1-31-2007

ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

25 вересня 2007 року                                                                                                          м.  Ужгород

Військовий місцевий суд Ужгородського гарнізону у складі: головуючого - підполковника юстиції Дацківа В.В.,  при секретарі - Зюріній М. О.,

за участю державного обвинувача - ТВО військового прокурора Ужгородського гарнізону майора юстиції Козачука М. В. та потерпілого - солдата ОСОБА_2,  розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні військового суду кримінальну справу відносно військовослужбовця окре­мої будівельно-інженерної роти Державної прикордонної служби України (в/ч 9507) старшого со­лдата

ОСОБА_1,  який народився ІНФОРМАЦІЯ_1року у м.  Одеса,  українця,  з середньою освітою,  не одруженого,  раніше не суди­мого,  призваного на військову службу Котовсько-Красноокнянським ОМВК Одеської області у листо­паді 2006 року,

за обвинуваченням у вчиненні злочину,  передбаченого ч. 2  ст.  406 КК України. Судовим слідством військовий місцевий суд

ВСТАНОВИВ:

Старший солдат ОСОБА_1 проходить строкову військову службу у військовій частині 9507 (окрема будівельна-інженерна рота) м.  Львів на посаді стрільця з листопада 2006 року.

У березні 2007 року підсудний та солдати ОСОБА_3, ОСОБА_4  і ОСОБА_2  були прикомандировані у військову частину 2142 (Мукачівський прикордонний загін) м.  Мукачево для проведення будівельних робіт.

12 серпня 2007 року близько 21.15 год.  ст.  солдат ОСОБА_1 повертався із звільнення разом із вказаними солдатами у розташування підрозділу і на одній із вулиць у м.  Мукачеві підсудний та ОСОБА_2  почали нецензурно ображати один одного з приводу перебування першого у відпустці. У ході конфлікту ОСОБА_1 у порушення правил взаємовідносин між військовослужбовцями,  передбачених  ст.  ст.  11,  49,  50,  128 Статуту внутрішньої служби ЗС Ук­раїни та  ст.  4 Дисциплінарного статуту ЗС України,  які зобов'язують військовослужбовця бути дисциплінованим,  не допускати негідних вчинків,  поважати гідність та честь інших військовослужбовців,  додержуватись правил військової ввічливості,  з метою принизити честь та гідність солдата ОСОБА_2,  показати свою уявну фізичну перевагу,  наніс йому один удар кулаком пра­вої руки в обличчя в область правого ока. Внаслідок нанесеного удару потерпілому ОСОБА_2  бу­ли заподіяні легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 повністю визнав себе винним у пред'явленому йому обвинуваченні та показав,  що суперчка між ним та ОСОБА_2 виникла з приводу проходження ними військової служби,  а саме того,  що останній почав пред'являти йому претензії - чому він (підсудний) був у відпустці,  а він (потерпілий) - ні,  хоча вони обидва одного періоду

2

призиву,  однаково проходять військову службу і виконують службові обов'язки. На грунті цієї розмови між ними виник конфлікт,  у ході якого потерпілий штовхнув його,  а він у відповідь мав намір нанести ОСОБА_2 удар кулаком у груди. Однак останній пригнувся і удар прийшовся в ділянку обличчя потерпілого,  а саме у праве око. Розкаюється у вчиненому.

Крім особистого зізнання підсудного,  його вина у скоєному підтверджується наступними доказами.

Так,  потерпілий ОСОБА_2 та свідки - солдати ОСОБА_4  та ОСОБА_3,  кожний окремо,  у суді дали аналогічні показання,  як викладено вище.

Свої показання підсудний,  потерпілий та свідки повністю підтвердили при проведенні з ними відтворення обстановки та обставин події.

Згідно витягу з наказу командира військової частини 9507 № 13-ос від 30 січня 2007 року -солдатів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 І.С зараховано у списки особового складу даної частини і відпо­відно до витягу з наказу № 146-ос від 31 липня поточного року їх призначено на посади стрільців 4-го інженерно-будівельного взводу вказаної ОІБР.

Як слідує із довідки начальника штабу в/ч 2142 за вих. № 24/5917 від 26 серпня 2007 року -солдат ОСОБА_2  та  ст.  солдат ОСОБА_1 на час скоєння останнім злочину у відносинах підле­глості не перебували.

Відповідно до висновку судово-медичного експерта № 89 від 15 серпня 2007 року - ОСОБА_2  були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: забою м'яких тканин правої орбітальної діля­нки; забою правого ока; закритої ЧМТ; струсу головного мозку,  які виникли у результаті дії тупо­го твердого предмету по ударному механізму спричинення,  якими могли бути затиснуті у кулак руки сторонньої людини,  вкладаються у час події,  яка мала місце 12 серпня 2007 року та відно­сяться до групи легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я,  оскільки потре­бували лікування строком більше 6-ти але менше 21-го дня.

Висновком військово-лікарської комісії № 198 від 18 серпня 2007 року - старший солдат ОСОБА_1 визнаний здоровим та придатним до військової служби.

