4-16-2008

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

5 вересня 2008 року                                                                                           м.  Ужгород

Військовий місцевий суд Ужгородського гарнізону у складі: головуючого - підполковника юстиції Дацківа В.В.,  при секретарі - Зюріній М. О.,

за участю - помічника військового прокурора Ужгородського гарнізону  ст.  л-та юстиції Фуштея І.М. ,  захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_2,  розглянувши у відкритому судовому за­сіданні у приміщенні військового суду подання слідчого військової прокуратури того ж гарнізону  ст.  л-та юстиції Харлапова A.M.,  в порядку  ст.  165-2 КПК України,  внесене за згодою ТВО військового прокурора Ужгородського гарнізону,  про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту відносно військовослужбовця Харківського прикордонного загону мол. сержанта служби за контрактом

ОСОБА_1,  який народився ІНФОРМАЦІЯ_1року у смт.  Красно-кутськ Харківської області,  українця,  з середньо-спеціальною освітою,  не одруженого,  раніше не судимого,  молодшого інспектора 2-ї категорії -водія,

підозрюваного у вчиненні злочинів,  передбачених  ст.  ст.  121 ч. 1,  296 ч. 1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

З 2 серпня 2008 року військовослужбовець за контрактом Харківського прикордонного за­гону мол. сержант ОСОБА_1  за рішенням Адміністрації Державної прикордонної служби України перебував у розпорядженні Мукачівського прикордонного загону для посилення охорони державного кордону на ділянці відділу прикордонної служби «Косино».

Органами досудового слідства ОСОБА_1  підозрюється в тому,  що він близько 22.00 год. 28 серпня 2008 року разом із військовослужбовцями ВПС «Косино» с-нтом ОСОБА_3,  с-том ОСОБА_4  та с-том ОСОБА_5  у позаслужбовий час,  будучи у цивільному одязі,  зайшли у кафе-бар «Орхідея»,  що знаходиться у с Дзвінкове Берегівського району Закарпатської області. Придбавши у вказаному закладі по пляшці пива,  ОСОБА_1 спільно з вказаними співслужбовцями вийшли з бару,  де перед входом у нього стали між собою розмовляти.

У цей же час,  з цього ж бару вийшов місцевий житель гр-н ОСОБА_6,  який перебував у стані алкогольного сп'яніння,  та на угорській мові звернувся до ОСОБА_1,  який сприйняв це звернення як висловлення до нього нецензурними словами.

Дивлячись,  що ОСОБА_6 продовжує вести з ними розмову на угорській мові та сприймаю­чи це як висловлення до нього нецензурними словами,  підозрюваний підійшов до ОСОБА_6 та у присутності місцевих жителів наніс кулаком руки удар в область обличчя,  внаслідок чого останній впав на спину,  вдарившись задньою частиною голови об асфальт,  після чого втратив свідомість.

2

Цього ж вечора каретою «швидкої допомоги» потерпілого було доставлено до Берегівської ЦРЛ,  де останньому медичні працівники надали невідкладну медичну допомогу,  після чого він прийшов до свідомості та повернувся з лікарні додому,  де ліг спати.

Наступного дня,  29 серпня 2008 року вранці,  дружина ОСОБА_6 - гр-ка ОСОБА_7,  побачивши що її чоловік не просипається,  викликала «швидку допомогу» і ОСОБА_6 невідклад­но було доставлено в реанімаційне відділення обласного центру нейрохірургії та неврології (м.  Ужгород),  де йому встановлено діагноз: закрита черепно-мозкова травма,  геморагічні забої лівої лобної,  скроневої долей головного мозку та правого мозочка важкого ступеню.

В цей же день,  тобто 29 серпня 2008 року ОСОБА_6. було проведено трепанацію черепа та прооперовано,  однак на даний час останній перебуває у комі у стабільно тяжкому стані.

Згідно пунктів 2.1.2.,  2.1.3.в. та 2.1.З.Г. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяж­кості тілесних ушкоджень» - вищевказаний діагноз ОСОБА_6 відноситься до тяжкого тілесного ушкодження,  небезпечного для життя у момент заподіяння.

За вищевказаних обставин,  оскільки в діях військовослужбовця за контрактом Харківського прикордонного загону молодшого сержанта ОСОБА_1 вбачаються ознаки злочинів,  пере­дбачені ч.1  ст.  296 та ч.1  ст.  121 КК України,  а саме грубе порушення громадського порядку з мо­тивів явної неповаги до суспільства,  що супроводжувалося особливою зухвалістю,  поєднане з на­сильством,  та умисне тяжке тілесне ушкодження,  небезпечне для життя потерпілого в момент за­подіяння,  2 вересня 2008 року ТВО військового прокурора Ужгородського гарнізону відносно ОСОБА_1 і було порушено кримінальну справу за вказаними статтями КК та останній цього ж вечора був затриманий в порядку  ст.  115 КПК України і поміщений на гауптвахту Ужгородсько­го зонального відділення Військової служби правопорядку.

5 вересня 2008 року у військовий місцевий суд гарнізону надійшло поданння слідчого вій­ськової прокуратури Ужгородського гарнізону,  погоджене із ТВО військового прокурора того ж гарнізону,  про обрання відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді взяття його під варту з утриманням на гауптвахті вказаного зонального відділення ВСП.

