Справа № 415/199/15-п

Провадження № 33/782/15/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«9» квітня 2015 року. м. Сєвєродонецьк.

Суддя колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справах апеляційного суду Луганської області ОСОБА_1, за участю прокурора Прожоги Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду Луганської області апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця селища Лотікове Слав’яносербського району Луганської області, громадянина України, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого у ІНФОРМАЦІЯ_2, на постанову судді Лисичанського міського суду Луганської області від 10 лютого 2015 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 ч.1 КпАП України,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою судді Лисичанського міського суду Луганської області від 10 лютого 2015 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КпАП України та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді адміністративного арешту строком на 7 (сім) діб.

Згідно постанови суду першої інстанції ОСОБА_3 визнаний винним у тому, що 22 грудня 2014 року, о 15 годині 50 хвилин, він, керуючи на підставі реєстраційних документів, транспортним засобом – автомобілем марки «ЗАЗ- 110307», державний реєстраційний номер «ВВ 4937 СМ», що належить ТОВ «Таксі», по провулку Зеленому міста Лисичанська, з наявними ознаками алкогольного сп’яніння (запах алкоголю з ротової порожнини, тремтіння пальців рук, невиразна мова, хитка хода), в порушення вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України, - від проходження медичного огляду для встановлення стану алкогольного сп’яніння відмовився у присутності свідків.

На вказане судове рішення адвокатом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 подано апеляційну скаргу, в якій він вказує на незаконність притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 і зазначає, що суддя Лисичанського міського суду Луганської області, наклавши на ОСОБА_3 адміністративне стягнення у вигляді адміністративного арешту строком на сім діб, порушив як норми національного законодавства, передбачені ст.ст. 245, 266, 268 КпАП України, так і ст.ст. 5, 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, які передбачають забезпечення прав на волю і особисту недоторканність, на справедливий суд та на ефективні засоби юридичного захисту а також, на порушення вимог КпАП України і Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року, суддею обставини адміністративної справи були досліджені однобічно, неповно та не об’єктивно, оскільки як при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, так і в судовому засіданні ОСОБА_3 взагалі не було роз’яснено його права, не було забезпечено його право мати захисника, який йому був наданий тільки при відбутті стягнення, хоча, згідно матеріалів справи, ОСОБА_3 свою вину у скоєному правопорушенні фактично не визнав, поясняв, що не знав про те, що його відмова пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного сп’яніння потягне за собою адміністративну відповідальність у вигляді адміністративного арешту і якби йому було надане право скористатися правовою допомогою адвоката, роз’яснені його права, він би ні за що не відмовився пройти огляд на стан алкогольного сп’яніння. У зв’язку з викладеним апелянт просить скасувати постанову судді Лисичанського міського суду Луганської області від 10 лютого 2015 року про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності і закрити провадження по справі у зв’язку з відсутністю в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення.

Крім того, апелянтом подано клопотання про відновлення строку для подачі апеляційної скарги, в якому адвокат ОСОБА_2 просить відновити пропущений ним строк на апеляційне оскарження постанови Лисичанського міського суду Луганської області від 10 лютого 2015 року щодо ОСОБА_3 по причині того, що він, як захисник, був призначений ОСОБА_3 лише 19 березня 2015 року, під час його затримання і тому не мав раніше можливості оскаржити постанову про притягнення до адміністративної відповідальності свого підзахисного.

Адвокат ОСОБА_2 і його підзахисний ОСОБА_3 не з’явилися на виклик до суду апеляційної інстанції, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, при цьому від адвоката ОСОБА_2 надійшла заява з проханням розглянути справу у його і ОСОБА_3 відсутність.

Згідно ч.6 ст. 294 КпАП України, неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, прокурора, який вніс протест, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб, а тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності апелянта - адвоката ОСОБА_2 та його підзахисного ОСОБА_3.

