном шляхом обману - грошовими кошта­ми в сумі 672, 00 грн.,  6 листопада 2006 року повторно заволодів чужим майном шляхом обману -грошовими коштами в сумі 360, 00 грн.,  14 грудня 2006 року повторно заволодів чужим майном шляхом обману - грошовими коштами в сумі 270, 00 грн. та 26 грудня 2006 року,  повторно заво­лодів чужим майном - грошовими коштами в сумі 142, 94 грн.,  а всього на загальну суму 2764, 94 грн.,  чим вчинив заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство),  вчинене повторно,  ці дії останнього органами досудового слідства кваліфіковано за  ст.  190 ч. 2 КК України.

Оскільки він же,  діючи з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення,  бажаю­чи заволодіти грошовими коштами на суму 337, 06 грн. у грудні 2006 року виконав всі дії,  які вважав необхідними для доведення злочину до кінця,  однак не закінчив його з причин,  які не за­лежали від його волі - відсутність грошових коштів на відрядження на рахунку в/ч А3432,  чим вчинив замах на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство),  вчинене повторно,  ці дії ОСОБА_1 органами досудового слідства кваліфіковано за  ст.  ст.  15 ч. 2 - 190 ч. 2 КК Укра­їни.

Оскільки він же,  будучи військовослужбовцем в/ч А3432,  у порушення вищезазначених вимог нормативних актів України,  з метою заволодіння чужим майном шляхом обману у березні 2006 року використав завідомо підроблений інший документ,  який видається підприємством,  установою чи організацією і який надає права - квитанцію № 026162 серії 03 АА готелю „Мир" від 24 березня 2006 року,  у червні 2006 року використав завідомо підроблений інший документ,  який видається підприємством,  установою чи організацією і який надає права - квитанцію № 089252 серії 08 АВ готелю „Дружба" від 29 червня 2006 року,  у вересні 2006 року використав за­відомо підроблений інший документ,  який видається підприємством,  установою чи організацією і який надає права - квитанцію № 007950 серії 4-АГ готелю „Держфельдслужби" від 08 вересня 2006 року,  у листопаді 2006 року використав завідомо підроблений інший документ,  який вида­ється підприємством,  установою чи організацією і який надає права - квитанцію № 091703 серії 08 АВ готелю "Дружба" від 24 листопада 2006 року,  у грудні 2006 року використав завідомо підроблений інший документ,  який видається підприємством,  установою чи організацією і який надає права - квитанцію № 006436 серії З А готелю „Сатурн" від 29 грудня 2006 року,  подавши їх до фінансово-економічної служби в/ч А3432,  чим вчинив використання завідомо підроблених документів,  ці дії прапорщика ОСОБА_1 органами досудового слідства кваліфіковано  ст.  358 ч.3 КК України.

Разом з тим,  підсудний ОСОБА_1 у ході судового розгляду даної кримінальної справи звернувся до суду з проханням долучити до матеріалів справи та достежити у ході судового слід­ства письмове клопотання загальних зборів офіцерів та прапорщиків в/ч А1662,  де у даний час він проходить військову службу,  підтримане командиром вказаної військової частини,  про звіль­нення його (підсудного) від кримінальної відповідальності з передачею на поруки вказаному вій­ськовому колективу.

Старший помічник військового прокурора з приводу задоволення заявленого підсудним клопотання заперечень не мав.

Після роз'яснення головуючим по справі вимог чинного законодавства,  пр-к ОСОБА_1 про­ти закриття відносно нього кримінальної справи за даними нереабілітуючими обставинами не заперечував і заявив,  що суть вимог  ст.  10 КПК та  ст.  47 КК України йому зрозуміла.

Вислухавши думку всіх учасників процесу,  оцінивши підстави та докази,  на які вони по­слалися у своїх виступах,  та враховуючи інші обставини справи,  військовий місцевий суд знахо­дить клопотання загальних зборів офіцерів та прапорщиків в/ч А1662 про звільнення підсудного

 

5

від кримінальної відповідальності з передачею його на поруки такими,  що підлягають задоволе-ню і виходить при цьому з наступних підстав.

Так,  ОСОБА_1 органами досудового слідства обвинувачується у вчиненні злочинів,  передбачених  ст.  ст.  190 ч. 2,  15 ч. 2 - 190 ч. 2,  358 ч.3 КК України,  санкції яких передбачають покарання у вигляді позбавлення волі на строк до трьох років та обмеження волі на строк до двох років.