В обгрунтування вказаного подання  ст.  л-т юстиції Харлапов A.M. зазначив,  що вчинені ОСОБА_1 злочини мають велику суспільну небезпеку,  скоєні свідомо,  злочин,  передбачений  ст.  121 ч. 1 КК України,  відноситься до тяжких злочинів,  за вчинення якого законом передбачено по­карання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років,  постійного місця проживання підозрюваний на території Закарпатської області не має,  знаходячись на волі,  намагаючись уник­нути кримінальної відповідальності,  може ухилятися від слідства та суду,  впливати на свідків,  чим перешкоджати встановленню істини у кримінальній справі та виконанню процесуальних рішень по справі,  тому на час проведення досудового слідства до підозрюваного ОСОБА_1 просить обра­ти запобіжний захід взяття під варту.

У судовому засіданні помічник військового прокурора Ужгородського гарнізону  ст.  л-нт юстиції Фуштей І.М.  підтримав внесене на розгляд суду подання,  мотивувавши необхідність за­стосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді взяття його під варту викладеними вище підставами.

Підозрюваний ОСОБА_1 у суді винним себе у скоєнні інкримінованих йому злочинів не визнав та показав,  що у ході словесної перепалки із потерпілим,  який щось викрикував у його ад­ресу на угорській мові та схопив його (підозрюваного) двома руками за куртку,  він розвів ці руки останнього і,  можливо,  зачепив його (ОСОБА_6) рукою по обличчю,  внаслідок чого потерпілий не втримався на ногах,  оскільки перебував у нетверезому стані,  впав назад,  вдарившись головою об асфальт.

Представник підозрюваного - адвокат ОСОБА_2 у судовому засіданні просив не засто­совувати до ОСОБА_1 міру запобіжного заходу,  пов'язану з обмеженням його волі,  при цьому заявив,  що вина останнього органами досудового слідства на даний час нічим не підтвер­джена,  у матеріалах справи немає жодних доказів,  які стверджували б,  що знаходячись на волі,  останній може ухилитися від слідства та суду,  впливати на свідків,  останній має,  хоч і тимчасове,  місце проживання - проживає у своєї тітки у м.  Мукачево Закарпатської області,  його батько явля-

3

ється інвалідом 2-ї групи,  тому вважає,  що підстав для утримання ОСОБА_1 під вартою немає та просить подання слідчого військової прокуратури не задовільняти,  звільнивши підозрюваного з-під варти негайно,  обравши відносно останнього міру запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд.

Дане клопотання адвоката підтримав у судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_1

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду,  вивчивши дане подання та направлені разом з ним матеріали кримінальної справи,  суд знаходить передчасним вирішення у даний час питання про обрання відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту,  при цьому виходить з наступних обставин.

З матеріалів кримінальної справи вбачається,  що підставами для її порушення у відповідності до вимог  ст.  ст.  94,  98,  102 КПК України є заява дружини потерпілого - гр-ки ОСОБА_7 про побиття її чоловіка увечері 28 серпня 2008 року особою у формі військовослужбовця прикордонних військ,  пояснення односельчан ОСОБА_6 - гр-н ОСОБА_8,  ОСОБА_9,  ОСОБА_10,  з яких слідує,  що вони бачили,  як ОСОБА_1  наносив удар кулаком в обличчя ОСОБА_6,  у результаті чого останній впав на асфальт,  вдарившись головою та висновки лікарів про тяжкість отриманих потерпілим тілесних ушкоджень.

Разом з тим,  у матеріалах справи зовсім відсутні характеризуючі особу підозрюваного дані як до служби в армії,  так і під час проходження ним військової служби,  дані про судимість,  стан його здоров'я,  що не дає суду у повній мірі судити про характер суспільної небезпеки дій та особи самого ОСОБА_1,  можливість за медичними показниками утримувати останнього під вартою.

Крім того,  суд приймає до уваги й те,  що на даний момент у справі немає свідчень того,  що ОСОБА_1 ,  перебуваючи на волі,  може ухилитися від слідства і суду чи перешкодити вста­новленню істини по кримінальній справі шляхом впливу на свідків. Не надав таких доказів у судо­вому засіданні і представник прокуратури.

За викладених вище обставин у теперішній час у суду немає достатніх підстав для застосу­вання до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді взяття його під варту.

У той же час,  оскільки для витребування та приєднання до матеріалів кримінальної справи характеризуючих особу підозрюваного та стан його здоров'я документів,  враховуючи вищевикла-дені обставини,  необхідний певний час,  тому для забезпечення повноти,  всебічності та об'єктивності слідства по справі потрібно надати органам досудового слідства додатковий час,  продовживши час затримання ОСОБА_1 до 10 діб,  після чого слід остаточно вирішити пи­тання щодо обрання відносно нього запобіжного заходу.

На підставі викладеного,  керуючись  ст.  ст.  148-150,  155,  158,  165,  165-2 КПК України,  військовий місцевий суд,

ПОСТАНОВИВ:

Строк затримання підозрюваного ОСОБА_1 продовжити до 10 (десяти) діб,  тобто до 12 вересня 2008 року,  з утриманням його на гауптвахті Ужгородського зонального відділення Військової служби правопорядку.

Контроль за виконанням постанови покласти на військову прокуратуру Ужгородського гарнізону.

На дійсну постанову до військового апеляційного суду Центрального регіону прокурором,  підозрюваним,  його захисником протягом трьох діб з дня її винесення може бути подана апеляція.