Апеляційний суд, вислухавши прокурора, яка підтримала доводи апеляційної скарги адвоката ОСОБА_2 і вважає за необхідне задовольнити клопотання адвоката ОСОБА_2 про поновлення строку на апеляційне оскарження згаданої постанови судді першої інстанції, скасувати постанову судді Лисичанського міського суду Луганської області від 10 лютого 2015 року про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч.1 КпАП України і закрити провадження по справі у зв’язку з відсутністю в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, дослідивши матеріалі справи, перевіривши доводи апелянта, вважає клопотання про поновлення пропущеного строку для подачі апеляційної скарги та апеляційну скаргу такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень ч.1 ст. 294 КпАП України апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше.

Згідно ст. 7 КпАП України, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Загальними положеннями провадження в справах про адміністративні правопорушення, визначеними ст.ст. 245, 251, 252 КпАП України передбачено, що завданнями такого провадження є своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом…на підставі наявних у справі доказів, які свідчать про наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до положень ч.2 ст.294 КпАП України, постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено, зокрема, особою, притягнуто до адміністративної відповідальності, її захисником протягом десяти днів з дня винесення постанови. У випадку пропуску зазначеного строку апеляційна скарга повертається без розгляду, якщо не заявлено клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Як вбачається з матеріалів справи, адвокат ОСОБА_2 вважає, що пропустив строк на апеляційне оскарження постанови Лисичанського міського суду Луганської області від 10 лютого 2015 року щодо ОСОБА_3 з поважних причин тому, що він, як захисник, був призначений ОСОБА_3 лише 19 березня 2015 року, під час затримання останнього і тому не мав раніше можливості оскаржити постанову про притягнення до адміністративної відповідальності свого підзахисного.

З урахуванням викладеного апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи апелянта щодо поважності причин пропуску ним строку на апеляційне скарження та вважає за можливе поновити цей строк.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо відсутності в діях ОСОБА_3 складу зазначеного адміністративного правопорушення, апеляційний суд має за необхідне зазначити, що протокол про адміністративне правопорушення, складений щодо ОСОБА_3 від 22 грудня 2014 року серії АП 1 № 678315 (а.с. 1), не відповідає вимогам ст. 256 КпАП України, оскільки не містить в собі жодних вказівок на роз’яснення ОСОБА_3 сутності його прав, про що також свідчить відсутність його розпису у графі ознайомлення з правами, при цьому суддею було встановлено, що ОСОБА_3 не відмовлявся проходити відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного сп’яніння, оскільки йому такий порядок ніхто не пропонував, при цьому йому, на порушення вимог ст. 266 ч.2 КпАП України, було запропоновано направитись в медичний заклад без проходження огляду на місці зупинки.

Суд першої інстанції у своїй постанові про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності не навів відповідних доказів та належних мотивів, які б підтвердили його вину та лише послався на його повне визнання своєї провини в судовому засіданні, письмові пояснення правопорушника в протоколі про адміністративне правопорушення, яких насправді немає, про що свідчить протокол про адміністративне правопорушення (а.с. 1). З приводу чого апеляційний суд вважає рішення суду таким,що не відповідає вимогам ст. 283 КпАП України.

У судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_3 свою провину у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КпАП України не визнав, пояснивши, що не відмовлявся проходити в установлений законом спосіб огляд на стан алкогольного сп’яніння, але йому такий порядок ніхто не пропонував.

З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч.1 КпАП України, оскільки рішення суду першої інстанції не було основане на всебічному, повному і об’єктивному з’ясуванні обставин справи та не підтверджується відповідними доказами по справі.

Згідно до вимог п.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Тому апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи апелянта в його апеляційній скарзі про порушення суддею першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_3 вимог ст.ст. 245, 266, 268 КпАП України, а також ст.ст. 5, 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, невмотивованості та безпідставності прийнятого рішення суду першої інстанції, а само рішення вважає незаконним, яке підлягає скасуванню і з закриттям провадження по справі.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. ст. 247, 294 КпАП України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Поновити адвокату ОСОБА_2 пропущений з поважних причин строк на апеляційне оскарження.

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_2, подану в інтересах ОСОБА_3 – задовольнити.

Постанову судді Лисичанського міського суду Луганської області від 10 лютого 2015 року про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч.1 КпАП України – скасувати, провадження по справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя апеляційного суду

Луганської області ОСОБА_1