Справа № 428/7375/14-к
Провадження № 11кп/782/26/15
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«03» квітня 2015 року м. Сєвєродонецьк
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Луганської області в складі:
головуючого судді : Каткова І.А.
суддів : Руденка В.В., Белаха А.В.
за участю секретаря : Батяшової Ю.Б.
прокурора : Кіма Р.В.
обвинуваченого : ОСОБА_1
потерпілої : ОСОБА_2
спеціаліста : ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сєвєродонецьку кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 16 лютого 2015 року, яким:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, розлученого, не працюючого, раніше судимого за вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської облсті від 3 березня 2014 року за ч.1 ст. 164 КК України до одного року обмеження волі із застосуванням ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, селище Щедрищеве, провулок Світлий, буд. № 8, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4,-
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 164 КК України та призначено покарання у вигляді обмеження волі строком на 2 (два) роки. На підставі ч.1 ст. 71 КК України до призначеного покарання у вигляді обмеження волі строком на 2 (два) роки частково приєднано не відбуту частину покарання, призначеного вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 3 березня 2014 року у вигляді 1 (одного) місяця обмеження волі та остаточно ОСОБА_1 призначено покарання у вигляді обмеження волі строком на 2 (два) роки 1 (один) місяць з відбуванням покарання у кримінально - виконавчій установі відкритого типу.
В С Т А Н О В И Л А:
Вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 16 лютого 2015 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.164 КК України, за таких обставин.
ОСОБА_1 на підставі постанови Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 21 жовтня 2001 року повинен сплачувати аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, у розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 21 вересня 2001 року і до досягнення дитиною повноліття на користь ОСОБА_2.
Однак ОСОБА_1, маючи намір на злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), будучи раніше судимим за скоєння аналогічного злочину, керуючись корисливими мотивами, тривалий час рішення суду не виконує, аліменти на утримання своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_4 не сплачує та іншої матеріальної допомоги не надає, будучи працездатним, за період часу з жовтня 2013 року по листопад 2014 року не вживав заходів щодо свого працевлаштування, до центру зайнятості міста Сєвєродонецька не звертався, що свідчить про те, що ОСОБА_1 злісно ухиляється від сплати аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4, тим самим не бажає виконувати покладений на батьків обов’язок утримувати неповнолітню дитину.
В результаті злочинної бездіяльності ОСОБА_1 за ним, згідно з довідкою відділу державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції в Луганській області, утворилась заборгованість по сплаті аліментів за період з 01.10.2013 року по 01.11.2014 року, що сукупно складає суму 7010 гривень 85 копійок.
На вирок суду подана апеляційна скарга обвинуваченим ОСОБА_1, в якій він вважає вирок суду першої інстанції щодо нього незаконним та несправедливим по причині того, що суд першої інстанції не повно з’ясував фактичні обставини, що мали важливе значення для вирішення справи, чим порушив норми матеріального і процесуального права. Так, у своїй апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_1 зазначив, що судом проігноровані усі розбіжності в його показаннях і показаннях потерпілої з приводу його тверджень про обґрунтовані сумніви у факті його батьківства щодо ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, щодо якої він зобов’язаний виплачувати аліменти, що зазначені обставини мали істотне значення для правильного вирішення справи, оскільки мали пряме відношення до визначення ступеня його вини.
З урахуванням наведеного в своїй апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_1 вважає, що рішення суду першої інстанції є недостатньо обґрунтованим та не вмотивованим, прийнятим в результаті неповного судового розгляду і відтак не відповідає вимогам ч.1 ст. 370 КПК України, а призначене ним покарання не відповідає ступеню вини обвинуваченого, що суд першої інстанції не вжив всіх передбачених законом заходів для правильного вирішення справи, що суд не дав жодної оцінки його показанням, вказавши, що вони не відповідають дійсності, чим порушив принципи неупередженості, рівності та змагальності сторін, тому просить скасувати вирок щодо нього Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 16 лютого 2015 року та призначити новий розгляд справи у суді першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши обвинуваченого, який наполягав на задоволенні його апеляційної скарги та просив скасувати вирок щодо нього Сєвєродонецького міського суду Луганської області, вислухавши думку прокурора, який просив залишити без задоволення апеляційну скаргу обвинуваченого, потерпілу ОСОБА_2, яка погодилася з думкою прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного висновку.
Згідно вимогам ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до ст. 94 КПК України.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Згідно частини другої цієї статті суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого або особи, щодо якої вирішувалось питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
За ініціативою суду було оглянуто журнал судового засідання суду першої інстанції від 02.02.2015 року, згідно якого в цей день давала показання свідок - судовий виконавець ОСОБА_5, а також було прослухано технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції, згідно якого відсутній технічний запис судового провадження за 2 лютого 2015 року, а 16 лютого 2015 року, після виходу суду з дорадчої кімнати, було оголошено резолютивну частину вироку щодо обвинуваченого ОСОБА_1, при цьому, згідно оглянутих в суді апеляційної інстанції довідок секретаря судових засідань Сєвєродонецького міського суду Луганської області ОСОБА_6, 02.02.2015 року, близько 15 годин, у Сєвєродонецькому міському суді Луганської області відбулося вимкнення електроенергії внаслідок перенапруги в електромережі, в результаті чого звукозапис судового засідання в програмі «Камертон» не зберігся, а 16 лютого 2015 року стався збій у роботі звукозаписувального комплексу «Камертон» внаслідок вимкнення мікрофонів, роботу якого було відновлено в ході оголошення резолютивної частини вироку.
Заслухавши думку прокурора, який вважав, що судом не було допущено суттєвого порушення кримінально - процесуального закону і прав сторін, потерпілу, яка погодилася з думкою прокурора, обвинуваченого, який наполягав на задоволенні його апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції були істотно порушені вимоги кримінально – процесуального закону, а саме пункт 7 ч.2 ст. 412 КПК України, оскільки в матеріалах провадження відсутній технічний носій інформації, на якому зафіксоване судове провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_1 в суді першої інстанції від 2 лютого 2015 року, що тягне за собою скасування судового рішення, при цьому ст. 376 КПК України не передбачено складання і оголошення резолютивної частини вироку, а тільки ухвали суду, що також є істотним порушенням судом вимог кримінально – процесуального закону.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що оскільки апеляційним судом встановлено порушення вимог пункту 7 ч.2 ст. 412 КПК України, вирок суду першої інстанції щодо обвинуваченого ОСОБА_1, згідно вимог пункту 1 ч.1 ст. 415 КПК України, підлягає скасуванню з призначенням нового судового розгляду у суді першої інстанції.
При таких обставинах колегія суддів вважає, що оскільки вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню з призначенням нового судового розгляду, є передчасними доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_1, зокрема, про неповноту судового розгляду і недоведеність його вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 164 КК України, судом першої інстанції, а тому апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 412, 415, 418, 419 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 задовольнити частково.
Вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 16 лютого 2015 року щодо обвинуваченого за ч.2 ст. 164 КК України ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції, але в іншому складі суддів.
СУДДІ
/ОСОБА_7/ /ОСОБА_8/ /ОСОБА_9/