Оскільки 12 серпня 2007 року близько 21.15 год. на одній із вулиць у м.  Мукачево Закар­патської області,  у порушення вимог  ст.  ст.  11,  49,  50,  128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та  ст.  4 Дисциплінарного статуту ЗС України,  старший солдат ОСОБА_1 пору­шив статутні правила взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності між ними відно­син підлеглості - наніс солдату ОСОБА_2  один удар кулаком в обличчя,  чим заподіяв потерпіло­му легкі тілесні ушкодження,  ці дії ОСОБА_1 органами досудового слідства кваліфіковано за  ст.  406 ч. 2 КК України.

Разом з тим,  підсудний ОСОБА_1 у ході судового розгляду даної кримінальної справи звернувся до суду з проханням долучити до матеріалів справи та достежити у ході судового слідс­тва письмове клопотання загальних зборів колективу офіцерів,  прапорщиків,  військовослужбовців за контрактом та військовослужбовців строкової служби в/ч 9507,  де він проходив військову слу­жбу до відрядження у в/ч 2142,  підтримане ТВО командира вказаної військової частини,  про зві­льнення його (підсудного) від кримінальної відповідальності з передачею на поруки вказаному військовому колективу.

ТВО військового прокурора Ужгородського гарнізону з приводу задоволення заявленого підсудним клопотання заперечень не мав.

Після роз'яснення головуючим по справі вимог чинного законодавства,  ОСОБА_1 про­ти закриття відносно нього кримінальної справи за даними нереабілітуючими обставинами не за­перечував і заявив,  що суть вимог  ст.  10 КПК та  ст.  47 КК України йому зрозуміла.

Вислухавши думку всіх учасників процесу,  оцінивши підстави та докази,  на які вони по­слалися у своїх виступах,  та враховуючи інші обставини справи,  військовий місцевий суд знахо­дить клопотання загальних зборів колективу офіцерів,  прапорщиків,  військовослужбовців за конт­рактом та військовослужбовців строкової служби в/ч 9507 про звільнення підсудного від криміна­льної відповідальності з передачею його на поруки такими,  що підлягають задоволеню і виходить при цьому з наступних підстав.

3

Так,   ст.  солдат ОСОБА_1 органами досудового слідства обвинувачується у вчиненні злочину,  передбаченого  ст.  406 ч. 2 КК України,  санкція якої передбачає покарання у вигляді три­мання у дисциплінарному батальйоні або позбавлення волі на строк від двох до п'яти років.

Згідно  ст.  12 КК України даний злочин відноситься до злочинів середньої тяжкості.

У відповідності до вимог  ст.  47 КК України звільненню від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки колективу підприємства,  установи чи організації за їхнім клопотанням підлягає особа,  яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості та щиро покаялася,  за умови,  що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колекти­ву,  не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.

Як слідує із матеріалів справи,  доданих до неї у суді документів та пояснень учасників су­дового засідання,  підсудний ОСОБА_1 дійсно вперше вчинив злочин,  який по класифікації відноситься до злочинів середньої тяжкості,  у скоєному щиро покаявся,  визнавши свою вину. Ко­лектив офіцерів,  прапорщиків,  військовослужбовців за контрактом та військовослужбовців стро­кової служби військової частини 9507 звернувся до суду з вмотивованим проханням у своєму клопотанні про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності з передачею його вказа­ному військовому колективу на поруки,  які зобов'язуються здійснювати над винним заходи вихо­вного характеру. При цьому підсудний не заперечує проти закриття кримінальної справи за вказа­ною підставою і сам просить суд застосувати до нього дану норму Закону.

Також суд враховує те,  що ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності притягується уперше,  раніше ні в чому вартому осуду помічений не був,  по місцю проходження військової слу­жби характеризується виключно з позитивної сторони - має 8 заохочень і жодного стягнення,  з 3-х річного віку виховувався лише однією матір'ю,  яка у даний час хворіє,  що об'єктивно підтверджу­ється дослідженими у судовому засіданні медичними документами,  від його дій тяжких наслідків не настало,  добровільно відшкодував заподіяні за лікування потерпілого у медичному закладі зби­тки,  а також те,  що потерпілий ОСОБА_2 до підсудного претензій не має і просить суворо його не ка­рати.

Враховуючи викладене,  суд приходить до висновку,  що виправлення та перевиховання старшого солдата ОСОБА_1 можливе без фактичного застосування до нього покарання,  пе­редбаченого санкцією  ст.  406 ч. 2 КК України,  у зв'язку з чим вважає за необхідне звільнити його від кримінальної відповідальності на підставі  ст.  47 КК України і кримінальну справу відносно нього провадженням закрити.

На підставі викладеного,  керуючись  ст.  ст.  10,  282 КПК України,  військовий місцевий суд

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 за вчинення злочину,  передбаченого  ст.  406 ч. 2 КК України на підставі  ст.  47 КК України від кримінальної відповідальності звільнити у зв'язку з передачею його на поруки військовому колективу військової частини 9507 за умови,  що він протягом року з дня передачі на поруки виправдає довіру колективу,  не ухилятиметься від за­ходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.

Контроль за поведінкою ОСОБА_1 покласти на командування військової частини 9507.

Кримінальну справу відносно ОСОБА_1 у відповідності до  ст.  ст.  10,  282 КПК Ук­раїни,  провадженням закрити.

Запобіжний захід - нагляд командування в/ч 2142,  до набрання постановою законної сили,  відмінити.

На дану постанову може бути подано апеляцію у військовий апеляційний суд Центрального регіону через військовий місцевий суд Ужгородського гарнізону протягом 7 діб з моменту її вине­сення.