Згідно  ст.  12 КК України дані злочини відносяться до злочинів середньої та невеликої тя­жкості.

У відповідності до вимог  ст.  47 КК України звільненню від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки колективу підприємства,  установи чи організації за їхнім клопотанням підлягає особа,  яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості та щи­ро покаялася,  за умови,  що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру ко­лективу,  не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.

Як слідує із матеріалів справи,  доданих до неї у суді документів та пояснень учасників су­дового засідання,  підсудний ОСОБА_1 дійсно вперше вчинив злочини,  які по класифікації від­носяться до злочинів невеликої та середньої тяжкості,  у скоєному щиро покаявся,  визнавши свою вину. Колектив офіцерів військової частини А1662 звернувся до суду з вмотивованим проханням у своєму клопотанні про звільнення ОСОБА_1а від кримінальної відповідальності з передачею його вказаному військовому колективу на поруки,  які зобов'язуються здійснювати над винним заходи виховного характеру. При цьому підсудний не заперечує проти закриття кримінальної справи за даною підставою і сам просить суд застосувати до нього дану норму Закону.

Також суд враховує,  що ОСОБА_1 повністю визнав свою вину у вчиненому та чистосе­рдечно розкаявся у скоєному,  до кримінальної відповідальності притягується уперше,  раніше ні в чому вартому осуду помічений не був,  по місцю служби характеризується виключно з позитивної сторони,  у Збройних Силах прослужив більше 16 років,  на утриманні має престарілу маму-пенсіонерку,  а також те,  що він ще на досудовому слідстві добровільно та повністю відшкодував заподіяну державі шкоду.

Враховуючи викладене,  суд приходить до висновку,  що виправлення та перевиховання прапорщика ОСОБА_1 можливе без фактичного застосування до нього покарання,  передба­ченого санкціями  ст.  ст.  190 ч. 2,  15 ч. 2 - 190 ч. 2,  358 ч.3 КК України,  у зв'язку з чим вважає за необхідне звільнити його від кримінальної відповідальності на підставі  ст.  47 КК України і кри­мінальну справу відносно нього провадженням закрити.

На підставі викладеного,  керуючись  ст.  ст.  10,  282 КПК України,  військовий місцевий суд

 

ПОСТАНОВИВ:

 

ОСОБА_1 за вчинення злочинів,  передбачених  ст.  ст.  190 ч. 2,  15 ч. 2 - 190 ч. 2,  358 ч.3 КК України на підставі  ст.  47 КК України від кримінальної відповіда­льності звільнити у зв'язку з передачею його на поруки військовому колективу військової части­ни А1662 за умови,  що він протягом року з дня передачі на поруки виправдає довіру колективу,  не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.

Контроль за поведінкою ОСОБА_1 покласти на командування військової частини А1662.

Кримінальну справу відносно ОСОБА_1 у відповідності до  ст.  ст.  10,  282 КПК України,  провадженням закрити.

Запобіжний захід - підписку про невиїзд,  до набрання постановою законної сили,  залиши­ти без зміни.

Речові докази по справі після вступу постанови в законну силу:

посвідчення про відрядження,  квитанції готелів,  квитанції до прибуткових касових ор­дерів,  перераховані на а.с.  38 - залишити при матеріалах кримінальної справи;

 

6

-   справу № 1 "Мем.  ордер № 2" за 1 півріччя 2006 року,  справу № 2 том 2 "Мем. ордер" за

липень-жовтень 2006 року,  справу № 2 том 3 "Мем. ордер № 2" за жовтень-грудень 2006 року,

які зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів військової прокуратури Ужгородського

гарнізону (а.с.  71) - повернути правонаступнику військової частини А3432 - військовій частині

А2847 (м.  Стрий Львівської області);

-  книгу регістрації готелю "Сатурн Сервіс" за 2006-2007 p.p.,  яка передана на відповідальне

зберігання до готелю "Сатурн Сервіс" (а.с.  100,  101) - вважати повернутою останнім.

На дану постанову може бути подано апеляцію у військовий апеляційний суд Центрально­го регіону через військовий місцевий суд Ужгородського гарнізону протягом 7 діб з моменту її винесення.